Апеляційний суд Житомирської області

м. Житомир, вул. Святослава Ріхтера, 24, 10008, (0412) 47-26-44

Іменем України

Ухвала

№110/2010

09 лютого 2010 року. м. Житомир.

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючої - судді Мельничук Н.М.

суддів: Ткача С.О., Широкопояса Ю.В.

з участю:

прокурора Воронухи Д.С.

адвоката ОСОБА_1

засуджених ОСОБА_2, ОСОБА_3 розглянула у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляціями адвоката ОСОБА_1 в інтересах засудженого ОСОБА_2 та засудженого ОСОБА_3 на вирок Андрушівського районного гуду від 30 жовтня 2009 року щодо

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, не одруженого, проживаючого в ІНФОРМАЦІЯ_4, раніше не судимого,

засудженого за ст.ст. 15 ч 3, 289 ч 2, 185 ч 1,70 КК України на 5 років 1 місяць позбавлення волі без конфіскації майна,

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженця і жителя ІНФОРМАЦІЯ_2, не працюючого, раніше судимого:

-19 квітня 2007 року за ст. 185 ч. 2 КК України на 1 рік 6 місяців виправних робіт;

- 07 листопада 2007року за ст. ст. 185 ч. 2, 69, 71 КК України на 2 роки виправних робіт;

засуджено за ст.ст. 15 ч. 3, 289 ч. 2 КК України на 5 років позбавлення волі без конфіскації майна.

На підставі ст. 71 КК України до призначеного покарання частково приєднано не відбуту частину покарання за попереднім вироком суду від 07 листопада 2007 року, остаточно визначене покарання 5 років 1 місяць позбавлення волі без конфіскації майна.

Вироком суду ОСОБА_2 та ОСОБА_3 визнані винними і засуджені за те, що 26 листопада 2007 року біля 24 години, в стані алкогольного сп’яніння, за попередньою змовою між собою, з метою незаконного заволодіння транспортним засобом, на вулиці Житомирська, 85 в селі Волиця Андрушівського району проникли в автомобіль ЗАЗ-968, державний номер 4427 10, вартістю 1390 грн.. Однак злочин не закінчили з причин, що не залежали від їх волі, так як були помічені ОСОБА_4 та втекли.

ОСОБА_3 заснув на автобусній зупинці, а ОСОБА_2 продовжуючи злочинні дії на вулиці ОСОБА_4 села Волиця повторно, таємно намагався заволодіти іншим автомобілем ВАЗ 2101, державний номер НОМЕР_1, вартістю 4374 грн., яким користувався ОСОБА_5. Однак злочин не закінчив, так як не зміг запустити двигун автомобіля. Тоді ОСОБА_2 викрав з автомобіля матеріальні цінності на загальну суму 1132 грн. 80 коп..

В апеляції адвокат ОСОБА_1 просить змінити вирок суду, застосувати ст. 69 КК України та призначить ОСОБА_2 покарання не пов’язане з позбавленням волі. Мотивує тим, що вирок постановлений з порушенням вимог кримінально-процесуального закону, призначене покарання не відповідає ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого. При призначенні покарання суд недостатньо врахував, що ОСОБА_2 раніше не судимий, вину визнав, щиро кається, добровільно відшкодував збитки, характеризується до і після вчинення злочину позитивно, тяжких наслідків злочином не заподіяно.

В апеляції засуджений ОСОБА_3 просить пом’якшить призначене покарання, вирок суду вважає занадто суворим.

Заслухавши доповідь судді, засуджених та адвоката, міркування прокурора про законність вироку суду, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи учасників судового розгляду, колегія суддів вважає, що апеляція адвоката ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, апеляція засудженого ОСОБА_3 задоволенню не підлягає, з таких підстав.

Висновок суду щодо доведеності винності ОСОБА_2 і ОСОБА_3 у замаху на незаконне заволодіння транспортним засобом за попередньою змовою групою осіб, та винності ОСОБА_2Ю у замаху на незаконне заволодіння транспортним засобом, повторно та у таємному викраденні чужого майна є обґрунтований, правильний, відповідає фактичним обставинам справи, стверджується сукупністю досліджених у судовому засідання доказів.

За згодою учасників судового розгляду, враховуючи визнання вини підсудними, суд визнав недоцільним дослідження доказів стосовно фактичних обставин вчинених злочинів, які ніким не оспорювались і розглянув справу в порядку ч. 2 ст. 299 КПК України.

Колегія суддів вважає, що районний суд належним чином дослідив матеріали справи і правильно кваліфікував дії ОСОБА_2 за ст. ст. 15 ч. 3, 289 ч. 2; 15 ч. 2, 289 ч. 2; 185 ч. 1 КК України та дії ОСОБА_3 за ст. 15 ч. 3, 289 ч. 2 КК України. Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону України, які могли бути підставою для зміни чи скасування вироку суду, не встановлено.

Разом з тим, при визначенні покарання засудженому ОСОБА_2, суд першої інстанції, хоча і послався на дані про особу засудженого, але не в повній мірі врахував їх. Суд помилково зазначив, що пом’якшуючою обставиною засуджених є лише щире каяття.

Як убачається з матеріалів справи, з моменту вчинення ОСОБА_2 злочину пройшло 1 роки 11 місяців, протягом яких він ніяких порушень закону не допускав, до кримінальної відповідальності притягується вперше, має молодий вік, вину визнав і щиро кається у вчиненому, давав послідовні пояснення сприяючи слідству, добровільно відшкодував матеріальну і моральну шкоду потерпілим, позитивно характеризується, потерпілі претензій не мають.

Зазначене свідчить про можливість призначення ОСОБА_2 покарання за ст. 289 ч. 2 КК України більш м’якого, ніж передбачено законом, із застосуванням ст. 69 КК України.

Що стосується покарання призначеного ОСОБА_3, то суд призначив його з дотриманням вимог ст. 65 КК України. Злочин, за вчинення якого засуджений ОСОБА_3, він вчинив не відбувши покарання за попереднім вироком суду від 07 листопада 2007 року. Тому, покарання ОСОБА_6 визначене судом за сукупністю вироків відповідно до вимог ст. 71 КК України.

За наведених обставин, підстав для зміну вироку суду щодо ОСОБА_3, не встановлено.

Керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів -

ухвалила:

апеляцію адвоката ОСОБА_1 в інтересах засудженого ОСОБА_2

задовольнити частково.

Вирок Андрушівського районного суду від 30 жовтня 2009 року щодо ОСОБА_2 в частині призначеного покарання змінити.

Призначить ОСОБА_2 за ст. 15 ч. 3, 289 ч. 2 КК України із застосуванням ст. 69 КК України 3 (три) роки позбавлення волі без конфіскації майна. За ст. 15 ч. 2, 289 ч. 2 КК України із застосуванням ст. 69 КК України 2 (два) роки 6 місяців позбавлення волі без конфіскації майна.

На підставі ст. 70 ч. 1 КК України, враховуючи призначене судом першої інстанції покарання за ст. 185 ч. 1 КК України у виді 1 року позбавлення волі, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно визначити покарання 3 (три) роки позбавлення волі без конфіскації майна.

В решті вирок суду щодо ОСОБА_2 залишити без зміни.

Апеляцію засудженого ОСОБА_3 залишити без задоволення, а вирок Андрушівського районного суду від 30 жовтня 2009 року щодо нього - без зміни.

Судді: