АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"27" серпня 2009 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:
Головуючого — Козака І.О.
Суддів — Гурзеля І.В., Сташківа Б.І.
при секретарі – Любчик Л.В.
з участю — представника апелянта
ОСОБА_1., ОСОБА_2., його представника
ОСОБА_3.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю “Житловий Альянс” на рішення Монастириського районного суду від 13 травня 2009 року по справі за позовом ОСОБА_2. до ТзОВ “Житловий Альянс” про визнання договору недійсним та стягнення коштів,-
ВСТАНОВИЛА:
В червні 2008 року ОСОБА_2. звернувся до суду з вищевказаним позовом до ТзОВ “Житловий Альянс” посилаючись на те, що 27.08.2007 року він уклав договір з відповідачем про надання послуг спрямованих на придбання квартири вартістю 150 тис. грн.
Позивач здійснив платежі на загальну суму 22831 грн., однак ТзОВ “Житловий Альянс” порушує його права як споживача не бажає виконувати умови договору. Він зрозумів, що договір укладений без наміру його виконувати, його ввели в оману, а тому просив його визнати недійсним та стягнути сплачені ним кошти.
Рішенням Монастириського районного суду від 12 травня 2009 року позов задоволено, визнано недійсним договір № 012834 про надання послуг, укладений між ОСОБА_2 та Товариством з обмеженою відповідальністю “Житловий Альянс” від 27 серпня 2007 року. (помилково зазначено 2008 р.)
Стягнуто із Товариства з обмеженою відповідальністю “Житловий Альянс” 24752 грн. 96 коп. та 450 грн. за офіційне повідомлення відповідача про час, дату і місце слухання цивільної справи, поміщеної в газеті “Урядовий кур`єр”.
В апеляційній скарзі ТзОВ “Житловий Альянс” просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення яким в позові ОСОБА_2. відмовити. Апелянт посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи.
Заслухавши представника апелянта, який вимоги апеляційної скарги підтримав в межах наведених доводів, ОСОБА_2. та його представника ОСОБА_3., які просять апеляційну скаргу відхилити, дослідивши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог вбачається, що апеляційна скарга підлягає до задоволення.
Так задовольняючи позовні вимоги і визнаючи недійсним договір між сторонами суд першої інстанції виходив з того, що оспорюваний договір з моменту його підписання приймався відповідачем без наміру його виконання про, що свідчили ті обставини, що договір та додатки до нього передбачаються тільки відповідальність позивача, розірвання договору на вимогу однієї із сторін (позивача) пов'язане із закінченням формування “групи”, що ставить ОСОБА_2. в нерівні умови із «Фірмою», що не відповідає діючому законодавству, в Договорі не передбачено порядок його розірвання в судовому порядку, відсутні посилання та наслідки невиконання, зокрема термін цього Договору.
З таким висновком суду першої інстанції колегія суддів не погоджується, оскільки він не відповідає обставинам справи та суперечить нормам матеріального права.
Колегією суддів встановлені наступні обставини :
27 серпня 2008 року між позивачем ОСОБА_2 та ТзОВ “Житловий Альянс” (в надалі “Фірма”), укладено договір про про надання послуг спрямованих придбання товару згідно додатків № 1, № 2, до цього договору. “Товар”, згідно пояснення представника, це любі високовартісні речі чи нерухоме майно. Для придбання товару Фірма формує групи людей, у яких не достатньо коштів для здійснення самостійно покупки, і шляхом взаємофінансування формує фонд групи і купує товар чи передає кошти учаснику групи для закупівлі ним товару самостійно. Для цього кожен з учасників вносить встановлений щомісячний платіж, не менше чим визначено. Розподіл фонду групи проводить Фірма на підставі поданих учасниками декларацій, де зазначається кількість платежів. Перевагу має той учасник групи у кого кількість платежів найбільша. Як пояснив представник ТзОВ “Житловий Альянс” позивач перебуває у групі з кількістю 180 осіб, серед яких щомісячно розподіляються зібрані кошти і щомісячно один чи декілька учасників отримують гроші для закупівлі товару. Позивач сплачував тільки мінімально визначені внески 8 місяців і вже більше року взагалі нічого не платить і не подає декларації, а тому відповідно у нього низька вірогідність отримати кошти одразу. Особа яка отримала кошти, продовжує платити щомісячно платежі до фінансування останнього з учасників групи. За надані учасникам послуги фірма отримує від них визначені кошти на адміністративні витрати. ОСОБА_2. після укладення договору внесено реєстраційний платіж — 5400 грн. та вісім щомісячних платежів на загальну суму 22831 грн.. Останній платіж ОСОБА_2. здійснив в квітні 2008 року.
Відповідно із ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони у належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, - зокрема предмету договору, умов що визнані законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно з ч.1 ст.230 ЦК України, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в обману щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин визначається судом недійсним.
Як вбачається із матеріалів даної справи, сторони при укладенні договорів досягли згоди згідно усіх істотних умов, жодних заперечень від них не надходило, а тому вважати, що позивач був введений в обману, підстав немає.
Більш того, відповідно до п.12.2 ст.12 договору та п.16.3 ст.16 додатків № 2 до них, учасник системи - позивач ОСОБА_2., заявив, що отримав усі коректно викладені пояснення від консультанта Фірми, уважно прочитав та зрозумів договір та усі додатки до нього, що сторони засвідчили своїми підписами.
Згідно п.8.1 додатку № 2, сторони передбачали можливість розірвання договору, в результаті якого сплачений реєстраційний платіж повертається учаснику. Тобто, позивачі мали право розірвати договір протягом 10-ти днів з моменту його підписання і їм були б повернуті всі сплачені кошти. Згідно п.п.8,4 додатку № 2 позивач не втратив можливість розірвати договір і на даний час.
Будь-яких застережних умов, щодо яких додатково між сторонами мала бути досягнута згода в момент підписання зазначеного договору, позивачем не заявлялось, що свідчить про те, що всі запропоновані договором умови на момент підписання позивача влаштовували.
Згідно ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обгрнтованим. Законним є рішення, яким суд виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.
Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
З огляду на викладене, судова колегія дійшла висновку, що позивачем не було доведено укладення вищезазначених договорів внаслідок обману, а також не доведено обставин, які свідчать про не чинність правочину. Обставини перераховані в рішенні суду першої інстанції як підстава застосування п.1 ст.215, п.5 ст.203 ЦК України як те, що договір та додатки до нього передбачаються тільки відповідальність позивача, розірвання договору на вимогу однієї із сторін (позивача) пов'язане із закінченням формування “групи”, в договорі не передбачено порядок його розірвання в судовому порядку, відсутні посилання та наслідки невиконання, не зазначено термін дії цього договору - не свідчать того що правочин між сторонами не був спрямований на реальне настання обумовлених правових наслідків. Згідно зі ст.10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, чого позивачем не зроблено.
За таких обставин рішення суду першої інстанції слід скасувати за недоведеністью обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими та неправильним застосуванням норм матеріального права, та ухвалити своє рішення яким в позові відмовити.
Позивач ОСОБА_2 звільнений від сплати судових витрат на підставі Закону “Про захист прав споживачів”, а тому з відповідача судові витрати стягуватись не повинні, оскільки позовні вимоги відхилені повністью. За вказаних обставин ухвалу судді від 29.06.2009 року(а.с.180) про стягнення судових витрат та витрат з ІТЗ в користь держави з ТОВ “Житловий альянс” слід скасувати.
Керуючись п.5 ст.88, п.1ч.1ст. 307, п.п.2,4 ст.309, ст.ст.314,316, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу ТзОВ “Житловий Альянс” задоволити.
Рішення Монастириського районного суду від 12 травня 2009 року скасувати. Ухвалити нове рішення, яким в позові ОСОБА_2 до ТзОВ “Житловий Альянс” про визнання договору недійсним та стягнення коштів - відмовити.
Ухвалу судді Монастириського райсуду від 29.06.2009 року про стягнення судових витрат та витрат з ІТЗ в користь держави з ТОВ “Житловий альянс”- скасувати.
На рішення може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Верховного Суду України на протязі двох місяців.
Головуючий – підпис
Судді – два підписи
З оригіналом згідно:
Суддя апеляційного суду
Тернопільської області І.В. Гурзель
пт