Справа №2-1887/09р.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 жовтня 2009 року Димитровський міський суд Донецької області у складі:

головуючої – судді Клепки Л.І.,

при секретарі Мушинській М.В.,

за участю позивача ОСОБА_1,

відповідачки  ОСОБА_2,

     розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Димитров справу за позовом  ОСОБА_1 до ОСОБА_2  про стягнення суми боргу, -

ВСТАНОВИВ:

     Позивач ОСОБА_1В  звернувся до суду з позовом до відповідачки ОСОБА_2  про стягнення суми боргу. В обгрунтування вимог вказав, що  22 червня 2009року відповідачка взяла у нього в борг 12000грн., які, згідно розписки, зобов’язалася повернути йому до серпня 2009року. Оскільки своїх зобов’язань відповідачка не виконала, і борг до серпня 2009 року не повернула, позивач просить суд стягнути з неї на його користь зазначену суму в судовому порядку.  

     В судовому засіданні позивач підтримав свої вимоги і наполягав на їх задоволенні.

     Відповідачка ОСОБА_2 позов не визнала і суду пояснила, що 22 червня 2009 року нею дійсно була написана позивачу письмова розписка про те, що вона взяла у нього в борг 12000грн. і зобов’язується віддати їх до серпня 2009року, проте насправді вона цих грошей не отримувала і написала цю розписку на прохання позивача, якому потрібні були гроші, щоб відремонтувати пошкоджений автомобіль, а його батьки знімати йому гроші не дозволяли.  Позивач вважав ці доводи безпідставними і такими, що не відповідають дійсності, та поясняв суду, що відповідачка просила у нього гроші на своє лікування та лікування дитини.  

     Вислухавши пояснення сторін, дослідивши докази по справі в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.  

Згідно ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошей. Договір позики є укладеним з моменту передачі грошей. Вимоги до договору позики зазначені в положеннях ст. 1047 ЦК України, відповідно до якої договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менше як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної суми.  

Відповідно до статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.  

Свобода договору полягає у вільному виявленні волі сторін на вступ у договірні відносини.  

Волевиявлення учасників договору передбачає відсутність жодного тиску з боку контрагента або інших осіб. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень (стаття 60 ЦПК України).

Згідно ч.1 ст.1051 ЦК України позичальник має право оспорювати договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором (ч.1 ст. 1051 ЦК України).  

При цьому, за змістом ч. 2 ст. 1051 ЦК України при укладенні договору позики в письмовій формі (крім випадків укладення його під впливом обману, насильства, зловмисної домовленості представника позичальника з позикодавцем або під впливом тяжкої обставини) безгрошовість такого договору не може ґрунтуватись на поясненнях свідків, а має бути підтверджена лише належними і допустимими доказами (ч. 2 ст. 58, ст. 59 ЦПК України).

Судом встановлено, що між сторонами виникли договірні відносини у вигляді договору позики, який підтверджується борговою розпискою, власноруч написаною відповідачкою. Того факту, що розписка написана нею особисто, добровільно, без примушування чи якогось впливу підтверджено в судовому  засіданні  її поячсненнями.

Заперечуючи проти позову, відповідачка зазначала, що гроші в позивача в борг не брала, п роте будь-яких доказів про безгрошовість укладеного договору суду не надала, більш того, суду пояснила, що  до звернення позивача до суду договір позики не оспорювала, в правоохоронні органи з приводу неправомірних дій позивача не зверталася, а стала заперечувати борг за безгрошовістю лише з поданням позивачем позову до суду.  

Згідно із ч.3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до вимог ст. ст. 57-60 ЦПК України. Доказів про безгрошовість договору відповідачкою суду не надано. Тому суд вважає, що з відповідачки на користь позивача підлягають стягненню 12000грн. за договором позики та відповідно до ст..88 ЦПК України понесені позивачем при зверненні до суду судові витрати: судовий збір в розмірі 120грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120грн.  

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 625, 1046, 1047, 1049 ЦК  України, ст.ст. 10,11,57,88,130,209,212-215, 294  ЦПК України, суд -    

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1  до ОСОБА_2  про стягнення суми боргу задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1  за договором позики 12000 (дванадцять тисяч) грн.

 Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 120грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120грн.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Заява про апеляційне оскарження рішення суду може бути подана до апеляційного суду Донецької області через Димитровський міський суд  протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Донецької області через Димитровський міський суд протягом двадцяти днів після подання заяви на апеляційне оскарження.

Суддя