Справа № 344/3633/14-ц

Провадження № 22-ц/779/1335/2017

Категорія 53

Головуючий у 1 інстанції Бородовський С. О.

Суддя-доповідач Максюта

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2017 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого Максюти І.О.

суддів Пнівчук О.В., Василишин Л.В.

секретаря Турів О.М.

з участю представника апелянта ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2 до мистецького об'єднання «Елегія», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Івано-Франківська обласна рада, про скасування наказу про звільнення, нарахування та виплату середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, індексацію заробітної плати та відшкодування моральної шкоди, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Івано-Франківського міського суду від 09 вересня 2015 року,

в с т а н о в и л а :

У березні 2014 року ОСОБА_2 звернулась із зазначеним позовом, обґрунтовуючи позовні вимоги тим, що з січня 2002 року працювала у мистецькому об'єднанні «Елегія», яке належало до бюджетних установ, на посаді артистки симфонічного оркестру. З 01.12.2006р. бюджетне фінансування МО «Елегія» припинено, а 20.02.2007 року ліквідовано за рішенням засновника - Івано-Франківської обласної ради. Постановою господарського суду Івано-Франківської області від 27.02.2008р. МО «Елегія» визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, визначено її строк та зобов»язано ліквідатора подати суду ліквідаційний баланс та звіт про виконану роботу. Наказом № 7 від 04 вересня 2008 року вона звільнена з роботи на підставі п.1 ст.40 КЗпП України у зв'язку з ліквідацією об'єднання. З 2006 року відповідачем не здійснювалося нарахування та виплата їй заробітної плати. Посилаючись на порушення вимог трудового законодавства при її звільненні та на те, що при звільненні із нею не проведено повного розрахунку, позивач, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просила скасувати наказ № 7 про звільнення працівників МО «Елегія» як незаконний; зобов»язати МО «Елегія» виплатити на її користь заборгованість по заробітній платі, а саме середній заробіток за час затримки розрахунку по день фактичного розрахунку, починаючи з 01 грудня 2006 року, у розмірі 107 184,00 грн, здійснити індексацію заробітної плати у межах прожиткового мінімуму з дня невиплати по день ухвалення рішення судом, виплатити заборгованість по заробітній платі, а саме середній заробіток за час затримки середньомісячної заробітної плати, починаючи з 01 грудня 2006 року по день ухвалення рішення судом; стягнути з відповідача моральну шкоду у розмірі 30 000 грн (а.с. 1-8, 118, том 1).

Рішенням Івано-Франківського міського суду від 09 вересня 2015 року, залишеного без змін ухвалою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 23 листопада 2015 року, позов задоволено частково. Зобов'язано МО «Елегія» здійснити індексацію нарахованої та невиплаченої заробітної плати ОСОБА_2 У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України від 14 червня 2017 року ухвалу апеляційного суду Івано-Франківської області від 23 листопада 2015 року в частині вирішення позову ОСОБА_2 про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, індексацію заробітної плати та відшкодування моральної шкоди скасовано, справу в цій частині передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 09 вересня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Івано-Франківської області від 23 листопада 2015 року в частині вирішення позову ОСОБА_2 про скасування наказу про звільнення залишено без змін.

Враховуючи межі скасування касаційною інстанцією судових рішень, під час нового апеляційного розгляду переглядається рішення суду першої інстанції лише в частині вирішення позову ОСОБА_2 про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, індексації заробітної плати та відшкодування моральної шкоди.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 посилається на неправильне застосування норм матеріального права (ст.ст.116,117 КЗпП України) та порушення норм процесуального права в частині вирішення позовних вимог про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку по день фактичного розрахунку, його індексації та стягнення моральної шкоди. Зазначає, що відсутність фінансово-господарської діяльності або коштів у роботодавця (на що посилався суд першої інстанції) не виключає його вини в невиплаті належних звільненому працівникові коштів та не звільняє роботодавця від відповідальності за ст.117 КЗпП України. Факт заборгованості з кінця 2006 року та невиплати жодних грошових коштів підтверджується довідкою відповідача про заборгованість перед позивачем по заробітній платі, а також звітом ліквідатора. Способом відновлення порушеного права позивача є виплата середнього заробітку за час затримки розрахунку. Також суд не врахував та не дав жодної належної оцінки тій обставині, що протиправною поведінкою відповідача їй завдано значної моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню і яку позивач оцінила в розмірі 30 000 грн. З цих підстав рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині просила скасувати та ухвалити нове про задоволення позовних вимог (а.с.171, том 1).

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на сторні відповідача - Івано-Франківська обласна рада в судове засідання не з'явилася, належним чином повідомлена про день та час розгляду справи. Представник відповідача - мистецького об'єднання «Елегія» у судове засідання не з'явився, про день та час судового розгляду повідомлявся належним чином, однак поштова кореспонденція повернена суду за закінченням терміну зберігання.

Приймаючи до уваги, що неявка осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч. 2 ст. 305 ЦПК України, не перешкоджає апеляційному розгляду справи, апеляційним судом виконаний обов»язок щодо повідомлення осіб, які беруть участь у справі, про день, місце та час судового засідання, тому колегія суддів розглянула справу за їх відсутності.

Вислухавши представника апелянта, доповідь судді, дослідивши письмові матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга є частково обґрунтованою, виходячи з наступного.

В силу ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, але апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Задовольняючи позов частково та зобов'язуючи відповідача здійснити індексацію невиплаченої заробітної плати, суд першої інстанції виходив з положень Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», зважаючи на те, що позивач не просила визначити суму цієї індексації. Відмовляючи у позові про зобов'язання відповідача виплатити заборгованість по заробітній платі в розмірі 107 184 грн, суд виходив з того, що в обґрунтування нарахованої позивачем суми заборгованості з 01.12.2006 року не подано жодних доказів, заборгованість із заробітної плати вже присуджувалась судами до стягнення, а тому вона не може бути стягнута повторно.Відмовляючи у позові про стягнення моральної шкоди, суд виходив з відсутності вини роботодавця у несвоєчасності виплати заробітної плати.

Проте повністю з такими висновками суду першої інстанції погодитись не можна з наступних підстав.

Судом встановлено, що юридична особа - комунальна організація (установа, заклад) Мистецьке об»єднання «Елегія», індентифікаційний код юридичної особи 31789495, місцезнаходження: вул.М.Грушевського, 21 у м.Івано-Франківську, засновником якої є Івано-Франківська міська рада, зареєстрована 27.12.2001 року та перебуває в стані припинення з 30.03.2007 року, про що свідчать відомості із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (т.1, а.с.14-15).

На підставі рішення Івано-Франківської обласної ради (а.с.53 т.1) заснована юридична особа МО «Елегія» та затверджено і зареєстровано у встановленому законом порядку її статут (а.с.50-52 т.1).

Виходячи з даних, що містяться у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, відомості про припинення організації МО "Елегія" станом на 04.03.2014 року відсутні, що підтверджується відповідними письмовими доказами в матеріалах справи (а.с.14, том 1)

Згідно наказу № 1 від 28.12.2001 року про прийом на роботу, виданому директором МО «Елегія», укладена трудова угода з працівниками МО «Елегія» з 10.01.2002 року по 10.01.2007 року, зокрема і з ОСОБА_2 (а.с.48-49 т.1, 141-143 т.2). Цей наказ не містить відомостей про посаду позивача, виконувану роботу, у тому числі і про посаду артиста симфонічного оркестру.

Із довідок про заборгованість по заробітній платі МО «Елегія» перед ОСОБА_2 встановлено, що вона дійсно працювала на посаді артиста симфонічного оркестру, заробітна плата їй нараховувалася, зокрема з грудня 2006 року по грудень 2007 року включно у розмірі 200 гривень щомісячно. (а.с.9 т.1). Аналогічні довідки про заборгованість по заробітній платі містяться у оглянутих судом матеріалах наказного провадження № 2-Н-837/07, № 2-Н-684/08, у матеріалах цивільної справи № 2-276/09 про стягнення заробітної плати на користь ОСОБА_2 Ця інформація не суперечить також і відомостям про нарахування заробітної плати позивачу, отриманим судом із архівної установи (а.с.145-155 т.2).

Судовим наказом Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 15 травня 2007 року з мистецького об'єднання «Елегія» на користь ОСОБА_2 стягнуто заборгованість із заробітної плати у розмірі 838 грн. 58 коп. (а.с.13, том 1).

Судовим наказом Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 03 березня 2008 року з мистецького об'єднання «Елегія» на користь ОСОБА_2 стягнуто заборгованість із заробітної плати у розмірі 1 361 грн. 42 коп. (а.с.12, том 1).

Ці судові накази зверталися до виконання, однак виконавчі провадження закінчено 04.06.2009р. на підставі ст. 37 ЗУ «Про виконавче провадження» у зв»язку з направленням виконавчих документів ліквідатору МО «Елегія».

У зв'язку із введенням процедури ліквідації мистецького об'єднання "Елегія" (постанова господарського суду Івано-Франківської області по справі №Б-21/282 від 27.02.2008 року), наказом №7 від 30 вересня 2008 року ОСОБА_2 було звільнено з роботи з мистецького об'єднання "Елегія" на підставі п.1 ст.40 КЗпП України ( а.с.144 том 2 ).

Матеріали справи не містять доказів про нарахування заробітної плати відповідачем позивачу за період з 01 січня 2008 року по 30 вересня 2008 року і таких доказів не представлено суду у ході розгляду справи.

Виходячи з цих обставин колегія суддів вважає, що достатньо доказів для того, щоб дійти висновку про трудову діяльність ОСОБА_2 у МО «Елегія» на посаді артиста симфонічного оркестру з 10.01.2002 року по 30 вересня 2008 року.

При тому суд не бере до уваги копію наказу №7 від 04.09.2008 року про звільнення позивача з роботи (а.с.26 т.1), оскільки ця копія належним чином не засвідчена, невідоме джерело її походження, тому вона не є допустимим доказом по справі.

Заочним рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 03 березня 2009 року, яке набрало законної сили, з мистецького об'єднання «Елегія» на користь ОСОБА_2 стягнуто заборгованість із заробітної плати за період з 01 грудня 2006 року по 31 грудня 2007 року у розмірі 2 200 грн. та компенсацію за затримку виплати заробітної плати у розмірі 454 грн. 38 коп (а.с.11, том1). На підставі цього рішення Івано-Франківським міським судом 23.03.2009 року видано виконавчий лист№2-276/2009 року (а.с.10, том.1). Рішення звернуто до виконання, виконавче провадження закінчено 04.06.2009р. на підставі ст. 37 ЗУ «Про виконавче провадження» у зв»язку з направленням виконавчих документів ліквідатору МО «Елегія».

Суду не представлено жодних доказів про виплату ОСОБА_2 заборгованості по заробітній платі, зокрема і на день звільнення з роботи.

20 вересня 2012 року ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області затверджено звіт та ліквідаційний баланс МО «Елегія» та ліквідовано зазначену юридичну особу (а.с. 23-25, том 1)

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 30 квітня 2013 року, яка набрала законної сили і відомостей про її скасування касаційною інстанцією матеріали справи не містять, ухвала Господарського суду Івано-Франківської області від 20 вересня 2012 року скасована, а провадження у справі №Б-21/282 про банкрутство МО "Елегія" припинено (а.с.18-27 т. 1).

У відповіді Територіальної державної інспекції з питань праці в Івано-Франківській області від 11.04.2014 року зазначено, що територіальною інспекцією праці в Івано-Франківській області у 2007 році проведено перевірку додержання вимог трудового законодавства України в мистецькому об'єднанні «Елегія» Івано-Франківської обласної ради, в ході якої встановлено, що мала місце заборгованість із виплат заробітної плати, що станом на 01.08.2007 року становила 8 звільненим працівникам-10,3 тис. грн. З січня 2006 року кошти на розрахунковий рахунок організації не поступали. Заробітна плата виплачувалась працівникам не регулярно, чим порушено вимоги ст.115 КЗПП України. Заробітна плата працівникам об'єднання за січень-липень 2007 року на день перевірки не була виплачена. (а.с.16-17, том1).

Як вбачається із копії трудової книжки ОСОБА_2 у період з 02.01.2002р. по 03.01.2006р. була працевлаштована не у МО «Елегія». Записів про її працевлаштування у МО «Елегія» трудова книжка не містить і позивач не представила суду доказів про те, що у період з 10.01.2002 року по 30 вересня 2008 року МО «Елегія» було її основним місцем роботи.

Таким чином, оскільки трудова книжка позивача містить записи про її трудову діяльність у інших організаціях, тому колегія суддів дійшла висновку, що у МО «Елегія» позивач працювала за сумісництвом.

Частиною 1 ст. 94 КЗпП України та ч. 1 ст. 1 Закону України «Про оплату праці» визначено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

При цьому, як передбачено статтею 102-1 КЗпП України, працівники, які працюють за сумісництвом, одержують заробітну плату за фактично виконану роботу.

Однак, будь-яких належних та допустимих доказів щодо фактичного виконання позивачем роботи в МО «Елегія» з 01 січня 2008 року по 30 вересня 2008 року , а відповідно нарахування за це заробітної плати, нею суду як першої інстанції, так і апеляційному суду не представлено.

Згідно з ч.1 ст.115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Відповідно до ч.1 ст.117 КзПП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст.116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

У п. 25 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» судам роз'яснено, що непроведення розрахунку з працівником у день звільнення або, якщо в цей день він не був на роботі, наступного дня після його звернення з вимогою про розрахунок є підставою для застосування відповідальності, передбаченої ст.117 КЗпП України.

Відповідно до п. 20 зазначеної Постанови, установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст.117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Отже трудове законодавство не ставить наявність вини роботодавця у невиплаті заробітної плати працівникам у залежність від форми власності, прибутковості та джерел його фінансування.

Порядок i умови сумiсництва визначенi постановою Кабiнету Мiнiстрiв України вiд 03.04.93 р. № 245 «Про роботу за сумiсництвом працiвникiв державних пiдприємств, установ i органiзацiй» (далi - постанова № 245) та Положенням про умови роботи за сумiсництвом працiвникiв державних пiдприємств, установ i органiзацiй, затвердженим наказом Мiнпрацi, Мiн'юсту i Мiнфiну України вiд 28.06.93 р. № 43, зареєстрованим у Мiн'юстi України 30.06.93 р. за № 76 (далi - Положення № 43).

Вiдповiдно до п. 1 Положення № 43 сумiсництвом вважається виконання працiвником, крiм своєї основної, iншої регулярної оплачуваної роботи на умовах трудового договору у вiльний вiд основної роботи час на тому самому або iншому пiдприємствi, в установi, органiзацiї або в громадянина (пiдприємця, приватної особи) за наймом.

Пiд час прийняття на роботу працiвника-сумiсника та оформлення з ним трудових вiдносин обидвi сторони (власник або уповноважений ним орган та працiвник) насамперед повиннi визначити режим роботи за сумiсництвом та порядок оплати працi.

Вiдповiдно до ст. 102-1 КЗпП працiвники, якi працюють за сумiсництвом, одержують заробiтну плату за фактично виконану роботу.

Пiд фактично виконаною роботою слiд вважати роботу, виконання якої вiдображено у вiдрядному нарядi, або роботу, виконання якої зафiксовано в табелi облiку робочого часу.

Незалежно вiд того, який розмiр заробiтної плати та надбавки, доплати працiвник одержує за основним мiсцем роботи, за виконання обов'язкiв за iншою посадою на умовах сумiсництва йому встановлюється оплата вiдповiдно до посади за сумiсництвом.

Закон України «Про виконавче провадження» визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

Цим Законом урегульовано лише правовідносини, що виникають у процесі виконання судових рішень.

Конституційний Суд України в рішенні від 22 лютого 2012 року № 4-рп/2012 щодо офіційного тлумачення положень статті 233 КЗпП України у взаємозв'язку з положеннями статей 117, 237-1 цього Кодексу роз'яснив, що за статтею 47 Кодексу роботодавець зобов'язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в статті 116 Кодексу, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про проведення розрахунку. Непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Із наведеного вбачається, що суд дійшов передчасного висновку про відсутність вини відповідача у затримці розрахунку при звільненні з ОСОБА_2

За весь час затримки розрахунку згідно ст. 117 КЗпП України з наступного дня після звільнення, тобто з 01 жовтня 2008 року підлягає стягненню з відповідача середній заробіток ОСОБА_2 по день ухвалення рішення судом (19 жовтня 2017 року).

Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати та середньої місячної заробітної плати, здійснюється відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок), передбачено, що нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Виходячи із наведеного, середній заробіток за час затримки розрахунку ОСОБА_2 слід нараховувати з 01.10.2008 року по 19.10.2017 року (день постановлення рішення) по 200 грн щомісячно, оскільки її дохід, отриманий у МО «Елегія» був незмінним - по 200 гривень щомісячно, що дорівнює розміру середнього заробітку. Тобто, за 108 місяців та 19 днів жовтня 2017 року становить 21 926 грн 66 коп. (200х108 + 200/30 х 19), що і слід стягнути з відповідача.

Суд вважає доводи апелянта обґрунтованими про можливість стягнення середнього заробітку, виходячи із розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на відповідний період, оскільки позивач працювала у МО «Елегія» за сумісництвом, тому мінімальна заробітна плата як розрахункова величина у даному випадку застосуванню не підлягає.

Разом з тим, колегія суддів не може погодитися з висновком суду першої інстанції суду в частині задоволення позовної вимоги щодо зобов'язання відповідача здійснити індексацію нарахованої та невиплаченої йому заробітної плати.

Згідно з частиною шостою статті 95 КЗпП України заробітна плата підлягає індексації у встановленому законодавством порядку. Зокрема, як визначено статтею 33 Закону України «Про оплату праці» у період між переглядом розміру мінімальної заробітної плати індивідуальна заробітна плата підлягає індексації згідно з чинним законодавством.

Індексація заробітної плати здійснюється на підставі Закону про індексацію та Порядку.

Так, за змістом ст.ст.1,2,3 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг. При цьому об'єктом індексації грошових доходів населення є оплата праці (грошове забезпечення) як грошовий дохід громадян, одержаний ними в гривнях на території України і який не має разового характеру.

Суми виплат, пов'язаних з індексацією заробітної плати працівників, входять до складу фонду додаткової заробітної плати згідно з підпунктом 2.2.7 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Держкомстату України від 13 січня 2004 року № 5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27 січня 2004 року за № 114/8713.

Як передбачено ст.10 цього Закону індексація доходів працюючого населення проводиться за основним місцем роботи.

Доходи від роботи за сумісництвом, на умовах погодинної оплати поза основним місцем роботи індексуються в розмірі, що з урахуванням оплати праці за основним місцем роботи не перевищує прожиткового мінімуму для працездатної особи.

Згідно Порядку проведення індексації грошових доходів населення (Постанова КМ України, від 17.07.2003, № 1078 «Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення») особі, яка працює за сумісництвом, видається на її вимогу довідка з основного місця роботи про розмір доходу, що підлягає індексації, та проіндексованого доходу.

На підставі цієї довідки провадиться індексація доходів від роботи за сумісництвом у межах суми, що не перевищує прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, з урахуванням отриманої заробітної плати за основним місцем роботи.

Отже, за змістом наведених норм індексація - це механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Відтак, оскільки законодавцем визначено поняття та підстави для застосування такого механізму, при вирішенні цього питання значення має наявність доказів щодо факту підвищення заробітку, величини індексу споживчих цін - порогу індексації, як підстави для проведення індексації за відповідний розрахунковий період. Відповідно, така процедура вимагає відповідного документального забезпечення.

Разом з тим, місцевий суд, вбачаючи правові мотиви застосування механізму підвищення грошових доходів позивача для здійснення нарахування та виплати їй індексації не зазначив жодних доказів на підтвердження розміру заробітної плати, яка підлягала індексації, а також відповідні підстави такого нарахування.

Не містять будь-яких об'єктивних та допустимих доказів, як того вимагають норми ст.ст.58,59 ЦПК України, на підтвердження підстав нарахування індексації заробітку позивача і матеріали справи.

Не встановлено таких доказів і апеляційним судом. На вимогу суду згідно ухвали від 10 серпня 2017 року (а.с.63-64 т.2) таких доказів позивач не представила.

При цьому колегія суддів вважає, що з врахуванням необхідності відповідних передумов для проведення індексації, документального підтвердження права на її нарахування, та зважаючи на те, що позивачка працювала за сумісництвом, сама по собі вказівка в акті перевірки від 13.08.2007 року Територіальною державною інспекцією з питань праці про виявлення факту не проведення працівникам підприємства індексації заробітної плати з травня 2006 року не є достатньою підставою для покладення на відповідача такого обов'язку.

Згідно роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, даних в п. 13 постанови від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (із відповідними змінами) відповідно до ст. 2371 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконне звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Суд визнав, що частково трудові права позивача були порушені, а згідно зі ст.237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством. Тому з МО «Елегія» на користь ОСОБА_2 слід стягнути моральну шкоду в розмірі 2500 гривень з урахуванням вимог розумності та справедливості.

За таких обставин, рішення суду в частині підлягає скасуванню з ухваленням нового про часткове задоволення позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 307, 309, 313-314,316, 317 ЦПК України, колегія судів

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Івано-Франківського міського суду від 09 вересня 2015 року в частині вирішення позову ОСОБА_2 про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, індексацію заробітної плати та відшкодування моральної шкоди скасувати.

Ухвалити в цій частині нове рішення, яким позов ОСОБА_2 до Мистецького об'єднання «Елегія про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та відшкодування моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з мистецького об'єднання «Елегія» на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 01 жовтня 2008 року по 19 жовтня 2017 року у розмірі 21 926,66 грн ( двадцять одну тисячу дев»ятсот двадцять шість гривень шістдесят шість копійок), а також відшкодування моральної шкоди у розмірі 2500 (дві тисячі п»ятсот гривень).

У задоволенні позовної вимоги ОСОБА_2 до Мистецького об'єднання «Елегія» про зобов'язання провести індексацію заробітної плати відмовити.

Рішення набирає законної сили з дня його проголошення, однак може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий І.О. Максюта

Судді: Л.В. Василишин

О.В. Пнівчук