Апеляційний суд Житомирської області

м. Житомир, вул. Святослава Ріхтера, 24, 10008, (0412) 47-26-44

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

676/2010

19 жовтня 2010 року колегія суддів палати в кримінальних справах апеляційного суду Житомирської області у складі:

головуючого: Мельничук Н.М.,

суддів: Андрушкевича С.З.,Зав’язуна С.М.

з участю прокурора: Селюченко І.І.

засудженої : ОСОБА_1

потерпілої : ОСОБА_2

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Житомирі кримінальну справу за апеляцією прокурора, що брала участь в розгляді справи судом першої інстанції на вирок Богунського районного суду м. Житомира від 18 серпня 2010 року.

Цим вироком ОСОБА_3,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2,

українця, ІНФОРМАЦІЯ_3, неодруженого,

на утриманні неповнолітніх дітей немає, жителя

АДРЕСА_1,

непрацюючого, громадянина України,

раніше судимого за ст.ст.257,142 ч.3,142 ч.2,263 ч.І,

42 КК України на вісім років позбавлення волі,

засуджено за ч. 3 ст. 185 КК України на три роки 6 місяців позбавлення волі.

Строк відбуття покарання постановлено рахувати з 04 квітня 2010 року.

Запобіжний захід до набрання вироком законної сили залишено тримання під вартою.

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_4,

уродженку та жительку м.Житомира,

АДРЕСА_2, українку, з середньою

спеціальною освітою, одружену,

на утриманні неповнолітніх дітей немає,

працює в ТОВ «КОХ», громадянку України,

раніше несудиму,

засуджено за ч. 3 ст. 185 КК України на два роки 6 місяців позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням іспитовим строком 2 роки.

Відповідно до ст. 76 КК України зобов'язано ОСОБА_1 періодично з'являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти ці органи про зміну місця проживання, не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без відповідного дозволу.

Запобіжний захід до набрання вироком законної сили залишено підписку про невиїзд з постійного місця проживання.

Стягнуто з ОСОБА_4 та ОСОБА_1 судові витрати по 619 грн.44 коп. з кожного.

Питання щодо речових доказів вирішено у відповідності до вимог ст.81 КПК України.

Згідно вироку суду, 1 квітня 2010 року близько 9 год. під час перебування в квартирі АДРЕСА_3 у ОСОБА_4 виник злочинний умисел щодо таємного повторного викрадення майна ОСОБА_2 з проникненням в житло. Реалізуючи злочинний умисел, ОСОБА_4 запропонував своїй знайомій ОСОБА_1, яка працювала разом з ОСОБА_2, на певний час заволодіти ключами останньої від її житла, на що ОСОБА_5 погодилась. Близько 11 год. того ж дня на виконання попередньої злочинної змови з ОСОБА_4, перебуваючи на робочому місці за адресою м. Житомир, площа Польова,6, ОСОБА_1 непомітно для ОСОБА_2 взяла в’язку з чотирьох ключів, які в подальшому передала ОСОБА_4. Останній, в період з 11 до 14 год. в майстерні з виготовлення ключів за адресою площа Житній ринок, 2 виготовив дублікати ключів від квартири ОСОБА_2, а оригінали ключів повернув ОСОБА_1, яка, в свою чергу непомітно для ОСОБА_2 поклала їх в її сумку. В подальшому, 3 квітня 20І0 року близько 23 год. 30 хв. ОСОБА_3 за попередньою змовою з ОСОБА_1 підійшли до будинку №14 по вул. Клосовського в м. Житомирі, де відповідно до розподілених ролей ОСОБА_1 залишилась біля під’їзду №7 цього будинку, а ОСОБА_4 за допомогою дублікатів ключів відчинив вхідні двері квартири № 238 і проник в житло ОСОБА_2

З житла потерпілих ОСОБА_2 та ОСОБА_6 ОСОБА_4 за попередньою змовою з ОСОБА_1 таємно викрали грошей та майна на загальну суму 17517 грн.24 коп., яке привласнили.

В апеляції прокурор просила вирок суду скасувати в зв’язку з порушенням кримінального закону.

На обгрунтування апеляції вказувала, що санкцією ст.185 ч.3 КК України передбачено покарання від 3 до 6 років позбавлення волі. Всупереч вимогам закону суд, не застосувавши ст.69 КК України чи ст.69-1 КК України, безпідставно призначив ОСОБА_1 покарання більш м’яке, ніж передбачено санкцією ст.185ч.3 КК України у вигляді двох років шести місяців позбавлення волі. Тому просила вирок скасували і постановити новий, яим ОСОБА_1 визнати винною за ст.185 ч.3 КК України і призначити їй покарання чотири роки позбавлення волі, застосувати ст.ст.75 КК України та звільнити її від відбування покарання з іспитовим строком на три роки та обмеженнями, передбаченими п.п.3,4 ст.76 КК України.

Заслухавши доповідача, прокурора, який підтримуючи свою апеляцію просив скасувати вирок та постановити новий, потерпілу ОСОБА_2, яка підтримала апеляцію прокурора, засуджену ОСОБА_1, яка заперечувала проти апеляції, перевіривши вирок відповідно до вимог ст. 365 КПК України, колегія суддів вважає, що апеляція підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Висновки суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні злочину, за який вона засуджена, при обставинах, викладених у вироку, автором апеляції не оспорюються, як і не оспорюється правильність кваліфікації її дій.

Оцінивши докази по справі в їх сукупності, суд вірно кваліфікував дії засудженої ОСОБА_1 за ст. 185 ч.3 КК України.

Проте, призначаючи засудженій ОСОБА_1 покарання, суд безпідставно призначив його нижче від найнижчої межі, передбаченої санкцією ст.185 ч.3 КК України, не зазначивши при цьому про застосування ст.69 КК України.

Обираючи ОСОБА_1 покарання, суд в повній мірі врахував, що вона є не судимою, те , що відсутні будь-які дані, які її негативно характеризують. ОСОБА_1 в цілому характеризується позитивно, від її дій тяжких наслідків не наступило, викрадене повернуто потерпілим.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 лише частково визнала свою вину, не виявила щирого каяття у вчиненому, брала активну участь у вчиненні злочину, тому за­значене не дає підстав для пом’якшення покарання засудженій із застосуванням ст.69 КК України.

Тому колегія суддів прийшла до висновку, що вирок суду першої інстанції підлягає скасуванню як винесений з порушенням вимог кримінального закону і в зв’язку з необ­хідністю застосування більш суворого покарання.

При винесенні нового вироку колегія суддів враховує всі вищенаведені обставини, характеризуючи дані ОСОБА_1 і вважає за можливе обрати їй покарання у виді позба­влення волі із застосуванням ст.ст.75,76 КК України - із звільненням від відбування пока­рання з іспитовим строком.

На підставі наведеного, керуючись ст. 365, 366,378 КПК України, колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду, -

ЗАСУДИЛА:

Апеляцію прокурора задовольнити частково.

Вирок Богунського районного суду м. Житомира від 18 серпня 2010 року щодо ОСОБА_1 в частині призначеного їй покарання скасувати і постановити новий вирок.

Призначити ОСОБА_1 за ст.185 ч.3 КК України покарання три роки позбавлення волі.

Застосувати ст. 75 КК України і звільнити ОСОБА_1 від відбування покарання з іспитовим строком три роки. Згідно ст.76 КК України зобов’язати ОСОБА_1 періодично з’являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти про зміну місця проживання чи роботи, не виїжджати без відповідного дозволу за межі України на постійне місце проживання.

В решті вирок залишити без зміни.

Вирок може бути оскаржено до Верховного Суду України через апеляційний суд Житомирської області протягом одного місяця з моменту його проголошення.

Судді: