2-а-71/07 ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 лютого 2007 року
Шевченківський районний суд м. Запоріжжя в складі головуючого
судді Галущенко Ю.А.,при секретарі Алексієнко К.А., розглянув у
відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та
соціального захисту населення Шевченківської районної
адміністрації про стягнення недоплаченої щорічної допомоги учасникам бойових дій, -
ВСТАНОВИВ :
В січні 2007 р. позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з Управління праці та соціального захисту населення Шевченківської районної адміністрації недоплаченої суми щорічної грошової допомоги, мотивуючи позовні вимоги тим, що він є учасником бойових дій, відповідно до ч.5 ст.12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» має право одержувати щорічну грошову допомогу до 5 травня в розмірі 5-ти мінімальних пенсій за віком.
В 2003 р.позивачу було сплачено 90 гр., в той час як мінімальний розмір пенсії за віком в 2003 р. складав 47 гр.ЗО коп.
В 2004 р. позивачу було сплачено 120 гр., в той час як мінімальний розмір пенсії за віком в 2004 р. складав 92 гр.45 коп.
В 2005 р. позивачу було сплачено 250 гр., в той час як мінімальний розмір пенсії за віком в 2005 р. складав 350 гр.
В 2006 р. позивачу було сплачено 250 грн., в той час як мінімальний розмір пенсії за віком в 2006 р. складав 359 грн.
Посилаючись на те, що виплати в період 2003-2006 р.проведені відповідачем у меншому, ніж передбачено вищевказаним Законом розмірі,чим порушені його права, просить суд стягнути на його користь недоплачену суму щорічної грошової допомоги учасникам бойових дій в загальній сумі 3398 грн.75 коп.
В судовому засідання позивач наполягав на задоволенні позову, мотивуючи тим, що відповідачем порушені його права як учасника бойових дій, оскільки фактично в період 2003-2006 р.виплачувалась щорічна разова грошова допомога в сумі , яка менше розміру , встановленого ч.5 ст.12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» .
В судове засідання представник відповідача не заявився з невідомої причини,викликався належним чином,письмових заперечень не надав, на підставі ст.128 ч.4 КАС України,справу розглянуто за відсутності представника відповідача на підставі наявних доказів.
Всебічно вивчивши обставини справи, заслухавши пояснення позивача, дослідивши письмові докази, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
2
З матеріалів справи судом встановлено , що позивач є учасником бойових дій, про що надав копію посвідчення.
Відповідно до ч.5 ст.12 Закону України "Про статус ветеранів війни,гарантії їх соціального захисту", учасники бойових дій мають право щорічно до 5 травня отримати грошову допомогу у розмірі п*яти мінімальних пенсій за віком.
Ст.87 Бюджетного Кодексу України названа щорічна допомога віднесена до видатків, які здійснюються згідно з Державним бюджетом.
Як зазначено в ст.95 ч.2 Конституції України, виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування видатків.
Відповідно до ч.І ст.17і Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", на управління праці та соціального захисту населення покладено функцію виплати разової щорічної грошової допомоги учасникам бойових дій.
З наведеного вище суд робить висновок про те, що оскільки виплата грошової допомоги для позивача як учасника бойових дій потребує фінансування за рахунок коштів державного бюджету, її обсяги не можуть визначатися будь-яким іншим законом, крім Закону «Про Державний бюджет України», а визначення її розміру не належить до компетенції відповідача.
Ст. 99 КАС України встановлено річний строк для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи, який обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свобод,прав чи інтересів.
Заявляючи в січні 2007 р.вимоги про стягнення недоплаченої разової щорічної грошової допомоги за 2003,2004,2005 роки позивач пояснив, що йому було відомо про порушення його прав в зв*язку з виплатою належних йому сум не в повному обсязі, до суду за захистом своїх прав не звертався, тому що інші особи, які теж мають статус учасників бойових дій,своїх прав не захищали.
Суд вважає, що зазначена причина пропуску строку позовної давності не є поважною, а тому вимоги позивача про стягнення на його користь недоплаченої разової щорічної грошової допомоги за зазначений період не підлягають задоволенню.
Вирішуючи вимоги позивача про стягення недоплаченої суми за 2 006 p.,суд виходить з наступного.
Відповідно до п.18 ст.77 Закону України «Про Державний бюджет України на 200 6 р.» зупинено на 2006 рік дію ч.5 ст. 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального
з
захисту" в частині визначення розміру виплат щорічної разової грошової допомоги учасникам бойових дій.
Статтею ЗО Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" встановлено,що виплата щорічної разової грошової допомоги відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" здійснюється у розмірі 250 грн.
У визначеному Державним бюджетом розмірі позивач щорічну грошову допомогу отримав та ці обставини не заперечував.
Таким чином,позивач в 2006 р.отримав суму щорічної разової
грошової допомоги як учасник бойових дій відповідно до закону,який
діяв на час її призначення та виплати, відповідачем права позивача
порушені не були, а тому передбачених законом підстав для
задоволення позову та покладання на відповідача обов*язків по виплаті позивачу додаткових сум немає.
Керуючись ст. 95 ч.2 Конституції України, ст.87 Бюджетного Кодексу України, ст. ЗО, п.18 ст.77 Закону України "Про державний бюджет України на 2006 рік", ст.17і Закону України "Про статус ветеранів війни,гарантії їх соціального захисту", ст. ст. 9, 11, 69-71,99-100, 128, 158-161, 163, 167, 186 КАС України, суд, -
ВИРІШИВ :
В задоволенні позову ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Шевченківської районної адміністрації про стягнення недоплаченої щорічної допомоги учаснику бойових дій відмовити.
Постанова може бути оскаржена до апеляційного суду Запорізької області шляхом подання до суду першої інстанції заяви про апеляційне оскарження або апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови.