КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
У Х В А Л А
про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі
справа № 2-а-10465/09/1070
13 листопада 2009 року суддя Київського окружного адміністративного суду Балаклицький А.І., розглянувши справу за адміністративним позовом Управління Пенсійного фонду України у м. Борисполі до Відкритого акціонерного товариства «СПМК-530» про стягнення заборгованості сплаті страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, -
в с т а н о в и в:
Управління Пенсійного фонду України у м. Борисполі звернулось до суду з позовом до Відкритого акціонерного товариства «СПМК-530» про стягнення заборгованості за внесками на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування в сумі 37 701,59 грн.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 107 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з’ясовує, чи належить позовну заяву розглядати в порядку адміністративного судочинства і чи підсудна позовна заява даному адміністративному суду.
З позовної заяви та доданих до неї матеріалів вбачається, що позивач звертається до суду про стягнення з відповідача простроченої заборгованості (недоїмки) за внесками на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування в сумі 37 701,59 грн. Сума зобов’язань за страховими внесками, яку просить стягнути позивач, визначена відповідачем самостійно, відповідач отримав вимогу позивача про сплату недоїмки та не оскаржив її в установленому порядку. Таким чином, вимоги позивача не оспорюються і є узгодженими.
Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 106 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі - недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.
Територіальні органи Пенсійного фонду за формою і у строки, визначені правлінням Пенсійного фонду, надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.
Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.
Протягом десяти робочих днів із дня одержання вимоги про сплату недоїмки страхувальник зобов'язаний сплатити суми недоїмки та суми фінансових санкцій.
У разі якщо страхувальник, який одержав вимогу територіального органу Пенсійного фонду про сплату недоїмки і протягом десяти робочих днів після її отримання не сплатив зазначену у вимозі суму недоїмки разом з застосованою до нього фінансовою санкцією, включеної до вимоги, або не узгодив вимогу з відповідним органом Пенсійного фонду, або не оскаржив вимогу в судовому порядку, а також у разі якщо страхувальник узгодив вимогу, але не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів після отримання узгодженої вимоги, відповідний орган Пенсійного фонду звертається в установленому законом порядку і подає вимогу про сплату недоїмки до відповідного підрозділу державної виконавчої служби.
Частина третя статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» є імперативною нормою, яка встановлює обов’язок територіального органу Пенсійного фонду звернутися до державної виконавчої служби у разі, якщо страхувальник, який одержав вимогу територіального органу Пенсійного фонду про сплату недоїмки і протягом десяти робочих днів після її отримання не сплатив зазначену у вимозі суму недоїмки разом з застосованою до нього фінансовою санкцією, включеної до вимоги, або не узгодив вимогу з відповідним органом Пенсійного фонду, або не оскаржив вимогу в судовому порядку, а також у разі якщо страхувальник узгодив вимогу, але не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів після отримання узгодженої вимоги.
Вимога про сплату недоїмки виконується державною виконавчою службою в порядку, встановленому законом.
Так, умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначаються Законом України від 21.04.1999 № 606-XIV «Про виконавче провадження».
Державна виконавча служба здійснює примусове виконання рішень на підставі виконавчих документів, визначених статтею 3 Закону України «Про виконавче провадження». Пунктом 9 частини другої статті 3 зазначеного Закону до переліку виконавчих документів віднесено рішення інших державних органів державної влади у випадках, якщо за законом їх виконання покладено на державну виконавчу службу.
Однак, частина третя статті 106 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» містить положення, згідно з яким орган Пенсійного фонду також (окрім державної виконавчої служби) має право звернутися до суду чи господарського суду з позовом про стягнення недоїмки.
Проте, таке право Пенсійного фонду не є безумовним і повинно реалізовуватися його територіальними органами з урахуванням положень, встановлених іншими законодавчими актами.
Статтею 6 Конституції України визначено, що державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову. Функцією судів, що визначена статтею 124 Конституції України, є здійснення правосуддя.
Адміністративні суди, згідно зі статтями 3, 4 Кодексу адміністративного судочинства України, здійснюють правосуддя в адміністративних справах – переданих на вирішення адміністративного суду публічно-правових спорах, у яких хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування чи їхня посадова чи службова особа. Враховуючи передбачену законами обов’язковість для виконання законних вимог суб’єкта владних повноважень, адміністративно-правовий спір, як правило, пов’язується з оспорюванням чи оскарженням рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень у сфері публічно-правових відносин з боку юридичних чи фізичних осіб.
Категорії спорів, що складають предмет адміністративної юрисдикції наведені у частині першій статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України, але основу правил визначення компетенції адміністративного суду складає категорія «публічно-правового спору».
Так, згідно з пунктом 4 частини першої цієї статті визначено, що компетенція адміністративних судів поширюється на спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом. Таке право завжди пов’язується практичною необхідністю в обмеженні прав, свобод чи законних інтересів фізичних або юридичних осіб за вимогою суб’єкта владних повноважень, коли суб’єкт владних повноважень без рішення суду не може реалізувати визначену законом компетенцію.
Системний аналіз положень частини третьої статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у поєднанні з положеннями частини першої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України дає підстави стверджувати, що територіальний орган Пенсійного фонду має право звернутися до суду лише за наявності спору зі страхувальником відносно суми нарахованих страхових внесків.
Відсутність спору виключає необхідність у здійсненні правосуддя, а повноважень, наданих законом органам Пенсійного фонду достатньо для звернення його вимоги до примусового виконання без судового рішення.
Наведені обставини виключають можливість розгляду цієї справи Київським окружним адміністративним судом в порядку адміністративного судочинства.
Керуючись статтями 18, 107, 109, 181, 160, 165 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
у х в а л и в :
Відмовити Управлінню Пенсійного фонду України у м. Борисполі у відкритті провадження в адміністративній справі.
Повернути позивачу копію ухвали разом із позовною заявою та доданими до неї матеріалами.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строків подання заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги, якщо вони не були подані у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 5-денний строк з дня постановлення ухвали заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 10 днів апеляційної скарги, з подачею її копій відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі
Суддя
/підпис/
З оригіналом згідно
Суддя А.І.Балаклицький
Секретар С.В.Гаврилова