КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 358/1170/17 Головуючий у 1-й інстанції: Тітов М.Б. Суддя-доповідач: Желтобрюх І.Л.

У Х В А Л А

Іменем України

25 жовтня 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючої-судді: Желтобрюх І.Л.,

суддів: Парінова А.Б.,

Бєлової Л.В.,

розглянувши в приміщенні суду в порядку письмового провадження апеляційні скарги ОСОБА_3 на постанову Богуславського районного суду Київської області від 26 вересня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Кагарлицького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до Кагарлицького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області, в якому просив визнати протиправним порушення з боку Управління Пенсійного фонду України відносно нього вимог ст.22 Конституції України щодо виплати пенсії та стягнути з відповідача державну пенсію як інваліду-ліквідатору ЧАЕС 2 групи у розмірі 8,75 мінімальних пенсій за віком, здійснивши відповідний перерахунок.

Постановою Богуславського районного суду Київської області від 26 вересня 2017 року в задоволенні позову було відмовлено.

Не погоджуючись з означеною вище постановою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати її з підстав порушення судом норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове рішення про задоволення адміністративного позову.

Перевіряючи правильність встановлення обставин справи судом першої інстанції та його висновків, колегія суддів виходить з наступного.

Як підтверджується матеріалами справи, позивач є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії, інвалідом 2 групи, та отримує пенсію згідно з Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

У зв'язку з набранням з 19 червня 2011 року чинності Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» від 14 червня 2011 року № 3491-VI та прийняття Кабінетом Міністрів України постанови від 6 липня 2011 року № 745, проведено перерахунок пенсії позивача, внаслідок чого її розмір зменшився.

22 Травня 2017 року позивач особисто звернувся до Секретаріату Конституційного Суду України за поясненнями, коли, яким чином і на підставі якого нормативного акту було скасоване його право отримувати компенсацію втрати працездатності внаслідок виконання робіт з ліквідації Чорнобильської катастрофи, яке він набув з моменту початку виконання цих робіт на підставі постанов Ради Міністрів Української PCP від 08.05.1986 року № 168-5 та № 207-7 від 10.07.1986 року.

16 Червня 2017 року за №4-14-18/1265 отримав листа, яким йому було роз'яснено, що Конституційний Суд України не має права розглядати ті чи інші питання за власною ініціативою, встановлювати факти завдання шкоди, визначати розмір і форми компенсації цієї шкоди, тощо, тому вирішувати питання, які зазначені позивачем у зверненні, не відноситься до компетенції Конституційного суду України.

Крім того звернуто увагу, що рішення Конституційного Суду України від 26 грудня 2011 року №20-рп/2011 та від 25 січня 2012 року №3-рп/2012 не перешкоджають органам Пенсійного фонду України призначати соціальні виплати відповідно до Рішення від 11 жовтня 2005 року №8-рп/2005. У рішеннях від 26 грудня 2011 року №20-рп/2011 та від 25 січня 2012 року №3-рп/2012 року Суд констатував, що Кабінет Міністрів України є органом, який відповідно до Конституції України забезпечує проведення державної політики у соціальній сфері, а Пенсійний фонд України є органом, що реалізує таку політику, в тому числі і за рахунок Державного бюджету України. Суд визнав право Кабінету Міністрів України визначати порядок та розміри соціальних виплат, виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України, відповідно до Конституції і законів України

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову, виходив з того, що у зв'язку з набранням з 19 червня 2011 року чинності Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» від 14 червня 2011 року № 3491-VI та прийняття Кабінетом Міністрів України постанови від 6 липня 2011 року № 745, а в подальшому з набранням чинності Законом № 76-УІІ від 28 грудня 2014 року «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» відповідачем правомірно виплачувалась пенсія позивачу на умовах і в порядку, визначених Кабінетом Міністрів України.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках, передбачених законом.

Статтею 49 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачено, що пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Державна пенсія і додаткова пенсія, на які позивач як особа, що постраждала внаслідок аварії на ЧАЕС, має право визначені ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Конституційним Судом України у Рішенні від 25 січня 2012 року у справі № 3-рп/2012 зазначено, що суди під час вирішення справ про соціальний захист громадян керуються, зокрема, принципом законності. Цей принцип передбачає застосування судами законів України, а також нормативно-правових актів відповідних органів державної влади, виданих на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України, в тому числі нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України, виданих у межах його компетенції, на основі і на виконання Бюджетного кодексу України, закону про Державний бюджет України на відповідний рік та інших законів України. Однією з ознак України як соціальної держави є забезпечення загальносуспільних потреб у сфері соціального захисту за рахунок коштів Державного бюджету України виходячи з фінансових можливостей держави, яка зобов'язана справедливо і неупереджено розподіляти суспільне багатство між громадянами і територіальними громадами та прагнути до збалансованості бюджету України. При цьому рівень державних гарантій права на соціальний захист має відповідати Конституції України, а мета і засоби зміни механізму нарахування соціальних виплат та допомоги - принципам пропорційності і справедливості.

Крім того, право встановлювати законодавчі обмеження щодо виплати пенсії узгоджуються з правовою позицією Європейського суду з прав людини, викладеною у справі «Валентина Ніканорівна Великода проти України», яка полягає в тому, що зменшення розміру пенсійного забезпечення не є порушенням права власності у розумінні Протоколу №1, оскільки таке зменшення відбувається шляхом внесення законодавчих змін до акту, яким встановлено таке право власності. Крім того, суд стверджує, що перша і найважливіша вимога ст. 1 Протоколу № 1 є те, що будь-яке втручання з боку державних органів в мирне володіння майном, повинно бути законним і що воно повинне переслідувати законну мету в інтересах суспільства. Будь-яке втручання також повинно бути пропорційним переслідуваній меті. Іншими словами, необхідно знайти справедливий баланс до вимог загальних інтересів спільноти та вимог захисту основних прав особистості. Необхідний баланс не буде знайдений, якщо особі або особам доводиться нести індивідуальний і надмірний тягар. При цьому Суд зазначає, що зменшення розміру пенсії очевидно було обумовлено міркуваннями економічної політики та фінансових труднощів, з якими зіткнулася держав.

Відповідно до положень статей 113 та 116 Конституції України, Кабінет Міністрів України як вищий орган у системі органів виконавчої влади забезпечує державний суверенітет і економічну самостійність України, здійснення внутрішньої і зовнішньої політики держави, виконання Конституції і законів України, актів Президента України; вживає заходів щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянина; забезпечує проведення фінансової, цінової, інвестиційної та податкової політики; політики у сферах праці й зайнятості населення, соціального захисту, освіти, науки і культури, охорони природи, екологічної безпеки і природокористування тощо.

Повноваження Кабінету Міністрів України щодо розробки проекту закону про Державний бюджет України та забезпечення виконання відповідного закону пов'язані з його функціями, в тому числі щодо реалізації політики у сфері соціального захисту та в інших сферах. Тобто, Кабінет Міністрів України регулює порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, відповідно до Конституції та законів України.

Так, Кабінетом Міністрів України 23 листопада 2011 року було прийнято Постанову №1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, як постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», відповідно до якої було змінено порядок обчислення пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено причинний зв'язок з Чорнобильською катастрофою та зроблено перерахунок пенсій з 01 січня 2012 року.

Рішенням Конституційного Суду України №20-рп/2011 від 26 грудня 2011 року щодо відповідності Конституції України (конституційності) пункту 4 розділу VІІ «Прикінцеві положення» Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік», було визнано таким, що відповідає Конституції України (є конституційним), пункт 4 розділу VІІ «Прикінцеві положення» Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» від 23.12.2010 року з наступними змінами, де Конституційний Суд України зазначив, що Кабінет Міністрів України як вищий орган у системі органів виконавчої влади наділений конституційними повноваженнями спрямовувати і координувати діяльність міністерств, інших органів виконавчої влади, до яких належить і Пенсійний фонд України.

В подальшому, Законом України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2014 року №76-VІІІ до статей 50, 54 Закону 796-ХІІ були внесені зміни, відповідно до яких особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України. Зазначений Закон набрав чинності з 1 січня 2015 року.

Таким чином, з урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що відповідачем правомірно відмовлено ОСОБА_3 у здійсненні перерахунку пенсії як інваліду-ліквідатору ЧАЕС 2-ої категорії у розмірі 8,75 мінімальних пенсій за віком, оскільки нарахування та виплата пенсії позивачу здійснюється у відповідності до розмірів, визначених Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст. 159 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до п.2 ч.1 ст.198, ч.1 ст. 201 КАС України, суд апеляційної інстанції змінює постанову суду першої інстанції, якщо визнає, що судом першої інстанції правильно по суті вирішено питання чи справу, але із помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів приходить висновку, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування немає.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 197 ч.1, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення, а постанову Богуславського районного суду Київської області від 26 вересня 2017 року, - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та оскарженню не підлягає.

Головуюча:

Судді: