РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" жовтня 2017 р. Справа № 906/614/17

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Крейбух О.Г.

судді Павлюк І. Ю. ,

судді Демянчук Ю.Г.

при секретарі Михальчук В,К.

за участю представників сторін:

позивача: ОСОБА_1

відповідача: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "ВУДПАК" на рішення господарського суду Житомирської області від 10.08.2017 р. у справі № 906/614/17

за позовом ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Акуба"

до ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "ВУДПАК"

про стягнення 178921,54 грн

Рішенням господарського суду Житомирської області від 10.08.2017 року у справі № 906/614/17 позов ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Акуба" до ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Вудпак" про стягнення 178921,54 грн. задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Вудпак" на користь ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Акуба": 178921,54 грн. попередньої оплати; 2683,82 грн. судового збору; 5000,00 грн. витрат на послуги адвоката.

Відповідач ТОВ "Вудпак", не погоджуючись з прийнятим рішенням, звернувся до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Житомирської області від 10.08.2017 року у справі № 906/614/17 скасувати, а у позові ТОВ "Акуба" відмовити повністю.

В обгрунтування апеляційної скарги зазначає:

- судом не взято до уваги, що Договір поставки пиломатеріалів № 04-01/16 від 04.01.2016р., загальна вартість партії товару за яким становила 3 499 930,00 грн., укладено директором ТОВ "Вудпак" з перевищенням повноважень, визначених абз.7 п.12.2 ст.12, абз.3 п.13.2 ст.13, п.13.3 ст.13 Статуту ОСОБА_2, а тому згідно ч.1 ст.215 ЦК України може бути визнаний недійсним;

- жодним разом звірка розрахунків з ТОВ "Акуба" не проводилася;

- акт звірки за період з 01.01.2016р.-17.08.2016р. не містить посади та прізвища особи, що його підписала від імені ТОВ "Акуба"; - акт звірки за період з 01.01.2016р.-26.01.2017р. підписано фінансовим директором ОСОБА_3, однак, підпис поставлений не ним. Отже зазначені акти є підробленими і не можуть братися до уваги;

- згідно наявних у відповідача видаткових накладних № 206 від 02.09.2016р. на суму 156577,11 грн., № 187 від 12.08.2016р. на суму 157598,47 грн., № 73 від 31.03.2016р. на суму 227078,78 грн., № 91 від 15.04.2016р. на суму 76000,00 грн. позивачу відвантажено товар, що свідчить про існування заборгованості перед ТОВ "Вудпак" в розмірі 124 157,24 грн.

Таким чином, скаржник вважає, що відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог; просить рішення господарського суду Житомирської області від 10.08.2017 року у даній справі скасувати та прийняти нове рішення про відмову у позові.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 06.09.2017 року у справі № 906/614/17 апеляційну скаргу ТОВ "Вудпак" прийнято до провадження та призначено до розгляду на 04.10.2017 року /т.1, а.с.224/..

Ухвалою суду від 27.09.2017 року призначено розгляд справи № 906/614/17 призначено в режимі відеоконференції /т.1, а.с.254-255/.

Позивач вимоги апеляційної скарги заперечує з підстав, вказаних у відзиві, вказуючи на те, що господарський суд Житомирської області при винесенні рішення правомірно застосував норми матеріального та процесуального права, повністю з’ясував обставини справи та дослідив докази у справі, постановив законне та обгрунтоване рішення, а тому просить оскаржуване рішення залишити без змін, а в задоволенні апеляційної скарги відмовити /т.2, а.с.5-9/.

Ухвалою суду від 04.10.2017 року розгляд справи відкладено на 25.10.2017р., та зобов'язано ТОВ "Вудпак" подати до суду додаткові докази, а саме:

- журнал відвантаження продукції ТОВ "Вудпак" (оригінал для огляду та копії відповідних сторінок);

- оригінали видаткових накладних № 73 від 31.03.2016 року на суму 227 078,78 грн., № 91 від 15.04.2016 року на суму 76 000,00 грн.;

- податкову накладну по поставці ТОВ "Акуба" сировини 31.03.2016 та 15.04.2016 року за накладними № 73, № 91 (за наявності);

- обґрунтовані письмові пояснення неможливості подачі зазначених документів до суду першої інстанції;

- докази направлення ТОВ "Акуба" копії апеляційної скарги за юридичною адресою: 38340, Полтавська область, Великобагачанський район, с. Коноплянка, вул. Шевченка, 15.

Скаржник ТОВ "Вудпак" вимоги ухвали суду від 04.10.2017 року не виконав, витребувані додаткові докази до суду не подав.

23.10.2017р. представником ТОВ "Вудпак" ОСОБА_4, що діє на підставі довіреності від 20.07.2017р., подано клопотання про відкладення судового розгляду справи у зв'язку із хворобою /т.2, а.с.70-72/.

25.10.2017р. скаржник ТОВ "Вудпак" участі уповноваженого представника в судовому засіданні не забезпечив. Про дату, час і місце судового розгляду повідомлений належним чином, що підтверджується розпискою від 04.10.2017р. /т.2, а.с.49/.

Судом відхилено клопотання представника ТОВ "Вудпак" ОСОБА_4 про відкладення розгляду справи, поскільки відповідач був своєчасно повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, відповідно, мав достатньо часу забезпечити явку в судове засідання іншого представника, оскільки діюче законодавство не обмежує представництво інтересів в суді певним колом осіб. Крім того, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представника сторони, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

25.10.2017р. в судовому засіданні представником ТОВ «Акуба» підтримано свою позицію, викладену у відзивах на апеляційну скаргу від 25.09.2017р. та від 19.10.2017р.

Відповідно до ст.101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

04.01.2016 між ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Акуба" (надалі –покупець, позивач) та ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Вудпак" (надалі – продавець, відповідач, апелянт) укладено договір № 04-01/16, згідно умов якого продавець зобов'язався виготовити та поставити пиломатеріали, а покупець прийняти та оплатити товар на умовах, визначених цим договором /т.1, а.с.13-14/.

Відповідно п.1.2 Договору, у специфікаціях, що є невід'ємними частинами договору сторони визначають: асортимент, кількість, вартість товару, вимоги до якості, та інші умови у разі необхідності.

Згідно умов розділу 2 Договору:

2.1. загальна сума цього договору визначається як сумарна вартість усіх партій товару, що будуть поставлені протягом всього строку дії цього договору;

2.2. ціна товару зазначається в специфікації та встановлюється в національній валюті України;

2.3. у випадку зміни цін на товарному ринку України, постачальник має право змінити ціну товару, за умови, що товар ще не був оплачений покупцем. Не може бути змінена ціна товару, який був оплачений на підставі рахунку, виставленого покупцем;

2.4. покупець здійснює попередню оплату за товар, в розмірі, що обумовлюється сторонами. Остаточний розрахунок за партію товару покупець сплачує протягом 3 (трьох) банківських днів з дня, в якому здійснюється передача партії товару та його завантаження;

2.5. при здійснені платежів, покупець зобов'язаний вказувати номер і дату цього договору та номер і дату рахунку - фактури;

2.6. платіжне зобов'язання вважається виконаним покупцем після зарахування коштів на банківській рахунок постачальника.

Строк поставки товару обумовлюється сторонами для поставки кожної конкретної партії товару (п.3.2 Договору).

Відповідно до п.3.4 Договору, товар вважається зданим постачальником і прийнятим покупцем з моменту передачі товару безпосередньо покупцю або повноважному представнику покупця відповідно до видаткової накладної.

Договір набуває чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2016р., а в частині взаєморозрахунків – до повного їх виконання (п.8.2 Договору).

Договір підписано представниками сторін та скріплено печатками /т.1, а.с.13-14/.

На виконання п.1.2 Договору, сторонами підписано специфікацію № 1 від 04.01.2016р., загальна вартість партії товару за якою 3 499 930,00 грн. /т.1, а.с.15/ та специфікацію № 2 від 09.08.2016р., загальна вартість партії товару за якою 496496,00 грн. /т.1, а.с.16/.

ТОВ «Акуба» на виконання умов договору перераховано ТОВ «Вудпак» 1 906 934,25 грн. за пиломатеріали, що підтверджується платіжними дорученнями та визнається відповідачем /т.2, а.с. 85-93/.

ТОВ «Вудпак» повернуто ТОВ «Акуба» грошові кошти в розмірі 1 413 837,13 грн. згідно з наявними в матераліх справи банківськими виписками /т.1, а.с.43-52/.

04.08.2016р. ТОВ «Акуба» направлено ТОВ «Вудпак» лист (претензію) № 82 про повернення коштів у сумі 493097,12 грн. /т.1, а.с.102/.

ТОВ «Вудпак» поставлено ТОВ «Акуба» пиломатеріали на загальну суму 314 175,58 грн., що підтверджується:

- видатковою накладною № 187 від 12.08.2016р. на суму 157598,47 грн.; товарно-транспортною накладною № Р187 від 12.08.2016р.; довіреністю № 24 від 12.08.2016р. /т.1, а.с.97-98, т.2, а.с.101/;

- видатковою накладною № 206 від 02.09.2016р. на суму 156577,11 грн.; довіреністю № 26 від 02.09.2016р. /т.1, а.с.239, т.2, а.с.120/.

05.09.2016р. ТОВ «Вудпак» листом № 132/1 у відповідь на лист (претензію) № 82 від 04.08.2016р. повідомлено ТОВ «Акуба», що за участі представників сторін проведено звірку взаємних розрахунків станом на 17.08.2016р. по Договору № 04-01/16 від 04.01.2016р., за результатами якої складено акт і згідно якого заборгованість ТОВ «Вудпак» перед ТОВ «Акуба» станом на 17.08.2016р. становила 338498,65 грн. Разом з тим, ТОВ «Вудпак» вживаються заходи щодо погашення заборгованості, тому станом на 05.09.2016р. вона становить 178 921,54 грн. Заборгованість буде погашена в найближчий термін /т.1, а.с.107/.

Таким чином, неповернення відповідачем суми попередньої оплати слугувало підставою для звернення позивача з позовом до суду про стягнення 178 921,54 грн. попередньої оплати.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при винесенні рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Житомирської області слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, з огляду на таке.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Спірні правовідносини виникли на підставі Договору № 04-01/16 від 04.01.2016р., який за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до част.2 ст.712 ЦК України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу (ч.1 ст.662 ЦК України).

Згідно ст.664 ЦК України, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:

1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар;

2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар.

Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.

Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов'язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв'язку для доставки покупцеві.

Част.5 ст.267 ГК України передбачено, у договорі поставки за згодою сторін може бути передбачений порядок відвантаження товарів будь-яким видом транспорту, а також вибірка товарів покупцем.

Згідно ст.663 ЦК України, продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

У відповідності до ч.2 ст.267 ГК України, строки поставки встановлюються сторонами в договорі з урахуванням необхідності ритмічного та безперебійного постачання товарів споживачам, якщо інше не передбачено законодавством.

Судом встановлено, що умови та порядок поставки товару визначено розділом 3 Договору. Зокрема, за умовами п.3.2 Договору строк поставки товару обумовлюється сторонами для поставки кожної конкретної партії товару.

В матеріалах справи відсутні докази того, що сторонами узгоджувався строк поставки конкретних партій товару.

Відповідно до част.2 ст.693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Порушенням зобов'язання, згідно ст. 610 ЦК України, є його невиконання або неналежне виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Судом встановлено, що позивачем у відповідності до п.2.4 Договору перераховано відповідачу 1 906 934,25 грн. попередньої оплати за пиломатеріали.

Відповідачем повернуто позивачу грошові кошти в розмірі 1 413 837,13 грн.

04.08.2016р. позивачем направлено відповідачу лист (претензію) № 82 про повернення коштів у сумі 493097,12 грн. /т.1, а.с.102/.

Після отримання претензій відповідачем поставлено позивачу пиломатеріали на загальну суму 314 175,58 грн., а саме:

- 12.08.2016р. згідно з видатковою накладною № 187 на суму 157598,47 грн.; товарно-транспортною накладною № Р187 від 12.08.2016р.; довіреністю № 24 від 12.08.2016р. /т.1, а.с.97-98, т.2, а.с.101/;

- 02.09.2016р. згідно з видатковою накладною № 206 на суму 156577,11 грн.; довіреністю № 26 від 02.09.2016р. /т.1, а.с.239, т.2, а.с.120/.

05.09.2016р. відповідач листом № 132/1 у відповідь на лист (претензію) № 82 від 04.08.2016р. повідомив позивача, що за участі представників сторін проведено звірку взаємних розрахунків станом на 17.08.2016р. по Договору № 04-01/16 від 04.01.2016р., за результатами якої складено акт і згідно якого заборгованість ТОВ «Вудпак» перед ТОВ «Акуба» станом на 17.08.2016р. становила 338498,65 грн. Разом з тим, ТОВ «Вудпак» вживаються заходи щодо погашення заборгованості, тому станом на 05.09.2016р. вона становить 178 921,54 грн. Заборгованість буде погашена в найближчий термін /т.1, а.с.107/.

Відповідачем не надано суду доказів повернення позивачу грошових коштів у сумі 178 921,54 грн.

За наведеного, позовні вимоги про стягнення суми попередньої оплати у розмірі 178 921,54 грн. підтверджуються матеріалами справи та підлягають до задоволення.

Колегія суддів не бере до уваги твердження апелянта про недійсність договору № 04-01/16 від 04.01.2016р. у зв'язку з перевищенням директором товариства своїх повноважень, визначених Статутом, зважаючи на таке.

Відповідно до част.3 ст.237 ЦК України, представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

Згідно част.3 ст.92 ЦК України, орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Договір № 04-01/16 від 04.01.2016р. від імені ТОВ «Вудпак» підписано директором товариства ОСОБА_5, загальна сума договору становить 3 996 426,00 грн. згідно зі специфікаціями № 1 від 04.01.2016р. та № 2 від 09.08.2016р.

Відповідно до ст.13 «Виконавчий орган товариства» Статуту ТОВ «Вудпак», управління поточною діяльністю товариства здійснюється виконавчим органом директором. Директор самостійно укладає договори та вчиняє інші правочини на суму, що не перевищує 100 000,00 грн.

За змістом ст.12 «Голова товариства» Статуту ТОВ «Вудпак», загальні збори учасників обирають Голову товариства строком на 5 років. До компетенції Голови товариства належить, зокрема, надання попереднього письмового дозволу директору товариства на укладання будь-яких правочинів на суму, що перевищує 100 000,00 грн.

В матеріалах справи попереднього письмового дозволу Голови товариства на укладання директором ТОВ «Вудпак» ОСОБА_5 правочину з ТОВ «Акуба» на суму, що перевищує 100 000,00 грн., немає.

Відповідно до ст.241 ЦК України, правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

Разом з тим, поданими доказами підтверджується схвалення ТОВ «Вудпак» договору № 04-01/16 від 04.01.2016р., укладеного з ТОВ «Акуба», а саме:

- отримання відповідачем 1 906 934,25 грн. попередньої оплати за пиломатеріали;

- повернення відповідачем позивачу грошоих коштів в розмірі 1 413 837,13 грн.;

- поставкою позивачу пиломатеріалів на загальну суму 314 175,58 грн., а саме: - 12.08.2016р. згідно з видатковою накладною № 187 на суму 157598,47 грн.; - 02.09.2016р. згідно з видатковою накладною № 206 на суму 156577,11 грн.;

- листом-відповіддю від 05.09.2016р. № 132/1 на претензію позивача щодо повернення грошових коштів.

Крім того, голова ТОВ «Вудпак» ОСОБА_6 був обізнаний про існування договірних відносин з ТОВ «Акуба» за договором № 04-01/16 від 04.01.2016р., що підтверджується доповідною запискою головного бухгалтера товариства ОСОБА_7 від 22.08.2016р., у якій надано пояснення на розпорядження № 34 від 19.08.2016р., щодо розрахунків з контрагентом ТОВ «Акуба» /т.1, а.с.99/.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що підстави для визнання договору № 04-01/16 від 04.01.2016р. недійсним у зв'язку з перевищенням директором товариства своїх повноважень, визначених Статутом, відсутні.

Щодо поставки товару за видатковими накладними № 73 від 31.03.2016р. на суму 227078,78 грн. та № 91 від 15.04.2016р. на суму 76000,00 грн.

Скаржником до апеляційної скарги додано копії видаткових накладних № 73 від 31.03.2016р. на суму 227078,78 грн. та № 91 від 15.04.2016р. на суму 76000,00 грн., що, на його думку, підтверджують поставку товару позивачу у більшому розмірі, ніж встановлено місцевим господарським судом, і, відповідно, відсутність боргу перед ТОВ «Акуба» /т.2, а.с.236, 237/.

Відповідно до ст.101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обгрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Апелянтом всупереч ст.101 ГПК України не надано обгрунтування неможливості подання видаткових накладних № 73 від 31.03.2016р. та № 91 від 15.04.2016р. суду першої інстанції. При цьому, ТОВ «Вудпак» не наведено такого обгрунтування ні в апеляційній скарзі, ні в судовому засіданні 04.10.2017р. представником товариства ОСОБА_4

ТОВ «Вудпак» не виконано вимоги ухвали суду від 04.10.2017р. та не подано суду апеляційної інстанції обґрунтованих письмових пояснень неможливості подачі видаткових накладних № 73 від 31.03.2016р. та № 91 від 15.04.2016р. до суду першої інстанції та оригіналів вказаних накладних.

Відповідно до част.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити:

назву документа (форми);

дату і місце складання;

назву підприємства, від імені якого складено документ;

зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;

посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;

особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Натомість, видаткові накладні № 73 від 31.03.2016р. та № 91 від 15.04.2016р. на поставку товару (хвої) всупереч част.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» реквізитів, а саме: посади особи ТОВ «Акуба», відповідальної за здійснення господарської операції і правильності її оформлення; - даних (прізвища, ім’я та по батькові), що дають змогу ідентифікувати особу ТОВ «Акуба», яка брала участь у здійсненні господарської операції, не містять.

Суд критично оцінює подані апелянтом в якості доказу відвантаження продукції за видатковою накладною № 73 від 31.03.2016р. копії сторінок з журналу відвантаження продукції, поскільки з наданих копій не вбачається з оригіналу якого документу вони виготовлені; у видатковій накладній загальна кількість товару (хвої 1, 2 сорту) становить 51,018 куб.м, однак, 31.03.2016р. автомобілем НОМЕР_1 вивезено продукції загальною кількістю 53,014 куб.м, що свідчить про різну кількість вказаного у накладній та вивезеного товару /т.2, а.с.41-42/.

Крім того, ТОВ «Вудпак» не виконано вимоги ухвали суду від 04.10.2017р. та не подано суду апеляційної інстанції: - журнал відвантаження продукції ТОВ "Вудпак" (оригінал для огляду та копії відповідних сторінок); - оригінал видаткової накладної № 73 від 31.03.2016 року на суму 227 078,78 грн.

Разом з тим, при отриманні попередньої оплати ТОВ «Вудпак» визнано перед ТОВ «Акуба» податкових зобов’язань (зареєстровано податкових накладних) на загальну суму 1906934,25 грн.

В подальшому при поверненні ТОВ «Вудпак» грошових коштів у сумі 1413837,13 грн. та відвантаження товару 12.08.2016р. на суму 157598,47 грн. та 02.09.2016р. на суму 156577,00 грн. ТОВ «Акуба» проведено коригування податкових зобов’язань по вказаним операціям /т.1, а.с.53-96/.

Відповідно до п.201.10 статті 201 Податкового кодексу України, на дату виникнення податкових зобов’язань платник податку зобов’язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації в порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зереєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений Податковим кодексом України термін.

Тобто, ТОВ «Вудпак» у разі поставки за видатковими накладними № 73 від 31.03.2016р. та № 91 від 15.04.2016р. повинно провести коригування подакових зобов’язань по даним зобов’язанням. У матеріалах справи докази вчинення ТОВ «Вудпак» зазначених дій відсутні.

Таким чином, скаржником належними та допустимими доказами не доведено здійснення поставок товару ТОВ «Акуба» за видатковими накладними № 73 від 31.03.2016р. та № 91 від 15.04.2016р.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача суми попередньої оплати у розмірі 178 921,54 грн.

На підставі ст.49 ГПК України, витрати позивача по сплаті судового збору у сумі 2683,82 грн. за подання позовної заяви покладаються на відповідача.

Щодо відшкодування позивачу понесених судових витрат на оплату послуг адвоката в розмірі 10000,00 грн.

Відповідно до ст.44 ГПК України, судові витрати складаються, зокрема, з оплати послуг адвоката.

Згідно з ч.6 ст.49 ГПК України, суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при задоволенні позову - на відповідача.

У відповідності до част.3 ст.48 ГПК України, витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються в порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру".

Статтею 12 Закону України "Про адвокатуру" передбачено, оплата праці адвоката здійснюється на підставі угоди між громадянином чи юридичною особою і адвокатським об'єднанням чи адвокатом.

Однак, законом не встановлено, в якому обсязі відшкодовуються, як судові витрати, витрати на оплату праці адвоката.

Статтею 28 Правил Адвокатської етики, затверджених звітно-виборним з'їздом адвокатів України 09.06.2017р., встановлено порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання), розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

Відповідно п.6.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» № 7 від 21.02.2013р., розподіл сум інших, крім судового збору, судових витрат здійснюється за загальними правилами частини п'ятої статті 49 ГПК, тобто при задоволенні позову вони покладаються на відповідача, при відмові в позові - на позивача, а при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. За тими ж правилами здійснюється й розподіл сум цих витрат у розгляді господарським судом апеляційних і касаційних скарг.

Вирішуючи питання про такий розподіл, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

Таким чином, для відшкодування стороні витрат по оплаті послуг адвоката вирішальними є факти надання правової допомоги саме адвокатом, здійснення оплати на підставі відповідного договору, підтверджені відповідними платіжними документами.

В обґрунтування вимоги про відшкодування витрат по оплаті послуг адвоката позивачем надано договір від 03.07.2017р., укладений між ТОВ "Акуба" та адвокатом ОСОБА_1, ордер від 07.07.2017р. № 018094, розрахунки вартості робіт № 1 від 07.07.2017, № 2 від 09.08.2017, квитанції № 25/ПО від 07.07.2017 на суму 3500,00 грн, № 27/ПО від 09.08.2017 на суму 6500,00 грн, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 471, видане 27.06.2006р.

Колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що заявлена до відшкодування відповідачем сума судових витрат на оплату послуг адвоката понесених позивачем в розмірі 10000,00 грн. є завищеною. У зв'язку з цим, суд вважає, що обґрунтований і розумний розмір вартості послуг адвоката у даній справі становить не більше 5000,00 грн. А тому суд зменшує заявлені до відшкодування відповідачем судові витрати на оплату послуг адвоката до 5000,00 грн.

Відповідно до ст.ст.33, 34 ГПК України, кожна сторона належними і допустимими доказами повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на зазначене, колегія суддів апеляційного господарського суду приходить до висновку, що рішення господарського суду Житомирської області від 10 серпня 2017 року у справі № 906/614/17 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача – без задоволення.

На підставі ст.49 ГПК України, судовий збір за подання апеляційної скарги покладається на скаржника

Керуючись ст.ст.99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Житомирської області від 10.08.2017 р. у справі № 906/614/17 залишити без змін, апеляційну скаргу ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "ВУДПАК" - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Справу № 906/614/17 повернути господарському суду Житомирської області.

Головуючий суддя Крейбух О.Г.

Суддя Павлюк І. Ю.

Суддя Демянчук Ю.Г.