Справа № 234/12296/17

Провадження № 4-с/234/45/17

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 листопада 2017 року місто Краматорськ

Краматорський міський суд Донецької області в складі головуючого судді Данелюк О.М., при секретарі Аксеніної В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність державного виконавця,-

ВСТАНОВИВ:

17.08.2017 року до Краматорського міського суду зі скаргою на бездіяльність державного виконавця звернулася ОСОБА_1.

Із скарги вбачається, що рішенням Краматорського міського суду Донецької області від 07 листопада 2013 року по справі № 234/7299/13-ц було задоволено позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми грошей згідно розписки у розмірі 5000 доларів США, що складає у гривневому еквіваленті 39965 грн. та 3% річних у розмірі 599,48 грн., а всього 40564,48 грн..

На виконання зазначеного судового рішення, яке набрало законної сили, Краматорським міським судом Донецької області видано виконавчий лист, який був пред’явлений позивачем, як стягувачем, для примусового виконання до Краматорського відділу державної виконавчої служби.

08 серпня 2017 року під час ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження заявниці стало відомо, що 21.01.2013 року, державним виконавцем Краматорського відділу державної виконавчої служби, було відкрите виконавче провадження ВП № 41604654 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 коштів на загальну суму 40970,13 гривень та встановлено семиденний строк для добровільного виконання рішення суду. Боржником, протягом наданого строку, рішення суду самостійно не виконано, що стало підставою для примусового виконання рішення.

Відповідно до ч.1 ст. 27 ЗУ «Про виконавче провадження», який діяв на той час, державний виконавець на наступний день після закінчення строку, наданого для добровільного виконання рішення, розпочав примусове виконання рішення.

27 травня 2016 року державним виконавцем було складено Акт опису та арешту майна боржника. Вилучене майно (скобяні вироби) описано та передано на відповідальне зберігання, актом зазначено, що майно буде передано для реалізації не раніше 01.06.2016 року.

До цього часу державним виконавцем не залучено суб’єкта оціночної діяльності для оцінкивилученого майна, оцінка майна не проведена.

Відповідно до ч.1 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації.

Але, такого заходу, як примусова реалізація державним виконавцем на даний час не проведено, як і будь – яких інших заходів примусового виконання рішення суду.

Така бездіяльність державного виконавця в реалізації наданих повноважень зі здійснення заходів з примусового виконання рішення є неправомірною, такою, що порушує права стягувача на своєчасне та в повному обсязі виконання рішення суду.

Державний виконавець є представником влади і здійснює примусове виконання судових рішень, постановлених іменем України, у порядку, передбаченому законом.

Відповідно до ч.1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов’язаний вживати передбачених цим Законом заходів, щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

На думку заявниці затримка у виконанні судового рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається, у зв’язку з чим саме на державі лежить позитивне зобов’язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною.

Відповідно до частини 5 статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов’язковими до виконання на всій території України.

Судові рішення, що набрали законної сили, обов’язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України (ч.1 ст.15 ЦПК України). Тобто, виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, повинно розцінюватись як складова частина судового розгляду.

Отже, бездіяльність державного виконавця Краматорського відділу державної виконавчої служби, що проявляється у не проведенні оцінки та примусовій реалізації вилученого майна боржника ОСОБА_2, порушує як право стягувача на своєчасне виконання рішення суду так і взагалі право на справедливий суд. Просить суд визнати неправомірною бездіяльність державного виконавця Краматорського відділу державної виконавчої служби ОСОБА_3, щодо не проведення заходів з оцінки та примусової реалізації майна боржника ОСОБА_2, як заходу примусового виконання рішення Краматорського міського суду Донецької області від 07 листопада 2013 року по справі № 234/7299/13-ц в межах виконавчого провадження № 41604654; зобов’язати державного виконавця Краматорського відділу державної виконавчої служби ОСОБА_3 провести оцінку та примусову реалізацію вилученого майна боржника ОСОБА_2 в межах виконавчого провадження № 41604654.

Скаржник ОСОБА_1 в судове засідання не з’явилася, але надала суду заяву, в якій просила справу слухати в її відсутність та відсутність її представника, скаргу підтримала та просила її задовольнити.

Представник Краматорського ВДВС Головного територіального управління юстиції у Донецькій областіОСОБА_3 в судове засідання не з’явився з невідомих причин хоча про час та місце розгляду справи неодноразово повідомлявся належним чином. Також судом були винесені ухвали про обов’язкову участь державного виконавця Ванесян Р.С. в судовому засіданні, але останній в судове засідання не з’явився.

Зацікавлена особа ОСОБА_2 в судове засідання не з’явилася по невідомій суду причині, хоча про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином.

Дослідивши матеріали скарги та заперечення, суд вважає, що скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.383 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Відповідно до ст.385 ЦПК України скаргу на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби може бути подано до суду у десятиденний строк, а при оскарженні постанови про відкладення провадження виконавчих дій - у триденний строк, які обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав чи свобод.

Судом встановлено, що на підставі виконавчого листа, виданого Краматорським міським судом Донецької області 07.07.2013 року по справі №234/7299/13-ц державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Краматорського міського управління юстиції відкрито виконавче провадження № 41604654 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 коштів на загальну суму 40970,13 грн та встановлено семиденний строк для добровільного виконання рішення суду.

27 травня 2016 року державним виконавцем було складено Акт опису та арешту майна боржника. Вилучене майно (скобяні вироби) описано та передано на відповідальне зберігання, актом зазначено, що майно буде передано для реалізації не раніше 01.06.2016 року.

Відповідно до п.9 ч.2 ст.129 Конституції України, передбачено одну із основних засад судочинства – обов’язковість рішень суду, виконання будь-якого рішення є невід’ємною частиною правосуддя. Статтею 19 Конституції України зазначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень, та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що виконання судового рішення є невід’ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п.2 мотивувальної частини Рішення від 13.12.2012 року №18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п.3 мотивувальної частини Рішення від 25.04.2012 року №11-рп/2012).

Відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно ч.1 ст.18 Закону України «Про державну виконавчу службу» виконавець зобов’язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

З метою забезпечення гарантій прав громадян та юридичних осіб виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну відповідно до п.3 ч.3 ст.618 Закону України «Про виконавче провадження».

Згідно ч.4 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов’язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом.

Відповідно до ч.1 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації.

Таким чином, з вищезазначеного вбачається, що державним виконавцем такого заходу, як примусова реалізація на даний час не проведено, як і будь-яких інших заходів примусового виконання рішення суду та таку бездіяльність державного виконавця слід визнати неправомірною.

Згідно ст.387 ч.1, ч.2 ЦПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов’язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця задовольнити вимогу заявника та усунути порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи.

За таких обставин, суд вважає необхідним визнати дії державного виконавця Краматорського відділу державної виконавчої служби ОСОБА_3 щодо не проведення заходів з оцінки та примусової реалізації майна, як заходу примусового виконання рішення Краматорського міського суду від 07.11.2013 року та зобов’язати державного виконавця провести оцінку та примусову реалізацію вилученого майна боржника в межах виконавчого провадження.

Відповідно до п.14 постанови пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №6 від 07.02.2014 року враховуючи, що провадження з виконання судових рішень є завершальною і невід’ємною частиною (стадією) судового провадження по конкретній справі, в якій провадження за скаргою не відкривається, а за подання позовної заяви сплачено відповідний судовий збір, ні розділом VII ЦПК, ні Законом України від 8 липня 2011 року №3674-VІ "Про судовий збір" (частина перша статті 3) не передбачено необхідність сплати судового збору за подання скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби, то за подання скарги судовий збір не сплачується.

На підставі наведеного, керуючись ст. 18.48 ЗУ «Про виконавче провадження «ст.ст.376, 383-389 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність державного виконавця - задовольнити.

Визнати неправомірною бездіяльність державного виконавця Краматорського відділу державної виконавчої служби ОСОБА_3, щодо не проведення заходів з оцінки та примусової реалізації майна боржника ОСОБА_4, як заходу примусового виконання рішення Краматорського міського суду Донецької області від 07 листопада 2013 року по справі №234/7299/13-ц в межах виконавчого провадження №41604654.

Зобов’язати державного виконавця Краматорського відділу державної виконавчої служби ОСОБА_3 провести примусову реалізацію вилученого майна боржника ОСОБА_4 в межах виконавчого провадження.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п’яти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п’яти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя Краматорського

міського суду ОСОБА_5