Справа № 2-1267-1/09
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
(заочне)
18 листопада 2009 року Печерський районний суд міста Києва
в складі головуючого-судді Мельник А. В.
при секретарі Пятовій В.В.
за участю прокурора Куценок І.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві цивільну справу за позовом прокурора Богунського району м. Житомира в інтересах ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» про стягнення заборгованості, відсотків та відшкодування моральної шкоди
ВСТАНОВИВ:
На підставі Закону України «Про прокуратуру» та у порядку встановленому статтею 45 УПК України, прокурор Богунського району міста Житомира звернувся до суду в інтересах ОСОБА_1 із позовною заявою в обґрунтування вимог якої зазначив, що 03 грудня 2008 року ОСОБА_1 уклав з ТОВ «Український промисловий банк» договір банківського вкладу № 1/0305321001448001, згідно якого банк прийняв від нього готівкою грошові кошти в сумі 10 000 гривень строком на 91 день до 03 березня 2009 року з процентною ставкою по вкладу 22 % річних.
Зазначив, що після закінчення строку дії вказаного договору ОСОБА_1 неодноразово звертався до банку з вимогами про повернення вкладу, але станом на час звернення до суду, грошові кошти по депозиту ОСОБА_1 не повернуто.
Під час розгляду справи позивач уточнив позовні вимоги та просить суд стягнути з відповідача на свою користь суму вкладу в розмірі 10 000 гривень, нараховані за ним відсотки та моральну шкоду в сумі 1 000 гривень.
На адресу суду позивач надіслав заяву про розгляд справи за його відсутності.
Прокурор в судове засідання не з’явився.
Оскільки відповідач був повідомлений про місце, день та час судового засідання належним чином в порядку статей 74, 76 ЦПК України, представник відповідача в судове засідання не з’явився та від відповідача не надійшло повідомлення про причини неявки свого представника, суд, керуючись ч. 4 ст. 169, ч. 1 ст. 224 ЦПК України, розглянув справу заочно на підставі наявних у справі доказів.
Дослідивши письмові докази по справі у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов слід задовольнити частково з наступних підстав.
Судом встановлено, що 03 грудня 2008 між ОСОБА_1 і ТОВ «Український промисловий банк» було укладено договір банківського вкладу № 1/0305321001448001 (вклад капітал), згідно якого ТОВ «Український промисловий банк» прийняло від ОСОБА_1 готівкою грошові кошти в сумі 10 000 гривень строком на 91 день до 03 березня 2009 року з процентною ставкою по вкладу 22 % річних (а. с. 4).
Згідно пункту 2.1.5. Договору, Банк зобов’язується повернути повністю Вклад у «Дату повернення», зазначену у п. 1.1. цього Договору, готівкою або у безготівковій формі за вибором Вкладника.
У відповідь на заяву позивача банк повідомив його листом № 3040 від 01.04.2009 року про те, що з 21 січня 2009 року згідно Закону України «Про банки і банківську діяльність» в ТОВ «Укрпромбанк» введено тимчасову адміністрацію і мораторій на задоволення вимог кредиторів з метою захисту інтересів кредиторів та вкладників, забезпечення схоронності капіталу та активів, стабілізації діяльності, поліпшення фінансового стану банку (а. с. 5).
Станом на час винесення судом рішення грошові кошти за депозитним вкладом позивачу не повернуті.
Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України, зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Так, згідно ст. 1058 ЦК України, за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов’язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на замовах та в порядку, встановлених договором.
До відносин банку та вкладника за рахунком, на який внесений вклад, застосовуються положення про договір банківського рахунка (глава 72 цього Кодексу), якщо інше не встановлено цією главою або не випливає із суті договору банківського вкладу.
Відповідно до норм ст. 1060 ЦК України, договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад).
Банк виплачує вкладникові проценти на суму вкладу в розмірі, встановленому договором банківського вкладу; у разі повернення вкладу виплачуються усі нараховані до цього моменту проценти (стаття 1061 ЦК України).
Договором може бути передбачено внесення грошової суми на інших умовах її повернення.
За договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов’язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором.
Умова договору про відмову від права на одержання вкладу на першу вимогу є нікчемною.
Також, судом не може бути взято до уваги факт введення мораторію на задоволення вимог кредиторів ТОВ «Укрпромбанк» строком на шість місяців з 21.01.2009 року, оскільки посилання на нього спростовуються положеннями Закону України «Про банки і банківську діяльність».
Зокрема, статтею 56 Закону України «Про Національний банк України», передбачено, що Національний банк видає нормативно-правові акти з питань, віднесених до його повноважень, які є обов’язковими для органів державної влади і органів місцевого самоврядування, банків, підприємств, організацій та установ незалежно від форм власності, а також для фізичних осіб.
Нормативно-правові акти Національного банку видаються у формі постанов Правління Національного банку, а також інструкцій, положень, правил, що затверджуються постановами Правління Національного банку. Вони не можуть суперечити законам України та іншим законодавчим актам України і не мають зворотної сили, крім випадків, коли вони згідно з законом пом’якшують або скасовують відповідальність.
Згідно ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» мораторій – це зупинення виконання банком майнових зобов’язань і зобов’язань щодо сплати податки і зборів (обов’язкових платежів), строк виконання яких настав до дня введення мораторію та зупинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов’язань та зобов’язань щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.
Відповідно до положень ст. 85 Закону України «Про банки і банківську діяльність», мораторій на задоволення вимог кредиторів поширюється на зобов’язання, строки виконання яких настали до призначення тимчасової адміністрації. Протягом дії мораторію:
- забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства України;
- не нараховуються неустойка (штраф, пеня), інші фінансові (економічні) санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов’язань і зобов’язань щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів).
Аналізуючи наведені норми чинного законодавства, суть і правову природу правовідносин, які виникли між сторонами, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення суми вкладу та нарахованих за ним відсотків не є стягненням чи іншою дією по відношенню до банку, яку заборонено вчиняти згідно ст. 85 Закону України «Про банки і банківську діяльність» протягом дії мораторію.
Цивільний кодекс України не припускає жодних випадків щодо позбавлення банку обов’язку видати суму банківського вкладу на першу ж дострокову вимогу особи-вкладника.
Норми статті 1061 Цивільного кодексу України, передбачають, що проценти на банківський вклад нараховуються від дня, наступного за днем надходження вкладу у банк, до дня, який передує його поверненню вкладникові або списанню з рахунка вкладника з інших підстав; у разі повернення вкладу виплачуються усі нараховані до цього моменту проценти.
З 03 березня 2009 року – дати повернення вкладу за договором, по дату винесення судом рішення – фактичного повернення вкладу позивачу, відповідач прострочив виконання свого зобов’язання на 260 днів.
Враховуючи розмір процентної ставки по вкладу, встановленої договором та кількість днів до фактичного повернення вкладу, з відповідача на користь позивача слід стягнути нараховані по вкладу відсотки в розмірі, що дорівнює 260 днів х 6,027 гривень = 1 567 гривень 02 копійки.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що відповідач, не повернувши позивачу його вклад з нарахованими по ньому відсотками, не виконав свої зобов’язання за договором банківського вкладу, чим порушив права та охоронювані законом інтереси останнього, а тому позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення суми вкладу та нарахованими по ньому відсотками за Договором банківського вкладу № 1/0305321001448001 (вклад капітал) від 03 грудня 2008 року, що був укладений між ними є такими, що ґрунтуються на законі, а тому позов у цій частині підлягає задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених ст. 61 цього Кодексу.
Як вбачається зі змісту укладеного між сторонами договору банківського вкладу № 1/0305321001448001 (вклад капітал) від 03 грудня 2008 року, ним не передбачено право вкладника на стягнення моральної шкоди, завданої неналежним виконанням банком своїх зобов’язань по договору.
Право позивача на відшкодування моральної шкоди в даному випадку не передбачено нормами чинного цивільного законодавства України, а тому суд відмовляє позивачу в задоволенні вимог про стягнення з відповідача на його користь моральної шкоди в розмірі 1 000 гривень.
Згідно статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» та п. 10 ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито», споживачі звільняються від сплати мита за позовами, що пов’язані з порушенням їх прав.
Відповідно до ч. 3 ст. 88 ЦПК України, якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.
Отже, з відповідача слід стягнути в дохід держави судовий збір в розмірі 115 гривень 67 копійок.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 1, 3, 4, 8, 10, 11, 15, 60, 88, 169 ч. 4, 209, 212-215, 224 ч. 1, 226 ЦПК України, ст. ст. 526, 1058, 1060, 1061 Цивільного кодексу України, Закону України «Про прокуратуру», Законом України «Про банки і банківську діяльність», Законом України «Про захист прав споживачів», Декретом Кабінету Міністрів України «Про державне мито» суд,
ВИРІШИВ :
Позов прокурора Богунського району м.Житомира і інтересах ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» про стягнення заборгованості, відсотків та відшкодування моральної шкоди задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» на користь ОСОБА_1 11567 гривень 02 копійки.
Стягнути Товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» на користь держави 115 гривень 67 копійок у відшкодування судового збору та 30 гривень у відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача яка може бути подана протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано.
Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Заява про апеляційне оскарження рішення суду може бути подана через Печерський районний суд міста Києва до Апеляційного суду міста Києва протягом десяти днів з дня його проголошення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається через Печерський районний суд міста Києва до Апеляційного суду міста Києва протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Головуючий