У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 листопада 2009року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:
головуючого-судді Томенчука Б.М.,
суддів: Гриновецького Б.М., Флісака Р.Й.
з участю: прокурора Шишка Є.А.
захисника ОСОБА_1
засудженого ОСОБА_2
представника потерпілих ОСОБА_3
цивільного відповідача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляцією прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, засудженого ОСОБА_2, потерпілих ОСОБА_4,ОСОБА_5,ОСОБА_6, цивільного відповідача ОСОБА_2 на вирок Надвірнянського районного суду від 9 липня 2009року,-
В С Т А Н О В И Л А :
Вказаним вироком ОСОБА_2
ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя с. Пасічна, Надвірнянського району, українця, громадянина України, неодруженого, з середньою освітою, студента Надвірнянського коледжу, раніше не судимого,-
- засуджено за ст.286 ч.2 КК України на 3 роки позбавлення волі без позбавлення права керувати транспортними засобами .
- за ч.1 ст.135 КК України на один рік обмеження волі.
На підставі ст. 70 КК України остаточне покарання йому визначено 3 роки позбавлення без позбавлення права керувати транспортними засобами.
____________________________________________________________________________
Справа №11-509/2009 р. Головуючий у І інстанції Гураш М.В.
Категорія ст.286 ч.2 КК України Суддя-доповідач Томенчук Б.М.
Судом виключено із обвинувачення за ст.286 КК України кваліфікуючу ознаку «порушення правил експлуатації транспорту».
Постановлено стягнути із ОСОБА_2 на користь потерпілих ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 по 15 000 тисяч гривень моральної шкоди кожному, а ОСОБА_5 ще і 2000 гривень витрат за надання юридичної допомоги, а із засудженого на користь НДЕКЦ при УМВС в Івано-Франківській області 3247,75 гривень за проведені експертизи, та на користь Львівського НДІСЕ 2756,16 гривень за проведення експертиз.
До набрання вироком законної сили запобіжний захід засудженому залишено – підписку про невиїзд.
Судом також вирішено питання щодо речових доказів.
Згідно вироку суду ОСОБА_2 визнано винуватим та засуджено за те, що 19.10 2007 року приблизно о 17 год. він, не маючи посвідчення водія,самовільно взяв із гаража автомобіль марки «ВАЗ-2110», який належить на праві власності його мамі, і поїхав кататися. Приблизно о 00год. 30хв. 20.10.2007р. він,керуючи зазначеним автомобілем в с. Пасічна Надвірнянського району, порушивши Правила дорожнього руху, виїхав на зустрічну смугу дороги, де вчинив наїзд на велосипедиста ОСОБА_7 який від отриманих тілесних ушкоджень, через деякий час, помер на місці події. Після вчинення ДТП ОСОБА_2 з місця пригоди скрився, не вжив заходів щодо надання першої допомоги потерпілому, який перебував в небезпечному для життя стані.
В апеляції прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, не оспорюючи доведеності вини та кваліфікації вчинених злочинів, просить вирок скасувати, у зв’язку з призначенням ОСОБА_2 м’якого покарання та постановити новий вирок, яким призначити йому більш суворе покарання. В змінах до апеляції, цей же прокурор вважає,що даний вирок підлягає скасуванню і з підстав неправильного застосування кримінального закону, а саме, що суд в порушення вимог ч.3 ст.61КК України, призначив засудженому за ч.1 ст.135 КК України покарання у виді обмеження волі, яке до неповнолітніх не застосовується. Просить вирок скасувати , а справу направити на новий судовий розгляд.
Потерпілі, як і прокурор, у своїй апеляції, не оспорюючи доведеності вини та кваліфікації вчинених злочинів, просять вирок скасувати, у зв’язку з призначенням ОСОБА_2 м’якого покарання та постановити новий вирок, яким призначити йому більш суворе покарання. При цьому зазначають, що засуджений не тільки не визнав своєї вини, не покаявся у вчиненому, а ще й оговорив іншу, невинувату, особу.
Засуджений ОСОБА_2 в своїй апеляції та в доповненні до апеляції зазначає, що вирок суду, на його думку, є незаконним та необґрунтованим через невідповідність висновків суду, викладених у ньому, фактичним обставинам справи, неповноту судового слідства, грубі порушення судом норм процесуального закону та неправильне застосування кримінального закону. Вважає, що суд безпідставно не взяв до уваги його показання про те, що за кермом автомобіля в момент ДТП знаходився не він, а ОСОБА_8, який ще на досудовому слідстві , а саме, при зводинах віч - на -віч із ОСОБА_9, не заперечував своєї причетності до ДТП. Вважає, що вирок постановлений упереджено і на припущеннях. Крім цього також вважає, що суд йому, як неповнолітньому, за необережний злочин призначив надто суворе покарання. У змінах до апеляції, поданих під час апеляційного розгляду, визнаючи свою вину,зазначає,що при постановленні вироку судом не враховано його позитивні характеристики, що злочин вчинив в неповнолітньому віці і з необережності. Просить врахувати його незадовільний стан здоров’я, важкий матеріальний стан сім’ї, а вирок суду змінити застосувавши до призначеного покарання ст..ст.75,104 КК України.
Цивільний відповідач вважає вирок суду в частині стягнення з неї на користь потерпілих моральної шкоди незаконним, оскільки, на її думку, вона не має ніякого відношення до вчиненого її сином ДТП, який без її відома та дозволу взяв належний їй автомобіль. У змінах до апеляції, поданих під час апеляційного розгляду, просить вирок суду в частині стягнення з неї моральної шкоди змінити, обмежившись відшкодованою нею сумою в розмірі 15000грн.
Заслухавши доповідь судді, доводи прокурора про незаконність та необґрунтованість вироку в частині призначеного засудженому покарання, пояснення засудженого, його захисника та цивільного відповідача, які заперечували щодо апеляції прокурора і потерпілих, а підтримали подані ними апеляції, потерпілих, які заперечили апеляцію засудженого та цивільного відповідача, а підтримали подану ними апеляцію та апеляцію прокурора, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи та мотиви апеляцій, колегія суддів вважає, що усі апеляції, крім апеляції цивільного відповідача, підлягають до часткового задоволення з таких підстав.
Висновки суду про фактичні обставини вчиненого злочину та доведеність вини ОСОБА_2 ґрунтуються на належно досліджених та правильно оцінених судом доказах.
Доводи засудженого у апеляції про те, що суд неправильно встановив фактичні обставини справи і неправильно визнав його винуватим у вчиненні інкримінованих йому злочинів не відповідають матеріалам справи. Так, сам засуджений, як на досудовому слідстві, так і в судовому засіданні не заперечував, що 19.10.2007р. він дійсно взяв належний його мамі автомобіль, на якому він і раніше катався неодноразово, і поїхав з друзями кататися. Не заперечив він і той факт, що саме його автомашиною було збито потерпілого. Однак вважає, що дорожньо-транспортну пригоду вчинив не він, а ОСОБА_8, якому він передав управляти автомашиною. Разом з тим, із протоколу судового засідання, на який учасниками процесу не подано зауважень, вбачається, що засуджений, не заперечував про те, що саме він, знаходився за кермом і вчинив наїзд на потерпілого. Хоч надалі він змінив свої показання та заперечив про те, що він вчинив дорожньо-транспортну пригоду, але суд обгрунтовано взяв до уваги і визнав достовірними показання засудженого про його причетність до зазначених у вироку злочинів. І про це, як свідок ОСОБА_8, так і свідок ОСОБА_9, безпосередні очевидці зазначеної пригоди стверджували, що саме ОСОБА_2 вчинив наїзд на потерпілого. Про причини зміни та розбіжностей в показаннях зазначених свідків, даних ними на досудовому слідстві , суд дав об’єктивну оцінку у вироку та в окремій постанові. Також про вчинення дорожньо-транспортної пригоди засудженим ствердила його мама, якій він розповів тієї ж ночі про обставини вчинення ним ДТП. Ці та інші об’єктивні докази суд обґрунтовано взяв до уваги. Тому висновки суду про винуватість ОСОБА_2 в порушенні ним правил безпеки дорожнього руху, що спричинило смерть потерпілого, а також про завідомо залишення без допомоги потерпілого, який перебував у небезпечному для життя стані, в який він поставив останнього, ґрунтуються на належно досліджених та правильно оцінених доказах, які є у справі.
Про факт вчинення ОСОБА_2 інкримінованих йому злочинів свідчить і часткове відшкодування потерпілим спричиненої шкоди, про що він зазначив і у змінах до апеляції, і що суд взяв до уваги.
Отже, суд повно й об’єктивно дослідив обставини справи та правильно кваліфікував його дій за ст. ст. 286 ч. 2, 135 ч. 1 КК України. Підстав вважати, що суд поставився до нього упереджено,колегія суддів не вбачає.
Не ґрунтується на матеріалах справи покликання апелянтів в апеляціях про м’якість призначеного засудженому покарання, оскільки, з врахуванням доведеності його вини за ст.286 ч.2 КК України, покарання призначено в межах вказаної статті і відповідає вимогам ст.65 КК України. Призначаючи засудженому покарання суд в повній мірі врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про його особу та обставини, встановлені судом, які, як обтяжують, так і пом’якшують покарання. Зокрема, його позитивну характеристику, молодий вік, що раніше не притягувався до кримінальної відповідальності, а також часткове відшкодування потерпілим моральної шкоди.
Разом з тим, доводи прокурора в змінах до апеляції про те, що суд неправильно призначив засудженому ОСОБА_2 покарання за ч. 1 ст.135 КК України у виді обмеження волі, є обґрунтованими, оскільки, відповідно до вимог п.11 Постанови Пленуму Верховного Суду від 16.04.2004р. №5 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про злочини неповнолітніх» перелік видів покарань, визначений у ст. 98 КК, є вичерпним. Інші основні та додаткові покарання до неповнолітніх не застосовуються, навіть якщо на час розгляду справи судом вони досягли повноліття. Також відповідно до вимог ч.3 ст.61КК України, зазначений вид покарання до неповнолітніх не може бути застосований. Визначаючи розмір покарання таким особам, суд має виходити з відповідних положень статей 99 - 102 КК України.
Як вбачається із матеріалів справи, і це встановив суд, ОСОБА_2 народився 05.03.1990 року тобто, інкриміновані злочини він вчинив будучи неповнолітнім.
За таких обставин суд не вправі був призначати засудженому покарання у виді обмеження волі, а тому в цій частині, колегія суддів вважає, що йому слід призначити покарання, яке б відповідало вимогам закону. Враховуючи те,що злочин передбачений ст.135 ч.1КК України ним скоєно вперше, що потерпілим частково відшкодовано спричинену шкоду, незадовільний стан його здоров’я, колегія суддів вважає за можливе призначити ОСОБА_2 інший вид покарання, не зазначений в санкції даної статті тобто, застосувати ст.69 КК України.
Посилання цивільного відповідача на те, що суд безпідставно стягнув із неї на користь потерпілих моральну шкоду, також є необґрунтованими, оскільки, в судовому засіданні доведено про те, що засуджений, не маючи посвідчення водія, 19.10.2007р. самовільно взяв із гаража автомобіль марки «ВАЗ-2110», який належить на праві власності його мамі, тобто цивільному відповідачу,(власнику джерела підвищеної небезпеки) і поїхав кататися, на якому раніше катався неодноразово. Також в судовому засіданні встановлено і той факт, що у засудженого не має ні самостійного заробітку, ні майна, на відшкодування спричиненої шкоди.
Цивільні позови судом задоволено частково. При стягненні з цивільного відповідача на користь потерпілих суми моральної шкоди, суд в повній мірі врахував як обставини справи, так і інші чинники, в тому числі і глибину та тривалість моральних страждань потерпілих пов’язаних зі смертю їх сина та брата , а також принцип розумності та справедливості.
Таким чином , колегія суддів, вважає, що апеляції прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, засудженого ОСОБА_2, потерпілих ОСОБА_4, ОСОБА_5,ОСОБА_6, слід задовольнити частково, а апеляція цивільного відповідача ОСОБА_2 задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст.365,366,367,371 КПК України, колегія суддів ,-
У Х В А Л И Л А :
Апеляцію цивільного відповідача ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді справи судом 1 інстанції, у зміненому виді, засудженого ОСОБА_2, потерпілих ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 задовольнити частково.
Вирок Надвірнянського районного суду від 9 липня 2009року в частині призначеного засудженому ОСОБА_2 покарання за ст.135 ч.1 КК України у виді 1 року обмеження волі-змінити.
Призначити ОСОБА_2 за ст.135 ч.1 КК України із застосуванням ст.69КК України 45 діб арешту.
За ст. 286 ч. 2КК України залишити покарання призначене судом 1 інстанції у виді 3 (трьох) років позбавлення волі без позбавлення права керувати транспортними засобами .
На підставі ст. 70 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим остаточне покарання ОСОБА_2 визначити 3 (три) роки позбавлення волі без позбавлення права керувати транспортними засобами .
В решті вирок суду залишити без змін.
Головуючий Б.М. Томенчук
Судді: Б.М.Гриновецький Р.Й. Флісак
Згідно з оригіналом
Суддя Б.М.Томенчук