КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" листопада 2017 р. Справа№ 910/11597/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Баранця О.М.

суддів: Пашкіної С.А.

Калатай Н.Ф.

при секретарі Матюхін І.В.

за участю представників:

від позивача: Богдан С.В.;

від відповідача: Плотников Я.І.

розглянувши

апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна

суспільна телерадіокомпанія України"

на рішення

Господарського суду міста Києва

від 06.09.2017 року

у справі № 910/11597/17 (суддя Пукшин Л.Г.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківгаз

збут"

до Публічного акціонерного товариства "Національна

суспільна телерадіокомпанія України"

про стягнення 13395,32 грн

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.09.2017 року позов задоволено повністю.

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Національна суспільна телерадіокомпанія України" (04119, м. Київ, вул. Мельникова буд. 42; ідентифікаційний код 23152907) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківгаз збут" (61004, м. Харків, вул.. Москалівська, буд. 57/59; ідентифікаційний код 39590621) заборгованість у розмірі 12848 (дванадцять тисяч вісімсот сорок вісім) грн 81 коп.; пеню у розмірі 386 (триста вісімдесят шість) 52 коп.; 3% річних у розмірі 44 (сорок чотири) грн 35 коп.; інфляційні втрати 115 (сто п'ятнадцять) грн 64 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1600 (одна тисяча шістсот) грн. 00 коп.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Публічне акціонерне товариство "Національна суспільна телерадіокомпанія України" звернулось з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 06.09.2017 року по справі № 910/11597/17 скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволені позову відмовити повністю.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 02.10.2017 року прийнято апеляційну скаргу до розгляду та порушено апеляційне провадження. Розгляд справи призначено на 06.11.2017 року.

У зв'язку з перебуванням судді Жук Г.А. у відпустці, змінено склад колегії суду.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалав даної справи, 10 квітня 2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Харківгаз збут" (надалі - постачальник/позивач) та Публічним акціонерним товариством "Національна суспільна телерадіокомпанія України" в особі директора філії ПАТ НСТУ "Харківська регіональна дирекція" Літинської Ю.В., що діє на підставі довіреності № 01-09/16 від 24.01.2017 року (надалі - споживач/відповідач) укладено договір на постачання природного газу для потреб не побутових споживачів (установи та організації, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів) №41GBKhz1351-17 (надалі - договір).

Відповідно до п. 1.1. договору постачальник зобов'язався передати у власність споживачу природній газ, відповідно до ДК 021:2015 код 09120000-6 - Газове паливо.

Термін поставки товару природного газу з 01.01.2017 року до 31.03.2017 року (п. 1.2. договору).

Згідно з п. 1.3. договору споживач зобов'язався прийняти та оплатити вартість газу у розмірах, строки та порядку, що визначені договором.

У п. 1.4. договору сторони передбачили плановий обсяг постачання природного газу 1,248 тис. куб.м.

Відповідно до п. 2.9.1. договору за підсумками розрахункового періоду споживач до 05 числа місяця, наступного за розрахунковим, зобов'язаний надати постачальнику копію відповідного акта про фактичний обсяг розподіленого (протранспортованого) природного газу споживачу за розрахунковий період, що складений між оператором ГРМ та споживачем, відповідно до вимог Кодексу ГРМ.

На підставі отриманих від споживача даних та/або даних оператора ГРМ постачальник протягом трьох робочих днів готує два примірники акта приймання-передачі природного газу за розрахунковий період, підписаних уповноваженим представником постачальника (п. 2.9.2. договору).

Споживач протягом двох днів з дати одержання акта приймання-передачі газу зобов'язується повернути постачальнику один примірник оригіналу акта приймання-передачі газу, підписаний уповноваженим представником споживача та скріплений печаткою споживача, або надати в письмовій формі мотивовану та обґрунтовану відмову від підписання акта приймання-передачі газу. У випадку відмови від підписання акта приймання-передачі газу споживачем, обсяг постачання (споживання) газу встановлюється постачальником в односторонньому порядку, на підставі даних оператора ГРМ. Споживач в такому разі не позбавлений права звернутися до суду за вирішенням спору з приводу обсягів спожитого газу. До прийняття рішення судом та набрання таким рішенням законної сили, обсяг спожитого газу та вартість послуг з його постачання встановлюється відповідно до даних постачальника (п. 2.9.3 договору).

Відповідно до п. 4.2 договору оплата газу здійснюється споживачем шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок постачальника в наступному порядку:

100% місячної вартості запланованого обсягу газу сплачується до 25 числа місяця, що передує місяцю постачання. Споживач самостійно розраховує суму платежу, виходячи з ціни газу на наступний розрахунковий період. У разі відсутності інформації про ціну газу на наступний розрахунковий період до дати здійснення оплати споживач розраховує суму платежу за ціною, що діяла у попередньому місяці (п. 4.2.1.).

У разу збільшення у встановленому порядку підтвердженого обсягу газу протягом розрахункового періоду споживач здійснює оплату вартості додатково заявлених обсягів газу в п'ятиденний строк після збільшення цього обсягу (п.4.2.2.).

Остаточний розрахунок по оплаті місячної вартості газу здійснюється до 10 числа місяця, наступного за місяцем постачання газу (п. 4.3. договору).

Відповідно до п. 11.1. цей договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін і діє в частині постачання газу з 01.01.2017 р. до 31.03.2017 р. відповідно до ч. 3 ст. 631 ЦК України, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

Відповідачем в порушення умов договору не оплачено вартість спожитого газу за березень в обсяг 1,248 тис. куб.м. на загальну суму 12848,81 грн, у зв'язку з чим в останнього утворився борг на вказану суму.

Згідно з ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Отже, спір у справі виник, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань щодо повноти та вчасності оплати послуг за договором.

У відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Приписами ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України встановлено, що в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно із ч. 1 ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями і громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором поставки.

У відповідності до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст. 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 266 ГК України предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками.

Згідно ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України передбачає, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з п. 4.2.3. договору остаточний розрахунок по оплаті місячної вартості газу здійснюється до 10 числа місяця, наступного за місяцем постачання газу.

Як свідчать матеріали справи, позивач на підставі реєстру обсягів розподіленого природного газу споживачам ТОВ "ХАРКІВГАЗ ЗБУТ" за березень 2017 у відповідності до п. 2.9.2. договору складено та підписано зі свого боку, акт № ХОЗ000010217 від 10.04.2017 року приймання-передачі природного газу до договору на постачання природного газу, та направлено для підписання споживачу.

Споживач в свою чергу відмовився від підписання такого акту, зазначивши, що вартість договору склала 12848,81 грн, що збільшує суму вказану у додатковій угоді № 1 на 388,83 грн.

Як вбачається із реєстру обсягів розподіленого природного газу споживачам ТОВ "ХАРКІВГАЗ ЗБУТ" за березень 2017 загальний обсяг розподіленого газу спожитого відповідачем складає 1,248 тис. куб.м., а відтак позивачем в порядку п. 2.9.2. договору правомірно складено акт приймання-передачі газу. Доказів щодо споживання газу в меншому об'ємі відповідачем суду не надано, як і не надано доказів оплати за спожитий газ.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов'язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання

Отже, з урахуванням п. 4.2.3. договорів виконання грошового зобов'язання відповідача по сплаті за отриманий товар за договором на момент розгляду справи настав.

Позивачем був спожитий газ в обсязі 1,248 тис.куб м. на загальну суму 12848,81 грн з ПДВ. Проте відповідач, в порушення дійсних домовленостей, не розрахувався за спожитий газ, у строки визначені договором та у повному обсязі, у зв'язку з чим його заборгованість складає на момент вирішення спору 12848,81 грн., а тому позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню в сумі 12848,81 грн.

Позивач просив також стягнути з відповідача 386,52 грн. - пені, 115,64 грн. - інфляційні втрати та 44,35 грн. - 3 % річних.

Відповідач у встановлений договором строк свого обов'язку по сплаті коштів за поставлений товар не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

В силу ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідальність у вигляді пені передбачена сторонами у п.6.2.1. договору, відповідно до якого, у разі порушення споживачем строків оплати, споживач сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Згідно зі статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Здійснивши перерахунок встановлено, що розмір 3% річних, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача становить 44,35 грн., розмір пені який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача становить 386,52 грн., що відповідає наданому позивачем розрахунку.

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат, встановлено, що розмір становить суму більшу, ніж заявлено позивачем. Оскільки, з урахуванням норм п. 2 ч. 1 ст. 83 ГПК України, не надано право виходити за межі позовних вимог без відповідного клопотання позивача, то до стягнення підлягають сума інфляційних втрат заявлена позивачем у розмірі 115,64 грн.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України). Статтею 3 ЦК України визначено, що загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема свобода договору, справедливість, добросовісність та розумність, виходячи з вказаних засад, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позивачем не було доведено обставини на які він посилався, як на підставу своїх вимог.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Частиною 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин в їх сукупності.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. "Про судове рішення" рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Тож, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, колегія суддів підтримує висновок суду першої інстанції про те, що позовні вимоги позивача є правомірними та обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню повністю

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення Господарського суду міста Києва від 06.09.2017 року у справі №910/11597/17 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2. Справу №910/11597/17 повернути до Господарського суду міста Києва.

3. Копію постанови направити сторонам.

Головуючий суддя О.М. Баранець

Судді С.А. Пашкіна

Н.Ф. Калатай