РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" жовтня 2017 р. Справа № 918/1395/15

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Крейбух О.Г.

судді Тимошенко О.М. ,

судді Демянчук Ю.Г.

при секретарі Михальчук В.К.

за участю представників сторін:

позивача: ОСОБА_1

відповідача: ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу позивача ОСОБА_3 акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення господарського суду Рівненської області від 21.08.2017 р. у справі № 918/1395/15

за позовом Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Рівнегаз"

про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат за договором на купівлю-продаж природного газу в сумі 1 770 866,41 грн.

В грудні 2015 року Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» звернулось до господарського суду Рівненської області з позовом про стягнення з ОСОБА_3 акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Рівнегаз» 256 442,92 грн. 3 % річних та 1 514 423,49 грн. інфляційних втрат, посилаючись на прострочення виконання грошового зобов’язання з оплати природного газу, що виникло з договору № 13/397-ПР від 31 січня 2013 року /т.1, а.с. 2-5/.

Рішенням господарського суду Рівненської області від 29.02.2016 року у справі № 918/1395/15, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 11.04.2016 року, у задоволені позову ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» до ПАТ по газопостачанню та газифікації «Рівнегаз» про стягнення 256 442,92 грн. 3 % річних та 1 514 423,49 грн. інфляційних втрат відмовлено /т.1, а.с. 198-205, 238-244/.

Постановою Вищого господарського суду України від 22.06.2016 року рішення господарського суду Рівненської області від 29.02.2016 року та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 11.04.2015 року у справі № 918/1395/15 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до господарського суду Рівненської області.

Постанова Вищого господарського суду України від 22.06.2016 року у справі № 918/1395/15 вмотивована наступним:

- всупереч вимогам ст. 43 ГПК України, попередні судові інстанції посилаючись на п.6.1 договору, другою половиною якої передбачено, що підставою для остаточних розрахунків між сторонами є підписані акти, не дослідили умову першої частини цього пункту, якою визначено, що оплата за газ здійснюється покупцем шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки, і не надали належної оцінки тому, що актами приймання-передачі газу має бути з’ясовано розбіжності у даних покупця і продавця, за наявності яких, у разі необхідності здійснюється остаточний розрахунок.

- при цьому, не дослідивши та не надавши належної оцінки вказаному пункту договору, а також встановивши, що відповідач розрахувався за поставлений газ із порушенням передбачених договором строків, суди попередніх інстанцій не з’ясували порядок здійснення відповідачем розрахунків за кожну окрему партію поставленого природного газу, чи здійснював він 100% оплати його вартості протягом поточного місяця поставки, що впливає на визначення наявності прострочення виконання грошового зобов’язання за кожен окремий розрахунковий період.

- між тим, з’ясування зазначених обставин, надання їм належної правової оцінки має істотне значення для правильного вирішення спору та впливає на правильність застосування норм матеріального права /т 2, а.с. 35-38/.

Рішенням господарського суду Рівненської області від 21.08.2017 року у справі № 918/1395/15 (суддя Політика Н.А.), у задоволені позову ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» до ПАТ по газопостачанню та газифікації «Рівнегаз» про стягнення 256 442,92 грн. 3 % річних та 1 514 423,49 грн. інфляційних втрат відмовлено /т.2, а.с. 163-173/.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», звернулось до Рівненського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Рівненської області від 21.08.2017 року у справі № 918/1395/15 скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги, скаржник зазначає:

- у листі б/н від 01.07.2014 року Верховного Суду України «Аналіз практики застосування ст.625 Цивільного кодексу України в цивільному судочинстві» Верховним Судом України наголошено, що аналізуючи практику застосування судами ст. 625 Цивільного кодексу України, слід зазначити, що при розгляді справ цієї категорії судам потрібно звертати увагу на такі питання: чи існує зобов’язання між сторонами, чи є це зобов’язання грошовим, чи доведена наявність прострочення у виконанні зобов’язання, чи є спеціальні норми, що регулюють ці правовідносини та виключають застосування ст. 625 Цивільного к4одексу України;

- Верховним судом України наголошено, що доводи про неможливість виконання грошового зобов’язання чи відсутність вини як підстави для звільнення від відповідальності, що передбачена ст.625 Цивільного кодексу України не виключають можливості нарахування 3% річних та інфляційних втрат, а відмова судами з цих підстав у стягненні нарахувань, що передбачені ст. 625 Цивільного кодексу України, є неправильною;

- зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін);

- суд першої інстанції цілком проігнорував більшість доводів та доказів ПАТ НАК «Нафтогаз України», місцевий господарський суд ухилився від власного обов’язку визначення суми 3% річних та інфляційних втрат, що є виключно правовим питанням і не може бути предметом експертного дослідження;

- крім норм національного права, під час розгляду справи та прийнятті рішення було порушено право позивача й на справедливий суд, яке перебуває під захистом статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод;

- відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права, а оскаржуване рішення суперечить як Конвенції так і практиці Європейського суду.

Таким чином, скаржник вважає, що рішення місцевого господарського суду від 21.08.2017 року у справі № 918/1395/15 прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, без дослідження всіх істотних обставин, що мають значення для справи, а тому відповідно до приписів ст.104 ГПК України підлягає скасуванню /т.2, а.с.180-184/.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 12.09.2017 року у справі № 918/1395/15, апеляційну скаргу ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» прийнято до провадження у складі колегії суддів: головуючий суддя Крейбух О.Г., суддя Тимошенко О.М., суддя Коломис В.В. та призначено до розгляду на 04.10.2017 року /т.2, а.с.179/.

02.10.2017 року ПАТ «НАК «Нафтогаз України» подано до суду додаткові пояснення до апеляційної скарги № 14/4-1114-в від 29.09.2017 року, згідно яких апелянт вказує на те, що рішення господарського суду Рівненської області у справі № 918/1395/15 прийнято з порушенням норм ст.ст. 625, 692, 694, 655, 664 ЦК України та із порушенням норм ст.ст.4-2, 43, 84, 111-28 ГПК України, без дослідження усіх істотних обставин справи, при недоведеності обставин, які суд визнав встановленими, а тому підлягає скасуванню /т.2, а.с. 192-200/.

Автоматизованою системою документообігу суду на підставі розпорядження керівника апарату Рівненського апеляційного господарського суду від 04.10.2017 року у справі № 918/1395/15 проведено автоматичну зміну складу колегії суддів, у зв'язку із тимчасовою непрацездатністю судді Коломис В.В. та визначено склад колегії суддів: головуючий суддя Крейбух О.Г., суддя Тимошенко О.М., суддя Демянчук Ю.Г., про що складено протокол зміни складу колегії суддів від 04.10.2017 року /т.2, а.с.215-216/.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 04.10.2017 року, апеляційну скаргу ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» прийнято до провадження у новому складі колегії суддів: головуючий суддя Крейбух О.Г., суддя Тимошенко О.М., суддя Демянчук Ю.Г /т.2, а.с.217/.

В судовому засіданні 04.10.2017 року представник позивача підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги, просив оскаржуване рішення скасувати, а позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача заперечив проти доводів та вимог апеляційної скарги з підстав, викладених у письмовому відзиві, просив оскаржуване рішення місцевого господарського суду залишити без змін.

Ухвалою суду від 04.10.2017 року, розгляд справи відкладено на 25.10.2017 року.

25.10.2017 року в судовому засіданні сторони повністю підтримали вимоги і доводи, викладені в апеляційній скарзі та у відзиві на неї відповідно.

Частиною 2 ст.101 ГПК України передбачено, що апеляційний господарський суд не зв’язаний з доводами апеляційної скарги і перевіряє законність, обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

31.01.2013 року між ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (Продавець) та ПАТ по газопостачанню та газифікації «Рівнегаз» (Покупець) укладено договір на купівлю-продаж природного газу № 13-397-ПР, відповідно до п.п.1.1, 1.2 якого, продавець зобов’язується передати у власність покупцю у 2013 році природний газ, а покупець зобов’язується прийняти та оплатити газ на умовах Договору. Газ, що продається, використовується покупцем виключно для подальшої реалізації промисловим споживачам та іншим суб’єктам господарювання, які є кінцевими споживачами газу.

Пунктом 2.1 Договору визначено, що у 2013 році продавець передає покупцеві газ в обсязі до 37 535,0 тис. куб.м.

Згідно з п.3.1 Договору, продавець передає покупцю у загальному потоці імпортний газ (за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, ввезеного на митну територію України ПАТ «НАК «Нафтогаз України») – у пунктах приймання-передачі газу на газовимірювальних станціях, які знаходяться на кордоні України з Російською Федерацією, та в пунктах приймання-передачі газу з ПСГ в газотранспортну систему. Право власності на газ переходить від продавця до покупця в пунктах приймання-передачі.

Пунктами 3.3, 3.4 Договору визначено, що приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобов’язується надати продавцеві підписані та скріплені печаткою покупця два примірники акту приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, зобов’язується повернути покупцеві один примірник оригіналу акту, підписаного уповноваженим представником та скріпленого печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акту. Підписані акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

Відповідно до п.5.2 Договору, ціна за 1 000 куб.м газу становить 3 509 грн. без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом, крім того податок на додану вартість за ставкою – 20 %. До сплати ціна за 1 000 куб.м. газу – 3 509 грн.00 коп., крім того ПДВ – 20% - 701 грн. 80 коп., усього з ПДВ 4 210 грн. 80 коп.

Згідно з п.6.1 Договору, оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100 % поточної оплати планових обсягів газу протягом місяця поставки з урахуванням положень пункту 6.2 договору. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 20 числа наступного за місяцем поставки газу на підставі акту приймання передачі.

Пунктом 7.1 Договору передбачено, за невиконання або неналежне виконання договірних зобов’язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених чинним законодавством України, а також цим договором.

Згідно ст.11 Договору, договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін, поширює дію на відносини, що фактично склались між сторонами з 1 січня 2013 року, і діє в частині реалізації газу до 31 грудня 2013 року, а в частині проведення розрахунків за газ – до їх повного здійснення.

Договір на купівлю-продаж природного газу № 13-397-ПР підписаний представниками сторін та скріплений їх печатками /т.1 а.с.10-14/.

Додатковими угодами № 1 від 10.07.2013 року, № 4 від 15.05.2014 року, № 5 від 05.09.2014 року, № 6 від 10.11.2014 року, № 7 від 08.12.2014 року, № 10 від 10.03.2015 року, № 12 від 03.04.2015 року, № 13 від 12.05.2015 року, № 14 від 03.06.2015 року, сторони, серед іншого, змінювали ціна газу /т.1, а.с. 15, 19-22, 26, 28-30/.

Додатковою угодою № 2 від 31.12.2013 року, сторони домовились викласти пункти 1.1., 2.1., 5.2., 6.1., 7.2. та статтю 11 Договору купівлі-продажу природного газу № 13/397-ПР від 31.01.2013 року у новій редакції, зокрема:

«п.6.1 Оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100 % поточної оплати протягом місяця поставки. У разі неповної оплати остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється покупцем до 20-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу, на підставі підписаного сторонами акту приймання-передачі газу» /т.1 а.с.16-17/.

Додатковою угодою № 3 від 28.04.2014 року, сторони домовились викласти пункти 5.2., 6.1., 9.1., 9.2. Договору купівлі-продажу природного газу № 13/397-ПР від 31.01.2013 року у новій редакції, зокрема:

«п. 6.1 Оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки. У разі неповної оплати остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється покупцем до 20-го числа місяця, наступного за місяцем реалізації газу, на підставі підписаного сторонами акта приймання-передачі газу за розрахунковий місяць» /т.1, а.с.18/.

22.12.2014 року сторони уклали додаткову угоду № 8 до договору купівлі-продажу природного газу № 13/397-ПР від 31.01.2013 року, якою п.п.1.1, 2.1, 7.2, та статтю 11 вказаного договору викладено у новій редакції, зокрема, продовжено дію договору до 31.03.2015 року, а в частині проведення розрахунків за отриманий природний газ до їх повного проведення /т.1 а.с. 23-24 /.

05.02.2014 року сторони уклали додаткову угоду № 9 до договору купівлі-продажу природного газу № 13/397-ПР від 31.01.2013 року, якою п.п.2.1,5.2 вказаного договору викладено у новій редакції.

Зокрема, цією угодою встановлено, що у період з 01.01.2013 року по 31.03.2015 року продавець передає покупцеві газ у обсязі до 20 348,104 тис. куб.м. Ціна за 1 000 куб.м газу становить 5 700,00 грн. без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом, крім того податок на додану вартість за ставкою – 20 %. До сплати ціна за 1 000 куб.м. газу – 5 700 грн.00 коп., крім того ПДВ – 20 % - 1140 грн. 00 коп., усього з ПДВ 6840 грн. 00 коп. /т.1 а.с.25/.

27.03.2015 року сторони уклали додаткову угоду № 11 до договору купівлі-продажу природного газу № 13/397-ПР від 31.01.2013 року, якою пункт 2.1 та статтю 11 зазначеного договору викладено у новій редакції, зокрема продовжено дію договору до 31.12.2015 року, а в частині розрахунків до повного їх проведення.

Цією угодою встановлено, що у період з 01.01.2013 року по 31.12.2015 року продавець передає покупцеві газ у обсязі до 48 648,104 тис. куб.м /т.1, а.с.27/.

В подальшому додатковою угодою № 15 від 19.06.2015 року сторонами змінено строк дії договору купівлі-продажу природного газу № 13/397-ПР від 31.01.2013 року та викладено статтю 11 «Строк дії Договору» у наступній редакції: «Договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін, поширює дію на відносини, що фактично склались між сторонами з 01.01.2013 року, і діє в частині реалізації газу до 30.06.2016 року (включно), а в частині проведення розрахунків за газ – до їх повного здійснення» /т.1, а.с. 31/.

На виконання умов договору купівлі-продажу природного газу № 13/397-ПР від 31.01.2013 року позивачем з січня 2013 по квітень 2014 року передано відповідачу природний газ на загальну суму 83 447 669,75 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу від 31.01.2013 року, 30.06.2013 року, 31.07.2013 року, 31.08.2013 року, 28.02.2014 року, 31.03.2014 року та 30.04.2014 року /т.1, а.с.32-38/.

Станом на 27.11.2014 року ПАТ по газопостачанню та газифікації «Рівнегаз» повністю здійснило оплату за природний газ в сумі 83 447 669,75 грн., що підтверджується випискою по операціям по підприємству відповідача /т.1, а.с. 40-44/.

Зважаючи, що відповідач неналежно виконував свої зобов’язання щодо вчасної оплати поставленого газу, неодноразово порушував строки оплати, позивач звернувся із позовом до господарського суду Рівненської області, в якому просив стягнути з відповідача на свою користь інфляційні втрати в сумі 1 514 423,49 грн. та 3 % річних в сумі 256 442,92 грн. згідно проведеного розрахунку /т.1, а.с. 45-48/.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при винесенні рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а оскаржуване рішення залишити без змін, виходячи з наступного.

Згідно із п.п.1, 2 ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У відповідності із ст.173 Господарського кодексу України та ст.509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько - господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За приписами ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст.530 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу ст.ст.610, 612 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно із ст.599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Приписами ст.625 ЦК України передбачено, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до част.1 статті 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як встановлено матеріалами справи, 31.01.2013 року ПАТ «НАК "Нафтогаз України» та ПАТ по газопостачанню та газифікації «Рівнегаз» укладено договір № 13/397-ПР купівлі-продажу природного газу, згідно п.1.1 якого продавець зобов’язався передати у власність покупцю у 2013 році природний газ, а покупець – прийняти та оплатити газ на умовах договору.

Шляхом укладення додаткових угод до договору купівлі-продажу природного газу, сторони змінювали предмет договору, ціну, кількість та якість газу, порядок оплати вартості отриманого газу, відповідальність сторін та строк дії договору.

На виконання договору купівлі-продажу природного газу №13/397-ПР від 31.01.2013 року позивач передав відповідачу за період з січня 2013 по квітень 2014 року природний газ для подальшої реалізації кінцевими споживачами на загальну суму 83 447 669 грн. 75 коп., що підтверджується підписаними двома сторонами актами приймання-передачі природного газу, копії яких наявні в матеріалах справи.

Судом також встановлено, що ПАТ по газопостачанню та газифікації «Рівнегаз» на виконання обов’язку вказаного в п.3.3, 3.4 Договору № 13/397-ПР надіслано на адресу позивача акти приймання-передачі природного газу, а саме акт за січень 2013 року - надіслано 07.02.2013 року, за червень 2013 року надіслано 05.07.2013 року, за липень 2013 року надіслано 07.08.2013 року, за серпень 2013 року надіслано 06.09.2013 року, за лютий 2014 року надіслано 07.03.2014 року, за березень 2014 року надіслано 08.04.2014 року, за квітень 2014 року надіслано 12.05.2014 року, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями листів та кур’єрських накладних з описом вкладення /т.1, а.с.91-118/.

Проте, вищезазначені примірники підписаних актів позивач за жоден місяць відповідачу не повернув, що не заперечується ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України».

Крім того, матеріалами справи підтверджується, що ПАТ по газопостачанню та газифікації «Рівнегаз» сплачено ПАТ «НАК «Нафтогаз України» вартість отриманого природного газу в сумі 83 447 669,75 грн., але вказана оплата не відбулася шляхом 100 % передоплати зазначеного товару протягом місяця його поставки, що підтверджується випискою проведених операцій по договору № 13/397-ПР від 31.01.2013 року.

На думку позивача, відповідачем всупереч умовам п.6.1 Договору № 13/397-ПР неодноразово порушувались строки оплати за отриманий природний газ. У зв’язку із простроченням відповідачем виконання грошового зобов’язання, позивачем у відповідності до ст. 625 ЦК України заявлено до стягнення три відсотки річних та інфляційні втрати.

Як було зазначено вище, у пункті 6.1 укладеного між сторонами Договору № 13/397-ПР, який сторони неодноразово змінювали, оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки. У разі неповної оплати остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється покупцем до 20-го числа місяця, наступного за місяцем реалізації газу, на підставі підписаного сторонами акта приймання-передачі газу за розрахунковий місяць.

Апеляційним судом враховується, що будь-якої відповідальності чи можливості стягнення компенсаційних виплат за порушення покупцем умов першого речення пункту 6.1 спірного договору щодо 100 % поточної оплати газу протягом місяця поставки цією угодою не передбачено, адже здійснення попередньої оплати є не окремим зобов'язанням сторони договору, а строком здійснення платежу.

Отже, зі змісту пункту 6.1 Договору № 13/397-ПР вбачається, що відповідач мав здійснити оплату поставленого позивачем газу протягом місяця його поставки та лише в разі неповної оплати провести її до 20 числа місяця, наступного за місяцем реалізації газу, на підставі підписаного акту приймання-передачі за розрахунковий місяць.

Відтак, в актах приймання-передачі газу фактично має бути з’ясовано розбіжності у даних покупця і продавця, за наявності яких, у разі необхідності, здійснюється остаточний розрахунок за отриманий природний газ, а тому останні є єдиним належним доказом, що підтверджує обсяг наявного у відповідача перед позивачем зобов’язання що сплати суми заборгованості по договору.

Згідно із ч.1 ст.627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч.1 ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Виходячи із положень зазначених норм та здійснюючи системний аналіз пунктів 3.4, 6.1 укладеного між сторонами Договору, суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що наявність чи відсутність заборгованості відповідача перед позивачем за поставлений природний газ за кожен окремий місяць поставки вказаного товару, а також конкретна сума цього боргу (в разі його наявності) встановлюється саме підписаними між сторонами актами приймання-передачі газу, які в розумінні статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» є первинними документами, які фіксують факти здійснення господарських операцій – отримання природного газу.

Проте, як вже було зазначено, жоден примірник підписаних між сторонами актів приймання-передачі газу позивач на адресу відповідачу не направляв, що фактично позбавило можливості відповідача встановити наявність чи відсутність заборгованості останнього за поставлений йому природний газ, а також визначити конкретний обсяг зобов’язання щодо сплати певної суми заборгованості відповідача, на яку позивач нараховував заявлені до стягнення компенсаційні виплати.

Зважаючи, що обсяг зобов’язання відповідача фактично був остаточно визначений після звернення позивача до суду з даним позовом, до якого останнім були долучені копії вищенаведених актів приймання-передачі газу, підписаних обома сторонами, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність прострочення відповідачем свого грошового зобов’язання та безпідставність вимог позивача.

Окрім того, за змістом пункту 6.2 укладеного Договору, оплата за газ здійснюється з поточного рахунка із спеціальним режимом використання покупця на поточний рахунок із спеціальним режимом використання продавця виключно в день надходження коштів від споживачів покупця відповідно до вимог Закону України «Про засади функціонування ринку природного газу» кожного банківського дня розрахункового місяця згідно з нормативами розподілу коштів, затвердженими відповідною постановою НКРЕ (зараз - НКРЕКП), та зараховуються як оплата за газ.

Відповідно до статті 18 Закону України «Про засади функціонування ринку природного газу» (у редакції, чинній до 01.10.2015 року), розрахунки за поставлений природний газ здійснюються споживачами відповідно до умов договорів, укладених з гарантованими постачальниками природного газу.

Для проведення розрахунків за спожитий природний газ гарантовані постачальники, їх структурні підрозділи, а також підприємства, що здійснюють продаж природного газу гарантованим постачальникам з метою реалізації природного газу для потреб усіх категорій споживачів, відкривають в установах уповноважених банків поточні рахунки із спеціальним режимом використання для зарахування коштів, що надходять як плата за спожитий природний газ від усіх категорій споживачів.

Уповноважені банки, які обслуговують поточні рахунки із спеціальним режимом використання, визначаються Кабінетом Міністрів України.

Порядок відкриття (закриття) поточних рахунків із спеціальним режимом використання та Порядок проведення розрахунків за спожитий природний газ затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Забороняється зарахування коштів за природний газ, спожитий усіма категоріями споживачів на інші рахунки.

Постановою Кабінету Міністрів України від 26 березня 2008 року № 247 «Про вдосконалення порядку розрахунків за спожитий природний газ» визначено, що алгоритм (порядок) розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для зарахування коштів, що надходять за спожитий природний газ від усіх категорій споживачів (далі - алгоритм розподілу коштів), та нормативи перерахування коштів із зазначених поточних рахунків на поточні рахунки газотранспортних, газорозподільних, газопостачальних підприємств та поточні рахунки із спеціальним режимом використання підприємств, що здійснюють продаж природного газу газопостачальним підприємствам, затверджуються Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики.

Гарантовані постачальники (далі - газопостачальні підприємства) та їх структурні підрозділи, а також підприємства, що здійснюють продаж природного газу газопостачальним підприємствам, відкривають в установах відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» або публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України», або публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк» (далі - уповноважений банк) поточні рахунки із спеціальним режимом використання для зарахування коштів, що надходять за спожитий природний газ від усіх категорій споживачів (далі - поточні рахунки), в порядку, визначеному Національним банком.

Газопостачальні підприємства та їх структурні підрозділи обумовлюють у відповідному договорі банківського рахунка право банку на договірне списання (перерахування) з поточних рахунків коштів, що надходять за спожитий природний газ.

Уповноважений банк подає НКРЕ перелік відкритих газопостачальними підприємствами та їх структурними підрозділами поточних рахунків, а також поточних рахунків, відкритих підприємствами, що здійснюють продаж природного газу газопостачальним підприємствам.

Перелік поточних рахунків, відкритих в установах уповноваженого банку газопостачальними підприємствами та їх структурними підрозділами, а також підприємствами, що здійснюють продаж природного газу газопостачальним підприємствам, затверджується НКРЕ та доводиться до відома Національного банку, газопостачальних підприємств, підприємств поштового зв'язку, підприємств, що здійснюють продаж природного газу газопостачальним підприємствам, а також споживачів шляхом опублікування в офіційному друкованому виданні Кабінету Міністрів України.

Газопостачальні підприємства інформують споживачів, які розташовані на території провадження діяльності, пов'язаної з постачанням природного газу за регульованим тарифом, про відкриті в уповноваженому банку поточні рахунки.

Усі категорії споживачів оплачують вартість спожитого ними природного газу шляхом перерахування коштів на поточні рахунки із спеціальним режимом використання (далі - поточні рахунки), відкриті в установах відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» або публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України», або публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк» (далі - уповноважений банк) гарантованими постачальниками (далі - газопостачальні підприємства) та їх структурними підрозділами для зарахування коштів, що надходять за спожитий природний газ.

Установи уповноваженого банку здійснюють згідно з умовами договору банківського рахунка перерахування у повному обсязі коштів за спожитий природний газ з поточних рахунків, відкритих структурними підрозділами газопостачальних підприємств, на поточний рахунок, відкритий газопостачальним підприємством, двічі на день, а саме: до 10 години - перераховується залишок коштів на початок операційного дня; до 17 години - перераховуються усі кошти, що надійшли протягом операційного дня на поточні рахунки, відкриті структурними підрозділами газопостачальних підприємств.

Установи уповноваженого банку згідно з умовами договору банківського рахунка до 12 години операційного дня здійснюють: розподіл коштів, що надійшли за попередній день від структурних підрозділів газопостачальних підприємств, споживачів відповідно до затверджених НКРЕ нормативів перерахування коштів; перерахування коштів, розподілених згідно з нормативами їх перерахування, на поточні рахунки підприємств, що здійснюють продаж природного газу газопостачальним підприємствам, а також на поточні рахунки, які не є поточними рахунками із спеціальним режимом використання газотранспортних, газорозподільних, газопостачальних підприємств.

Газопостачальні підприємства розраховують нормативи перерахування коштів відповідно до затвердженого НКРЕ алгоритму розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки (далі - алгоритм розподілу коштів), та подають їх щомісяця до п'ятого числа до НКРЕ для затвердження. Нормативи перерахування коштів доводяться НКРЕ до відома уповноваженого банку не пізніше ніж за п'ять робочих днів до початку місяця, в якому застосовуватимуться такі нормативи.

Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики від 2 серпня 2012 року № 1000 затверджено «Алгоритм розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання гарантованих постачальників природного газу», відповідно до пункту 1.1. якого цей алгоритм установлює порядок розподілу публічним акціонерним товариством «Державний ощадний банк України», публічним акціонерним товариством «Державний експортно-імпортний банк України» та публічним акціонерним товариством акціонерний банк «Укргазбанк» коштів з поточних рахунків із спеціальним режимом використання гарантованого постачальника, що надходять за використаний природний газ від усіх категорій споживачів, а також механізм розрахунку гарантованими постачальниками нормативів перерахування коштів на поточні рахунки газотранспортних, газорозподільних підприємств, гарантованих постачальників та на поточні рахунки із спеціальним режимом використання підприємств, що здійснюють продаж природного газу гарантованим постачальникам.

У пункті 1.2. вказаної вище постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики, визначено, що його дія не поширюється на відносини, пов'язані з остаточним розрахунком гарантованого постачальника природного газу та його структурних підрозділів із власником природного газу, газотранспортними, газорозподільними підприємствами відповідно до умов укладених договорів та погашенням заборгованості споживачів за спожитий природний газ.

Отже, виходячи з умов норм чинного законодавства, державою фактично визначено спеціальний режим проведення розрахунків за поставлений природний газ, а тому умови укладеного між сторонами Договору, фактично усувають відповідача від процесу розподілу отриманих від споживачів грошових коштів на свій розсуд та полягають у автоматичному перерахуванні зі спеціальних рахунків грошових коштів на рахунки позивача за визначеними нормативами.

Відсутність можливості відповідача впливати на порядок, строки та розмір розрахунків з позивачем за поставлений природний газ також підтверджується постановами Окружного адміністративного суду м.Києва від 11.09.2015 року та Київського апеляційного адміністративного суду від 28.10.2015 року у справі № 826/14424/15, які залишені без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 09.01.2016 року.

За таких обставин судова колегія не вбачає правових підстав для задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача на користь позивача 3 % річних в розмірі 256 442,92 грн. та інфляційних втрат в сумі 1 514 423,29 грн.

Заперечення апелянта, викладені у апеляційній скарзі не спростовують наведених висновків суду, а тому відхиляються за безпідставністю.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд вважає, що скаржник не довів тих обставин, на які він посилався як на підставу своїх вимог та заперечень. Рішення господарського суду Рівненської області ґрунтується на матеріалах і обставинах справи, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а тому відсутні правові підстави для його скасування.

Керуючись ст.ст.99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Рівненської області від 21.08.2017 р. у справі № 918/1395/15 залишити без змін, апеляційну скаргу ОСОБА_3 акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Справу № 918/1395/15 повернути господарському суду Рівненської області.

Головуючий суддя Крейбух О.Г.

Суддя Тимошенко О.М.

Суддя Демянчук Ю.Г.