Апеляційний суд Житомирської області
м. Житомир, вул. Святослава Ріхтера, 24, 10008, (0412) 47-26-44
Ухвала
Іменем України
№323/2010
25 травня 2010 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Житомирської області в складі:
головуючого - судді: Мельничук Н.М.,
суддів: Андрушкееича С.З, ОСОБА_1
з участю прокурора: Філя С.В.
законного представника засудженого ОСОБА_2
розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі кримінальну справу за апеляцією засуджених ОСОБА_3, ОСОБА_4 на вирок Богунського районного суду м.Житомира від 18 березня 2010 року.
Цим вироком: ОСОБА_3, 29.06.1979
року народження, уродженця і жителя ІНФОРМАЦІЯ_1, українця, ІНФОРМАЦІЯ_2, неодруженого, працював на ВАТ” Вібросепаратор”, раніше судимого:
3.07.2003 року Черняхівським районним судом Житомирської області за ст.ст.286 4.2,75,76 КК України на три роки позбавлення волі з іспитовим строком два роки, -
засуджено:
-за ст. 187 ч.2 КК України на сім років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна,
Згідно ст.71 КК України частково приєднано не відбуте покарання за вироком Черняхівського районного суду від 3.07.2003 року і остаточно ОСОБА_3 призначено покарання вісім років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна.
Строк покарання ОСОБА_5 постановлено рахувати з моменту затримання – з 3 травня 2004 року.
Запобіжний захід засудженому ОСОБА_5 залишено до набрання вироком чинності тримання під вартою.
ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3,українця,уродженця і жителя ІНФОРМАЦІЯ_4, ІНФОРМАЦІЯ_5, працював учнем муляра в ТОВ „Кріт”, неодруженого, громадянина України, раніше судимого:
- 11.04.2003 р. Корольовським районним судом м. Житомира за ст.ст. 183 ч.3, 15 ч.2, 185ч.3, 15 ч.3, 185 ч.3, 42 ч.1, 75, 76, 104 КК України на три роки шість місяців позбавлення волі з іспитовим строком 2 роки, -
засуджено - за ст. 187 ч.2 КК України на сім років позбавлення волі.
-за ст.296 ч.4 КК України на чотири роки позбавлення волі.
На підставі ст.70 ч.І КК України шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, до відбування призначено сім років позбавлення волі.
На підставі ст.71 КК України частково приєднано не відбуте покарання за вироком Корольовського районного суду м. Житомира від 11.04.2003 року та визначено остаточне покарання - вісім років позбавлення волі.
Строк покарання ОСОБА_4 постановлено рахувати з моменту затримання - з 20 липня 2004 року.
Запобіжний захід засудженому ОСОБА_6 залишено до набрання вироком чинності тримання під вартою.
Стягнуто на користь НДЕКЦ УМВС України в Житомирській області з ОСОБА_5 та ОСОБА_4 по 12 грн. 50 коп. з кожного за проведення товарознавчої експертизи.
Питання про речові докази вирішено відповідно до вимог ст. 81 КПК України.
Як вказано у вироку суду, 18 січня 2004 року близько 2 год.30 хв. знаходячись разом з ОСОБА_7 та іншими особами в приміщенні нічного клубу ”Оскар” по вул.Котовського, 50 в м. Житомирі, ОСОБА_4, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, вів себе негідно, висловлювався на адресу персоналу клубу брутальною лайкою, не бажав розраховуватися. В зв’язку з цим охоронці клубу та бармен ОСОБА_8 вивели останнього на вулицю. Близько 5 год. того ж дня ОСОБА_9, грубо порушуючи громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалась особливою зухвалістю, підбіг до ОСОБА_8 висловлюючись на адресу останнього брутальною лайкою і застосовуючи медичний скальпель, що був при ньому, завдав ОСОБА_8 одного удару в голову. Потім ОСОБА_4 завдавав ще одного удару скальпелем, але потерпілий схопив скальпель і зламав його. Діями ОСОБА_4 потерпілому було заподіяно легкі тілесні ушкодження з короткочасним розладом здоров’я.
3 травня 2004 року близько 2 год.30 хв. поблизу будинку №63 по вул. Л.Українки в м. Житомирі ОСОБА_4 та ОСОБА_5, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, побачивши раніше незнайомих їм ОСОБА_10 та ОСОБА_11, домовились напасти на них з метою заволодіння чужим майном. В під’їзді будинку ОСОБА_5 і ОСОБА_4 вчинили напад на ОСОБА_11, застосувавши насильство, небезпечне для його життя та здоров’я, причому ОСОБА_4 завдав декілька ударів кулаком по голові останньому, від яких той впав на підлогу. Після цього ОСОБА_4 та ОСОБА_5 спільно завдавали ударів руками і ногами по голові та тулубу ОСОБА_11 В цей час ОСОБА_10 намагався припинити такі злочинні дії, відтягуючи їх від ОСОБА_11В ОСОБА_12 завдав удару кулаком в обличчя ОСОБА_10, від чого той впав на підлогу, а ОСОБА_12 і ОСОБА_4 ногами і руками стали завдавати чисельних ударів останньому по голові та тулубу. Щоб уникнути цього, ОСОБА_10 та ОСОБА_11 зайшли до ліфта, однак ОСОБА_12 і ОСОБА_4 витягли їх з кабіни ліфта і продовжували завдавати ударів. Подолавши таким чином опір потерпілих та користуючись їх безпорадним станом, ОСОБА_12 і ОСОБА_4, діючи за попередньою змовою , заволоділи майном , що належить ОСОБА_10
- курткою та сорочкою загальною вартістю 105 грн. та з місця події втекли.
В апеляції засуджений ОСОБА_5 не погоджується з кваліфікацією вчиненого ним та з призначеним йому покаранням. На обгрунтування апеляції вказував, що попередньої змови з ОСОБА_4 на вчинення розбійного нападу у нього не було, виникла лише обопільна бійка з потерпілими на ґрунті взаємних образ .Після бійки він, ОСОБА_5 , підняв біля під’їзду куртку одного з потерпілих і взяв її з собою. Вважав , що такі дії кваліфікувати за ст.187 ч.2 КК України у суду не було ніяких підстав. Крім цього вказував , що судом при призначенні покарання не враховані пом’якшуючі обставини, а саме те , що під час перебування під вартою він захворів туберкульозом, померли його батьки. Тому просив перекваліфікувати його дії з ст.187 ч.2 на ст.186 ч.2 КК України та пом’якшити призначене покарання.
В апеляції засуджений ОСОБА_4 не погоджується з кваліфікацією його дій за ст.187 ч.2 КК України та призначеним йому покаранням. На обгрунтування апеляції вказував, що не мав умислу заволодіти чужим майном, і з матеріалів справи видно, що майном ОСОБА_10 заволодів ОСОБА_5 Крім цього, у вироку вказано, що злочин він вчинив, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння. Однак, будь-які дані, що підтверджують цю обставину, в справі відсутні, немає висновку експертизи.
Не погоджувався також з призначеним йому судом покаранням із-за його суворості. Вважає, що суд, постановляючи вирок, не врахував дані про його особу, те, що, він провів під вартою вже 5 років 8 місяців. Тому просив перекваліфікувати його дії з ст.187 ч.2 КК України на ст.296 ч.2 КК України та пом’якшити призначене покарання, обмежившись вже відбутим термінои перебування його під вартою.
Заслухавши доповідь судді, думку прокурора про залишення вироку без зміни, обговоривши доводи апеляцій, перевіривши вирок суду в межах ст. 365 КПК України, колегія суддів вважає, що апеляції не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Як послідовно показали при проведенні досудового слідства і в суді потерпілі ОСОБА_10 та ОСОБА_11, вночі 3.05.2004 року в під’їзді будинку №63 по вул. Л.Українки в м. Житомирі на них напали двоє невідомих, побили та забрали одяг ОСОБА_10. В подальшому, при проведенні очних ставок Волін та ОСОБА_11 впевнено вказали на ОСОБА_5 та ОСОБА_4, як на осіб, що здійснили напад на них та заволоділи їх майном.
В заяві про явку з повинною від 3.05.2004 року ОСОБА_5 вказав, що разом з ОСОБА_4 в під’їзді будинку №63 по вул. Л.Українки в м. Житомирі напали на двох невідомих чоловіків, побили їх та викрали у них куртку.
Під час проведення очної ставки між ОСОБА_4 та ОСОБА_5, останній підтвердив участь ОСОБА_4 в нападі та побитті двох незнайомців і заволодінні їх майном.
Судом першої інстанції цим та іншим доказам по справі дана відповідна оцінка, дії засуджених обґрунтовано кваліфіковані за ст.187 ч.2 КК України як напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний з насильством, небезпечним для життя і здоров’я особи, що зазнала такого нападу, вчинений за попередньою змовою групою осіб.
Посилання в апеляції засудженого ОСОБА_4 на те , що під час злочину він не перебував в стані алкогольного сп’яніння, спростовуються матеріалами справи.
Висновок суду про доведеність вини засуджених ОСОБА_5 та ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованих їм злочинів підтверджується сукупністю досліджених під час судового розгляду і наведених у вироку доказів, є обґрунтованим .
Доводи в апеляціях ОСОБА_5 та ОСОБА_4 про суворість призначеного їм покарання необґрунтовані. Суд першої інстанції, у відповідності до вимог ст. 65 КК України, призначаючи засудженим покарання, врахував ступінь тяжкості вчинених ними злочинів, які відносяться до категорії тяжких, дані про їх особи, обставини справи, в тому числі і ті, на які є посилання в апеляції.
З врахуванням вказаного суд призначив засудженим мінімальне покарання передбачене санкцією ст. ст.187 ч. 2 КК України, та ближче до мінімального, що передбачене санкцією ст.296 ч.4 КК України ОСОБА_4.
Суд також обґрунтовано призначив як ОСОБА_5, так і ОСОБА_4 остаточне покарання за правилами ст. 71 КК України, оскільки вони вчинили злочини під час іспитового строку за попередніми вироками, і призначене покарання колегія суддів вважає за своїм видом та розміром справедливим.
Посилання засуджених в апеляціях на погіршення стану здоров’я та тривалий час перебування під вартою є безпідставними.
Підстав для зміни вироку щодо ОСОБА_5 та ОСОБА_4, пом'якшення призначеного їм покарання не встановлено.
Керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів судової палати у кримінальних справах, -
У X В А Л И ЛА :
Апеляції засуджених ОСОБА_3 та ОСОБА_4 залишити без задоволення, а вирок Богунського районного суду м. Житомира від 18 березня 2010 року щодо них - без зміни.
Судді: