РІШЕННЯ

 ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

№ 2-3/07

м. Запоріжжя                                                                         13 лютого 2007 року

Місцевий суд Шевченківського району м. Запоріжжя

у складі головуючого судді Зарютіна П.В.

при секретарі Чернишовій І.В.

за участю адвоката ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою військового прокурора Запорізького гарнізону в інтересах в/ч 2274 до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про визнання осіб такими, що втратили право користу­вання службовим житловим приміщенням та про виселення, -

ВСТАНОВИВ:

Військовий прокурор звернувся до суду з вищевказаним позовом.

Зокрема, в позові зазначив, що спірна квартира є службовим житловим приміщенням відповідно до Розпорядження Шевченківської районної адміністрації Запорізької міської ради від 10.01.2006 року, а відповідачі, які раніше вселилися до спірного приміщення, у будь-яких трудових відносинах з позивачем не перебувають, через що прокурор просить суд визнати відповідачів такими, що втратили право користування службовим житловим приміщенням, виселити їх із спірної квартири та скасувати їх реєстрацію в ній.

В судовому засіданні прокурор, представник в/ч наполіг на заявлених позовних вимо­гах за вищевказаними підставами.

Представник відповідачів - адвокат ОСОБА_3, відповідачі заперечили повністю на заявлені позовні вимоги, вказуючи на їх безпідставність.

Представник третьої особи - ВПРФО Шевченківського РВ ЗМУ- належним чином по­відомлений про час та місце судового розгляду - не надав суду своєї згоди на його участь у справі та відповідно до вимог ст. 36 ч. З ЦПК України справа розглядалася без зазначеної особи.

Перевіривши матеріали справи, з'ясувавши всі обставини, вислухавши пояснення уча­сників судового розгляду, дослідивши надані суду докази, суд вважає, що заявлений позов підлягає частковому задоволенню.

Із пояснень сторін судом встановлено, що відповідачі вселилися в 2001 році та меш­кають натепер у спірній квартирі АДРЕСА_1.

Відповідно до витягу з домової книги в/ч 2274 відповідачі є зареєстрованими у спірній квартирі з 24.11.2001 року.

За Розпорядженням Шевченківської районної адміністрації Запорізької міської ради НОМЕР_1 спірна квартира була включена до числа службової житлової площі в/ч 2274.

Проте за поясненнями відповідача та даними технічного паспорту на житловий буди­нок АДРЕСА_1, складеного ОП „ЗМБТІ" 03.06.2003 року - спі­рна квартира до видання зазначеного розпорядження знаходилася у відомчому житловому фонді Міністерства Оборони України в особі в/ч 55476, яка натепер іменується в/ч 2274.

Відповідно до вимог ст. 52 ЖК України жилі приміщення в будинках відомчого житлового   фонду надаються   громадянам   за   спільним рішенням адміністрації і проф-

 спілкового комітету підприємства, установи, організації, затвердженим виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів, а у випадках, передбачених Кабінетом Міністрів України, - за спільним рішенням адміністрації і профспілкового комітету з наступним повідомленням виконавчому комітетові відповідної Ради народних депутатів про надання жилих приміщень для заселен­ня.

Відповідачі не надали суду доказів в підтвердження правомірності зайняття ними в 2001 році спірної квартири відповідно до зазначених положень Закону, а лише в своїх пояс­неннях послалися на існування тоді домовленості з командиром військової частини та його відповідного розпорядження.

Крім того, судом встановлено, що спірна квартира також не надавалася відповідачам ніколи, як службове житлове приміщення позивача. Відповідачі не перебувають і ніколи не перебували з позивачем у трудових відносинах, на що вказували суду сторони.

За таких обставин суд дійшов до висновку, що відповідачі без достатніх правових під­став вселилися до спірної квартира та неправомірно займають її.

При цьому наявність у відповідачів реєстрації у спірній квартирі не впливає на прави­льність висновків суду, оскільки законом не передбачено іншого порядку надання громадя­нам в користування житлової площі відомчого чи службового фонду, ніж встановлено ст. 52, 58,121,122 ЖК України.

Оскільки судом встановлено, що відповідачі ніколи і не набували права користування спірною квартирою, суд вважає вимогу про визнання відповідачів такими, що втратили право користування спірним житловим приміщенням, необгрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню, проте вважає за необхідне скасувати реєстрацію відповідачів у спірній квартирі за вище наведеними підставами.

На підставі викладеного, керуючись ч.З ст. 116 ЖК України, ст. ст. 57-60, 88, 208, 209, 212-215 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Виселити ОСОБА_2 та ОСОБА_1 із квартири АДРЕСА_1 та зобов'язати ВПРФО Шевченківського РВ ЗМУ скасувати їх реєстрацію за вище вказаною адресою.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Запорізької області через район­ний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.