Апеляційний суд Житомирської області

м. Житомир, вул. Святослава Ріхтера, 24, 10008, (0412) 47-26-44

УХВАЛА

Іменем України

№10-318

15 вересня 2010 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого: Романова О.В.

суддів: Андрушкевича С.З. ,3ахарчука С.В.

з участю прокурора: Лук’янчука Ю.М.

адвоката: ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Житомирі кримінальну справу за апеляцією прокурора, що брав участь в розгляді справи судом першої інстанції на постанову судді Богунського районного суду м. Житомира від 1 вересня 2010 року, якою відносно

ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1, жителя ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, не судимого, -

відмовлено в продовженні строку тримання під вартою до чотирьох місяців,

встановила:

Органами досудового слідства була порушена і розслідується кримінальна справа відносно ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_2 та ОСОБА_9 по факту незаконного формування податкового кредиту для ВАТ ”Іванопільський цукровий завод” та ТОВ „Укрбудкомплекс”, що призвело до фактичного ненадходження до бюджету податку на додану вартість в особливо великих розмірах за ознаками складу злочинів, передбачених ст.ст.28 ч.2, 212 ч.3 КК України за фактом умисного ухилення від сплати податків в особливо великих розмірах, вчиненого за попередньою змовою групою осіб, відносно директора ВАТ „Іванопільський цукровий завод” ОСОБА_10, за фактом ухилення від сплати податків за попередньою змовою групою осіб, що призвело до фактичного ненадходження до бюджету коштів у великих розмірах, за ознаками складу злочину передбаченого ч.2 ст. 212 КК України та відносно директора ТОВ „Укрбудкомплекс” ОСОБА_11 за фактом ухилення від сплати податків в особливо великих розмірах за попередньою змовою групою осіб, що призвело до фактичного ненадходження до бюджету коштів у великих розмірах, за ознаками складу злочину, передбаченого ст.212 ч.2 КК України.

Внаслідок проведення ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_2 та ОСОБА_9Д протягом 2009 року і по 1.06.2010 року вказаних операцій, для підприємств - фактичних платників ПДВ до бюджету, було незаконно сформовано кредит з податку на додану вартість в сумі понад 1,6 млн.грн.

29 червня 2010 року відносно ОСОБА_2 та інших було порушено кримінальну справу за ознаками складу злочинів, передбачених ч.2 ст.28, ч.3 ст.212 КК України.

2 липня 2010 року ОСОБА_2 в порядку ст.115 КПК України було затримано, а 5 липня 2010 року - пред’явлено обвинувачення у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.28, ч.3 ст.212 КК України та постановою Богунського районного суду м. Житомира обрано запобіжний захід - тримання під вартою.

Постановою Богунського районного суду м.Житомира від 1.09.2010 року відмовлено в продовженні строку тримання під вартою ОСОБА_2 до чотирьох місяців та обрано запобіжний захід у виді грошової застави в сумі 50 тис.грн.

Не погоджуючись з постановою суду, прокурор подав апеляцію, в якій просив постанову суду як таку, що не відповідає фактичним обставинам справи скасувати і подання направити на новий судовий розгляд.

На обгрунтування апеляції вказував, що подання про продовження строку тримання ОСОБА_2 під вартою було подане слідчим в зв’язку з неможливістю закінчення розслідування в частині доведеного обвинувачення та враховуючи відсутність підстав для зміни запобіжного заходу. Слідством здобуто докази, які підтверджують причетність обвинуваченого до скоєння злочину, тому слідчий в поданні зазначив підстави необхідності продовження строку тримання під вартою ОСОБА_2 Перебуваючи на волі, остатній буде намагатися ухилитися від виконання процесуальних рішень, перешкоджати встановленню істини по справі, здійснювати тиск на свідків і впливати на хід досудового слідства. Крім цього, за таких обставин ОСОБА_2 буде мати можливість координувати свої дії з іншими особами, причетними до злочинної схеми, що не сприятиме об’єктивному проведенню розслідування.

ОСОБА_2 вчиняв злочини протягом тривалого часу , не працює, єдиним джерелом прибутку для нього були кошти, отримані від злочинної діяльності, що вказує на його стійку антисоціальну спрямованість.

При обранні запобіжного заходу - тримання під вартою вище перераховані обставини в повному обсязі досліджувались як судом першої інстанції,так і апеляційним судом. Ці обставини на даний час не змінились, тому суд першої інстанції, на думку прокурора, безпідставно і необґрунтовано прийняв рішення про відмову в продовженні строків тримання під вартою ОСОБА_2 та невмотивовано змінив запобіжний захід на грошову заставу в сумі 50 000 грн., яка не відповідає розміру майбутнього цивільного позову і фактично є несуттєвою.

Заслухавши доповідача, прокурора, який доводи апеляції підтримав, адвоката який заперечив проти апеляції, слідчого в провадженні якого перебуває справа, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляція не підлягає задоволенню з таких підстав.

З матеріалів справи встановлено, що обвинувачений має постійне місце проживання, утримує неповнолітніх дітей, позитивно характеризується за місцем проживання, раніше до кримінальної чи адміністративної відповідальності не притягувався.

Як вказує слідчий в поданні, до закінчення досудового слідства йому необхідно провести ряд слідчих дій, провести документальні перевірки та виїмки документів, провести очні ставки та почеркознавчі експертизи, допитати свідків, виконати вимоги ст.ст.218-220 КПК України, скласти обвинувальний висновок.

В поданні слідчого не наведено будь-яких переконливих доказів того, що обвинувачений буде перешкоджати встановленню істини по справі чи ухилятися від слідчих органів та суду.

З наявних в матеріалах справи та наданих адвокатом документів видно, що ОСОБА_2 з 9.09.2010 року перебуває на стаціонарному лікуванні в Київській міській лікарні №6 , однак згодний давати покази і просить допитати його.

Згідно довідки медсанчастини УВП №8 від 30.08.2010 року, ОСОБА_2 потребує оперативного лікування, яке неможливо в умовах медчастини установи.

3 довідки поліклініки №4 м. Києва видно, що дружина обвинуваченого ОСОБА_12, з 13.07.2010 року перебуває на амбулаторному лікуванні з переломом кісток правої гомілки.

За таких обставин, на думку колегії суддів, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив в продовженні строків тримання під вартою до чотирьох місяців і з врахуванням тих обставин, на які адвокат посилається в апеляції, та наявних у справі документів, подання слідчого до задоволення не підлягає, а постанову суду першої інстанції слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 165-3, 365, 366 КПК України, колегія суддів, -

Ухвалила:

Апеляцію прокурора, що брав участь в розгляді справи судом першої інстанції, залишити без задоволення, а постанову судді Богунського районного суду м. Житомира від 1 вересня 2010 року про відмову у продовженні строку тримання під вартою ОСОБА_2 до чотирьох місяців - без зміни.

Судді: