Справа № 2-650/11 Провадження № 22-ц/772/2586/2017 Головуючий в суді першої інстанції Штифурко Л. А.

Категорія Доповідач Медяний В. М.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2017 рокум. Вінниця

Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Вінницької області в складі:

головуючого Медяного В.М.,

суддів: Матківської М.В., Сопруна В.В.,

за участю секретаря Сніжко О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільної справи за матеріалами заяви товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» про заміну сторони виконавчого провадження,

за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» на ухвалу Тульчинського районного суду Вінницької області від 01 вересня 2017 року,

встановила:

У серпні 2017 року товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» звернулося до суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження.

Ухвалою Тульчинського районного суду Вінницької області від 10 серпня 2017 року заяву ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» залишено без руху, надавши заявнику строк для усунення її недоліків протягом 5 днів з дня отримання копії ухвали.

Ухвалою Тульчинського районного суду Вінницької області від 01 вересня 2017 року заяву ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» про заміну сторони виконавчого провадження вирішено вважати неподаною та повернуто заявнику. Роз'яснено, що повернення заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.

В апеляційній скарзі ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» просить ухвалу суду першої інстанції від 01 вересня 2017 року скасувати та постановити ухвалу, якою заяву про заміну сторони виконавчого провадження задовольнити. Посилається на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи та порушення норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

В судове засідання представник особи, яка подала апеляційну скаргу та сторони у справі не з'явилися, тому відповідно до вимог ст.ст. 74,76, ч. 2 ст. 305 ЦПК України справа розглянута у їх відсутність.

Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали цивільної справи, дійшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а ухвала суду - скасуванню з передачею даного питання на новий розгляд до суду першої інстанції, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 312 ЦПК України апеляційний суд скасовує ухвалу і передає питання на новий розгляд до суду першої інстанції, якщо останній порушив порядок, встановлений для його вирішення.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 124 Конституції України право особи на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами.

Постановляючи ухвалу якою вважати неподаною та повернути заявнику заяву про заміну сторони виконавчого провадження, суд першої інстанції виходив з того, що ухвалою судді від 10 серпня 2017 року дана заява була залишена без руху та заявнику надано строк для усунення її недоліків протягом 5 днів з дня отримання копії ухвали.

Як вбачається з поштового повідомлення, яке повернулося на адресу суду, копія ухвали від 10 серпня 2017 року отримана ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» 21 серпня 2017 року. Проте, недоліки заяви у встановлений судом строк заявником не усунуто, а тому за таких обставин, відповідно до ч. 2 ст. 121 ЦПК України суд першої інстанції дійшов до висновку про постановлення ухвали, якою дана заява вважається неподаною та підлягає поверненню.

Проте, колегія суддів не може повністю погодитись з таким висновком суду першої інстанції, оскільки даний висновок суду є необґрунтованим та передчасним, внаслідок неповного з'ясування судом обставин, що мають значення для справи та порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення даного питання.

Так, частиною 1 статті 1 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частиною 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 р. №2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» роз'яснено, що відповідно до статей 55, 124 Конституції України та статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» (далі - Закон) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до частини п'ятої статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. У пункті 9 частини третьої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов'язковість рішень суду.

Судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, і за її межами.

Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Згідно з ч. 1 ст. 15 Закону сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник.

Як вбачається з матеріалів справи рішенням Тульчинського районного суду вінницької області від 06 липня 2011 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 20 вересня 2011 року, задоволено позов ПАТ «Правекс-Банк». Стягнуто з ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 солідарно на користь ПАТ «Правекс-Банк» заборгованість за кредитним договором № 5679-002/08Р від 29 лютого 2008 року в сумі 140009 грн. 53 коп., а також 1401 грн. судового збору і 12 грн. витрат на ІТЗ розгляду справи.

У серпні 2017 року ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» звернулося до суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження, просила замінити стягувача у даній справі ПАТ КБ «Правекс-Банк» на його правонаступника - ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія».

Також як вбачається із матеріалів справи, на виконання ухвали суду першої інстанції від 10 серпня 2017 року про залишення заяви про заміну сторони виконавчого провадження без руху, ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» 23 серпня 2017 року надіслало листа у якому зазначено про те, що оскільки воно немає статусу сторони виконавчого провадження, відтак позбавлено можливості надати до суду докази відкриття виконавчого провадження, а тому звернулося до суду із письмовим клопотанням про витребування зазначених доказів.

Відповідно до вимог Постанови № 8 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25 вересня 2015 року, перевіряти наявність відкриття виконавчого провадження має суд.

Проте, зазначене не було враховано місцевим судом при вирішенні питання про визнання заяви неподаною та її повернення заявнику.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції 1950 року кожен при вирішенні спору щодо його цивільних прав та обов'язків має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом (стаття 8 Закону № 2453-VІ).

За таких обставин, колегією суддів встановлено, що ухвала суду першої інстанції не відповідає вимогам щодо її законності та обґрунтованості, порушено встановлений порядок для вирішення даного питання, а тому є підстави для її скасування з передачею даного питання на новий розгляд до суду першої інстанції.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.4, 303, 304, 307, 312- 317, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» задовольнити частково.

Ухвалу Тульчинського районного суду Вінницької області від 01 вересня 2017 року скасувати та передати дане питання на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий : /підпис/ В.М. Медяний

Судді : /підпис/ М.В. Матківська

/підпис/ В.В. Сопрун

Згідно з оригіналом: