П О С Т А Н О В А
Іменем УКРАЇНИ
21 жовтня 2009 року Справа № А36/18-08
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії
головуючого судді Юхименко О.В.,
суддів Баранник Н.П.,
Мірошниченко М.В.,
при секретарі Красота А.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні
апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Векта»,
на постанову господарського суду Дніпропетровської області від 29.01.2008р.
у справі № А36/18-08
за позовом Прокурора м. Жовті Води
вул. Б. Хмельницького, 21, м. Жовті Води Дніпропетровської, 52106;
в інтересах держави, в особі органу уповноваженого державою
здійснювати відповідні функції в спірних правовідносинах
Жовтоводської об’єднаної
Державної податкової інспекції Дніпропетровської області,
вул. Першотравнева, 24-а, м. Жовті Води Дніпропетровської, 52210;
до відповідача 1 Товариства з обмеженою відповідальністю «Векта»,
вул. 50 років ВЛКСМ, 2, м. Жовті Води Дніпропетровської, 52207;
до відповідача 2 Приватного підприємства «ДБР-1»,
вул. Магнітогорська, 1 кім. 301, м. Київ, 02660;
про визнання угоди недійсною та стягнення коштів,
встановили: Прокурором м. Жовті Води в інтересах держави, в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції в спірних правовідносинах – Жовтоводської об’єднаної Державної податкової інспекції Дніпропетровської області подано позов до Товариства з обмеженою відповідальністю «Векта», м. Жовті Води Дніпропетровської області, та до Приватного підприємства «ДБР-1», м. Київ, про:
визнання недійсною угоди купівлі-продажу від 30.11.2005р. на загальну суму 56.447,56 грн.;
стягнення з Підприємства «ДБР-1» на користь ТОВ «Векта» 56.447,56 грн.;
стягнення з ТОВ «Векта» на користь держави 56.447,56 грн.
Господарський суд Дніпропетровської області (суддя Кожан М.П.) своєю постановою від 29.01.2008р. у справі № А36/18-08 позов задовольнив, з огляду на приписи ст. ст. 207, 208 Господарського кодексу України.
Постанова мотивована тим, що згідно до листа ДПІ у Деснянському районі міста Києва директор підприємства «ДБР-1» - громадянин ОСОБА_2, помер ІНФОРМАЦІЯ_1. На період здійснення спірного правочину декларації ПП «ДБР-1» подавались з нульовими показниками. Відповідно до акту від 29.03.2006р. підприємство за місцем реєстрації не знаходиться.
Не погоджуючись з прийнятим у справі судовим актом, у поданій апеляційній скарзі ТОВ «Векта», Відповідач 1, вказує на порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Недотримання письмової форми угоди між Відповідачами, як юридичними особами, не тягне за собою визнання правочину недійсним.
Угода купівлі-продажу м’яса свинини від 30.11.2005р. укладена відповідно до Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України правоздатними юридичними особами - ПП «ДБР-1» і ТОВ «Векта». ПП «ДБР-1» у встановленому законом порядку зареєстровано і на момент виконання зазначеної угоди та на даний час є правоздатною юридичною особою, яка не виключена з Єдиного державного реєстру.
Крім того, відсутній причинно-наслідковий зв'язок між спірною угодою купівлі-продажу м’яса свинини, укладеної Відповідачами 30.11.05 та несплати податків ПП «ДБР-1».
З урахуванням уточнень по апеляційній скарзі (а. с. 89-90) просить постанову господарського суду Дніпропетровської області від 29.01.2008р. у справі № А36/18-08 скасувати тільки в частині визнання недійсною угоди купівлі-продажу від 30.11.2005р. та ухвалити нове рішення про відмову у позові в цій частині.
Розпорядженням голови Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21.10.2009р. № 775 справу передано для розгляду колегії суддів у складі – головуючий суддя Юхименко О.В., суддя Баранник Н.П., суддя Мірошниченко М.В.
Процесуальним правом на участь представника в судовому засіданні сторони не скористались. Про дату, час та місце апеляційного розгляду повідомлялись у встановленому порядку.
Судовий розгляд адміністративної справи здійснювався з повним фіксуванням судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу «Камертон».
Сутність спору: Відповідно до домовленості між ТОВ «Векта» та Приватним підприємством «ДБР-1», останнім поставлено Товариству товарно-матеріальні цінності – свинину кускову (балик, шия, полу туші) на загальну суму 56.447,56 грн., що підтверджується видатковою накладною № 00-0001350 від 30.11.2005р., та податковою накладною від 30.11.2005р. № 1350.
Оплата ТМЦ Товариством з обмеженою відповідальністю «Векта» здійснена в готівковій формі через касу ПП «ДБР-1» з оформленням прибуткових ордерів.
За вих. № 95/7/26-0302 від 24.01.2007р. ДПІ у Деснянському районі м. Києва повідомила, що податкові декларації з ПДВ Приватним підприємством «ДБР-1» за жовтень-листопад 2005р. подавались з нульовими показниками. Підприємство за місцем реєстрації не знаходиться. Директор підприємства «ДБР-1» - громадянин ОСОБА_2, помер ІНФОРМАЦІЯ_1.
Визнання недійсною угоди купівлі-продажу від 30.11.2005р. на підставі ст. ст. 207, 208 Господарського кодексу України, стягнення з Підприємства «ДБР-1» на користь ТОВ «Векта» 56.447,56 грн.; та стягнення з ТОВ «Векта» на користь держави 56.447,56 грн., стали предметом судового позову.
Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при винесені оскарженого рішення, знаходить апеляційну скаргу такою, що підлягає задоволенню.
Посилаючись на статті 207, 208 господарського кодексу України, як на підставу для визнання спірних зобов’язань недійсними, контролюючим органом не враховано характерні ознаки для таких господарських зобов'язань:
вчинення їх об'єктивно призводить до порушення інтересів держави і суспільства в цілому, наявним повинно бути недотримання саме нормативних актів, які визначають соціально-економічні основи держави і суспільства;
та такі господарські зобов'язання характеризуються суб'єктивним наміром сторін (сторони) порушити вимоги закону, оскільки вони укладаються з метою, яка заздалегідь суперечить інтересам держави і суспільства.
Правове вирішення окресленої ситуації очевидне, якщо у відносинах між контрагентами мала місце зловмисна домовленість представника однієї сторони з іншою.
Якщо зазначені положення не дозволяють визначити справжню волю особи, яка вчинила правочин, до уваги беруться мета правочину, усталена практика відносин між сторонами, подальша поведінка сторін, та інші обставини, що мають істотне значення.
Для того, щоб намір однієї особи міг бути підставою для висновку про вчинення зобов’язання з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, він має бути підтверджений певними засобами доказування, які б давали можливість судити про наявність волі та безпосередній зміст такої волі (усвідомлення протиправності угоди, свідомо допускати настання протиправних наслідків, та ін.).
А, відтак, суб'єктивний склад правопорушення повинен бути встановлений відповідним компетентним органом держави і підтверджений законодавче визначеними засобами доведення.
Відповідальність за несплату податків і зборів має індивідуальний характер. Крім того, з огляду на приписи п. 5.1 ст. Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21 грудня 2000 року N 2181-III Закону (2181-14), декларації з нульовими показниками на період здійснення спірного правочину не доводять несплати податків і зборів в принципі.
Акт перевірки місцезнаходження постачальника не доводить не знаходження його за місцем реєстрації на дату вчинення спірного правочину. А трагічна подія стосовно громадянина ОСОБА_2 - помер ІНФОРМАЦІЯ_1., не доводить здійснення Приватним підприємством діяльності поза межами правової відповідальності. Та не тягне за собою недійсності всіх юридично значимих дій.
Щодо недотримання форми правочину. Згідно до статті 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Інших обставин, які підтверджують настання наслідків укладання та виконання зобов’язань з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства, не наведено.
Недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими є підставою для скасування постанови суду першої інстанції.
Відповідно до вимог статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Уточненнями по апеляційній скарзі (а. с. 89-90), про що зазначено вище, її заявник наполягав на скасуванні постанови господарського суду від 29.01.2008р. у справі № А36/18-08 тільки в частині визнання недійсною угоди купівлі-продажу від 30.11.2005р. та про прийняття нового рішення про відмову у позові тільки в цій частині.
З урахуванням викладеного, керуючись ст. 195, п. 3 ч. 1 ст. 198, ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд, -
П О С Т А Н О В И В
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Векта» задовольнити.
Постанову господарського суду Дніпропетровської області від 29.01.2008р. у справі № А36/17-08 скасувати в частині визнання недійсною угоди купівлі-продажу від 30.11.2005р.
В іншій частині постанову суду від 29.01.2008р. залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.
Касаційна скарга подається протягом одного місяця з дня складення постанови судового рішення у повному обсязі.
Постанову складено у повному обсязі 18.11.2009р.
Головуючий суддя О.В.Юхименко
Суддя Н.П.Баранник
Суддя М.В.Мірошниченко