Справа № 2а-607/09  

ПОСТАНОВА  

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ  

20  березня  2009 року суддя Лутугинського районного суду Луганської області, ОСОБА_1   розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_2   д   о управління Пенсійного фонду України в Лутугинському районі  Луганської області про поновлення пропущеного строку для звернення до адміністративного суду та стягнення недоплаченої щомісячної допомоги дітям війни  

ВСТАНОВИВ:  

18 лютого  2009 року позивач звернувся з вказаним позовом до суду .  

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він має статус «дитини війни» у зв’язку з чим, у відповідності до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», виплачувана йому пенсія повинна підвищуватись на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Вважав положення Законів України «Про Державний бюджет України на 2006 рік», «Про Державний бюджет України на 2007 рік» в частині зупинення дії ст. 6  Закону України «Про соціальний захист дітей війни» такими, що не відповідають Конституції України і тому не можуть застосовуватись. З підстав невідповідності ст. 22 Конституції України п.п. 2 п. 41 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» вважав неможливе їх застосування з 01.01.2008 року, а тому просив зобов*язати відповідача нарахувати йому не отриману допомогу за період з 1 січня 2006 року до 31 грудня 2008 року. Просив розглянути справу за його відсутності.  

  Представник відповідача у судове засідання не з’явився, просив розглянути справу за його відсутності.  У запереченнях проти позову, які є в матеріалах справи, відповідач посилається на наступне. Положення ст. 110 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» не було визнано неконституційним. Крім того, зазначеним Законом передбачалось, що пільги дітям війни, передбачені абзацом 7 статті 5 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, запроваджуються з 1 січня 2006 року, а статтею 6, — у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету».  Порядок надання пільг, передбачених статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», Кабінетом Міністрів України у 2006 році не було розроблено. Законом України “Про Державний бюджет України на 2007 рік» дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» було зупинено. Крім того, згідно Закону України «Про соціальний захист дітей війни» підвищення до пенсії дітям війни виплачується за рахунок коштів Державного бюджету України. Також, наполягав на тому, що розмір мінімальної пенсії за віком, визначений ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених за цим Законом. Будь-яких змін до бюджету 2007 року на рішення Конституційного Суду України Верховною Радою України не приймалось. Кошти з Державного бюджету на виплату підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового  утримання чи державної соціальної допомоги не виділялись. Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів» прийнято рішення про виплату надбавки дітям війни з 1 січня 2008 року у розмірі 10% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Позивачем, крім того, пропущений строк звернення до адміністративного суду, поважних причин для його поновлення немає. Вважав свої дії правомірними, тому просив суд відмовити у задоволенні позову.     10 березня 2009 року постановлено ухвалу про розгляд справи в порядку письмового провадження.  

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.  

З матеріалів справи вбачається, що позивач має правовий статус дитини війни, що підтверджується посвідченням № 123828   .(а.с.6).   Відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18 листопада 2004 року № 2195-4, що набрав чинності 01 січня 2006 року, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Законом України «Про внесення змін до Закону України “Про Державний бюджет України на 2006 рік» дію статті 6  Закону України  « Про соціальний захист дітей війни» було зупинено, а тому у позивача не було права на отримання зазначеної в позові доплати до пенсії в 2006 році.  

Статтею 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» дія статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» зупинена.  

Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року     № 6-рп/2007 положення статті 71  Закону України  «Про державний бюджет на 2007 рік», якими була зупинена дія статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», визнані такими, що не відповідають Конституції України.  

Таким чином, за період з 1 січня 2006 року до 31 грудня 2007 року, за який заявлено позовні вимоги, положення статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» стосовно того, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком були чинними лише з 9 липня 2007 року (день ухвалення рішення Конституційним Судом України) до 31 грудня 2007 року.  

Згідно ч.2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлено річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.  

Згідно ч. 1 ст. 100 КАС України, пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову, за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.  

Позивач разом із заявленням клопотання про поновлення строку звернення до суду не навів поважних причин його пропуску, зазначивши лише, що причиною пропущення вказаного строку є необізнаність у правових питаннях, а про порушення своїх прав позивач дізнався  із засобів масової інформації. Незнання діючого законодавства не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду, так як, відповідно до ст.. 57 Конституції України, всі законодавчі акти, які стосуються прав та обов*язків громадян обов*язково підлягають оприлюдненню.  

У зв*язку з тим, що позивачем пропущено строк звернення до суду з вимогами про виплату підвищення до пенсії як дитині війни за 2007 рік, а відповідач наполягає на застосуванні вказаного строку, суд вважає відмовити позивачу у вимогах про підвищення пенсії як дитині війни за період з 9 липня 2007 року до 31 грудня 2007 року.  

Відмовляючи в задоволенні позову з підстав пропуску річного строку звернення до суду, суд зауважує, що в даному випадку не підлягають застосуванню вимоги ст.46 Закону України «Про загальнообов*язкове державне пенсійне страхування»,відповідно до яких суми пенсії, не отримані своєчасно з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачується за минулий час без обмеження.  

Законом України «Про соціальний захист дітей війни» визначено основи соціального захисту дітей війни та гарантовано їх соціальну захищеність шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки.  

Статтею 6 цього Закону передбачено  виплату державної соціальної підтримки дітей війни, яка додатково виплачується до пенсії. Вказана соціальна підтримка не може розцінюватись як пенсія або її складова частина. Тобто, йдеться про різні види правовідносин в системі соціального забезпечення та державної соціальної підтримки.  

Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 р. внесено зміни до Закону України «Про соціальний захист дітей війни», зокрема статтею 6 вказаного Закону після внесення змін передбачалось, що дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.  

Саме у вказаному розмірі підвищено пенсію позивача з 01.01.2008 року. Вказаний факт сторонами не оспорюється та додаткового підтвердження не потребує.  

Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року положення пункту 28 розділу ІІ «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007р. щодо внесення змін до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» визнані такими, що не відповідають Конституції України.  

Таким чином, вимоги   позивача   щодо зобов’язання управління Пенсійного фонду України в Лутугинському районі Луганської області здійснити перерахунок підвищення до пенсії «дитини війни» у 2008 році підлягає задоволенню лише з 22 травня 2008 року до 31 грудня 2008 року.  

Згідно ст. 94. Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України , а у випадку часткового задоволення позову – відповідно до задоволених вимог.  

  Керуючись  ст. ст. 2, 11, 17, 18, 87, 94,99, 100, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України,  

            ПОСТАНОВИВ:  

Позов  ОСОБА_2  задовольнити частково.  

  Зобов*язати управління пенсійного фонду України в Лутугинському районі  Луганської області нарахувати та виплатити ОСОБА_2 підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком як дитині війни з  22 травня 2008 року до 31 грудня 2008 року з урахуванням виплачених сум. Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_2  судові витрати у сумі 1,70 грн. В іншій частині позовних вимог відмовити за необґрунтованістю.  

Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.  

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, встановлений цим Кодексом, ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.  

Суддя: