Апеляційний суд Житомирської області

м. Житомир, вул. Святослава Ріхтера, 24, 10008, (0412) 47-26-44

УХВАЛА

Іменем України

№10-320

15 вересня 2010 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуюного: ОСОБА_1,

суддів: Андрушкевича С.З., Захарчука С.В.

з участю прокурора: Лук ’янчука Ю.М.,

захисника ОСОБА_2

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Житомирі кримінальну справу за апеляцією прокурора, що брав участь в розгляді справи судом першої інстанції на постанову судді Богунського районного суду м.Житомира від 1 вересня 2010 року, якою відносно, -

ОСОБА_3, 14 травня 1978 року

народження, уродженця та жителя ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_2 , одруженого, на утриманні одна дитина,не судимого, -

відмовлено у продовженні строку тримання під вартою до чотирьох місяців, -

встановив:

Органами досудового слідства була порушена і розслідується кримінальна справа відносно ОСОБА_4, ОСОБА_5,ОСОБА_6, ОСОБА_3, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 по фракту незаконного формування податкового кредиту для ВАТ "Іванопільський цукровий завод" та ТОВ "Укрбудкомплекс", що призвело до фактичного ненадходження до бюджету податку на додану вартість в особливо великих розмірах за ознаками складу злочинів, передбачених ст.ст. 28ч.2, 212 ч. 3 КК України за фактом умисного ухилення від сплати податків в особливо великих розмірах, вчиненого за попередньою змовою групою осіб, відносно директора ВАТ "Іванопільський цукровий завод" ОСОБА_11, за фактом ухилення від сплати податків за попередньо» змовою групою осіб, що призвело до фактичного ненадходження до бюджет коштів у великих розмірах, за ознаками складу злочину, передбаченого ч.2 ст. 212 КК України та відносно директора ТОВ "Укрбудкомплекс" ОСОБА_12 за фактом ухилення від сплати податків в особливо великих розмірах попередньою змовою групою осіб, що призвело до фактичного ненадходження до бюджету коштів у великих розмірах, за ознаками скли злочину, передбаченого ст.212 ч.2 КК України.

Внаслідок проведення ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_3, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 протягом 2009 року і по 1.06.2010 року вказаних операцій, для підприємств фактичних платників ПДВ до бюджету , було незаконно сформовано кредит з податку на додану вартість в сумі понад 1,6 млн.грн.

29 червня 2010 року відносно ОСОБА_3 та інших було порушено кримінальну справу за ознаками складу злочинів, передбачених ч.2 ст.28, ч.3 ст.212 КК України.

2 липня 2010 року ОСОБА_3 в порядку ст.115 КПК України ст. 115 КК України було затримано, а 5 липня 2010 року - пред'явлено обвинувачення у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.28, ч.3 ст.212 КК України та постановою Богунського районного суду м. Житомира обрано запобіжний захід - тримання під вартою.

Постановою Богунського районного суду м.Житомира від 1.09.2010р. відмовлено в продовженні строку тримання під вартою ОСОБА_3 до чотирьох місяців та обрано запобіжний захід - грошову заставу в сумі 100 000 грн.

Не погоджуючись з постановою суду, прокурор подав апеляцію, в якій просив постанову суду як таку, що не відповідає фактичним обставині справи скасувати і подання направити на новий судовий розгляд.

На обгрунтування апеляції вказував, що подання про продовження строку тримання ОСОБА_3 під вартою було подане слідчим в зв'язку з неможливістю закінчення розслідування в частині доведеного обвинувачення та враховуючи відсутність підстав для зміни запобіжного заходу. Слідством здобуто докази, які підтверджують причетність обвинуваченого до скоєного злочину, тому слідчий в поданні зазначив підстави необхідності продовження строку тримання під вартою ОСОБА_3. Перебуваючи на волі, останній буде намагатися ухилитися від виконання процесуальних рішень, перешкоджати встановленню істини по справі, здійснювати тиск на свідків і впливати на хід досудового слідства. Крім цього, за таких обставин ОСОБА_3 буде мати можливість координувати свої дії з іншими особами, причетними до злочинної схеми, що не сприятиме об'єктивному проведенню розслідування.

ОСОБА_3 вчиняв злочини протягом тривалого часу, не працює, єдиним джерелом прибутку для нього були кошти, отримані від злочинної дальності, що вказує на його стійку антисоціальну спрямованість.

При обранні запобіжного заходу - тримання під вартою вище перераховані обставини в повному обсязі досліджувались як судом першої інстанції, так і апеляційним судом. Ці обставини на даний час не змінились, тому суд першої інстанції, на думку прокурора, безпідставно і обгрунтовано прийняв рішення про відмову в продовженні строків тримання під вартою ОСОБА_3 та невмотивовано змінив запобіжний захід на грошову заставу в сумі 100 000 грн., яка не відповідає розміру майбутнього цивільного позову і фактично є несуттєвою.

В запереченні на апеляцію адвокат вказував, що після затримання ОСОБА_3 була проведена лише одна слідча дія - його додатковий допит, що свідчить про те, що необхідності утримувати останнього під вартою немає. Не відповідає дійсності твердження прокурора щодо того, що ОСОБА_3 не працює, а те, що ОСОБА_3 може ухилятися від слідства і суду та вчиняти тиск на свідків, теж є досить сумнівним, оскільки останній з 31.07.2010 року в зв’язку з втратою свідомості госпіталізований до стаціонару медчастини УВП №8, де він перебував до 1.09.2010 року. Після обрання запобіжного заходу - застави, 4.09.2010 року ОСОБА_3 госпіталізований до кардіологічного відділення Київської клінічної лікарні №5 із хворобою серця. ОСОБА_3В позитивно характеризується, одружений, утримує малолітню дитину, має постійне місце проживання, тому обрання йому запобіжного заходу - тримання під вартою, є недоцільним.

Заслухавши доповідача, прокурора, який доводи апеляції підтримав, адвоката, який заперечив проти апеляції, слідчого, в провадженні якого перебуває справа, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляція не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_3 одружений, має на утриманні неповнолітню дитину, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався.

Згідно повідомлення медсанчастини УВП№8, ОСОБА_3 під час перебування в установі 31.07.2010 року в зв’язку з втратою свідомості був госпіталізований до стаціонару медчастини з діагнозом лівошлуночкова екстрасистолічна тахіаритмія, потребує додаткових методів обстеження, які неможливо провести в умовах медчастини установи.

Згідно довідки Київської міської клінічної лікарні №5, ОСОБА_3 з 04.09.2010 року перебуває на стаціонарному лікуванні в кардіологічному відділенні та потребує такого надалі.

В апеляції прокурором не наведено будь-яких переконливих доказів того, що обвинувачений буде перешкоджати встановленню істини по справі чи ухилятися від слідчих органів та суду.

За таких обставин, на думку колегії суддів, суд першої інстанції цілком обґрунтовано відмовив у продовженні строків тримання під вартою до чотирьох місяців і підстав для її скасування, навіть з врахуванням тих обставин, на які прокурор посилається в апеляції, не вбачається.

Керуючись ст.ст. 165-3, 365, 366 КПК України, колегія суддів , -

ухвалила:

Апеляцію прокурора, що брав участь в розгляді справи судом першої інстанції, залишити без задоволення, а постанову судді Богунського районного суду м.Житомира від 1 вересня 2010 року про відмову в продовженні строку тримання під вартою ОСОБА_3 до чотирьох місяців - без зміни.

Судді: