Машівський районний суд Полтавської області

Справа № 2-316/11

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 вересня 2011 року. Машівський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого –судді Кравець С.В.

за участю: секретаря Кульчицької І.М.

позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

представника РДА ОСОБА_3

відповідачів ОСОБА_4, ОСОБА_5,

ОСОБА_6, ОСОБА_7

представника сільської ради ОСОБА_8

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Машівка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Машівської районної державної адміністрації Полтавської області, відділу Держкомзему у Машівському районі Полтавської області, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, третя особа на стороні відповідачів, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_12 сільська рада про визнання незаконним розпорядження Машівської районної державної адміністрації та зобов’язання до вчинення дій, -

в с т а н о в и в :

у серпні 2011 року позивач звернувся до суду з зазначеним позовом, посилаючись на те, що відповідно до Державного акту на право приватної власності на землю серії ІІ-ПЛ №005112 виданого 20.10.1999 року у його приватній власності перебуває земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 5,220 га, що розташована на території ОСОБА_12 сільської ради. На підставі розпорядження Машівської РДА від 04.07.2006 року “Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельні ділянки громадянам ОСОБА_12 сільської ради”відповідачам –фізичним особам передано у власність земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства на території ОСОБА_12 сільської ради, які своїми межами накладаються на частину його земельної ділянки. Вважає, що при прийнятті вказаного розпорядження Машівською РДА було перевищено повноваження та порушено порядок його прийняття, внаслідок чого порушені його права як власника. У зв’язку з наведеним позивач просить визнати незаконним та скасувати розпорядження Машівської РДА від 04.07.2006р., зобов’язати відповідача - 2 анулювати як нечинні та скасувати державну реєстрацію державних актів відповідачів, виданих на підставі зазначеного розпорядження, а також стягнути з відповідачів судові витрати.

В судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали просять їх задоволити, крім стягнення судових витрат, при цьому позивач зазначив, що у 1995р. отримав 8 га орендної землі з якої 5, 2 га йому було виділено у приватну власність в розмірі паю. У 2010р. випадково дізнався, що на його земельну ділянку накладено земельні ділянки 7 чоловік соціальної сфери, хоча меж погодження він не підписував. При зверненні до земельного відділу та ДЗК це питання не вирішилося.

Представник Машівської РДА у вирішення даного питання покладається на розсуд суду та зазначив на час прийняття оспорюваного розпорядження вони керувалися документами, які були в технічній документації. Виконавцем даної документації було ДЗК, а тому адміністрація ніяким чином не могла помітити накладки.

Представник ОСОБА_12 сільської ради зазначив, що при виготовленні державних актів відповідачам ОСОБА_13 філією ДЗК була допущена технічна помилка, оскільки саме вони виготовляли технічну документацію. Сільська рада виділила людям землю, так як відповідна кількість рахувалася по обліках. Так, під час виділення землі позивачу та іншому орендарю ще раніше по обліках рахувалося 96 га землі, з яких 48 га виділено було позивачу, а іншу частину 48 га іншому фермеру. Оскільки другий фермер в послідуючому відмовився від оренди землі, а тому 48 га, які йому передавалися ділилися для громадян в т.ч. і соціальної сфери, а про те, що землі не вистачить відомо не було, оскільки перевірити в натурі неможливо.

Відповідачі ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 заперечують проти позову з тих підстав, що земля їм надавалася законно, вони отримали відповідні висновки, а тому їхньої вини у даній помилці не має.

Відповідачі ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 двічі належним чином повідомлялися про час і місце розгляду справи, але в судове засідання не з’явилися без поважних причин. Представник відділу держкомзему також в засідання не з’явився, направив заяву про розгляд справи за його відсутності, при вирішенні даного питання покладається на розсуд суду. Виходячи з викладеного суд вирішив за можливе розглянути справу за відсутності даних відповідачів.

Суд, заслухавши пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та дослідивши надані сторонами докази прийшов до наступного висновку.

Судом установлено, що позивач є власником земельної ділянки площею 5, 2 га розташованої на території ОСОБА_12 сільської ради, яка йому передана на підставі рішення виконавчого комітету ОСОБА_12 сільської ради від 30.08.1999р., що стверджується копією державного акту від 20.10.1999р. ( а.с. 7 ).

В період з 06 по 20.03.2007р. на підставі розпорядження голови Машівської районної державної адміністрації № 287 від 04.07.2006р. видані державні акти на право власності на земельні ділянки на території ОСОБА_12 сільської ради площею від 1, 37 до 2 га громадянам: ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 ( а.с. 38-44 ).

Зі змісту розпорядження № 287 від 04.07.2006р. вбачається, що ним затверджено технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельні ділянки та передачу у власність земельних ділянок громадянам ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 на території ОСОБА_12 сільської ради ( а.с. 45 ).

Зі звіту по інвентаризації земель при здійсненні землеустрою, виконаного на замовлення позивача у квітні 2011р., вбачається, що земельні ділянки ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 частково накладаються на належну позивачу на підставі державного акту від 20.10.1999р. земельну ділянку ( а.с. 5-12, 18-20 ).

Відповідно до ст. 140 Земельного кодексу України в діючій редакції передбачено, що однією з підстав припинення права власності на земельну ділянку є добровільна відмова власника від права на земельну ділянку.

Статтею 142 цього Кодексу встановлений порядок припинення права власності на земельну ділянку в разі відмови власника.

Зокрема ч.1 та ч. 2 вказаної статті визначено, що припинення права власності на земельну ділянку у разі добровільної відмови власника землі на користь держави або територіальної громади здійснюється за його заявою до відповідного органу. Органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування у разі згоди на одержання права власності на земельну ділянку укладають угоду про передачу права власності на земельну ділянку. Угода про передачу права власності на земельну ділянку підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Частиною 5 ст. 116 ЗК України також передбачено, що надання у користування земельної ділянки, що перебуває у власності або у користуванні, провадиться лише після вилучення (викупу) її в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Сторонами не заперечує, що належна позивачу земельна ділянка не вилучалася та він від неї в установленому законом порядку не відмовлявся.

Пленум Верховного Суду України у пункті 11 Постанови № 7 від 16 квітня 2004 року “Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ”роз’яснив, що розглядаючи позови про захист прав власників земельних ділянок і землекористувачів ( про усунення перешкод у користуванні ними тощо ), суд має перевіряти законність рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки іншій особі без вилучення ( викупу ) її в позивача в установленому порядку і за наявності для цього підстав ухвалювати рішення про його недійсність.

Виходячи з викладеного та враховуючи те, що відповідач –1 при прийнятті розпорядження № 287 від 04.07.2006р. про затвердження технічної документації із землеустрою та видачу державних актів на земельні ділянки відповідачам ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 не врахував той факт, що їхні земельні ділянки накладаються на земельну ділянку позивача, яку він набув у власність у 1999р., чим фактично позбавив останнього права власності на неї, а також незважаючи на те, що позивач з заявою про припинення права власності на цю земельну ділянку не звертався, а тому суд приходить до висновку, що позов в частині визнання зазначеного розпорядження незаконним та його скасування підлягає задоволенню.

Доводи відповідачів ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про те, що державні акти вони отримали на законних підставах про що є відповідні висновки (а.с. 68-71), суд вважає не можуть слугувати підставою для позбавлення позивача права власності на земельну ділянку, яка видана йому раніше відповідно до діючого на той час законодавства.

Щодо вимог позивача про зобов’язання відповідача - 2 анулювати як нечинні та скасувати державну реєстрацію належних відповідачам ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 державних актів, суд зазначає наступне.

Як убачається з матеріалів справи звернувшись до відділу держкомзему 19.11.2010р. позивач просив повідомити його про можливі шляхи вирішення питання щодо накладення на його земельну ділянку суміжних ділянок, натомість отримав повідомлення, що відповідь буде надана йому пізніше після надходження повідомлення з ДЗК ( а.с. 15-17 ).

Відповідно до ч. 1 ст. 125 та ч.1 ст. 126 Земельного кодексу України державний акт на право власності на земельну ділянку підлягає державній реєстрації на підставі ч. 1 ст. 210 ЦК України та є чинним із моменту його державної реєстрації.

Натомість враховуючи те, що позивачем не ставилася вимога про визнання державних актів виданих відповідачам - 3-9 недійсними, як і вимога про їх скасування, а відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних осіб в межах заявлених ними вимог, а тому суд вважає, що вимога про зобов’язання відповідача-2 анулювати як нечинні та скасувати державну реєстрацію зазначених державних актів є передчасною за відсутності відповідного судового рішення.

Крім цього, судом установлено, що відповідач-2 не відмовляв позивачу у скасуванні такої реєстрації, а згідно з ч. 3 ст. 182 ЦК України до суду може бути оскаржена, зокрема, відмова в такій реєстрації.  

Виходячи з викладеного, суд приходить до висновку, що в задоволенні позову в цій частині слід відмовити за безпідставністю.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України, судові витрати розподілу не підлягають, оскільки позивач просив судові витрати з відповідачів не стягувати.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 116, 125, 126, 140, 142 Земельного кодексу України, п. 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 16 квітня 2004 року “Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ”, ст. ст. 10, 11, 60, 88, 212-215, 218 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

позов ОСОБА_1 до Машівської районної державної адміністрації Полтавської області, відділу Держкомзему у Машівському районі Полтавської області, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, третя особа на стороні відповідачів, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_12 сільська рада про визнання незаконним розпорядження Машівської районної державної адміністрації та зобов’язання до вчинення дій –задоволити частково.

Визнати незаконним та скасувати розпорядження голови Машівської районної державної адміністрації № 287 від 04.07.2006р. “Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельні ділянки громадянам та передачі у власність земельних ділянок громадянам на території ОСОБА_12 сільської ради”яким затверджено технічну документацію із землеустрою та передано земельні ділянки у власність громадянам: ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7.

В іншій частині позовних вимог –відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Полтавської області через Машівський районний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня його проголошення апеляційної скарги, а особою, яка не була присутньою під час проголошення рішення в той же строк з дня отримання його копії.

Суддя: ( підпис )

Копія вірна:

Суддя Машівського районного суду С.В. Кравець