Справа № 690/215/17

Провадження № 2/690/143/17

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 жовтня 2017 року м. Ватутіне

Ватутінський міський суд Черкаської області в складі:

головуючого судді Линдюка В.С.,

при секретарі Руденко В.М.

розглянувши матеріали позовної заяви публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Ватутінського міського суду Черкаської області позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № б/н від 26.01.2011 року у загальній сумі 15 847,92 грн., з яких: 267,92 грн. заборгованість за кредитом, 11 149,15 грн. заборгованість по процентам за користуванням кредитом, 3 200 грн. заборгованість за пенею та комісією, 500 грн. штраф (фіксована частина), 730,85 грн. штраф (процентна складова).

В обґрунтовування позовних вимог вказано, що 26.01.2011 року відповідач отримав кредит у розмірі 300 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Однак відповідач свої зобов’язання належним чином не виконав, як наслідок, станом на 30.04.2017 року виникла заборгованість про стягнення якої й подано позов.

Представник позивача в судове засідання не з’явився, надіслав до суду заяву про підтримання позовних вимог у повному обсязі та про розгляд справи за його відсутності. Також вказав, що у випадку неявки відповідача не заперечує щодо ухвалення заочного рішення у справі.

Відповідач, ОСОБА_1, у судове засідання повторно не з’явився, причини неявки не повідомив. Заяви про визнання позову чи про розгляд справи без його участі до суду не надходило.

З огляду на вказане, суд з урахуванням положень ч. 4 ст. 169 ЦПК України, ч. 1 ст. 224 ЦПК України, вважає за можливе ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалося відповідно до ч. 2 ст. 197 ЦПК України.

Відповідно до вимог ст. 214 ЦПК України обов’язком суду є вирішення питання про характер спірних правовідносин і про те, яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

З’ясувавши всі обставини справи та перевіривши їх доказами, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Відповідно банківської ліцензії № 22 від 05.10.2011 року, яка видана Національним банком України, ПАТ КБ «ПриватБанк», що внесений до державного реєстру банків 19.03.1992 року за № 92, має право надання банківських послуг.

Згідно із анкетою-заявою від 26.01.2011 року ОСОБА_1 підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з запропонованими «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами банку», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua складає між ним та банком договір про надання банківських послуг у ПАТ КБ «ПриватБанк» (далі – Договір). Вказане підтверджує той факт, що ОСОБА_1 повністю проінформований про умови кредитування в ПАТ КБ «ПриватБанк», які були надані йому для ознайомлення в письмовій формі.

Згідно наданих представником позивача розрахунку у зв’язку з порушеннями відповідачем умов зазначеного Договору станом на 30.04.2017 року виникла заборгованість у сумі 15 847,92 грн., з яких: 267,92 грн. заборгованість за кредитом, 11 149,15 грн. заборгованість по процентам за користуванням кредитом, 3 200 грн. заборгованість за пенею та комісією, 500 грн. штраф (фіксована частина), 730,85 грн. штраф (процентна складова)

При укладенні кредитного договору сторони керувались ч. 1 ст. 634 ЦПК України. Згідно цієї статті договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формуляторах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

ПАТ КБ «ПриватБанк» свої зобов’язання за договором та угодою виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому договором.

Відповідач зобов’язання своєчасно не виконав та не повернув банку грошові кошти для погашення існуючої заборгованості, останній платіж ним здійснено 15.09.2014 року, що підтверджується розрахунком заборгованості за договором.

Відповідно до змісту п.п. 2.1.1.2.3, 2.1.1.2.4 Умов та правил надання банківських послуг кредитний ліміт встановлюється банком на підставі наданих ним клієнтом документів, та позивач надає згоду на прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту і його зміну (збільшення, зменшення, анулювання) за рішенням банку.

Згідно з п.п. 2.1.1.5.5, 2.1.1.5.6 Умов та правил надання банківських послуг відповідач зобов’язувався погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, на перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах передбачених цим договором. У разі невиконання зобов’язань за Договором, на вимогу банку виконати зобов’язання з повернення кредиту (у тому числі прострочених кредитах і овердрафту), оплату винагороди банку.

Відповідно до змісту п.п. 2.1.1.12.5, 2.1.1.12.6 Умов та правил надання банківських послуг передбачено, що у разі непогашення клієнтом боргових зобов’язань за кредитом до 25 числа місяця, що слідує за місяцем, в якому були здійсненні трати, за користування кредитом клієнт сплачує банку проценти в розмірі, зазначеному в тарифах, що діють на дату нарахування та викладені на банківському сайті https://privatbank.ua/kredity/, з розрахунку 360 календарних днів на рік.

У разі виникнення прострочених зобов’язань за кредитом згідно з п. 2.1.1.12.2.1 Умов та правил надання банківських послуг клієнт сплачує банку проценти в подвійному розмірі від зазначених в тарифах, що діють на дату нарахування.

При непогашенні суми простроченого кредиту згідно п. 2.1.1.12.6.1 Умов та правил надання банківських послуг на суму від 100 грн. клієнт сплачує банку пеню відповідно до встановлених тарифів. Пеня нараховується в день нарахування відсотків по кредиту.

Відповідно до змісту п.п. 2.1.1.4.2, п.п. 2.1.1.12.11 Умов та правил надання банківських послуг, банк має право вимагати достроково виконання боргових зобов’язань в разі невиконання боржником своїх боргових та інших обов’язків у цілому чи в певній частці.

Пунктом 1.1.7.12 Умов та правил надання банківських послуг передбачено, що договір діє на протязі 12 місяців з моменту підписання. Якщо протягом цього строку жодна зі сторін не проінформує іншу сторону про припинення дії договору, він автоматично лонгується на той самий строк.

Водночас сторонами не надано суду документів, які б підтверджували припинення дії Договору та що відповідач звертався до позивача з цього питання.

Згідно ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

На підставі ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов’язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язуються надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення ст.ст. 1046-1053 цього Кодексу, якщо інше не встановлено параграфом 2 Глави 71 і не випливає із суті кредитного договору.

Положеннями ч. 1 ст. 1050 ЦК України передбачено, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов’язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу.

Відповідно до вимог ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до норм ст. 257 ЦК України стягнення боргу обмежується останніми трьома роками перед зверненням кредитора до суду.

Згідно ч. 2 ст. 258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується спеціальна позовна давність в один рік.

Згідно ч. 1 ст. 259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін.

Відповідно до п.п. 1.1.7.31 Умов та правил надання банківських послуг передбачено, що строк позовної давності стосовно вимог банку щодо повернення кредиту, оплати процентів за користування кредитом, винагороди, пені, штрафів складає 50 років.

У постанові ВС України у справі № 6-240цс14 від 11.02.2015 року, яка в силу ст. 360-7 ЦПК України, яка має враховуватися судами загальної юрисдикції, судами загальної юрисдикції, вказано про право сторін на збільшення строку позовної давності, яка викладається у письмовій формі договору, і є обов’язковою для сторін і суд повинен керуватися вказаними умовами договору.

Тобто, сторонами визначено строк позовної давності для вимог за цими договірними зобов’язаннями, який складає 50 років, і на день звернення позивача до суду не сплив.

При цьому, п. 2.1.1.4.6 Умов та правил надання банківських послуг передбачено, що у разі порушення клієнтом зобов’язань з погашення заборгованості перед банком протягом 90 днів з моменту виникнення таких порушень змінити умови кредиту, встановивши термін повернення кредиту дев’яносто першого дня з моменту порушення зобов’язань клієнта з погашення кредиту і вимагати від клієнта повернення кредиту, сплати винагороди, комісії та відсотків за його використання, виконання інших зобов’язань за кредитом в повному обсязі. При цьому згідно ст.ст. 212, 611, 651 ЦК України за зобов’язаннями, строк виконання яких не настав, вважається, що термін наступив в 91-й день з моменту настання порушення зобов’язань клієнта з погашення заборгованості по кредиту. На цю дату клієнт зобов’язується повернути банку суму кредиту в повному обсязі, винагороду й відсотки за фактичний строк його використання, в повному обсязі виконати інші зобов’язання за договором.

Відповідно до п. 2.1.1.4.7 Умов та правил надання банківських послуг у разі відсутності витрат за карткою протягом 180 днів, банк має право припинити договір в односторонньому порядку.

Крім цього, за змістом п. 2.1.1.12.6.4, Умов та правил надання банківських послуг передбачено, що у випадку непогашення суми простроченого кредиту або його частини понад 210 днів вся (загальна) заборгованість за кредитом вважається простроченою. У разі виникнення прострочених зобов’язань із терміном прострочки понад 210 днів, клієнт сплачує банку пеню в розмірах, зазначених в тарифах, що діють на дату нарахування. При цьому відсотки за користування кредитом клієнт не сплачує.

Судом встановлено та підтверджено наданим розрахунком, що останній платіж відповідачем було здійснено 15.09.2014 року, і, враховуючи положення укладеного між сторонами кредитного договору, починаючи з 14.04.2015 року, тобто після виникнення прострочених зобов’язань із терміном прострочки понад 210 днів, відповідач не має обов’язку сплачувати відсотки за користування кредитом, а оплаті підлягає лише пеня в розмірах, зазначених в тарифах, що діють на дату нарахування.

Виходячи із засад законності та справедливості, враховуючи положення Цивільного кодексу України та умов кредитного договору (Порядок нарахування і сплати відсотків та комісії. Порядок погашення боргових зобов’язань за Кредитом), тобто визначення сторонами у цьому ж договорі змінюваної процентної ставки, настання якої передбачено певними обставинами (ст. 212 ЦК України), а також наявність обов’язку Банку щодо дотримання порядку нарахування і сплати відсотків, а також враховуючи відсутність обов’язку клієнта щодо сплати відсотків за користування кредитом у разі виникнення прострочених зобов’язань із терміном прострочки понад 210 днів, суд вважає необхідним позовні вимоги в частині стягнення суми кредиту у розмірі 267,92 грн. задовольнити повністю, а вимогу щодо стягнення заборгованості по сплаті процентів за користування кредитом – частково задовольнити, обмежившись стягненням нарахованих процентів за період користування до 13.04.2015 року включно, що становить 687,33 грн.

Вказане також узгоджується з висновками, що містяться у абз. 3 п.п. 3.2 п. 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 10.11.2011 року № 15-рп/2011 у справі про захист прав споживачів кредитних послуг, відповідно до яких держава має підтримувати на засадах пропорційності розумний баланс між публічним інтересом ефективного перерозподілу грошових накопичень, комерційними інтересами банків щодо отримання справедливого прибутку від кредитування і правами та охоронюваними законом інтересами споживачів їх кредитних послуг.

Вирішуючи питання щодо стягнення з відповідача заборгованості за пенею та комісією у розмірі 3 200 грн., а також штрафів відповідно до п. 2.1.1.7.6. Умов та правил надання банківських послуг: фіксована частина у сумі 500 грн. та процентна складова у сумі 730,85 грн., суд зазначає наступне.

Положеннями ч. 1 ст. 1050 ЦК України встановлено, що у разі порушення боржником зобов’язання він зобов’язаний сплатити неустойку.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання. Пенею є неустойка, яка обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з п. 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг при порушенні позичальником строків платежів по кожному з грошових зобов’язань, передбачених цим договором більш ніж на 30 днів, позичальник зобов’язаний сплатити банку штраф, розмір якого встановлено тарифами банку, а саме: 500 грн. + 5% від суми заборгованості за кредитним лімітом, з урахуванням нарахованих і прострочених процентів і комісій.

Водночас, ст. 61 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Оскільки, відповідно до ст. 549 ЦК України, штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, суд вважає, що їх одночасне застосування за одне й те саме порушення строків виконання грошових зобов’язань за кредитним договором, матиме наслідком порушення положень ст. 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

Вказаний правовий висновок зроблено Верховним Судом України у постанові № 6-2003цс15 від 21.10.2015 року, який згідно з ч. 1 ст. 360-7 ЦПК України повинен враховуватися судами загальної юрисдикції при застосуванні норм права.

Згідно з ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до вимог ст.ст. 57, 64 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються також на підставі письмових доказів, що містять відомості про обставини, які мають значення для справи.

Наданий представником позивача розрахунок заборгованості за кредитним договором № б/н від 26.01.2011 року не містить посилань на окремий розрахунок нарахованих сум пені та комісії, а лише наявні об’єднані графи під назвами «Суми комісії та пені» та «Сума комісії та пені (накопичувальним підсумком)».

Крім того, відповідно до правової позиції Верховного Суду України, яка висловлена в постанові від 16.11.2016 року №6-174цс16, вказано, що обслуговування кредиту є супутньою послугою, за надання якої можливе встановлення комісії, однак при цьому встановлюючи у кредитному договорі сплату щомісячної комісії за обслуговування кредиту, відповідач не зазначив, які саме послуги за вказану комісію надаються позивачу.

Виходячи саме з цих положень чинного законодавства, суд не вбачає підстав щодо стягнення визначеного у розрахунку спільно нарахованого розміру пені та комісії, які за своєю правовою природою є різними видами плати за користування кредитними коштами, зокрема: пеня – вид неустойки у разі порушення боржником зобов’язання, а комісія – супутня послуга за обслуговування кредиту.

Враховуючи, що обов’язок доведення обставин, на які сторона посилається, як на підставу своїх вимог, покладено на позивача, суд вважає вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості по пені та комісії у загальній сумі 3 200 грн. недоведеними, та, як наслідок, відмовляє у їх стягненні з відповідача.

Водночас, з урахуванням вказаного, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача неустойку – штраф, відповідно до положень ст. 549 ЦК України, п. 2.1.1.7.6. Умов та правил надання банківських послуг, а саме: фіксовану частину штрафу у розмірі 500 грн. та процентну частину штрафу.

При цьому суд вважає, що підлягає стягненню процентна частина штрафу у розмірі 547,76 коп., яка обчислюється з розрахунку 500 грн. + 47,76 грн. (5 % від суми заборгованості за кредитом, з урахуванням нарахованих та прострочених процентів, які визнані судом доведеними).

Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати, а тому суд стягує з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» судовий збір у розмірі 1 600 (одна тисяча шістсот) грн. 00 коп.,

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 57, 60, 74, 88, 169, 209, 210, 212-215, 223, 224-226, 228, 233, 294 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позов публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, паспорт серії НС 713012, виданий 05.01.2000 року Ватутінським МВ УМВС України в Черкаській області, на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 50, МФО 305299, ЄДРПОУ 14360570, рах. №29092829003111) заборгованість в сумі 2 003 (дві тисячі три) грн. 01 коп., з яких: заборгованість за кредитом – 267,92 грн., заборгованість по процентам за користування кредитом – 687,33 грн., штраф (процентна складова) – 547,76 грн., штраф (фіксована складова) – 500,00 грн.

У задоволенні інших позовних вимог публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, паспорт серії НС 713012, виданий 05.01.2000 року Ватутінським МВ УМВС України в Черкаській області, на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 50, МФО 305299, ЄДРПОУ 14360570, рах. №29092829003111) документально підтверджені судові витрати у розмірі 1 600 (одна тисяча шістсот) грн. 00 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до апеляційного суду Черкаської області через Ватутінський міський суд Черкаської області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя В.С. Линдюк