Справа №2-а-181/10

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2010 року

Жовтневий районний суд м. Харкова у складі: головуючого - судді Кириченко О.Д.,

при секретарі - Нестеровській Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові адміністративний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 Управління пенсійного фонду України в Харківській області, Харківського обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат ОСОБА_2 управління праці та соціального захисту населення Харківської обласної державної адміністрації, Управління праці та соціального захисту населення у Жовтневому районі м. Харкова про визнання протиправною бездіяльності та зобов’язання здійснити перерахунків, -

ВСТАНОВИВ:

До суду з адміністративним позовом звернувся ОСОБА_1 до ОСОБА_2 Управління Пенсійного Фонду України в Харківській області, Харківського обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат ОСОБА_2 управління праці та соціального захисту населення Харківської обласної державної адміністрації, Управління праці та соціального захисту населення в Жовтневому районі м. Харкова та просив постановити рішення, на підставі якого визнати дії відповідачів неправомірними; зобов’язати Головне управління Пенсійного фонду України провести з 01.01.2007 року перерахунок та виплатити заборгованість з державної пенсії в мінімальному об’ємі у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, у розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком, виходячи виключно із законодавчо визначеного розміру мінімальної пенсії за віком; зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Жовтневої районної у місті Харкові ради усунути порушення і провести перерахунок щорічної допомоги на оздоровлення у розмірі 5 мінімальних заробітних плат за 2006 - 2009 роки, здійснивши дії щодо нарахування та сплати позивачу вказаних недоотриманих сум соціальної допомоги; зобов'язати Головне управління праці та соціального захисту населення Харківської облдержадміністрації усунути порушення і провести перерахунок щорічної допомоги на оздоровлення у розмірі 5 мінімальних заробітних плат за 2006 - 2009 роки.; стягнути з відповідачів витрати по оплаті послуг на правову допомогу в розмірі 500 грн.

Свої вимоги позивач обгрунтовує тим, що він згідно висновку МСЄК є інвалідом 2-ої групи, віднесеної до 1-ої категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, а тому має право на отримання різних пільг, компенсацій і допомоги, передбачених Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», серед яких і право на одержання державної пенсії, розмір якої у відповідності до ч. 4 ст. 54 вказаного Закону повинен бути не нижче 8-ми мінімальних пенсій за віком, та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, розмір якої у відповідності до ст. 50 того ж Закону, повинен складати 75 % мінімальної пенсії, відповідно до ч.4 ст. 48 Закону має право на отримання щорічної допомоги на оздоровлення у розмірі 5-х мінімальних заробітних плат. Проте, нарахування та виплата вказаних соціальних виплат протягом 2007-1009 року здійснювалася відповідачем в значно менших розмірах, ніж то передбачено законодавством.

В судове засідання позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_3 не з'явились, надали суду заяви про слухання справи у їх відсутність, де підтримали позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача ОСОБА_2 управління пенсійного фонду України в Харківської області в судове засідання не з’явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, надав письмові заперечення, в яких позов не визнав, просив в позові відмовити в повному обсязі та розглядати справу у відсутності представника управління.

Представник відповідача - Харківського обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат ОСОБА_2 управління праці та соціального захисту населення Харківської обласної державної адміністрації, в судове засідання також не з’явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, надав письмові заперечення, в яких позов не визнав, просив в позові відмовити в повному обсязі, посилаючись на те, що позивачу були виплачені вказані соціальні допомоги на підставі розпоряджень управління праці та соціального захисту населення, центр не має права вносити зміни в будь-які нормативно-правові акти або самостійно визначити розмірі соціальних виплат. Також він просив розглядати справу у його відсутності на підставі наявних у справі доказів.

Представник Управління праці та соціального захисту населення Жовтневої районної у місті Харкові ради ОСОБА_4 надала суду письмові заперечення проти вищенаведених позовних вимог, в яких зазначила, що виплата щорічної разової допомоги ОСОБА_1 здійснювалась за рахунок коштів

державного бюджету. Відповідно до чинного законодавства головним розпорядником коштів для виплати щорічної разової грошової допомоги до дня Перемоги та разової допомоги на оздоровлення є Міністерство праці та соціальної політики України. Головне управління праці та соціального захисту населення облдержадміністрації є головним розпорядником коштів нижчого рівня. Згідно покладених повноважень, до завдань районних управлінь відносяться функції щодо здійснення нарахування соціальних допомог в розмірах, передбачених діючим законодавством, та в межах кошторису на видатки. Управління праці та соціального захисту населення Жовтневої районної у місті Харкові ради не має затвердженої програми класифікації, яка містить кошти на виплату вказаних допомог, тому виплатою вказаної допомоги займається обласний центр по нарахуванню та виплати соціальних допомог згідно до покладених на нього повноважень. Управління, як орган виконавчої влади нижчого рівня, діяло в межах повноважень, передбачених законодавством, згідно з кошторисом розпорядників бюджетних коштів розпису державного бюджету України та відповідності напрямів витрачання бюджетних коштів бюджетному асигнуванню. Також, відповідач наполягав на відмові у задоволенні позову через гіропущення строку звернення до суду с адміністративним позовом, визначеного ст. 99 КАС України. При цьому представник даного відповідача прохала розглянути цю адміністративну справу за її відсутності.

Враховуючи, що всі особи, які беруть участь у справі, заявили клопотання про розгляд справи за їх відсутності, суд у відповідності з ч.З ст. 122 КАС України ухвалив проводити судовий розгляд справив порядку письмового провадження.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню з наступних підстав:

ОСОБА_1 перебуває на обліку в ОСОБА_2 Управлінні пенсійного фонду України в Харківській області та отримує основну пенсію згідно Закону України „Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб’'.

Також позивач є інвалідом другої групи з 06.04.2004 року, та особою що постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії, що підтверджується посвідченням.

Згідно ст. 10 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком), по інвалідності, у зв’язку з втратою годувальника) призначається один із цих видів пенсії за вибором.

Також ст.7 Закону України „Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” надає право вибору позивачу, так як військовослужбовцям, особам які мають право на пенсію за цим Законом та члени їх сімей, які мають право на пенсію за цим Законом та члени їх сімей, які одночасно мають право на різні державні пенсії, призначається одна пенсія за їх вибором.

Відповідно до ст. 59 ЗУ «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» пенсій військовослужбовцям призначаються з їх грошового забезпечення згідно з цим Законом та іншим законодавчими актами.

Військовослужбовцям пенсії по інвалідність, а членам їх сімей пенсії у зв’язку з втратою годувальника внаслідок чорнобильської катастрофи за їх бажанням можуть призначатись на умовах і в порядку, визначених законодавством України для осіб, які стали інвалідами внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, що їх вони дістали при виконанні обов’язків військової служби (службових обов’язків) або відповідно до ст.54 цього Закону.

Враховуючи, що ОСОБА_1 самостійно побажав отримувати пенсію по Закону України „Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, написавши про це заяву, то суд не має законних підстав для здійснення перерахунку основної песії позивача згідно ст.54 ЗУ „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.

Відповідно до ст. 49 ЗУ «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», пенсії особам, віднесених до категорії 1.2.3.4 встановлюються у вигляді державної пенсії; додаткової пенсії за шкоду, завдану здоров’ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Згідно з ст. 50 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», особам, віднесеним, до категорії 1 призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, завдану здоров’ю у розмірах:

інвалідам І групи - 100 процентів мінімальної пенсії за віком;

інвалідам II групи - 75 процентів мінімальної пенсії за віком;

інвалідам III групи, дітям інвалідам, а також хворим внаслідок Чорнобильської катастрофи на променеву хворобу - 50 процентів мінімальної пенсії за віком.

Статтею 67 цього Закону встановлено, що у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений, відповідно до статті 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю.

особам, віднесеним до категорії 1,2,3,4 розмір щомісячної компенсації сім ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.

Визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення, затвердження та врахування при реалізація державної конституційної гарантії громадян на достатній рівень, дає Закон України «Про прожитковий мінімум», а також Закон України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії», згідно з ст. 1 якого, прожитковий мінімум використовується для визначення, у тому числі, мінімального розміру пенсії за віком, якій відповідно до ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами передбаченим ст. 28 Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», іншого нормативно - правового акту, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.

У зв’язку з цим суд не бере до уваги положення ч. З ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 ч. 1 цієї статі, застосовується виключно для визначення розмірів пенсії згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання пенсії і щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено ст.ст. 50, 54 Закону № 796.

Статтею 92 Конституції України встановлено, що виключно законами України визначаються основи захисту, форми і види пенсійного забезпечення.

Так, дійсно ст. 49 ЗУ «Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» визначає, що пенсії особам, віднесеним до категорії 1,2,3,4 встановлюються у вигляді:

а) державної пенсії;

б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Додаткова пенсія (ст. 50) —

-інвалідам І групи - 100 процентів мінімальної пенсії за віком;

-інвалідам II групи - 75 процентів мінімальної пенсії за віком;

-інвалідам III групи - 50 процентів мінімальної пенсії за віком.

Таким чином, зазначене право Позивача прямо встановлено Конституцією та законом України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Крім того, вказане право гарантоване ст. 17 ЗУ «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії», а також гарантований і розмір спірної соціальної допомоги. До цього ж, в ч. 1 ст. 17 закону зазначене, що соціальні гарантії встановлюються тільки законами з метою забезпечення конституційного права на достатній життєвий рівень.

Тобто при здійсненні перерахунку пенсії Позивача, Відповідач повинен керуватися ст. 50, 54 спеціального закону, а саме Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 45 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-4 перерахунок призначеної пенсії, крім випадків, передбачених частиною першою статті 35, частиною другою статті 38, частиною третьою статті 42 і частиною п’ятою статті 48 цього Закону, провадиться в такі строки (Абзац перший частини четвертої статті 45 із змінами, внесеними згідно з Законом № 2291 -IV (2291-15) від 23.12.2004 року):

Згідно зі ст.65 Закону України «Про державний бюджет України на 2006 р.» - прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для осіб, які втратили працездатність встановлено в розмірі з 01 січня 2006 р. - 350 грн., з 1 квітня - 359 грн., з 1 жовтня -366 грн.

Відповідно до ст.62 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 р.» - прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для осіб, які втратили працездатність встановлено в розмірі з 01 січня 2007 р. - 380 грн., з 1 квітня-406 грн., з 1 жовтня-411 грн.

Статтею 58 Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 року № 107-У1. прожитковий мінімум становить з 1 січня - 470 грн., з 1 квітня - 481 грн., з 1 липня - 482 грн., з 1 жовтня - 498 грн.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 року були внесені зміни до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та встановлено, що у всіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською

катастрофою, не можуть бути нижчими: для учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у і986 р. по 2 групі інвалідності - 200 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначається на момент виплати пенсії згідно із законом «Про державний бюджет України» і не може корегуватися іншими нормативно-правовими актами.

Законом України «Про Державний бюджет на 2009 рік» статті 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у новій редакції не викладенні та їх дію не зупинено.

Згідно ст. 54 Закону України «Про державний бюджет України на 2009 рік» у 2009 році установлений прожитковий мінімум на одну особу та для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, в розмірах, що діяли у грудні 2008 року.

Стаття 58 Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік» передбачала, що на одну особу, яка втратила працездатність, прожитковий мінімум в розрахунку на місяць складає з 01.10.08 року - 498 гривень, а тому, оскільки ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у такому ж розмірі, тобто 498 гривень.

Таким чином, суд приходить до висновку про необхідність зобов’язання відповідача здійснити перерахунок з 01.01.2007 року.

У 2007 році в період з 01.01.2007 р. по 09.07.2007 р. та у 2008 році з 01.01.2008 р. по 22.05.2008 р. конкретні розміри разової щорічної допомоги на оздоровлення, особам, які постраждали внаслідок ліквідації Чорнобильської катастрофи були встановлені певними нормами Закону України «Про державний бюджет України на 2007рік» та нормами Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів», відповідно.

Як вбачається з матеріалів справи, щорічну допомогу на оздоровлення за 2006 рік позивачу було виплачено у липні 2006 року, за 2007 рік позивачу було виплачено в повному обсязі у березні 2007 року, за 2008 рік щорічну допомогу на оздоровлення позивачу було виплачено в повному обсязі у березні 2008 року, за 2009 рік у лютому 2009 року.

Таким чином, органи соціального захисту населення, здійснивши у зазначений період виплату ' щорічної допомоги на оздоровлення у розмірах, встановлених Законом України «Про державний бюджет України на 2006 рік», Законом України «Про державний бюджет України на 2007 рік», Законом України «Про державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів», Законом України «Про' державний бюджет України на 2009 рік” правомірно діяли, на підставі у межах повноважень та у спосіб, що визначено діючим законодавством України.

Отже, з 01.01.2007 р. по 09.07.2007 р. та з 01.01.2008 р. по 22.05.2008 р. органи соціального захисту населення не мали повноважень здійснювати зазначені виплати у розмірах, встановлених статтею 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», оскільки протягом цього часу положення базових законів не діяли.

Застосування законодавства у такій спосіб грунтується на висновках Конституційного Суду України наведених в мотивувальній частині рішення від 03.10.1997 року № 4-зп. який у п. 3 зазначив наступне: «Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є те, що з прийняттям нового акту, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується одно предметний акт, який діяв у часі раніше».

Виходячи з наведеного, не підлягають задоволенню позовні вимоги щодо покладення на органи соціального захисту населення обов'язку здійснити призначення, перерахунку та виплати щорічної допомоги на оздоровлення, особам, які отримали таку допомогу у 2007 році протягом 01.01.2007 р. по 07.09.2007 р. та у 2008 році протягом з 01.01.2008 р. по 22.05.2008 р., у розмірах, встановлених законами по державний бюджет на відповідні роки.

Протягом цього часу органи соціального захисту населення діяли у відповідності з приписами діючого законодавства, а враховуючи разовий характер цих виплат, в момент їх здійснення особа реалізувала своє право на їх отримання, і як наслідок, у органів соціального захисту населення припинився обов'язок щодо їх виплати.

Розглядаючи вимоги позивача щодо відшкодування понесених ним витрат на правову допомогу, суд виходить з наступного:

У відповідності до положень ст.87 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов’язаних з розглядом справи. До витрат, пов’язаних з розглядом справи, зокрема належать витрати на правову допомогу.

Долученими до матеріалів справи і дослідженими в судовому засіданні письмовими доказами - копією рахунку філії ТОВ «Надія» № ЧК-24Н від 14.10.2009 року щодо оплати консультаційно-правовихпослуг при поданні ОСОБА_1 до суду даного адмінеістративного позову. Актом приймання- передачі позивачем відповідних консультаційно-правових послуг від 20.10.2009 року та копією квитанції про оплату таких послуг, підтверджується факт понесення позивачем ОСОБА_1 витрат на правову допомогу в сумі 500,00 грн.

Згідно ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету', якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог.

Зважаючи на те, що судом наведені вище позовні вимоги ОСОБА_1 задовольняються частково і тільки в частині позову до ОСОБА_2 Управління Пенсійного фонду України в Харківській області, суд вважає можливим присудити позивачу відшкодування витрат на правову допомогу з Державного бюджету України і в сумі 250,00 грн.

Керуючись ст. 46 Конституції України, ст.ст. 49, 50, 54, 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», ст.ст. 2, 3, 6 - 9, 11, 17, 18, 69 - 71, 87, 94, ст. 159. 160 - 163 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 Управління Пенсійного фонду України в Харківській області, Харківського обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат ОСОБА_2 управління праці та соціального захисту населення Харківської обласної державної адміністрації, Управління праці та соціального захисту населення у Жовтневому районі м. Харкова про визнання протиправною бездіяльності та зобов’язання здійснити перерахунків - задовольнити частково.

Визнати неправомірними дії ОСОБА_2 Управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо відмови ОСОБА_1 в перерахунку додаткової пенсії.

Зобов’язати Головне Управління Пенсійного Фонду України в Харківській області провести перерахунок та виплату щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, передбачену Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в розмірі 75 процентів мінімальної пенсії за віком, виходячи з встановленого розміру пенсії передбаченої ст.28 Закону України „Про загальнообов’язкове пенсійне страхування” ОСОБА_1 з 01.01.2007 року та в подальшому здійснювати таку виплату.

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.

Присудити ОСОБА_1 з Державного бюджету України 250 (двісті п’ятдесят) гривен 00 копійок в якості відшкодування витрат на правову допомогу.

Постанова може бути оскаржена в адміністративному суді Харківської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня винесення постанови заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції в порядку ч. 4 ст. 1 86 КАС України.

Суддя: О.Д. Кириченко