КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" жовтня 2017 р. Справа№ 925/1173/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Куксова В.В.

суддів: Гончарова С.А.

Коротун О.М.

при секретарі судового засідання Даниленко Т.О.

Від прокуратури (апелянта): Колодяжна А.В. - посвідчення № 036177 від 04.11.2015р.

від позивача: не з'явився

від відповідача: ОСОБА_3 - ФОП, ОСОБА_4 - представник по довіреності № б/н від 03.07.2017р.

від третьої особи: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Заступника прокурора Черкаської області

на рішення Господарського суду Черкаської області від 07.11.2016р.

по справі № 925/1173/16 (суддя - В.В. Потапенко)

за позовом заступника керівника Звенигородської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Моринської сільської ради

до фізичної особи - підприємця ОСОБА_3

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - відділ Держгеокадастру у Корсунь-Шевченківському районі

про внесення змін до договору оренди земельної ділянки, -

ВСТАНОВИВ:

Заступник керівника Звенигородської місцевої прокуратури звернувся до господарського суду Черкаської області в інтересах держави в особі Моринської сільської ради з позовом до фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 про внесення змін до Договору оренди земельної ділянки від 01.06.2010 року, який зареєстрований у Корсунь-Шевченківському відділі ДЗКО за №041078800006 від 01.09.2010 року, а саме:

- пункт 5 договору викласти в наступній редакції: "Нормативна грошова оцінка земельної ділянки, згідно витягу з технічної документації нормативної грошової оцінки земель села Ситники Корсунь-Шевченківського району Черкаської області становить 1 320 673,19 грн.";

- пункт 9 договору викласти в наступній редакції: "Річна орендна плата за користування земельною ділянкою встановлюється у розмірі 3% від її нормативної грошової оцінки, що становить 39620,19 грн.".

В обґрунтування позовних вимог прокурор послався на те, що між Моринською сільською радою в особі сільського голови ОСОБА_5 та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 у липні 2008 року укладено договір оренди землі, який зареєстрований у Корсунь-Шевченківському відділі ДЗК 08.09.2008 року за №040878800016. 01.06.2010 року між сторонами було укладено договір про внесення змін до договору оренди, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис 01.09.2010 року за №041078800006. Відповідно до умов даного договору орендодавець надає для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (розведення ставкової риби), а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку, яка знаходиться в адміністративних межах с. Ситники. На момент звернення до суду прокурором встановлено, що відповідач сплачує річну орендну плату за використання земельної ділянки згідно умов договору в розмірі 4621,91 грн., що з розрахунку від нормативно грошової оцінки земельної ділянки за 2016 рік становить лише 0,35% відсотка. Разом з тим, відповідно до норм законодавства орендар повинен сплачувати орендну плату в розмірі не менше 3% нормативно грошової оцінки земельної ділянки, яка становить 1 320 673,19 грн., а отже мінімальний розмір орендної плати має становити 39 620,19 грн. Надходження значно заниженого розміру орендної плати від користування земельною ділянкою, який не відповідає вимогам діючого законодавства, призводить до ненадходження до місцевого бюджету значних коштів, що є передумовою неможливості фінансування запланованих органами місцевого самоврядування заходів, направлених на забезпечення виконання функцій по державному управлінню та соціальному захисту громадян чим порушуються інтереси держави, у зв'язку з чим прокурор звернувся до суду з даним позовом.

Рішенням господарського суду Черкаської області від 07.11.2016 року у справі № 925/1173/16 в позові відмовлено повністю.

Рішення мотивовано тим, що прокурор та позивач не довели обґрунтованість заявленого позову та наявність правових підстав для його задоволення, оскільки проект змін до Договору позивачем відповідачу не направлявся, тоді як підприємство чи організація, які вважають за необхідне змінити договір, надсилають пропозиції про це другій стороні за договором і тільки у разі недосягнення згоди щодо зміни договору заінтересована сторона має право передати спір на вирішення господарського суду.

Не погодившись із вказаним рішенням, заступник прокурора Черкаської області звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Черкаської області від 07.11.2016 року у справі № 925/1173/16 скасувати та прийняти нове рішення, яким позов заступника керівника Звенигородської місцевої прокуратури задовольнити повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.04.2017р. рішення Господарського суду Черкаської області від 07.11.2016 скасовано.

Прийнято нове рішення суду яким позов заступника керівника Звенигородської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Моринської сільської ради до фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 про внесення змін до договору оренди земельної ділянки - задоволено частково.

Внести зміни до пункту 9 договору оренди земельної ділянки про внесення змін до договору оренди від 01.06.2010 року, укладеного між Моринською сільською радою та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3, який зареєстрований у Корсунь-Шевченківському відділі ДЗКО за №041078800006 від 01.09.2010 року, виклавши його у наступній редакції: "Річна орендна плата за користування земельною ділянкою встановлюється у розмірі 3% від її нормативної грошової оцінки, що становить 13 865,72 грн.".

В іншій частині позову відмовлено.

Постанова мотивована тим, що запропонований позивачем розмір орендної плати за спірну земельну ділянку визначено у межах граничних розмірів такого платежу, передбачених статтею 288 Податкового кодексу України, а саме: встановлено його на рівні мінімально допустимого розміру, передбаченого законом, і такі зміни умов договору зумовлені імперативними приписами чинного законодавства, колегія судів апеляційного господарського суду вважає, що позовна вимога прокурора в частині внесення змін до пункту 9 спірного договору з визначення розміру орендної плати виходячи з 3% від її нормативної грошової оцінки, є законною та обґрунтованою, а тому підлягає задоволенню. Що стосується нормативно грошової оцінки, колегія суддів апеляційної інстанції зазначила, що Моринською сільською радою нова нормативна грошова оцінка спірної земельної ділянки у розмірі 1320673,19 грн. не затверджувалась, рішення з цього приводу не приймалось, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що позовні вимоги заступника керівника Звенигородської місцевої прокуратури про внесення змін до пункту 5 договору про внесення змін до договору оренди від 01.06.2010 року, щодо визначення нормативної грошової оцінки земельної ділянки, згідно витягу з технічної документації нормативної грошової оцінки земель села Ситники Корсунь-Шевченківського району Черкаської області у розмірі 1 320673,19 грн., задоволенню не підлягають.

Прокурор не погодився з судовими рішеннями та звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою в якій просить постанову апеляційного господарського суду скасувати з підстав порушення та неправильного застосування норм матеріального (ст. ст. 271, 288 Податкового кодексу України, ст. ст. 20, 23 Закону України "Про оцінку земель") та норм процесуального права (ст. ст. 2, 43 Господарського процесуального кодексу України), в частині відмови в позові прийняти нове рішення яким позов заступника керівника Звенигородської місцевої прокуратури задовольнити, а саме пункт 9 договору оренди земельної ділянки про внесення змін до договору оренди від 01.06.2010, укладеного між Моринською сільською радою та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3, який зареєстрований у Корсунь-Шевченківському відділі ДЗКО за №041078800006 від 01.09.2010 викласти в наступній редакції: "Нормативна грошова оцінка земельної ділянки, згідно витягу з технічної документації нормативної грошової оцінки земель села Ситники Корсунь-Шевченківського району Черкаської області становить 1 320 673,19 грн."; пункт 4 резолютивної частини постанови Київського апеляційного господарського суду від 11.04.2017 у справі № 925/1173/16 змінити та викласти пункт 9 договору оренди земельної ділянки про внесення змін до договору оренди від 01.06.2010, укладеного між Моринською сільською радою та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3, який зареєстрований у Корсунь-Шевченківському відділі ДЗКО за №041078800006 від 01.09.2010 в наступній редакції: "Річна орендна плата за користування земельною ділянкою встановлюється у розмірі 3% від її нормативної грошової оцінки, що становить 39 620,19 грн.".

Постановою Вищого господарського суду від 06.07.2017р. касаційну скаргу Заступника прокурора міста Києва на постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.04.2017 задоволено частково, постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.04.2017 у справі № 925/1173/16 Господарського суду Черкаської області скасувано та справу передано на новий розгляд до господарського суду апеляційної інстанції.

Надсилаючи справу №925/1173/16 на новий розгляд до господарського суду апеляційної інстанції, колегія суддів Вищого господарського суду України зазначила, що колегія суддів апеляційної інстанції при винесенні постанови від 11.04.2017р. не посилалась на недостовірність відомостей витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої (спірної) земельної ділянки, не встановлювала обставин недійсності рішення сільської ради про затвердження технічної документації № 37-1/VI від 27.06.2014 року, разом з тим, не з'ясувала обставин справи, що пов'язані із затвердженою технічною документацією про нормативну грошову оцінку на підтвердження зміни нормативної грошової оцінки, зокрема і спірної земельної ділянки, та наявності підстав для внесення відповідних змін до договору оренди. Враховуючи наведені мотиви, Вищій господарський суд України не погодився і з висновком апеляційного господарського суду про те, що вимоги про внесення змін до пункту 5 договору про внесення змін до договору оренди від 01.06.2010 року, щодо визначення нормативної грошової оцінки земельної ділянки, згідно витягу з технічної документації нормативної грошової оцінки земель села Ситники Корсунь-Шевченківського району Черкаської області у розмірі 1 320 673,19 грн., не підлягають задоволенню.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.07.2017р. апеляційну скаргу заступника прокурора Черкаської області передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі головуючого судді Куксова В.В., суддів: Гончарова С.А., Отрюха Б.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.07.2017р. апеляційну скаргу заступника прокурора Черкаської області прийнято до апеляційного провадження та призначено до розгляду на 13.09.2017р.

03.08.2017р. через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від представника відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу.

Розпорядженням від 11.09.2017р. у зв'язку з перебуванням судді Отрюха Б.В., який не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл справи, відповідно до якого апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Куксова В.В., суддів: Гончарова С.А., Коротун О.М.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.09.2017р. у складі суддів: головуючий суддя Куксов В.В., судді Гончаров С.А., Коротун О.М. прийнято апеляційну скаргу у визначеному складі суддів, розгляд справи призначно на 26.10.2017р.

26.10.2017р. представник відповідача у судовому засіданні надав клопотання про долучення додаткових документів до матеріалів справи.

У судовому засіданні 26.10.2017р. представник прокуратури підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі, просив суд задовольнити її, рішення Господарського суду Черкаської області від 07.11.2016р. по справі №925/1173/16 скасувати, прийняти нове яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представники відповідача у судовому засіданні від 26.10.2017р. проти вимог викладених в апеляційній скарзі заперечили, просили суд відмовити в її задоволенні, рішення Господарського суду Черкаської області від 07.11.2016р. по справі № 925/1173/16 залишити без змін.

Представники позивача та третьої особи у судове засідання не з'явились, про неявку суд не повідомили, про дату, час та місце проведення розгляду справи повідомленні належним чином.

Згідно із п. 3.9.2 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Судовою колегією встановлено, що неявка представників позивача та третьої особи не перешкоджає розгляду апеляційної скарги за наявними у справі матеріалами, та, за таких обставин, розгляд справи за відсутності представників позивача є можливим.

Статтею 99 Господарського процесуального кодексу України визначено, що в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно з статтею 101 Господарського процесуального кодексу України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, враховуючи вказівки Вищого господарського суду України, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення місцевого господарського суду має бути скасовано, виходячи із наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується наявними матеріалами справи, 08 вересня 2008 року між Моринською сільською радою та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 було укладено договір оренди землі загальною площею 8,3009 га (в тому числі: 7,6345 га - ставок, 0,1045 га - ГТС, 0,5619 га - сіножаті), яка знаходиться в адмінмежах с. Ситники Моринської сільської ради (далі - договір). Договір зареєстровано у Корсунь-Шевченківському районному відділі ДЗК, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 08.09.2008 року за №040878800016. Договір укладено на 20 років (пункт 8 Договору).

Згідно пункту 5 Договору нормативна грошова оцінка земельної ділянки 378854,74 грн.

Відповідно до пункту 9 Договору річна орендна плата в період з 18 липня 2009 року та подальші роки становить 7577, 09 гривень (з розрахунку 2 відсотки від нормативної грошової оцінки земельної ділянки).

Пунктом 36 Договору встановлено, що зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін; у разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір розв'язується в судовому порядку.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що 01 червня 2010 року сторонами договору було укладено договір про внесення змін до договору оренди. Згідно даного договору нормативна грошова оцінка земельної ділянки 462190,66 грн. Згідно пункту 9 договору річна орендна плата в період з 01 червня 2010 року становить 4621, 91 гривень з розрахунку 1% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки). Цей договір про внесення змін зареєстровано у Корсунь-Шевченківському районному відділі ДЗК, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 01.09.2010 року за №041078800006. Згідно пункту 36 договору про внесення змін зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін; у разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір розв'язується в судовому порядку.

Позов заявлений у зв'язку із законодавчою зміною граничної мінімальної ставки, на підставі якої обчислюється розмір орендної плати за землю.

Відповідно до ст. 188 Господарського кодексу України передбачено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

З аналізу норм ст. 632 Цивільного кодексу України вбачається, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Згідно з п. 2.19 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 17.05.2011 року у разі прийняття уповноваженим органом рішення про внесення змін до ставок орендної плати за землю та затвердження нових коефіцієнтів, що використовуються для розрахунку орендної плати за земельні ділянки, такі обставини можуть не братися судом до уваги лише у разі скасування відповідного рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування в установленому законом порядку. Оскільки відповідно до частини першої статті 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускається, внесення змін до договору оренди землі у разі зміни ставок орендної плати за землю та затвердження нових коефіцієнтів уповноваженим органом повинно здійснюватися з дотриманням порядку, визначеного цією статтею Господарського кодексу України. У разі не досягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку. Оскільки орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, то законодавча зміна граничного розміру цієї плати є підставою для перегляду розміру орендної плати, встановленої умовами договору.

Проаналізувавши положення зазначеного законодавства України, колегія суддів дійшла висновку, що орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, що, в свою чергу, свідчить про наявність підстав для перегляду розміру орендної плати - у разі законодавчої зміни її граничного розміру.

Що стосується доводів відповідача, стосовно надсилання пропозиції про внесення змін до спірного договору оренди, суд апеляційної інстанції зазначає наступне, що надсилання відповідачу зазначєної пропозиції є виключно правом, а не обов'язком позивача, тому недотримання вимог ст. 188 Господарського кодексу України щодо обов'язку надсилання іншій стороні пропозицій про зміну умов договору оренди земельної ділянки не позбавляє його права звернутися до суду з позовом до відповідача про зміну умов договору за наявності спору, тобто відсутності згоди на зміну умов договору, ця позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 20.11.2012 року у справі № 28/5005/640/2012 з посиланням на рішення Конституційного Суду України від 09.07.2002 року.

Апеляційним судом встановлено, що розмір орендної плати (3%), який запропоновано позивачем, визначено у межах граничних розмірів платежу за оренду земельної ділянки державної чи комунальної власності, передбачених статтею 288 Податкового кодексу України. Так, вказаний розмір був встановлений на рівні мінімально допустимого рівня орендної плати, встановленого вищезазначеної нормою Податкового кодексу України, у розмірі 3 відсотків від нормативної грошової оцінки вищезазначеної земельної ділянки. Даний розмір також узгоджується з приписами статті 21 Закону.

Таким чином, оскільки сторонами у договорі оренди земельної ділянки передбачена можливість збільшення розміру орендної плати, а орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, та між сторонами не досягнуто згоди щодо зміни умов договору оренди землі в частині визначення розміру орендної плати судова колегія апеляційної інстанції дійшла висновку, що законодавча зміна граничного розміру цієї плати є підставою для перегляду розміру орендної плати, встановленої умовами договору.

Враховуючи те, що запропонований позивачем розмір орендної плати за спірну земельну ділянку визначено у межах граничних розмірів такого платежу, передбачених статтею 288 Податкового кодексу України, а саме: встановлено його на рівні мінімально допустимого розміру, передбаченого законом, і такі зміни умов договору зумовлені імперативними приписами чинного законодавства, колегія судів апеляційного господарського суду вважає, що позовна вимога прокурора в частині внесення змін до пункту 9 спірного договору з визначення розміру орендної плати виходячи з 3% від її нормативної грошової оцінки, є законною та обґрунтованою, а тому підлягає задоволенню.

Враховуючи вказівки, що містяться у постанові Вищого господарського суду від 06.07.2017р., оскільки відповідно до ст. 111-12 Господарського процесуального кодексу України є обов'язковими для перегляду справи під час нового розгляду, колегія суддів апеляційної інстанції зананчає наступне.

У відповідності до ст. 21 Закону України "Про оренду землі" орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

З 01.01.2011 року набрав чинності Податковий кодекс України, положеннями якого передбачено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Платником орендної плати є орендар земельної ділянки. Об'єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем (ст. 288 Податкового кодексу України). Розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою 3 відсотків нормативної грошової оцінки (ст. 288.5.1 Податкового кодексу України).

Відповідно до п. 288.1 ст. 288 Податкового кодексу України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок (п. 289.1 ст. 289 Податкового кодексу України).

Нормами ст.26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" установлено, що до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад відноситься вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин, затвердження ставок земельного податку відповідно до Податкового кодексу України, які вирішуються виключно на пленарних засіданнях.

Відповідно до ст.12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема, розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу та інше.

Згідно з п. 1 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Статями 20, 23 Закону України "Про оцінку земель" передбачено, що за результатами проведення нормативної грошової оцінки земель населеного пункту складається технічна документація, яка затверджується відповідною сільською, селищною, міською радою.

Обгрунтовуючи позовні вимоги в частині внесення змін у вказаний пункт договору та вказуючи, що нормативна грошова оцінка орендованої земельної ділянки становить 1320673,19 грн. прокурор посилається на витяг з технічної документації про нормативно грошову оцінку земельної ділянки (дата оцінки - 20.09.2016 рік).

При цьому, на підтвердження обставин затвердження Моринською сільською радою вказаної нормативно грошової оцінки земельної ділянки прокурор посилається на рішення Моринської сільської ради № 37-1/VI від 27.06.2014 року, яка на його думку є доказом затвердження нормативно грошової оцінки земельної ділянки.

Відповідно до ст. 23 Закону України "про оцінку землі" встановлено, що технічна документація з нормативної грошової оцінки земельних ділянок у межах населених пунктів затверджується відповідною сільською, селищною, міською радою.

Тобто, із наведеної норми слідує, що відповідна місцева рада може затвердити технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель населеного пункту, що включає землі всіх категорій за основним цільовим призначенням, які розташовуються в її адміністративних межах; норма не обмежує можливість затвердження рішенням відповідної місцевої ради нормативної грошової оцінки окремої земельної ділянки у межах населеного пункту, що є самостійним способом. Обрання відповідною місцевою радою одного із способів затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок є її правом та залежить від конкретних обставин.

Згідно до ч. 2 ст. 20 Закону України "Про оцінку землі" передбачено, що дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин (ч. 3 ст. 23 Закону України "Про оцінку землі").

Прокурор посилався на ті обставини, що управлінням Держгеокадастру у Корсунь-Шевченківському районі Черкаської області видано витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку спірної земельної ділянки від 20.09.2016р., яка складає 1320673, 19 грн.

У випадку, якщо особа вважає, що визначеною нормативною грошовою оцінкою земель порушено її права, така особа може вимагати судового захисту, зокрема оспорити дії органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин щодо внесених відомостей, засвідчених витягом, або результати оцінки шляхом вимоги про визнання рішення відповідної ради про затвердження нормативної грошової оцінки земель незаконним (недійсним).

В матеріалах справи відсутні докази оспорювання відповідачем дії органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин щодо внесених відомостей, засвідчених витягом та рішення сільської ради про затвердження технічної документації № 37-1/VI від 27.06.2014 року.

Враховуючи вищевикладене колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що вимоги про внесення змін до пункту 5 договору до договору оренди від 01.06.2010 року, щодо визначення нормативної грошової оцінки земельної ділянки, згідно витягу з технічної документації нормативної грошової оцінки земель села Ситники Корсунь-Шевченківського району Черкаської області у розмірі 1 320 673,19 грн. є обгрунтованими та підлягають задоволенню.

Підсумовуючи вищенаведене, приймаючи до уваги, що за приписами ст. ст. 4-3, 33, 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, суть якого полягає у обґрунтуванні сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, своїх вимог і заперечень поданими суду доказами, які господарський суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, враховуючи, що рішення сільської ради про затвердження технічної документації № 7-1/VI від 27.06.2014 року є дійсним, доказів оскарження його відповідачем відсутні, керуючись чинним законодавством України, колегія суддів апеляційної інстанції позовні вимоги Заступника керівника Звенигородської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Моринської сільської ради задовольняє в повному обсязі.

Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Частина 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що доводи, викладені апелянтом в апеляційній скарзі, знайшли своє підтвердження під час розгляду справи в апеляційному порядку, у зв'язку з чим колегія суддів також дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення прийняте з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, і викладені у ньому висновки не відповідають обставинам справи, а тому в силу п. 4 ч. 1 статті 104 Господарського процесуального кодексу України підлягає скасуванню, з прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 49 ГПК України, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 104, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Звенигородської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Моринської сільської ради - задовольнити.

2. Рішення Господарського суду Черкаської області від 07.11.2016р. по справі №925/1173/16 - скасувати повністю.

3. Прийняти нове рішення суду яким позов Заступника керівника Звенигородської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Моринської сільської ради до фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 про внесення змін до договору оренди земельної ділянки - задовольнити в повному обсязі.

4. Внести зміни до договору оренди від 01.06.2010, який зареєстрований у Корсунь-Шевченківському відділі ДЗКО за №041078800006 від 01.09.2010 а саме:

- пункт 5 договору викласти в наступній редакції: "Нормативна грошова оцінка земельної ділянки, згідно витягу з технічної документації нормативної грошової оцінки земель села Ситники Корсунь-Шевченківського району Черкаської області становить 1 320 673,19 грн.";

- пункт 9 договору викласти в наступній редакції: "Річна орендна плата за користування земельною ділянкою встановлюється у розмірі 3% від її нормативної грошової оцінки, що становить 39620,19 грн.".

5. Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 (19413, Черкаська область, Корсунь-Шевченківський район, село Моринці, ідентифікаційний код юридичної особи НОМЕР_1) на користь прокуратури Черкаської області (18015, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 286, ідентифікаційний код юридичної особи 02911119) 1 378 (одну тисячу триста сімдесят вісім) грн. 00коп. судового збору за розгляд справи судом першої інстанції, 1515(одну тисячу п'ятсот п'ятнадцять)грн. 80 коп. судового збору за розгляд справи судом апеляційної інстанції.

6. Видачу наказу у справі № 925/1173/16 доручити господарському суду Черкаської області.

7. Матеріали справи № 925/1173/16 повернути Господарському суду Черкаської області

Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття.

Повний текст постанови підписаний 31.10.2017р.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя В.В. Куксов

Судді С.А. Гончаров

О.М. Коротун