АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"27" серпня 2009 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:
Головуючого – Козака І.О.
Суддів – Гурзеля І.В., Сташківа Б.І.
при секретарі – Любчик Л.В.
з участю апелянта ОСОБА_1.,
її представника ОСОБА_2,
представника УМВС- Стукало Н.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за апеляційними скаргами УМВС України в Тернопільській області та ОСОБА_1. на рішення Тернопільського міськрайонного суду від 19 червня 2009 року по справі за позовом ОСОБА_1 до УМВС України в Тернопільській області, Відділу ДВС Тернопільського обласного управління юстиції про стягнення шкоди та виключення майна з акту опису та зустрічним позовом УМВС України в Тернопільській області до ОСОБА_1 про відшкодування витрат за зберігання майна, -
ВСТАНОВИЛА:
В вересні 2008 року ОСОБА_1. звернулась з позовом до УМВС України в Тернопільській області, відділу ДВС Тернопільського обласного управління юстиції про стягнення шкоди та виключення майна з акту опису, мотивуючи тим, що відповідачі під час виселення її з квартири вилучили у неї речі, які перебували у них на збереженні і які були пошкоджені внаслідок затоплення, чим її спричинено матеріальні збитки в розмірі 23 237 грн., які просила стягнути.
УМВС України в Тернопільській області звернулось з зустрічним позовом до ОСОБА_1. про відшкодування витрат за зберігання майна в розмірі 5 341 грн..
Рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 19 червня 2009 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до УМВС України в Тернопільській області, Відділу ДВС Тернопільського обласного управління юстиції про виключення майна з акту опису та стягнення матеріальної шкоди відмовлено.
У задоволенні зустрічного позову УМВС України в Тернопільській області до ОСОБА_1 про відшкодування витрат за зберігання майна відмовлено.
В апеляційній скарзі УМВС України в Тернопільській області та ОСОБА_1 просять рішення Тернопільського міськрайонного суду від 19.06.2009 р. в частині відмови в задоволенні їх позовних вимог скасувати і ухвалити нове рішення, яким позови задоволити, посилаючись на те, що суд невірно застосував норми матеріального і процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи.
Заслухавши сторони та їх представників, дослідивши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог вбачається, що апеляційні скарги є безпідставними і до задоволення не підлягають.
Відмовляючи у задоволенні позовів суд виходив з того, що підрозділом примусового виконання рішень ВДВС Головного управління юстиції в порядку примусового виконання рішення Тернопільського міськрайонного суду від 21.01.2008 р. про виселення ОСОБА_1. із службового житлового приміщення- квартири АДРЕСА_1, 16.05.2008 р. було описано майно позивача ОСОБА_1., яке було передано на відповідальне зберігання особи в користь якої виконувалось рішення - УМВС України в Тернопільській області. Внаслідок стихійного лиха майно було затоплене і прийшло в непридатність. На підставі цього вина зберігача майна відсутня, а тому в стягненні коштів за збитки відмовлено. Також відмовлено УМВС в стягненні за послуги по зберіганню майна.
З таким висновком суду першої інстанції слід погодитись, оскільки він відповідає обставинам справи, правовідносини між сторонами встановлено вірно, норми права застосовані правильно.
Відповідно до ч.5 ст. 79 Закону України «Про виконавче провадження» якщо виконання рішення здійснюється за відсутності осіб, які підлягають виселенню, державний виконавець зобов'язаний провести опис майна та його оцінку. Описане майно передається на відповідальне зберігання особі, яка державним виконавцем призначена охоронцем майна.
На підставі акту опису АА № 408652 від 16.05.2008 р. майно ОСОБА_1. було передано для зберігання стягувачу-УМВСУ в Тернопільській області, а отже перед державною виконавчою службою УМВСУ в Тернопільській області мала зобов’язання по збереженню переданого їм майна . (а.с.20)
Судом першої інстанції вірно застосовано до вказаних правовідносин норми глави 66 ЦК України- зберігання, оскільки у відповідності до ст. 954 ЦК України положення цієї глави застосовуються до зберігання, яке здійснюється на підставі закону.
У відповідності до ч. 1 ст. 936 ЦК України за договором зберігання одна сторона(зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною(поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.
Зберігач зобов'язаний вживати усіх заходів, встановлених договором, законом, іншими актами цивільного законодавства, для забезпечення схоронності речі - ч.1 ст. 942 ЦК України. Якщо зберігання здійснюється безоплатно, зберігач зобов'язаний піклуватися про річ, як свою власну. Як вбачається з матеріалів справи описані у квартирі речі позивачки були поміщені в складському приміщенні АТГ УМВСУ в Тернопільській області по вул.Галицькій,40, яке відповідає вимогам щодо збереження речей.
З акту від 26.07.2008 р. в ніч з 25 на 26.07.2008 р. вбачається що складські приміщення ВРЗ УМВСУ в Тернопільській області, де зберігалися речі ОСОБА_1., внаслідок складних погодніх умов були підтоплені, а майно позивача пошкоджене. Даний акт складався у присутності позивача ОСОБА_1. та був нею підписаний.
З листів Головного управління МНС України та Тернопільського обласного центру гідрометеорології (а.с.129,130) вбачається що в ніч 26.07.2008 року спостерігались складні погодні умови, дуже сильні дощі які належать до категорії стихійного явища, що призвело до підтоплення приміщень АТГ УМВСУ в Тернопільській області по вул.Галицькій,40.
У відповідності до ст. 950 ЦК України відповідальність зберігача за втрату або пошкодження речі виникає на загальних підставах .
У відповідності до вимог ч.1 ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
Непереборною силою визнається дія надзвичайної ситуації техногенного, природного або екологічного характеру, яка унеможливлює надання відповідної послуги відповідно до умов договору.
До обставин непереборної сили належать події стихійного характеру (урагани, землетруси, повені, тощо), тобто: зовнішні та надзвичайні події, яких не було під час підписання цього договору, що виникли незалежно від волі сторін, виникненню та дії яких сторони не могли протидіяти заходами та засобами, застосування яких слушно вимагати та очікувати від сторони, яка підпала під дію непереборної сили.
Пересічні обставини, які мають об'єктивний характер, незалежний від волі особи, свідчать про відсутність вини боржника.
Таким чином, судом першої інстанції вірно встановлено встановлено, що відповідач УМВСУ в Тернопільській області прийнявши на зберігання майно позивача ОСОБА_1., згідно акту опису майна, належним чином забезпечив його схоронність, розмістивши у складських приміщеннях АТГ УМВСУ . Пошкодження майна, що мало місце 26.07.2008 р. сталося внаслідок обставин непереборної сили, які на момент прийняття майна на зберігання не могли бути передбачені жодною із сторін, а тому в даному випадку відсутні винні дії з боку УМВСУ в Тернопільській області у порушенні виконання зобов'язання. УМВСУ негайно було вжито всіх необхідних заходів по рятуванню майна, відкачуванні води та перенесенні речей в місця, що не були затоплені. Листами від 28.07.2009 р., 16.09.2008 р. УМВСУ в Тернопільській області запропоновано ОСОБА_1. забрати свої речі у зв'язку із загрозою їх псування внаслідок підтоплення . (а.с.127,128) Тому в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1. вірно відмовлено.
Вимоги ОСОБА_1. щодо виключення майна з акту опису та арешту, є безпідставними оскільки спірне майно описувалось не в рахунок боргових зобов’язань , а з метою передачі описаного майна на збереження. Арешту на вказане майно ніхто не накладав, про що свідчать листи УМВСУ до ОСОБА_1. про те щоб вона забрала своє майно. Слово “арешт” зазначено тільки на бланках на яких проводився опис майна. ОСОБА_1. в будь який час могла і може забрати своє майно на підставі відповідної заяви .
Також вірно відмовлено в зустрічних позовних вимогах УМВСУ в Тернопільській області про стягнення плати за зберігання майна, оскільки УМВСУ як стягувач прийняв спірне майно на відповідальне зберігання на добровільних підставах, безоплатно. Майно передавалось йому відділом ДВС, а не ОСОБА_1. з метою забезпечення виконання рішення суду за яким він виступав стягувачем. На час прийняття майна на зберігання вимог що до оплати за зберігання УМВСУ не пред’являло.
Доводи апеляцій сторін з цих підстав є необгрунтованими і спростовуються матеріалами справи.
Рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстав для його зміни чи скасування колегія не вбачає.
Керуючись п.1ч1. ст.307, ст.ст.308,315,319 ЦПК України, колегія суддів,-
УХВАЛИЛА:
Апеляційні скарги ОСОБА_1 та Управління Міністерства внутрішніх справ України в Тернопільській області- відхилити.
Рішення Тернопільського міськрайонного суду від 19 червня 2009 року залишити без змін.
Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців.
Головуючий - підпис
Судді – два підписи
З оригіналом згідно:
Суддя апеляційного суду
Тернопільської області І.В. Гурзель