2-383.07 РІШЕННЯ

 ІМЕНЕМ       УКРАЇНИ

16  лютого  2007  року

Шевченківський районний суд м.Запоріжжя у складі головуючого судді Галущенко Ю.А.,при секретарі Алексієнко К.А.,за участю адвоката ОСОБА_1,розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну  справу  за  позовом

ОСОБА_2 до ОСОБА_3 ,

ОСОБА_4, ОСОБА_5,ОСОБА_6,ОСОБА_7,ОСОБА_8 ,з-ті     особи       5-та    державна    Запорізька    нотаріальна

контора, приватний нотаріус ОСОБА_9 про встановлення факту прийняття спадщини,визнання права власності на 1\4 частину житлового будинку в порядку спадкування,визнання частково недійсним свідоцтва про право власності в порядку спадкування за законом,визнання  недійсним  договору  купівлі-продажу  , -

ВСТАНОВИВ:

В грудні 2002 р.ОСОБА_2звернулася до суду з позовом до

ОСОБА_3,ОСОБА_6,ОСОБА_5,ОСОБА_4 про

встановлення факту прийняття спадщини та визнання права власності на 1\.4 частину житлового будинку АДРЕСА_1.

В позові зазначала, що ОСОБА_10 та ОСОБА_3 на праві спільної сумісної власності належав житловий  будинок  АДРЕСА_1.

ІНФОРМАЦІЯ_1помер її дід ОСОБА_10,відкрилася спадщина на 1\2  частину  спірного  будинку  за  законом.

Мати  позивачки  ОСОБА_11 померла  в   1961  р.

ОСОБА_2 як спадкоємиця по праву представництва своєї матері ОСОБА_11,вважає,що має право на спадщину,тому що на час відкриття  спадщини  була  прописана  та  проживала  в  спірному  будинку.

Просила суд встановити факт прийняття спадщини після смерті ОСОБА_10 та визнати за нею право власності в порядку спадкування  за  законом  на  1\4  частину  спірного  будинку.

В березні 2003 р.ОСОБА_2 спільно з ОСОБА_4 звернулися до суду з об*єднаним позовом,який уточнювали та доповнювали в процесі розгляду справи, про встановлення факту прийняття спадщини,визнання права власності на 1\6 частину житлового будинку за  кожною.

В     позові     зазначали,що     на     день     смерті                           ОСОБА_10 були

прописані та проживали в спадковому будинку ,а тому спадщину прийняли  фактично   .

В 2002 р.їм стало відомо,що відповідачка ОСОБА_3 29.09.1983 р.оформила на себе право власності на весь спірний будинок,при отриманні в 5-й державній нотаріальній конторі свідоцтва про право власності   на   будинок  не   повідомила   про   наявність   інших   спадкоємців

 

за    законом    першої    черги,які    фактично    прийняли    спадщину,     діями відповідачки   ОСОБА_3 були   порушені   їх   права   власності   на   1\б частину  спірного  будинку  кожної.

Просили суд встановити факт прийняття спадщини після смерті ОСОБА_10,визнати право власності на 1\б частину спірного будинку за кожною,визнати частково недійсним свідоцтво про право власності  на  будинок,видане  ОСОБА_3.

На підставі ч.4 ст.169 ЦПК України, позов ОСОБА_4 залишений  судом  без  розгляду.

В додатковій позовній заяві від 18.01.2007 р.ОСОБА_2 зазначає,після смерті діда ОСОБА_10спадкоємцями за законом були дружина ОСОБА_3,діти ОСОБА_4,ОСОБА_5,ОСОБА_6,а також ОСОБА_2по праву представництва матері ОСОБА_11,яка  померла  в  1961  р.раніше  спадкодавця.

В  спірному  будинку  фактично  проживали  ОСОБА_3 та  ОСОБА_2

ОСОБА_4та ОСОБА_5подали в 5-ту державну Запорізьку нотаріальну контору заяву про те,що не претендують на спадщину,ОСОБА_3 спадщину  не  прийняв.

Таким чином, 1\2 частина спірного будинку фактично була успадкована  ОСОБА_2та  ОСОБА_3 по  1\4  частині  кожною.

ОСОБА_2 спадкові  права  не  оформила.

ОСОБА_3 отримала свідоцтво на 1\2 частину спірного будинку як спадкоємиця за законом після смерті чоловіка ОСОБА_10,на іншу  1\2  частину  як  дружина  на  частку  в  спільному  майні  подружжя.

Посилаючиь на те, що ОСОБА_3приховала від нотаріуса наявність спадкоємця за законом ОСОБА_2,якій має належати 1\4 частина спірного будинку,20.02.2003 р.продала спріний будинок ОСОБА_8 та ОСОБА_7,чим порушила права ОСОБА_2, в тому числі як першого покупця,просить суд на підставі ст.529 ч.2,549 ч.1,114 ГК України встановити факт прийняття спадщини після смерті діда ОСОБА_10,визнати право власності на 1\4 частину будинку АДРЕСА_1,визнати частково недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом від 29.09.1983 p.,видане ОСОБА_3,визнати недійсним договір купівлі-продажу від  20.02.2003  р.р\НОМЕР_1.

В судовому засіданні позивачка ОСОБА_2 підтримала додатковий позов та пояснила,що після смерті діда ОСОБА_10,який помер ІНФОРМАЦІЯ_1,вона як онука по праву представництва своєї матері ОСОБА_11,яка померла в 1961 p.,фактично прийняла спадщинку -частину спадкового будинку АДРЕСА_1,оскільки була прописана та проживала в спірному будинку як до, так і після смерті спадкодавця.В 2002 р. стало відомо, що ОСОБА_3оформила право власності на спадковий будинок на себе в цілому, після продажу спірного будинку ОСОБА_3 нові власники ОСОБА_8 та ОСОБА_7порушили право ОСОБА_2 як першого покупця.На підставі цих обставин просить суд додатковий позов задовольнити в повному обсязі, встановити факт прийняття спадщини після смерті діда ОСОБА_10 ,визнати право власності  на   1\4   частину  житлового  будинку  АДРЕСА_1   в   порядку   спадкування,визнати   частково   недійсним свідоцтво  про  право  власності   в  порядку  спадкування  за  законом  від 19.09.1983      p.,видане      ОСОБА_3,визнати      недійсним      договір купівлі-продажу  спірного  будинку  від  20.02.2003  р.р\НОМЕР_1.

Представник позивача адвокат ОСОБА_1 підтримав вимоги довірительки,вважає,що вони доведені наявними в справі доказами та не спростовані відповідачами,а тому є всі передбачені законом підстави  для  задоволення  позову.

В процесі розгляду справи відповідачка ОСОБА_3надала

нотаріально       посвідчені       письмові         заперечення   проти позову(а.с.12),де зазначала,що її онука ОСОБА_2,1957 р.н.,не приймала участі в веденні домогосподарства,не проживала з нею в будинку після заміжжя,не робила ремонту,не сплачувала земельний податок та комунальні послуги,тому вважає,що ОСОБА_2не має ніяких прав на жилий будинок та з приводу оформлення спадщини нікуди не зверталась тривалий час 23 роки з часу відкриття спадщини.

В процесі розгляду справи представник відповідача ОСОБА_3 ОСОБА_12 проти позову заперечувала,пояснивши, що після смерті ОСОБА_10 його дружина ОСОБА_3 звернулася до нотконтори з заявою про прийняття спадщини та повідомила про наявність спадкоємців за законом-ОСОБА_5 та ОСОБА_4, які є дочками спадкодавця.ОСОБА_5 та ОСОБА_4 надали нотаріусу письмову заяву про відмову від спадщини,подальше скасування якої не допускається.ОСОБА_2 в 197 6 р.зареєструвала шлюб та переїхала проживати до чоловіка, в спадковий будинок більше не заселялась. Після смерті ОСОБА_10 заяви про прийняття спадщини ОСОБА_2 до нотконтори не подалава, а тому ні фактично,ні іншим чином спадщину не прийняла .Просила суд відмовити в позові в повному  обсязі.

В            процесі           розгляду          справи            відповідачка   ОСОБА_3 померла, правонаступників судом не встановлено,розгляд справи закінчено  без  участі  її  правонаступника.

Відповідачі ОСОБА_8,ОСОБА_7 в процесі розгляду справи проти позову заперечували з тих підстав,що спірний будинок вони придбали скориставшись послугами агенства нерухомості,договір купівлі-продажу був посвідчений нотаріусом, який перевірив відповідність договору закону,також власником частки будинку є їхня неповнолітня на той час, дочка, до спору між сторонами про спадкові  права  відношення  не  мають.

В судове засідання відповідачі ОСОБА_8,ОСОБА_7 не з*явились,в письмовій заяві повідомили про небажання приймати участь в судовому засіданні, на підставі ст.169 ЦПК України,розгляд справи  закінчено  без   їх  участі.

Відповідачі ОСОБА_5,ОСОБА_4,ОСОБА_6, які викликались належним чином,в судове засідання не з*явивлись з невідомих     причин,      на     підставі     ст.224,225     ЦПК     України,справу

 

4

розглянуто     за     їх     відсутності     на    підставі     наявних    доказів     з постановлениям  заочного  рішення.

Представник з-ї особи 5-ї державної Запорізької нотконтори в процесі розгляду справи проти позову заперечував з тих підстав,що в 1980 р.ОСОБА_3 звернулася до 5-ї державної нотконтори з заявою про прийняття спадщини після смерті чоловіка ОСОБА_10, вказала про наявність інших спадкоємців ОСОБА_4 та ОСОБА_5,які подали письмові заяви про відмову від спадщини,свідоцтво про право власності було видане ОСОБА_3 на весь  будинок  в  цілому.Вважає,що  позов  задоволенню  не  підлягає.

3-тя особа приватний нотаріус ОСОБА_9 викликалась належним чином,про участь в справі не повідомила,на підставі ст.36 ч.З  ЦПК  України,справа  розглянута  без  її  участі.

Всебічно вивчивши обставини справи,заслухавши пояснення сторін та їхніх представників,дослідивши надані письмові докази в сукупності,суд вважає,що позов підлягає частковому задоволенню на підстави встановлених фактичних обставин справи та відповідних їм правовідносин.

Судом встановлено, що 21.11.1933 р.був зареєстрований шлюб між ОСОБА_10 та ОСОБА_3,про що надано  копію  свідоцтва  про  укладання  шлюбу(а.с.38).

На підставі договору про право постройки будинку та безстрокового користування земельною ділянкою від 11.11.1954 р.,посвідченого 1-ю державною Запорізькою нотконторою 23.12.1954 p., на праві власності ОСОБА_10 був оформлений житловий будинок АДРЕСА_1, на який було  також  видано  довідку-характеристику(а.с.40-41).

Зазначений житловий будинок був придбаний в період шлюбу між ОСОБА_10 та ОСОБА_3,на підставі ст.22 КоБС України(в ред. на час придбання ) належав їм на праві спільної сумісної власності  по  1\2  частині  кожному.

29.09.1983 р.ОСОБА_3 було видано свідоцтво про право власності на 1\2 частину спірного будинку як частку в спільному майні  подружжя(а.с.28)

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_10 помер,що підтверджується копією свідоцтва  про  смерть(а.с.31).

Відкрилася спадщина за законом на 1\2 частину спірного будинку АДРЕСА_1.

Відповідно до ст.529 ЦК України в ред.1963 p.(який діяв на час

відкриття спадщини),спадкоємцями першої черги за законом після

смерті ОСОБА_10 були ОСОБА_3 (дружина),ОСОБА_4,ОСОБА_5  (дочки),ОСОБА_6(син),ОСОБА_2  (онука)                                           по                                         праву

представництва  матері  ОСОБА_11,що  померла  в   1961  p.).

 

5

Як   встановлено   ст.548   ЦК   України    (в   ред.1963   р.),для   набуття спадщини  необхідно,щоб  спадкоємець  її  прийняв.

Відповідно до ст.549 ЦК України (в ред.1963 p.),визнається,що спадкоємець прийняв спадщину,якщо він протягом б місяців фактично вступив в управління або володіння спадковим майном;якщо він подав в державну нотаріальну контору за місцем відкриття спадщини заяву про  прийняття  спадщини.

Судом встановлено , що 11.12.1980 р.ОСОБА_3 звернулася до 5-ї державної Запорізької нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини за законом після смерті ОСОБА_3, де також вказала про наявність спадкоємців за законом ОСОБА_5 та ОСОБА_4,які  спадщину  не  прийняли  та  на  неї  не  претендують.

ОСОБА_6та ОСОБА_2 з заявою про прийняття спадщини не звертались.

Відповідно до ст.553 ЦК України в ред.1963 p.спадкоємець за законом або за заповітом має право відмовитись від спадщини протягом 6 місяців з дня відкриття спадщини.Подальше скасування спадкоємцем  такої  заяви  не  допускається.

Згідно письмової заяви від 27.09.1983 р.ОСОБА_5та ОСОБА_4зазначили,що строк на прийняття спадщини після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_10 ними пропущений, на спадщину не претендують.

При цьому особа ОСОБА_5 та ОСОБА_4 нотаріусом була встановлена,достовірність  підписів  перевірена.

29.09.1983 р.ОСОБА_3 було видано свідоцтво про право власності на спадщину за законом,яка складається з 1\2 частини житлового будинку АДРЕСА_1з надвірними господарськими будівлями,як спадкоємиці за законом після  смерті  ОСОБА_10.

На підтвердження своїх вимог про фактичне прийняття спадщини

позивачка ОСОБА_2 посилалася на те,що вона була прописана в

спадковому будинку та проживала в ньому на час смерті ОСОБА_10 разом з відповідачкою ОСОБА_3,надала копію паспорту з

відміткою про реєстрацію в АДРЕСА_1(а.с.7) , архівну довідку відділу кадрів ВАТ «Мотор-Січ» по те,що

працювала на посаді ІНФОРМАЦІЯ_2 з 27.06.1979 р.по 26.09.1979

p.,домашня адреса на час праці АДРЕСА_1(а.с.142),довідку                                  (а.с.130),засвідчену                                                                                  головою

квартального комітету про те,що ОСОБА_2,1957 р.н.,з дня народження проживала разом з матір*ю ОСОБА_11 по АДРЕСА_1,після смерті матері проживала за цією ж адресою  з  дідусем  ОСОБА_10 та  бабусею  ОСОБА_3

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_13 підтвердив,що з часу народження ОСОБА_2 проживала в АДРЕСА_1 з дідусем ОСОБА_10 та бабусею ОСОБА_3 після   реєстрації   шлюбу   з   ОСОБА_14,він   також   переїхав   до АДРЕСА_1    ,    де    в   них   народилося   двоє   дітей.В

197 9     p.після     смерті     діда    ОСОБА_2 продовжувала     проживати     в

будинку          разом  з           бабусею,господарювала,технічно    його обслуговувала,з будинку на нетривалий час віїздила в 1990-х роках.В 2 003 р.після продажу будинку при невідомих свідкові обставинах  ОСОБА_2 виселили  з  будинку  нові  власники.

В нотаріально посвідченій заяві ОСОБА_15 повідомила, що в 197 6 р.її син ОСОБА_14уклав шлюб з ОСОБА_16 та переїхав жити  до  неї  в  АДРЕСА_1.

Наведені докази в сукупності послідовні,взаємоузгоджуються,що переконує суд в їх достовірності,вони спростовують заперечення відповідачів,   які  нічим  не  підтверджені.

З урахуванням цих доказів суд дійшов висновку,що позивачка ОСОБА_2 фактично прийняла спадщину після смерті діда ОСОБА_10 ,який померІНФОРМАЦІЯ_1.,оскільки фактично вступила в володіння та управління спадковим майном, а тому її вимоги про встановлення факту прийняття спадщини грунтуються на законі та підлягають  задоволенню.

Надана в процессі розгляду справи довідка від 15.01.2003 р.про те,що ОСОБА_2,1957 р.н.,не проживала та не проживає в АДРЕСА_1,спростована сукупністю наведених вище доказів, в зв*язку з чим суд не бере її до уваги при ухваленні  рішення.

Позивачка    ОСОБА_2 також    надавала     суду    довідку                                    УПФУ     в

Шевченківському районі м.Запоріжжя , за змістом якої вона з 2.02.1998 р.по 1.02.1999 р.здійснювала догляд за ОСОБА_3,1914 р.н.,яка на той час проживала в м.Запоріжжі, АДРЕСА_1,і одержувала компенсацію по догляду за престарілим  в  розмірі  4  гр.80  коп.

Суд вважає, що період ,про який йдеться в довідці,не відноситься до 6 місячного терміну після смерті ОСОБА_10, протягом якого спадкоємці мали вчиняти дії ,які свідчили б про прийняття спадщини,а тому зазначена довідка судом неприймається до уваги  при  ухваленні  рішення.

Відповідно до ч.І ст.529 ЦК України(в ред.1963 р.),при спадкуванні за законом спадкоємцями першої черги їх долі вважаються    рівними

З наведеного вище встановлено, що спадкоємці першої черги після смерті ОСОБА_10-позивачка ОСОБА_2 та ОСОБА_3 прийняли спадщину,яка має належати їм в рівних долях , по 1\4 частині спірного  будинку  кожній.

З матеріалів справи вбачається,що 29.09.1983 р.ОСОБА_3 було видано свідоцтво про право власності на спадщину за законом,яка складається        з        1\2        частини        житлового        будинку        АДРЕСА_1     з      надвірними      господарськими будівлями(   а.с.2 9).

Враховуючи наведене,суд дійшов висновку, що вимоги про визнання свідоцтва від 29.09.1983 р. про право власності на спадщину за законом частково недійсним та визнання за нею права власності на 1\4 частину спадкового будинку грунтуються на законі,оскільки при видачі цього свідоцтва були порушені права позивачки ,яка фактично успадкувала 1\4 частину спірного будинку,але не оформила своїх спадкових  прав.

Відповідно до інформації, наданої ОП ЗМБТІ,на підставі договору купівлі-продажу від 20.02.2003 р.,нотаріально посвідченого приватним нотаріусом ОСОБА_9(л.д.53)житловий будинок АДРЕСА_1належить по 1\3 частині ОСОБА_8,2\3  частини  ОСОБА_7.

Вирішуючи позовні вимоги в частині визнання зазначеного договору  купівлі-продажу  недійсним  суд  виходить  з  наступного.

Відповідно до ч.І ст.114 ЦК України ( в ред.1963 р.),при продажу частки в спільній частковій власності сторонній особі , інші учасники часткової власності мають право переважної покупки частки, яка продається , за ціну, за яку вона продається, та на інших  рівних  умовах,   крім  випадків  продажу  з  публічних  торгів.

Вимоги позову в цій частині ОСОБА_2 обгрунтувала тим, що вона як спадкоємиця фактично отримала у власність 1\4 частину спірного будинку,при укладанні договору купівлі-продажу мала право першого покупця,яке було порушено,а тому договір купівлі-продажу як укладений в порушення ст.114 ЦК України (в ред.1963 р.)не відповідає  вимогам  закону.

Як   роз*яснив   Пленум   Верховного   Суду   України   в    п.п. »г»   п.16 Постанови     №     3     від     28.04.1978     р.(із     змінами),      саме по     собі недодержання     вимог     ст.114     ЦК     при     продажу     учасником спільної часткової    власності    частки    сторонній    особі    не    є    підставою    для визнання   угоди   недійсною.    У   данному   випадку   співвласник вправі   у межах   встановленого   законом   строку   вимагати   переведення на   ньогоправ  і  обов*язків  покупця  по  укладеній  угоді.

Відповідно до ч.З ст.114 ЦК України ( в ед.1963 р.),при продажу частки з порушенням права переважної покупки, іний учасник спіьної часткової власності протягом 3-х місяців може звернутись до суду з позовом  про  перевод  на  нього  прав  та  обов*язків  покупця.

З пояснень самої ж позивачки встановлено, що про укладення зазначенного договору з порушенням її права першого покупця їй стало відомо 22.02.2003 р.під час вселення в спірний будинок родини  ОСОБА_7.

Як у встановлений законом тримісячний термін, так і протягом всього часу розгляду справи ОСОБА_2не зверталась з позовом про перевод  на  неї  прав  та  обов*язків  покупця.

 

8

Оскільки підстави для визнання договору купівлі-продажу

недійсним     відсутні,     позовні     вимоги     про     переведення                      прав     та

обов*язків покупця ОСОБА_2не заявляла, відповідно до ч.І ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підстав доказів сторін і інших осіб, які беруть участь у справі,суд не знаходить передбачених законом підстав для задоволення  позову  в  цій  частині.

Порушеня строку позовної давності по справі суд не вбачає,тому що встановлено,що про порушення її прав позивачка ОСОБА_2 дізналася в 2002 p.,до суду звернулася в грудні 2002 p.,тобто в  межах  встановленого  строку.

На підставі ст.114,529, 548,549 ЦК України в ред.1963 р., п.п.

»г»    п.16     Постанови    Пленум    Верховного    Суду    України №    3     від 28.04.1978     р.(із            змінами),ст.З,10,11,57,60,212-215,218 ЦПК

України,суд-

ВИРІШИВ:

Позов  ОСОБА_2,   задовольнити  частково.

Встановити   факт     прийняття      спадщини       ОСОБА_2   після   смерті   ОСОБА_10  ,який   помер

ІНФОРМАЦІЯ_1.

Визнати за ОСОБА_2 право власності на 1\4 частину житлового будинку АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_10   ,який  помер  ІНФОРМАЦІЯ_1 Визнати частково недійсним свідоцтво від 29.09.1983 р. про право власності на спадщину за законом на 1\2 частину житлового будинку АДРЕСА_1, яке було видане ОСОБА_3  р\НОМЕР_3.

В  іншій  частині  в  задоволенні  позову  відмовити.

Рішення може бути оскаржене протягом 10 днів після його проголошення до апеляційного суду Запорізької області через Шевченківський районний суд м.Запоріжжя шляхом подання заяви про апеляційне  оскарження  або  апеляційної  скарги.

Заочне рішення може бути переглянуто судом,що його ухвалив,за письмовою заявою відповідача,яка подається протягом 10 днів з дня отримання  його  копії.