Справа № 402/3028/12

2/402/1015/12

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"27" грудня 2012 р.                                                             м. Апостолове                                                  Апостолівський районний суд Дніпропетровської області

у складі: головуючого суді: ОСОБА_1

при секретарі - Ровній Н.А.                                                                        позивача –ОСОБА_2                                                                                 представника відповідачки –ОСОБА_3                                                             представника 3- ї особи –ОСОБА_4           

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Апостолове, залі суду № 4 справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_5 про визначення місця проживання, порядку виховання малолітньої дитини та спілкування з малолітньою дитиною,-          

                               В С Т А Н О В И В :          

          02 квітня 2012 року до Апостолівського районного суду надійшов позов ОСОБА_2 до ОСОБА_5 про визначення місця проживання, порядку виховання малолітньої дитини та спілкування з малолітньою дитиною.                                                  В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що з відповідачкою по справі перебував в зареєстрованому шлюбі від якого мають малолітнього сина ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1,          після розірвання шлюбу 11 липня 2011 року він займається вихованням сина на даний час з відповідачкою мешкають окремо та не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина. Син проживає з відповідачкою яка не дає можливості належним чином спілкуватися з дитиною.

          ОСОБА_2 просить: визначити місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1 разом з ним за адресою: АДРЕСА_1; визначити порядок виховання ОСОБА_6, яким заборонити ОСОБА_5 забирати сина на невизначений строк без його відома; визначити право на побачення ОСОБА_5 з сином ОСОБА_5 кожну суботу на протязі з 11-00 до 16-00 тільки в його присутності позивача.

ОСОБА_2 в судовому засіданні надав пояснення аналогічні викладеним обставинам справи в позовній заяві, позовні вимоги просив задовольнити в повному обсязі.          ОСОБА_5 в судове засідання не з’явилася, надала заяву згідно якої просить долучити до участі у справі її представника ОСОБА_3, справу слухати у її відсутність, в задоволенні заявлених вимог ОСОБА_7 просить відмовити.                               

Представник відповідачки ОСОБА_3 заявлені позовні вимоги позивачем не визнав в їх задоволенні просив відмовити, вказавши на їх не законність та не обґрунтованість.                                                  Представник відділу опіки та піклування при Апостолівській Райдержадміністрації в Апостолівському районі Дніпропетровської області Служби в справах дітей вважає, що в задоволенні позовних вимог заявлених позивачем необхідно відмовити враховуючи принципи, викладені в Декларації прав дитини, Конституції України, Конвенції ООН «Про права дитини», Законах України «Про охорону дитинства», а також на підставі Сімейного Кодексу України де закріплені права малолітніх і неповнолітніх щодо місця його проживання з матір’ю.                                        Суд, заслухавши пояснення позивача, представника відповідача, представника третьої особи, вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.                                                                                                                        Судом встановлено, сторони перебували у шлюбі, від шлюбу мають сина ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1, 28 липня 2011 року рішенням Апостолівського районного суду Дніпропетровської області шлюб між ними розірвано (а.с. 61-62), відповідно до рішення виконавчого комітету Зеленодольської міської ради Апостолівського району Дніпропетровської області від 20 березня 2012 року за № 360-2.2 про визначення порядку виховання та часу побачення з дитиною позивачу відмовлено у визначенні порядку виховання та часу побачення відповідачки з малолітнім сином у зв’язку з тим, що сторони мають різні предмети спору в відношенні малолітнього ОСОБА_5 (а.с. 60). З акту обстеження житлово –побутових умов проживання малолітньої дитини від 02.03.2012 року судом також встановлено, що у квартирі за адресою: АДРЕСА_2 створені умови для належного проживання, виховання та розвитку дитини (а.с. 56), довідкою про доходи від 28.02.2012 року за № 88 встановлено, що ОСОБА_2 має стабільний дохід (а.с. 57) та працює на Криворізькій тепловій електричній станції, на посаді слюсаря (а.с. 58). З характеристики ОСОБА_2 встановлено, що він позитивно характеризується за місцем роботи (а.с. 59) та має подяку за сприяння розвитку фізичної культури та спорту, вагомий внесок у справу підготовки та проведення фінальних змагань Всеукраїнської міжгалузевої Спартакіади трудящих промислової сфери та транспорту.                                                                                                                                   Стосовно вимог позивача про визначення порядку виховання ОСОБА_6, яким заборонити ОСОБА_5 забирати сина на невизначений строк без його відома та визначення права на побачення ОСОБА_8 з сином ОСОБА_5 кожну суботу на протязі з 11-00 до 16-00 тільки в присутності позивача суд приходить до висновку, що дані вимоги не в повній мірі відповідають інтересам дитини з огляду на її вік та не ґрунтуються на положеннях ст.ст.150, 153, 157-159 СК України, оскільки відповідно до принципу 6 Декларації прав дитини від 20 листопада 1959 року малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виключні обставини, бути розлучена зі своєю матір'ю.                                                  Відповідно до частин 1 та 2 ст. 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватись органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення. Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини. При розв’язанні спору, суд визначає, якому з батьків надати перевагу, хто стане безпосереднім вихователем дитини. При цьому, інший з батьків не втрачає своїх прав та обов'язків. Він стає носієм права на спілкування з дитиною та права брати участь у її вихованні ( ч.2 ст. 157 СК України).                                                                                                              У Декларації прав дитини, прийнятій Генеральною Асамблеєю ООН 20-го листопада 1959 року (принцип 6), проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона має, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір'ю.                                                                                                                                                      Відповідно до ч.2 ст. 141 СК України, розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.                                        Відповідно до ст. 150 Сімейного Кодексу України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.                                                                       Сімейне право закріплює в обов'язковому порядку, що місце проживання дитини визначається тільки виходячи з її інтересів. Судом не встановлено обставин, при яких відповідачка, як мати ухиляється від виконання своїх обов’язків по вихованню дитини або є виключні обставини, коли дитина може бути розлученою зі своєю матір`ю, яка: не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини (ч.2 ст.161 СК).                                                   Частиною 1 ст. 12 Закону України "Про охорону дитинства» передбачено, що на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.                                                                                                                                                                Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 Цивільного Кодексу України).                                                            Відповідно до ч. 1 ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу, ч. 2 ст.60 ЦПК України, докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, ч. 3 ст. 60 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір, ч. 4 ст. 60 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.                    На підставі викладеного суд дійшов до висновку, що жоден з батьків не характеризується негативно, не зловживають алкогольними напоями чи наркотичними засобами, на час розгляду справи в суді, в зв’язку з чим спір щодо місця проживання малолітньої дитини, не підлягає задоволенню, оскільки заявлені вимоги позивача, є необґрунтовані відповідно до ч. 1 ст. 164 СК України, не підлягають задоволенню.                                                  При ухваленні рішення, суд керується ст. 11 ЦПК України, щодо розгляду судом справ в межах заявлених вимог та на підставі доказів, наданих сторонами, виключно в інтересі дитини.                                                                                                                                            Враховуючи викладене, суд оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів приходить до висновку, що сукупність досліджених в судовому засіданні доказів, не дає суду підставу зробити висновок, що заявлені вимоги ОСОБА_2 підлягають задоволенню.                                                                                                    Керуючись ст. 10, 11, 60, 208-209, 212-215 ЦПК України суд,-

ВИРІШИВ:

В задоволені позовної заяви ОСОБА_2 до ОСОБА_5 про визначення місця проживання , порядку виховання малолітньої дитини та спілкування з малолітньою дитиною — відмовити .

На рішення може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Дніпропетровської області через Апостолівський районний суд упродовж десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.           

Суддя:ОСОБА_1