Справа № 2-а-4038/09  

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  

ПОСТАНОВА  

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

    12 травня 2009 року                                                                       м. Полтава  

Колегія суддів Полтавського окружного адміністративного суду у складі:  

головуючого судді – Чеснокової А.О  

суддів – Єресько Л.О., Удовіченка С.О.  

при секретарі – Гришко Т.В.  

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Пенсійного фонду України, Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, Управління Пенсійного фонду України в Кобеляцькому районі, Міністерства фінансів України, Державного казначейства України, Головного управління праці та соціального захисту населення  Полтавської області, Треті особи: Управління Державного казначейства в Полтавській області  та Управління праці та соціального захисту населення виконкому Кобеляцької райдержадміністрації про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги "Дітям війни", -  

В С Т А Н О В И ЛА:  

Позивач ОСОБА_1 звернувся до Пенсійного фонду України, Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, Управління Пенсійного фонду України в Кобеляцькому районі, Міністерства фінансів України, Державного казначейства України, Головного управління праці та соціального захисту населення  Полтавської області, Треті особи: Управління Державного казначейства в Полтавській області  та Управління праці та соціального захисту населення виконкому Кобеляцької райдержадміністрації про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги "Дітям війни", яким просив зобов’язати відповідачів нарахувати та виплатити йому, як дитині війни, недосплачену щомісячну державну соціальну допомогу в сумі   3 304 грн. 20 коп. за період з 2006 по 2008 роки   .  

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилався на те, що він належить до соціальної категорії «Дитина війни» і відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з 01 січня 2006 року має право на отримання соціальної допомоги в розмірі 30% від мінімального розміру пенсії за віком.  

23.07.2008 року позивач подав позовну заяву про уточнення позовних вимог та просить суд стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на користь позивача щомісячну соціальну державну допомогу з урахуванням компенсації за період з 01.01.2006 року по 01.07.2008 року в сумі 3303,90 грн. та зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Кобеляцькому районі нарахувати позивачу щомісячну соціальну державну допомогу.  

Відповідачі   всупереч Рішення Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09 липня 2007 року, яким були визнані неконституційними окремі положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», в тому числі й щодо зупинення ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», не здійснили нарахування та виплату відповідного підвищення до пенсії.  

Відповідачі надали заперечення   на позов, в яких просять суд в задоволенні позову відмовити. В обґрунтування своїх доводів зазначили, що Рішення Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09 липня 2007 року стосувалось лише Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», рішень щодо неконституційності Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» Конституційним Судом України не приймалось. Таким чином, на думку відповідачів Рішення Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09 липня 2007 року зворотної дії в часі не має, а тому на період до 09 липня 2007 року не поширюється.      

Крім того,   відповідачі   вважають свої дії щодо невиплати позивачу доплати до пенсії, передбаченої ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» правомірними через невизначеність на законодавчому рівні органу на який покладено обов’язок здійснення таких виплат особам, які мають статус дитини війни, за рахунок яких коштів повинні здійснюватися ці виплати та який розмір мінімальної пенсії за віком необхідно застосовувати при обчисленні таких доплат. При цьому відповідачі зазначили про необґрунтованість доводів позову щодо застосування до спірних правовідносин ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», оскільки розмір мінімальної пенсії за віком, встановлений абзацом 1 ч.1 цієї статті застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених за цим Законом.  

Також   відповідачі   наполягали на відмові в задоволенні позову через пропущення позивачем строку звернення до суду з адміністративним позовом, визначеного ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України.  

  В судове засідання позивач не з’явився, про час та місце слухання справи повідомлявся належним чином, надав до суду клопотання про розгляд справи у його відсутність.  

В судове засідання відповідачі не з’явилися, про час та місце слухання справи повідомлялися належним чином, про що свідчать розписки, які знаходяться в матеріалах справи, надали до суду   клопотання   про розгляд справи без участі їх представників.  

Колегія суддів   вважає можливим розглянути справу у відсутність сторін на підставі наявних в ній доказів.  

Колегія суддів   , вивчивши та дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.  

  Колегією суддів  встановлено, що позивач є дитиною війни в розумінні ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни.  

  Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.  

  Законом України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» від 20 грудня 2005 року дія статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» була призупинена на 2006 рік.  

  Відповідно до Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» від 19 січня 2006 року до статті 110 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» було внесено зміни, якими установлено, що пільги дітям війни, передбачені абзацом сьомим статті 5 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» запроваджуються з 01 січня 2006 року, а статтею 6, - у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.  

  Проте, у 2006 році пільги, встановлені ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» запроваджені не були.  

  Закони України «Про Державний бюджет на 2006 рік» від 20 грудня 2005 року та «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет на 2006 рік» від 19 січня 2006 року неконституційними не визнані та діяли протягом 2006 року.  

  Таким чином, відповідно до вищезазначених Законів у   відповідачів   не було підстав нараховувати та сплачувати позивачеві доплату до пенсії, передбачену ст.. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», оскільки до 15 березня 2006 року дію зазначеної норми було зупинено, а потім передбачені нею виплати не запроваджені.  

  Крім того, надаючи перевагу Законам України „ Про Державний бюджет на 2006 рік ” від 20 грудня 2005 року та „ Про внесення змін до Закону України „ Про Державний бюджет на 2006 рік ” від 19 січня 2006 року, суд виходить з того, що закони є актами єдиного органу законодавчої влади – Верховної Ради України. Конституція України не встановлює пріоритету в застосуванні того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмета правового регулювання. Немає такого закону України, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.  

  Конституційний Суд України у п.3 мотивувальної частини рішення від 03 жовтня 1997 року № 4-зп (справа про набуття чинності Конституцією) зазначив: ?онкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше”.  

  Виходячи із системного аналізу наведених норм законодавства, колегія суддів не знаходить підстав для задоволення позовних вимог позивача, які стосуються виплат доплати до пенсії за 2006 рік.   Відповідачі   по справі протягом 2006 року діяли у відповідності з діючим законодавством та не мали підстав здійснювати позивачу щомісячні доплати до пенсії, оскільки до 15 березня 2006 року дія ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» була зупинена, а з 15 березня 2006 року здійснення доплат, визначено у інший спосіб, тобто поставлено в залежність від виконання у другому півріччі 2006 року Закону України «Про Державний бюджет на 2006 рік».  

Стосовно позовних вимог щодо здійснення позивачу доплати до пенсії за 2007 рік, колегія суддів вважає їх частково підлягаючими задоволенню, з таких підстав.  

  Відповідно до п. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік», дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з урахуванням ст. 111 цього Закону, було зупинено.  

  Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року у справі за поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 29, 36 ч. 2 ст. 56, ч. 2 ст. 62, ч. 1 ст. 66, пп. 7, 9, 12, 13,14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46, ст. 71, ст. ст. 98, 101, 103, 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» (справа про соціальні гарантії громадян), визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення п. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік», яким зупинено дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з урахуванням ст. 111 цього Закону.  

  Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначеного закону, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.  

  Згідно з ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визначені неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.  

  Оскільки рішення Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року зворотньої дії в часі не має, таким чином задоволенню підлягають вимоги позивача лише за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року.  

Статтею 62 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік» затверджено на 2007 рік прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність: з 1 січня - 380 гривень, з 1 квітня - 406 гривень, з 1 жовтня - 411 гривень.  

Таким чином, позивачам по цій категорії справ підлягало нарахуванню та виплаті в 2007 році: липень (4,06+406) х 30%=410,06 х 30%=123,02 грн.; (з 9 по 31 липня – 91,27 грн.) серпень (4,06+406) х 30%=410,06 х 30%=123,02 грн.; вересень (4,06+406) х 30%=410,06 х 30%=123,02 грн.; жовтень (4,11+411) х 30%=415,11 х 30%=124,53грн.; листопад (4,11+411) х 30%=415,11 х 30%=124,53 грн.; грудень (4,11+411) х 30%=415,11 х 30%=124,53 грн.; всього за 2007 рік: 742,65 грн.; (з розрахунку з 9 липня по 31 грудня – 710,90 грн.)  

Всупереч вказаним нормам закону у 2007 році нарахування та виплата дітям війни підвищення до пенсії органами пенсійного фонду взагалі не здійснювалося, у зв’язку з чим позивачем недоотримане у 2007 році з 9 липня по 31 грудня - 706,93 грн.  

Статтею     58     Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України"     на 2008 рік затверджено прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність: з 1 січня - 470 гривень, з 1 квітня - 481 гривня, з 1 липня - 482 гривні, з 1 жовтня - 498 гривень.  

Отже, у  2008 році нарахуванню та  виплаті підлягали такі суми доплати до пенсії: травень   481х30%=144,3 грн. ; (з 22 по 31 травня – 46,55 грн.) червень   481х30%=144,3 грн.; липень   482х30%=144,6 грн.; серпень   482х30%=144,6 грн.; вересень   482х30%=144,6 грн. ; жовтень   498х30%=149,4 грн.; листопад   498х30%=149,4 грн. ; грудень    498х30%=149,4 грн.; всього:  1170, 60 грн. (з розрахунку з 22 травня по 31 грудня – 1072,35 грн.)  

Відповідно до п. 8 постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 р. № 530 «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення органами пенсійного фонду у 2008 році проводилося у таких розмірах: з 22 травня - 48,1 гривні, з 1 липня - 48,2 та з 1 жовтня - 49,8 гривні.  

Таким чином позивачем недоотримане у 2008 році з 22 травня по 31 грудня – 677,99 грн.  

  Водночас, пунктами 3, 4 положення «Про Пенсійний фонд України», зЗатвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 жовтня 2007 р. № 1261, призначення (перерахунок) та виплата пенсій віднесено до обов’язків та функцій органів Пенсійного фонду України. З огляду на вказану норму, суд не може перебирати на себе функцію органів пенсійного фонду України щодо нарахування підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, а відтак позовні вимоги позивача щодо стягнення ще не нарахованої суми не підлягають задоволенню.  

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про необхідність зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Октябрському районі м.Полтави здійснити перерахунок пенсії позивачу за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року з підвищенням пенсії на 30 % з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове пенсійне страхування», та провести відповідні виплати.  

  Що стосується вимог позивача про зобов’язання відповідачів виплачувати йому в 2008 році щомісячну надбавку до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, то колегія суддів вважає такі вимоги частково обґрунтованими, виходячи з наступного.  

  Відповідно до п.п.41 розділу 2 Закону України ?ро Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” текст статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" викладено в наступній редакції: «Дітям війни  (крім  тих,  на  яких  поширюється  дія  Закону України "Про  статус  ветеранів  війни,  гарантії  їх  соціального захисту")  до  пенсії  або  щомісячного  довічного грошового  утримання  чи   державної   соціальної   допомоги,   що виплачується  замість  пенсії,  виплачується  підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України ?ро статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів». Дане підвищення становить 10% від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.  

  З 01 січня 2008 року позивачу було нараховане та виплачується дане підвищення відповідно до встановленого розміру, що підтверджується довідкою Управління Пенсійного фонду України в Кобеляцькому районі від 17.10.2008 року № 4953/07-13.  

  Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 за №10-рп/2008 року, у справі за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень ст. 65 розділу 1, пунктів 61, 62, 63, 66 розділу 2, пункту 3 розділу 3 Закону України ?ро Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” і 101 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст. 67 розділу 1, п.п. 1-4, 6-22, 24-100 розділу 2 Закону України ?ро Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України), визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення п.п.41 розділу 2 Закону України ?ро Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”.  

  Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначеного закону, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.  

Виходячи із системного аналізу зазначених норм законодавства, рішення Конституційного Суді України від 22 травня 2008 року та приписів ч.2 ст.152 Конституції України, колегія суддів дійшла висновку, що з 22 травня 2008 року районне управління Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонера повинно було нараховувати та сплачувати позивачу доплату до пенсії, передбачену ст.6 Закону України ?ро соціальний захист дітей війни” в редакції, яка діяла до 01 січня 2008 року, оскільки  з моменту ухвалення Конституційним Судом України рішення щодо неконституційності пп..41 розділу 2 Закону України ?ро Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, ця норма втратила чинність та не підлягала застосуванню. Отже, відповідач з 22 травня 2008 року мав діяти у відповідності з приписами діючої норми ст.6 Закону України ?ро соціальний захист дітей війни”, нараховувати та здійснювати позивачу доплату до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.  

Між тим, до 22 травня 2008 року, тобто до ухвалення зазначеного рішення Конституційним Судом України, відповідач, здійснюючи позивачу доплати, передбачені ст.6 Закону України ?ро соціальний захист дітей війни” в редакції від 01 січня 2008 року, з урахуванням  п.п.41 розділу 2 Закону України ?ро Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, діяв на підставі та у відповідності з діючою нормою зазначених законів, а тому позовні вимоги щодо стягнення доплати до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з 01 січня 2008 року по 21травня 2008 року задоволенню не підлягають.    

  Статтею 64 Конституції України встановлено, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.  

  Згідно ч.ч.3 та 4 ст.8 Кодексу адміністративного судочинства України звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні правовідносини.  

  Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», державні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.  

  Таким чином, доводи   відповідачів   в частині неврегульованості на законодавчому рівні порядку здійснення доплат особам, які мають статус дітей війни не може бути підставою для їх не здійснення або відмови в задоволенні позову.  

Щодо доводів   відповідачів   стосовно відсутності підстав для застосування до спірних правовідносин ст.28 Закону України ?ро загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, колегія суддів зазначає наступне.  

Сторонами по справі не заперечується, що позивач, відповідно до ст.6 Закону України ?ро соціальний захист дітей війни” має право на отримання доплати до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.  

За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ст.28 Закону України ?ро загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.  

З огляду на викладене, колегія суддів вважає необґрунтованими доводи   відповідачів   щодо застосування положення ч.3 ст. 28 зазначеного Закону, з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії, встановленої ст. 46 Конституції України та права на отримання доплати до пенсії, передбаченої ст. 6 Закону України ?ро соціальний захист дітей війни”.  

  Крім того, безпідставним є посилання   відповідачів   на відсутність коштів щодо забезпечення виплати зазначеної доплати до пенсії, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів, як на підставу невиконання своїх зобов’язань, які встановлені ст. 46 Конституції України та зазначеною нормою Закону.  

  Колегія суддів також вважає, що не заслуговують на увагу доводи   відповідачів   щодо не визначеності на законодавчому рівні питання відносно органу на який покладено обов’язок здійснення виплат підвищення до пенсії особам, які мають статус дитини війни.  

  За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Кобеляцькому районі здійснити перерахунок пенсії  позивачу за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року з підвищенням пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком та провести відповідні виплати.  

Із змісту позовної заяви та заперечень   відповідачів   вбачається, що в даному спорі фактично оскаржуються бездіяльність територіального управління Пенсійного фонду України щодо відмови в нарахуванні зазначеного підвищення до пенсії.  

  Згідно ч. 2 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України, з метою повного захисту прав та інтересів позивача суд вважає необхідним вийти за межі позовних вимог та, задовольняючи позов в цій частині, визнати бездіяльність даного управління протиправною.  

Позовні вимоги позивача щодо зобов’язання відповідне управління Пенсійного фонду України нарахувати недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу дитині війни   у визначеній позивачем грошовій сумі   , не підлягають задоволенню, оскільки суд не може перебирати на себе функцію органу, на якого законодавством покладено такі повноваження.  

Колегія суддів відхиляє заяви   відповідачів   про наявність підстав для відмови в задоволенні позову через   пропущення позивачем строку   звернення до адміністративного суду з позовом, через наступне.  

Порушення прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду,  тривало з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року і припинилось лише 01 січня 2008 року після внесення змін до Закону України ?ро соціальний захист дітей війни”. Таким чином,  суд, не вбачає пропущення позивачем строку звернення до суду за захистом свого права щодо отримання доплати до пенсії, передбаченої ст.6 Закону України ?ро соціальний захист дітей війни”.  

Позовні вимоги щодо зобов’язання відповідача в подальшому нараховувати щомісячну соціальну надбавку дитині війни відповідно до Закону України "Про соціальний захист дітей війни" при нарахуванні пенсії також не підлягають задоволенню, оскільки судове рішення повинно бути наслідком чинного правового регулювання та спрямовано на відновлення порушених прав, свобод та інтересів. Виходячи із змісту законодавства воно не може в майбутньому регулювати суспільні відносини.  

  Відповідно до ч.3 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог.  

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 64, 124, 152  Конституції України, ст.ст.  3, 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ст.ст. 6-14, 71, 159-163, 167, 186 Кодексу адміністративного судочинства України,  колегія суддів, -          

П О С Т А Н О В И ЛА:  

  Позовні вимоги ОСОБА_1 до Пенсійного фонду України, Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, Управління Пенсійного фонду України в Кобеляцькому районі, Міністерства фінансів України, Державного казначейства України, Головного управління праці та соціального захисту населення  Полтавської області, Треті особи: Управління Державного казначейства в Полтавській області  та Управління праці та соціального захисту населення виконкому Кобеляцької райдержадміністрації про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги "Дітям війни" - задовольнити частково.  

  Визнати бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Кобеляцькому районі протиправною в частині не нарахування підвищення до пенсії передбаченої ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», в розмірі встановленому ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 01 липня 2008року.  

  Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Кобеляцькому районі здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та провести відповідні виплати за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та за 2008 рік з 22 травня 2008 року по 01 липня 2008року з урахуванням проведених виплат.  

  В іншій частині позовних вимог відмовити.  

  Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 грн. 70 коп.  

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративному суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст.. 160 Кодексу адміністративного судочинства України – з дня складення в повному обсязі, і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.  

Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі заяви про апеляційне оскарження чи апеляційної скарги відповідно до вимог ст.. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.  

  Головуючий:                                                                                                   А.О.Чеснокова                                                                                                                                                      

  Судді:                                                                                                                  Л.О.Єресько              

С.О.Удовіченко  

Повний текст постанови виготовлений 15 травня 2009 року.