- Відповідач (Боржник): Державна податкова інспекція у м.Рівному Головного управління ДФС у Рівненській області
- Позивач (Заявник): Войчук Степан Семенович
- Представник позивача: Троянчук Д.М.- представник позивача
- Представник відповідача: Юхименко Т.В.- представник відповідача
Ім`я | Замінене і`мя | Особа |
---|
РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
і м е н е м У к р а ї н и
02 листопада 2017 р.Р і в н е 817/306/17
Рівненський окружний адміністративний суд під головуванням судді Махаринця Д.Є. розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1
до Державної податкової інспекції у м.Рівному Головного управління ДФС у Рівненській області
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
В С Т А Н О В И В:
До Рівненського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Державної податкової інспекції у м. Рівному Головного управління ДФС у Рівненській про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 23.11.2015 №0002991742.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що відповідач належним чином не провів податкову перевірку, оскільки з акту перевірки №168/2251404214/17-16-17-01 від 07.10.2015 не вбачається, що кошти в сумі 160 899,88 грн., які були прощені банком, є додатковим благом та об'єктом оподаткування в розумінні підпункту «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України.
У судовому засіданні представник позивача посилався на те, що в результаті реалізації договірних правовідносин між АТ «Банк «Фінанси та Кредит» і ОСОБА_1, останнім було повернуто банку суму більшу, ніж була отримана нею в якості кредиту, тобто, у позивача внаслідок вказаних правовідносин фактично не відбулось збільшення загального майнового стану чи приросту її активів у тій чи іншій формі, а тому у нього відсутній об'єкт оподаткування в розумінні положень ст. 14, п. 163.1 ст. 163, п. 164.1 ст. 164 Податкового кодексу України.
Також звертає увагу, що прийняття податкового повідомлення-рішення із чітким визначенням сум податкового зобов'язання та штрафних санкцій належить до виключної компетенції органів державної фіскальної служби, а на підставі проведеної перевірки не можливо встановити структуру прощеного боргу позивача за Договором про відкриття кредитної лінії у формі овердрафту №016-КV/000932 від 25.04.2008 .
Представник позивача зазначив, що ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» здійснив прощення заборгованості за Договором про відкриття кредитної лінії у формі овердрафту №016-КV/000932 від 25.04.2008 за межами строків позовної давності, що унеможливлює застосування до вказаних правовідносин пп. «д» пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-ІV.
Таким чином, визначення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб та застосування штрафних (фінансових) санкцій згідно із оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням є передчасним, безпідставним та неправомірним.
За таких обставин просив суд позов задовольнити.
Відповідач позовні вимоги не визнав, подав суду письмові заперечення, у яких зазначив, що від Західного регіонального департаменту АТ «Банк «Фінанси та кредит» надійшла копія повідомлення про анулювання боргу від 04.12.2014 №9-331100/3517, в якому повідомлено, що товариством прийнято рішення про анулювання (прощання) кредитної заборгованості гр. ОСОБА_1 в сумі 160 899,88 грн., також з метою виконання вимог пп. «д» пп. 164.2.17 п. 164.2 ст.164 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VІ (зі змінами та доповненнями) АТ «Банк «Фінанси та Кредит», як кредитор, повідомило вищевказаного платника податку – боржника шляхом надання повідомлень боржникам під підпис особисто, що анульована сума заборгованості є доходом, отриманим як додаткове благо, та попередило про необхідність самостійно сплатити податок з такого доходу та відобразити його у річній податковій декларації з податку на доходи фізичних осіб.
За результатами проведеної перевірки встановлено порушення пп. 14.1.47 п. 14.1 ст. 14, абз. «д» пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України, а саме: не задекларовано дохід, який підлягає оподаткуванню, в сумі 160 899,88 грн. та не сплачено до бюджету податок на доходи фізичних осіб в сумі 27 109,38 грн.
За таких підстав вважає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення повній мірі відповідає вимогам законодавства і підстави для його скасування в судовому порядку відсутні, тому просив суд відмовити у задоволенні позову за безпідставністю вимог.
Керуючись частиною 6 статті 128 КАС України, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи в порядку письмового провадження, на підставі доказів, які знаходяться в матеріалах справи, зміст та обсяг яких достатній для вирішення спору по суті.
Розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд встановив, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено, що 25.04.2008 між АТ «Банк «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_1 було укладено Договір про відкриття кредитної лінії у формі овердрафту №016-КV/000932 від 25.04.2008, у відповідності до якого, позичальнику надані кредитні кошти у розмірі 5 000,00 дол. США строком до 30.04.2010 з платністю 15% річних.
04.12.2014 між АТ «Банк «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_1 було укладено Додаткову угоду №1 до Договору про відкриття кредитної лінії у формі овердрафту №016-КV/000932 від 25.04.2008, згідно якої, 04.12.2014 АТ «Банк «Фінанси та Кредит» було прийнято рішення про прощення заборгованості позивача за Договором про відкриття кредитної лінії у формі овердрафту №016-КV/000932 від 25.04.2008 у сумі 10 518,63 дол. США.
Згідно акту перевірки, до ДПІ у м. Рівному ГУ ДФС у Рівненській області від АТ «Банк «Фінанси та Кредит» надійшла копія повідомлення про анулювання боргу від 04.12.2014 №9-331100/3517, в якому повідомлено, що товариством прийнято рішення про анулювання (прощання) кредитної заборгованості гр. ОСОБА_1 в сумі 160 899,88 грн., також з метою виконання вимог пп. «д» пп. 164.2.17 п. 164.2 ст.164 Податкового кодексу України АТ «Банк «Фінанси та Кредит», як кредитор, повідомило вищевказаного платника податку – боржника шляхом надання повідомлень боржникам під підпис особисто, що анульована сума заборгованості є доходом, отриманим як додаткове благо, та попередило про необхідність самостійно сплатити податок з такого доходу та відобразити його у річній податковій декларації з податку на доходи фізичних осіб.
Згідно висновків акту перевірки, в порушення пп. 14.1.47 п. 14.1 ст. 14, абз. «д» пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України, фізичною особою ОСОБА_1 не задекларовано дохід, який підлягає оподаткуванню, в сумі 160 899,88 грн. та не сплачено до бюджету податок на доходи фізичних осіб в сумі 27 109,38 грн.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.
Згідно із частиною другою статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного ст.
Відповідно до частин першої, другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
На думку суду, відповідач не довів правомірність оскаржуваного в даній адміністративній справі податкового повідомлення-рішення, з огляду на таке.
Згідно із пунктом 162.1 статті 162 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), платниками податку на доходи фізичних осіб є: фізична особа – резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи; фізична особа – нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні; податковий агент.
Пунктом 164.1 статті 164 цього ж Кодексу передбачено, що базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом.
Відповідно до підпункту «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються: дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді суми боргу платника податку, анульованого (прощеного) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строків позовної давності. Якщо кредитор повідомляє платника податку - боржника рекомендованим листом з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або шляхом надання повідомлення боржнику під підпис особисто про анулювання (прощеного) боргу та включає суму анульованого (прощеного) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було анульовано (прощеного), такий боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації.
Згідно із підпунктом «б» пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов'язані подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до контролюючого органу за місцем свого розташування. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку податковим агентом протягом звітного періоду. Запровадження інших форм звітності з зазначених питань не допускається.
Разом з тим, при вирішенні даного спору слід також врахувати, що за приписами підпункту 14.1.47 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), додаткові блага – кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).
Згідно із частиною першою статті 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Системний аналіз вказаних нормативно-правових актів дає суду підстави дійти висновку, що на момент виникнення спірних правовідносин доходом, отриманим платником податку як додаткове благо у вигляді суми боргу платника податку, анульованого (прощеного) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства (в розумінні підпункту «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України) є сума боргу за договором про відкриття кредитної лінії у формі овердрафту у вигляді грошових коштів (тіло кредиту) та процентів, які позичальник зобов'язаний був повернути за договором, в той час як пеня, штрафи, комісії тощо не можуть вважатися додатковим благом, оскільки є засобами забезпечення виконання зобов'язання за договором, суми нарахованих пені, штрафів, комісій тощо не отримуються боржником в грошовій формі, а банк вправі як стягувати, так і не стягувати їх.
Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28.12.2014 №71-VIII (який набрав чинності з 01.01.2015) підпункт «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 було викладено у такій редакції: «д) основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов’язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 25 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року. Кредитор зобов’язаний повідомити платника податку - боржника шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або надання повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу та включити суму прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено. Боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації. У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу у порядку, визначеному цим підпунктом, такий кредитор зобов’язаний виконати всі обов’язки податкового агента щодо доходів, визначених цим підпунктом».
Отже, лише з 01.01.2015 до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо у вигляді саме основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням. Оскільки відповідні зміни до Податкового кодексу України були внесені Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28.12.2014 №71-VIII, який немає зворотної дії в часі, тому вказані положення не поширюються на спірні правовідносини.
Таким чином, для вирішення даного спору необхідно було отримати розрахунок суми боргу позивача за договором про відкриття кредитної лінії у формі овердрафту №016-КV/000935 від 23.04.2008, анульованого (прощеного) ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит».
Ухвалою від 04.09.2017 року суд витребовував у Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» ОСОБА_2 у строк до "16" жовтня 2017 р. такі докази: копію кредитного договору у формі овердрафту №016-KV/000932 від 25.04.2008, копію додаткової угоди №1 від 04.12.2014, копію рішення про прощення (анулювання) заборгованості ОСОБА_1 та копії документів, на підставі яких кредитором прийнято це рішення, повідомлення ОСОБА_1 про анулювання боргу з інформацією, що анульована сума заборгованості є доходом, отриманим як додаткове благо та попередження про необхідність самостійно сплатити податок з такого доходу та відобразити його у річній податковій декларації з податку на доходи фізичних осіб, письмові пояснення з приводу складу анульованої (прощеної) частини заборгованості (з розбивкою на тіло кредиту, проценти за користування, пеня, інші платежі).
Проте, вимоги суду Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» не були виконані.
Разом з тим, на думку суду, повідомлення про анулювання боргу від 04.12.2014 №9-331100/3517 не може бути достатньою підставою для визначення позивачу грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, виходячи із суми прощеного (анульованого) боргу, оскільки, як встановлено під час судового розгляду справи, вказана сума може включати проценти, та, крім того, пеню, штрафи, комісію, які не включаються до об'єкта оподаткування.
Крім того, з аналізу підпункту «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), вбачається, що обов’язок позивача, як платника податку, відобразити суму доходу, визначеного в пп. «д» пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України та нарахувати й сплатити відповідну суму податкового зобов’язання за одночасної наявності усіх нижченаведених ознак: прощено саме суму боргу (кредиту) кредитором; таке прощення (анулювання) здійснилося кредитором за його самостійним рішенням; таке прощення (анулювання) не пов’язане з процедурою банкрутства кредитора; таке прощення (анулювання) здійснилося кредитором у межах строків позовної давності; про таке прощення кредитор повідомив боржника шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або надання повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу.
Відсутність будь якої з вказаних вище ознак означає, що прощений борг не оподатковується за пп. «д» пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України, а боржник – фізична особа не має обов’язку декларувати та сплачувати з нього податок.
Згідно Договору про відкриття кредитної лінії у формі овердрафту №016-КV/000932 від 25.04.2008, позивачу було надано кредитні кошти в розмірі 5000 дол. США строком до 30.04.2010.
Відповідно до ч. 5 ст. 261 Цивільного кодексу України, за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
Тобто, у зобов'язальних правовідносинах, в яких визначено строк виконання зобов'язання, перебіг позовної давності починається з дня, наступного за останнім днем, у який відповідне зобов'язання мало бути виконане (п. 4.2. Постанови Вищого господарського суду України від 29.05.2013 №10 «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів»).
Так, статтею 257 Цивільного кодексу України встановлена загальна позовна давність тривалістю у три роки. Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України, позовна давність про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується в один рік.
Повідомлення про прощення боргу позивач отримав 04.12.2014.
Слід зазначити, що п. 4.4.1. Постанови Вищого господарського суду України від 29.05.2013 №10 «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» встановлено, що у дослідженні обставин, пов'язаних із вчиненням зобов'язаною особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку (частина перша статті 264 ЦК України), господарському суду необхідно у кожному випадку встановлювати, коли конкретно вчинені боржником відповідні дії, маючи на увазі, що переривання перебігу позовної давності може мати місце лише в межах строку давності, а не після його спливу.
Тому визнання позивачем заборгованості згідно Додаткової угоди №1 від 04.12.2014 до Договору про відкриття кредитної лінії у формі овердрафту №016-КV/000932 від 25.04.2008 вчинено вже після спливу строків позовної давності.
Таким чином, як вбачається з матеріалів справи, ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» здійснив прощення заборгованості за Договором про відкриття кредитної лінії у формі овердрафту №016-КV/000932 від 25.04.2008 за межами строків позовної давності, що унеможливлює застосування до вказаних правовідносин пп. «д» пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-ІV.
Оскільки в ході судового розгляду справи не знайшло свого підтвердження, що прощена позивачу заборгованість є основною сумою боргу (тілом кредиту), а відповідач під час розгляду справи не довів, що прощений борг є додатковим благом та об'єктом оподаткування в розумінні підпункту «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України, зважаючи, що прийняття податкових повідомлень-рішень із чітким визначенням сум податкових зобов'язань та штрафних санкцій належить до виключної компетенції органів державної фіскальної служби, а на підставі наданих відповідачем документів не виявилося можливим встановити структуру прощеного боргу позивача за договором про відкриття кредитної лінії у формі овердрафту, тому суд приходить висновку, що визначення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб та застосування штрафних (фінансових) санкцій згідно із оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням є передчасним, безпідставним та неправомірним.
За таких обставин, суд приходить до переконання, що відповідачем не доведено належними доказами, що при прийнятті спірного податкового повідомлення-рішення суб'єкт владних повноважень діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, визначений законом, оскільки суб’єктом владних повноважень не враховано, що прощення боргу відбулося після спливу строків позовної давності для стягнення такої заборгованості. Доводи позивача свідчать про відсутність правових підстав для винесення оскаржуваного рішення, у зв'язку з чим, позов підлягає до задоволення.
Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір у сумі 640 грн. Доказів понесення інших судових витрат позивач суду не надав.
Таким чином, судові витрати щодо сплати судового збору у сумі 640 грн. підлягають присудженню на користь позивача.
Керуючись статтями 160 - 163Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 23.11.2015 №0002991742.
Присудити на користь позивача ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Державної податкової інспекції у м.Рівному Головного управління ДФС у Рівненській області судовий збір у розмірі 640 грн.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Махаринець Д.Є.
- Номер: 337/17
- Опис: про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
- Тип справи: Адміністративний позов
- Номер справи: 817/306/17
- Суд: Рівненський окружний адміністративний суд
- Суддя: Махаринець Д.Є.
- Результати справи:
- Етап діла: Розглянуто у апеляційній інстанції
- Департамент справи:
- Дата реєстрації: 23.02.2017
- Дата етапу: 26.03.2018
- Номер: 22а/874/6407/17
- Опис: про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
- Тип справи: Адміністративна апеляційна скарга
- Номер справи: 817/306/17
- Суд: Житомирський апеляційний адміністративний суд
- Суддя: Махаринець Д.Є.
- Результати справи:
- Етап діла: Повернуто
- Департамент справи:
- Дата реєстрації: 05.12.2017
- Дата етапу: 15.01.2018
- Номер: 22а/874/896/18
- Опис: про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення
- Тип справи: Адміністративна апеляційна скарга
- Номер справи: 817/306/17
- Суд: Житомирський апеляційний адміністративний суд
- Суддя: Махаринець Д.Є.
- Результати справи:
- Етап діла: Відмовлено у відкритті провадження
- Департамент справи:
- Дата реєстрації: 19.02.2018
- Дата етапу: 26.03.2018