Апеляційний суд Житомирської області
м. Житомир, вул. Святослава Ріхтера, 24, 10008, (0412) 47-26-44
УХВАЛА
Іменем України
№613/2010
14 вересня 2010 року. м. Житомир.
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Житомирської області в складі:
головуючого - судді Шеніна П.О. суддів: Ткача С.О., Слісарчука Я.А.
з участю
прокурора Філя С.В.
адвоката ОСОБА_1
засуджених ОСОБА_2, ОСОБА_3
розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальну справу її апеляцією помічника прокурора Богунського району міста Житомира ОСОБА_4, яка приймала участь у розгляді справи судом першої інстанції, засудженої ОСОБА_2, адвоката ОСОБА_1 в інтересах осудженої ОСОБА_2 на вирок Богунського районного суду міста Житомира від 08 червня 2010 року щодо
ОСОБА_2 Ільїнічни, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки ІНФОРМАЦІЯ_2, Башкирстан, Російської Федерації, громадянки України, вірменки, ІНФОРМАЦІЯ_3, вдови, не працюючої, мешканки ІНФОРМАЦІЯ_4, раніше судимої:
20 вересня 1995 року Богунським районним судом міста Житомира за ст. 142 ч. 3, ст. 193 ч. 3, ст. 194 ч. 1 КК України на 8 років позбавлення волі;
28 грудня 2006 року Корольовським районним судом міста Житомира за ст. 149 ч. 3 КК України на 8 років позбавлення волі, - за ст. ст. 149 ч. 3 КК України на 8 років позбавлення волі,
засудженої за ч. 2 ст. 149 КК України на 7 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна; за ч. 3 ст. 149 КК України на 8 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна; за ч. 4 ст. 190 КК України на років позбавлення волі з конфіскацією всього майна; за ч. 3 ст. 357 КК України - па 3 місяці арешту; за ч. 2 ст. 358 КК України - на 3 роки позбавлення волі.
Відповідно до ст. 70 ч. 1 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно визначене покарання - 8 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке належить на праві власності.
На підставі ст. 70 ч. 4 КК України, шляхом частково складання призначених покарань, враховуючи не відбуте покарання призначене вироком суду від 28 грудня 2006 року у виді 8 років позбавлення волі, остаточно визначено ОСОБА_2 покарання 8 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке належить засудженій на праві власності.
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_6
Житомирської області, громадянина України, українця, розлученого, не працюючого, мешканця ІНФОРМАЦІЯ_7, раніше судимого -
28грудня 2006 року Корольовським районним судом міста Житомира за ст. ст. 149 ч. 3, 357 ч. З, 70 ч. 1 КК України на 8 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна,
засудженого за ст. 149 ч. 3 КК України на 8 років позбавлення волі з конфіскацією всього особистого майна.
Відповідно до ч. 4 ст. 70 КК України, шляхом часткового складання призначених покарань, враховуючи не відбуте покарання призначене вироком суду від 28 грудня 2006 року у виді 8 років позбавлення волі, остаточно визначено ОСОБА_3 покарання 8 років 3 місяці позбавлення волі з конфіскацією всього особистого майна.
Суд визнав ОСОБА_2 винною і засудив за вчинення ряду злочинів.
Згідно вироку суду ОСОБА_2 з метою повторного заволодіння чужим майном у великих розмірах в сумі 2000 доларів СІЛА, шляхом обману та зловживання довірою, використовуючи при цьому реквізити приватного підприємства - комерційного центру ( ППКЦ) "Ярна”, директором та засновником якого вона була, не маючи ліцензії Міністерства Праці України на право здійснення посередництва з працевлаштування за кордоном, влітку 2003 року в місті Житомирі запропонувала мешканці міста Житомира ОСОБА_5 працевлаштувати в Чехії її родичів. Крім того, дізнавшись що один з онуків ОСОБА_5 відбуває покарання у виправно-трудовій колонії, намагаючись створити у ОСОБА_5 хибне уявлення щодо своїх дійсних намірів, направлених на заволодіння грошовими коштами ОСОБА_5, пообіцяла посприяти умовно-достроковому звільненню засудженого ОСОБА_6 з місць позбавленням волі.
ОСОБА_5 вислухавши пропозицію ОСОБА_2, погодилась передати їй вказану суму грошей за працевлаштування за кордоном її доньки та онука, а також за вирішення питання щодо умовно-дострокового звільнення онука з виправно-трудової колонії. Для цього вона продала належну їй на праві особистої власності квартиру АДРЕСА_1, та передала ОСОБА_2 0.1. 2000 доларів США, що згідно офіційного курсу валют встановленого національним банком України становить 10 659 грн. 20 коп., що в шістсот і більше разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян і є особливо великим розміром. Отримані кошти ОСОБА_2 використала на особисті потреби.
Продовжуючи злочинні дії, ОСОБА_2 в середині вересня 2003 року прибула в кафе "Радуга", розташоване по вулиці Старий Бульвар, № 6 в місті Житомирі, де повідомила ОСОБА_7, яку знала з 1968 року, завідомо неправдиві дані про те, що начебто вона має можливість, як директор ППКЦ ’Ярна", що співпрацює з бізнесменами штату Нью-Джерсі в США, працевлаштувати її на не кваліфіковану роботу прибиральниці за кордоном. При цьому обіцяла високі заробітки, безкоштовне проживання і харчування, гідне ставлення. ОСОБА_7 погодилась на пропозицію ОСОБА_2 і передала їй в якості оплати за оформлення закордонного паспорта та візи 170 грн.; далі доплатила ще 110 гривень.; в останніх числах вересня 2003 року 110 гривень; в останніх числах жовтня 2003 року 1300 гривень; на початку грудня 2003 року 110 доларів США; в перших числах січня 2004 року 700 гривень; в останніх числах червня 2004 року 500 гривень; на початку серпня 2004 року 2600 гривень. Всього ОСОБА_2 шляхом обману і зловживання довірою, призначаючи потерпілій одну за одною зустрічі, отримала від ОСОБА_7 коштів загальною сумою 5966 гривень 52 коп..
Продовжуючи злочинні дії, ОСОБА_2 з метою повторного заволодіння чужим майном в особливо великих розмірах шляхом шахрайства та зловживання довірою, використовуючи при цьому реквізити та печатку ліквідованого приватного підприємства - комерційного центру ..Ярна", власноручно розробила та виготовила бланки завідомо неправдивих поручень підприємства, про отримання грошових коштів та документів для оформлення візової підтримки.
29липня 2004 року ОСОБА_8 за пропозицією ОСОБА_3 прибула в квартиру АДРЕСА_2, що належала ОСОБА_3. Там знаходилась ОСОБА_2, яка діючи в межах попередньої домовленості з ОСОБА_3 повідомила ОСОБА_8, що має можливість оформити візу до Чехії за 400 доларів США та влаштувати на високо оплачувану роботу, не маючи при цьому можливості, повноважень і наміру виконувати обіцянку. Крім високих заробітків ОСОБА_2 обіцяла потерпілій безкоштовний переїзд до Чехії, забезпечення житлом і харчуванням та інші блага.
Введена в оману потерпіла ОСОБА_8, в якості передплати віддала ОСОБА_2 200 доларів США і свій закордонний паспорт серії АХ № 809684, виданий ВГІРФО УМВС України в Житомирській області 19 листопада 2003 року.
ОСОБА_2 власноручно заповнила та підписала бланк доручення, виготовивши таким чином завідомо неправдивий документ, згідно якого зобов'язувалась оформити туристичну візу. В двадцятих числах серпня місяця 2004 року, ОСОБА_8 на вимогу ОСОБА_2 передала останній ще 250 доларів США. Всього ОСОБА_2 незаконно отримала коштів на загальну суму 2125 гривень 70 коп..
Продовжуючи злочинну діяльність, ОСОБА_2 5 березня 2004 року, з метою продажі особи для подальшої сексуальної експлуатації, за попередньою змовою з невстановленими слідством особами, які перебували в ОСОБА_9, біля приміщення кафе „Картопляна хата” в місті Житомирі, умовила ОСОБА_10 виїхати на роботу повією до Кіпру. ОСОБА_11, ОСОБА_4 незаконно відправила ОСОБА_10 через державний кордон до ОСОБА_9, де її зустріли особи по імені Алі та ОСОБА_4 і змусили працювати надаючи сексуальні послуги.
В травні 2004 року ОСОБА_2, ОСОБА_3 та громадяни ОСОБА_9 по імені Альона і Алі, створили організовану злочинну групу, організаторами якої виступали ОСОБА_2 і ОСОБА_3.
Згідно розподілених ролей ОСОБА_3 мав розшукувати жінок бажаючих виїхати на роботу за кордон, приводити їх до свого місця проживання, де ОСОБА_2, відрекомендувавшись працівником фірми „Ярна”, вирішувала питання про незаконне перевезення їх за кордон у будинки розпусти.
В серпні 2004 року ОСОБА_3 запросив до своєї квартири АДРЕСА_3 Т.В.. Там ОСОБА_2 представившись директором фірми „Ярна” пообіцяла їй працевлаштування на високо оплачувану роботу, не пов’язану із наданням сексуальних послуг, в хлібопекарному підприємстві в місті Прага Республіки Чехія. Ввівши ОСОБА_12 в оману, ОСОБА_2 літаком з аеропорту Бориспіль незаконно відправила через державний кордон потерпілу до ОСОБА_9 в розпорядження спільників Алі та Альони, для сексуальної експлуатації.
Продовжуючи злочинні дії, ОСОБА_2 в останніх числах липня 2004 року на площі Перемоги в місті Житомирі зустрілась з ОСОБА_13, відрекомендувалась директором фірми „Ярна”, не маючи на це повноважень, пообіцяла за 600 доларів США оформити робочу візу в Чехію. Введена в оману обіцяною ОСОБА_2 високою заробітною платою, безкоштовним проживанням і харчуванням, ОСОБА_13 передала ОСОБА_2 свій закордонний паспорт серії АХ № 812607 від ЗО січня 2004 року і гроші, ОСОБА_2 видала взамін власноручно виготовлене, незаконне доручення на оформлення візи.
Таким чином ОСОБА_2 протягом 2003-2004 років, умисно з корисливих мотивів, шляхом обману і зловживання довірою, повторно вчиняючи злочини, заволоділа коштами потерпілих на загальну суму 21939 гривень 91 коп..
В апеляції державний обвинувач не оспорюючи доведеність винності та правильність кваліфікації дій засуджених, просить вирок суду щодо ОСОБА_2 змінити внаслідок неправильного застосування кримінального закону, призначити ОСОБА_2 покарання:
за ст. 149 ч.2 КК України - 7 років позбавлення волі з конфіскацією всього особистого майна;
за ст. 149 ч. 3 КК України - 8 років позбавлення волі з конфіскацією всього особистого майна;
за сі. 190 ч, 4 КК України - 7 років позбавлення волі з конфіскацією всього особистого майна;
за ст. 357 ч. 3 КК України - 3 місяці арешту. Відповідно до ст. ст. 49, 74 ч. 5 КК України звільнити від призначеного покарання у зв'язку із закінченням строків давності.
за ст. 358 ч.2 КК України - 3 роки позбавлення волі. Відповідно до ст. ст. 49, 74 ч. 5 КК України звільнити від призначеного покарання в зв'язку із закінченням строків давності.
Відповідно до ст. 70 ч. 1 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначити ОСОБА_2 0.1. покарання у виді 8 років позбавлення волі з конфіскацією всього особистого майна.
Згідно ст. 70 ч. 4 КК України, з врахуванням вироку Корольовського районного суду м. Житомира від 28.12.2006 року, яким вона була засуджена на 8 років позбавлення волі, шляхом часткового складання призначених покарань, призначити ОСОБА_2 0.1. остаточне покарання 8 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією всього особистого майна.
В решті вирок залишити без змін.
Державний обвинувач свої вимоги мотивує тим, що вчинені ОСОБА_2 злочини, кваліфіковані за ст. ст. 357 ч. 3, 358 ч. 3 КК України є злочинами невеликої і середньої тяжкості. Так як злочин невеликої тяжкості вчинений 29 липня 2004 року, а злочин середньої тяжкості 05 лютого 2004 року, суд після розгляду справи і засудження винної, мав звільнити ОСОБА_2 від призначеного покарання у зв’язку із закінченням строків давності.
В апеляції засуджена ОСОБА_2 просить переглянути справу і постановити справедливе рішення. Вважає вирок не обґрунтованим, не законним і занадто суворим. Стверджує, що умислу на вчинення злочинів не мала, у злочинній групі з ОСОБА_3 не перебувала, людей не продавала, шахрайством не займалась, а лише надавала громадянам допомогу в оформленні необхідних для виїзду за кордон документів. На підтвердження отриманих від людей коштів, необхідних на витрати по оформленню документів, оформляла доручення, які були свого рода розписками. Бланки фірми „Ярна” не підробляла, а лише використовувала старі, які залишилися після ліквідації підприємства у 2004 році. Дані громадянам обіцянки не змогла виконати, так як була затримана працівниками міліції.
В апеляції адвокат ОСОБА_1 просить вирок суду щодо ОСОБА_2 скасувати, у зв’язку з відсутністю в її діях складу злочину. Мотивує тим, що досудове і судове слідство проведено з порушенням вимог ст. 22 КПК України, є необ’єктивним, не всебічним і не в повному обсязі.
По епізоду незаконного заволодіння грошима ОСОБА_5, в особливо великих розмірах, шляхом шахрайства вина відсутня, так як потерпіла позичила у знайомого ОСОБА_2 кошти в сумі 2000 доларів США під заставу квартири та віддала їх ОСОБА_2. ОСОБА_2 їй пояснювала, що здійснити обіцяне не може і при можливості кошти поверне, (а. с. 156457т. 1).
ОСОБА_2 не заперечувала, що позичила кошти у ОСОБА_5 у сумі 2000 доларів США. Розписку написала на бланку неіснуючої фірми ППКЦ «Ярна», директором якої була раніше. При наявності коштів зобов'язувалася повернути борг ОСОБА_5.
За таких обставин в діях ОСОБА_2 відсутній склад злочину, передбачений ст. 190 ч. 4 та 358 ч. 2 КК України, так як відсутня підробка офіційного документа. Видача розписки на бланку не існуючої фірми не надала будь-яких прав та обов’язків потерпілій ОСОБА_5.
По епізоду вчинення шахрайських дій відносно ОСОБА_14 в 2004 році вина засудженої ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ст. 190 КК України як в ході досудового слідства та і на судовому слідстві взагалі не доведена. Доказами по справі є лише покази потерпілої (а. с.203-204).
Суд не врахував пояснень ОСОБА_2 про те, що вона неодноразово позичала у ОСОБА_7 гроші які обіцяла повернути, але повернути не змогла, оскільки була взята органами досудового слідства під варту.
Відсутні докази по епізоду вчинення злочину, передбаченого ст. 149 ч. З КК України ОСОБА_2 та ОСОБА_3 0,0. відносно ОСОБА_12.
Так, ОСОБА_2 пояснила, що ОСОБА_12 в сексуальне рабство за кордон не відправляла, будь-яких відносин з нею не мала. ОСОБА_12 подала заяву в якій вказала, що покази дала під тиском працівників міліції.
Не зрозуміло, яким чином ОСОБА_2 та ОСОБА_3 вчинили даний злочин в складі організованої злочинної групи. Яка була роль, функції всіх учасників, яким чином вівся розподіл прибутків, де єдиний план дій. Наведене свідчить, що обвинувачення пред’явлене ОСОБА_2 досудовим слідством за ст. 149 ч. З КК України з надуманих підстав, а судом з тих же підстав незаконно засуджено ОСОБА_2 на доказах, які здобуті в ході досудового слідства незаконним шляхом.
Не доведена вина ОСОБА_2 по епізоду продажу потерпілої ОСОБА_10 в сексуальне рабство. Вона їздила в ОСОБА_9 сама, без допомоги сторонніх інших осіб. Покази в ході досудового слідства також давала під психологічним тиском працівників міліції.
Закордонний паспорт громадянина України на ім’я ОСОБА_10 з відміткою про перетин державного кордону, не може бути доказом і не свідчить про те, що відносно ОСОБА_10 вчинено злочин.
По епізодам вчинення шахрайських дій ОСОБА_2 відносно потерпілих ОСОБА_13 та ОСОБА_8, в ході досудового та судового слідства доказів взагалі не здобуто. ОСОБА_2 позичила у вищевказаних осіб гроші, про що їм надала їм розписки на бланках неіснуючої фірми ППКЦ «Ярна». Мала намір потерпілим повернути кошти але не змогла, оскільки була взята працівниками міліції під варту. В даному випадку відсутня суб’єктивна сторона злочину, передбаченого ст. 357 КК України.
Богунський районний суд засуджуючи ОСОБА_2 зробив висновки, які не відповідають фактичним обставинам справи та не взяв до уваги докази дослідженні в судовому засіданні і у вироку не надав їм належної оцінки.
За таких обставин, вина засудженої ОСОБА_2 за ст..ст.149 ч.2,3, 190 ч.4; 357 ч.3,358 ч.2 КК України як в ході досудового та судового слідства не доведена, а тому вирок Богунського районного суду м.Житомира від 08 червня 2010 року відносно ОСОБА_2 Ільїнічної підлягає скасуванню, а справа відносно закриттю за вищевказаними статтями Кримінального кодексу України.
Вирок суду щодо засудженого ОСОБА_3, не оскаржується.
Заслухавши доповідача, міркування прокурора, який підтримав апеляцію державного обвинувача і заперечив проти апеляцій адвоката і засудженого, адвоката ОСОБА_1 та засуджених ОСОБА_2 і ОСОБА_3, які підтримали апеляції захисника і засудженої, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи учасників судового розгляду, колегія суддів апеляцію прокурора задовольняє частково, а апеляції адвоката та засудженої ОСОБА_2 залишає без задоволення з наступних підстав.
Перевіркою справи встановлено, що висновок суду щодо доведеності винності ОСОБА_2 у здійсненні незаконної угоди, пов’язаної з переміщенням людини через державний кордон України, передачі їх з метою сексуальної експлуатації, вчинене за попередньою змовою групою осіб, повторно, у складі організованої злочинної групи, заволодінні чужим майном шляхом обману та зловживання довірою, вчинене повторно з спричиненням значної шкоди потерпілим, в особливо великих розмірах, заволодінні документами ОСОБА_13 і ОСОБА_8 шляхом шахрайства, повторному підробленні та збуті документів є обґрунтований об’єктивними доказами, що повно і всебічно досліджені судом.
Суд дав належні оцінку показанням засудженої ОСОБА_2 про непричетність до злочинів, мотивував чому враховані інші докази досліджені у судовому засіданні, які стверджують її винність.
Судом прийняті до уваги покази потерпілої ОСОБА_5, яка підтвердила, що ОСОБА_2 отримала від неї закордонні паспорти та 2000 доларів США, які під заставу квартири і процент позичив їй знайомий ОСОБА_2. При цьому ОСОБА_2 обіцяла працевлаштувати дочку ОСОБА_15 та онука ОСОБА_16 за кордоном та допомогти вирішити питання про звільнення онука з місць позбавлення волі. Однак ОСОБА_2 обіцянки не виконала, перестала телефонувати, уникала зустрічей. Тому, щоб віддати борг змушена була продати свою квартиру і написати заяву в міліцію про вчинений злочин. Знайомство з ОСОБА_2 відбулось в виправній колонії в селі Клементовичі Хмельницької області, де та знаходилась на довготривалому побаченні з сином.
Аналогічні показання дала досудовому слідству потерпіла ОСОБА_15, які були досліджені судом.
Суд також правильно послався на покази потерпілої ОСОБА_17, яка пояснила суду, що вона дійсно просила ОСОБА_2 допомогти влаштуватись на роботу за кордон. Та обіцяла допомогу у працевлаштуванні на роботу в Америку, брала частинами гроші, однак обіцянки не виконала Так як ОСОБА_2 довгий час ухилялась від зустрічі, змушена була звернутись до правоохоронних органів.
Суд оголосив і взяв до уваги показання потерпілої ОСОБА_12, дані досудовому слідству. Вона підтвердила, що обманним шляхом, напоєна ОСОБА_2 алкогольними напоями, вона була вивезена в ОСОБА_9 дай сексуальної експлуатації, у той час як просила у неї допомоги з виїздом на роботу в Чехію.
Суд врахував оголошені покази свідків ОСОБА_18, ОСОБА_19 і ОСОБА_20 згідно яких, ОСОБА_2 обіцяла допомогти виїхати на роботу в Чехію ОСОБА_21. Однак, як виявилось пізніше, її вивезли в Турцію для сексуальної експлуатації.
Суд дав оцінку зміненим в суді показанням потерпілої ОСОБА_10, взяв до уваги її показання дані досудовому слідству. Вона пояснювала, що перебуваючи у скрутному матеріальному становищі домовилась з ОСОБА_2, що та допоможе з виїздом на Кіпр. Однак обіцянки не виконала і відправила її в ОСОБА_9 для примусової сексуальної експлуатації.
У вироку суд послався на показання потерпілої ОСОБА_13, яка підтвердила показання дані досудовому слідству і пояснила суду, що влітку 2004 року ОСОБА_2 обіцяла допомогти їй з працевлаштуванням за кордоном. Отримала від неї за 2 рази 600 доларів США і закордонний паспорт. Однак на обіцяну роботу за кордоном в хлібопекарні, а пізніше на обіцяну роботу на фармацевтичній фабриці не влаштувала грошей і паспорта не повернула. Тому, змушена була звернутись до правоохоронних органів.
Суд також послався на оголошені судом показання потерпілої ОСОБА_8 JI.JL. Вона ствердила, що ОСОБА_2 обіцяла їй допомогти оформити виїзд в Чехію за 400 доларів США. Забравши закордонний паспорт і гроші ОСОБА_2 обіцянки не виконала, документ і кошти не повернула. Тому, подала заяву в міліцію з дорученням власноручно виписаним ОСОБА_2. Сама їздила до Києва, де знайшла жінку по імені Ірина і забрала свій паспорт. Ірина пояснила, що візу не відкривали, так як ОСОБА_2 не сплатила вартість оформлення.
Таким чином суд першої інстанції з досліджених показань потерпілих, свідків, матеріалів справи правильно встановив, що ОСОБА_2 умисно вчиняла противоправні дії, які кваліфікуються за відповідними статтями кримінального кодексу.
Тому, є надуманими доводи ОСОБА_2 та захисника про те, що вона не займалась шахрайством, не здійснювала незаконних угод по переміщенню людей через державний кордон, не вчиняла незаконного заволодіння документами та коштами і не підробляла, не виготовляла, не збувала підробленого документа.
Твердження ОСОБА_2 про те, що вона лише надавала людям посильну допомогу в оформленні документів для виїзду за кордон за їх власним бажанням, гроші брала для оплати необхідних для цього виплат і бланки фірми „Ярна” використовувала замість паперу, не знаходять свого підтвердження і належним чином спростовані судом.
Не стверджуються матеріалами справи доводи адвоката про те, що потерпілі ОСОБА_12, ОСОБА_10 підписали показання внаслідок вчиненого на них тиску зі сторони працівників міліції. Всі матеріали справи підписані потерпілими, де їм роз’яснювались їх права і обов’язки, зауважень висловлено не було.
Є також безпідставними посилання ОСОБА_2 та її адвоката на відсутність доказів її вини у вчиненні злочинів у складі організованої злочинної групи.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 утворили організовану злочинну групу, учасниками якої були громадяни ОСОБА_9 по імені Альона та Апо.
Вони попередньо планували злочини, розподіляли між собою функцій щодо їх виконання.
За змістом ч. З ст. 28 КК України організованою (стійкою) є група, в якій не менше трьох учасників набули таких внутрішніх суб'єктивних взаємостосунків, які забезпечують стабільність і безпеку їхнього існування, ефективну протидію внутрішнім і зовнішнім факторам, що можуть їх дезорганізувати.
Відповідно до обставин, установлених у судовому засіданні, у кожному конкретному випадку ОСОБА_2, ОСОБА_3 0.0. та Альона і Апо - діяли у межах попередньо досягнутих домовленостей, внаслідок створення ними стійкого злочинного об'єднання, тому їхні спільні діяння за своїми ознаками утворюють організовану форми співучасті.
Судом обгрунтовано визнано засуджену ОСОБА_2 0.1. організатором одночасно і виконавцем цих злочинів.
За наведених обставин колегія суддів вважає, що дій ОСОБА_2 за ст. гт. 149 ч. 2, 149 ч. 3,190 ч. 4, 357 ч. З, 358 ч. 2 КК України суд першої інстанції кваліфікував правильно.
З мотивів вказаних в апеляціях засудженою ОСОБА_2 та її адвокатом ОСОБА_1, підстав для скасування чи зміни вироку суду, не встановлено.
У той же час перевіркою справи встановлено, що на час постановлення вироку і призначення покарання ОСОБА_2 за ст. ст. 357 ч. З, 358 ч. 2 КК України, минули строки давності, передбачені п. 2 ч. 1ст. 49 КК України, тому її засудження є незаконним, так як злочин невеликої тяжкості за ст. 357 ч. З КК України вчинений 29.07.2004 року, злочин середньої тяжкості за ст. 358 ч. 2 КК України вчинений 05.02.2004 року.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів -
ухвалила:
апеляцію помічника прокурора Богунського району міста Житомира ОСОБА_4 задовольнити частково, апеляцію засудженої ОСОБА_2 та адвоката ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Вирок Богунського районного суду міста Житомира від 08 червня 2010 року в частині засудження ОСОБА_2 Ільїнічни за ст. ст. 357 ч. З, 358 ч. 1 КК України скасувати і звільнити її від кримінальної відповідальності на підставі ч.1 п. 3 ст. 49 КК України, у зв’язку з закінченням строків давності.
Вважати ОСОБА_2 Ільїнічну засудженою до покарання визначеного судом першої інстанції, за ст. 149 ч. 2 КК України на 7 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна; за ст. 149 ч. З КК України на 8 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна; за ст. 190 ч. 4 КК України на 7 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна.
На підставі ст. 70 ч. 1 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, з остаточним визначенням покарання 8 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна.
На підставі ст. 70 ч. 4 КК України, з приєднанням до призначеного покарання частково не відбутого покарання призначеного вироком суду від 28 грудня 2006 року у виді 8 років позбавлення волі, визначенням остаточного покарання у виді 8 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією всього особистого майна.
У решті вирок суду залишити без зміни.
Судді: