ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 листопада 2009 р. № 30/122-09
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Головуючого судді:Кота О.В.,
суддів:Владимиренко С.В.,
Шевчук С.Р.,
розглянув
касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства комерційного банку "ПРИВАТБАНК"
на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 13.08.2009р.
та рішеннягосподарського суду Дніпропетровської області від 10.06.2009р.
у справі№30/122-09
за позовомЗакритого акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк"
дофізичної особи-підприємця ОСОБА_1
пророзірвання договорів оренди,
За участю представників:
- позивача: не з'явилися;
- відповідача: не з'явилися.
ВСТАНОВИВ:
У квітні 2009р. Закрите акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про розірвання договорів оренди нежитлового приміщення б/н та №2, укладені 22.10.2007р. між сторонами та вважати їх розірваними з 16.02.2009р., тобто з моменту звільнення приміщень.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 10.06.2009р. у справі №30/122-09 (суддя Євстигнеєва Н.М.) у задоволенні позову –відмовлено. Судові витрати віднесено за рахунок позивача.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 13.08.2009р. у справі №30/122-09 (колегія суддів у складі головуючого судді Павловського П.П., суддів Мороз В.Ф., Чус О.В.) апеляційну скаргу закритого акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" залишено без задоволення, рішення господарського суду Дніпропетровської області від 10.06.2009р. у справі №30/122-09 - без змін.
Не погодившись з прийнятими у справі рішенням та постановою, Публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПРИВАТБАНК" звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального права, просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 10.06.2009р. та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 13.08.2009р. у справі №30/122-09 і прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги Закритого акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" у повному обсязі.
Відповідач не скористався правом, наданим ст.1112 ГПК України, та не надіслав до Вищого господарського суду України відзив на касаційну скаргу, що не перешкоджає касаційному перегляду оскаржених судових актів.
В судове засідання представники сторін не з'явилися. Враховуючи, що про час, дату та місце розгляду справи сторони були повідомлені своєчасно та належним чином, Вищий господарський суд України вважає за можливе розглянути касаційну скаргу за відсутності представників сторін.
Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу, заслухавши суддю-доповідача, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено попередніми судовими інстанціями з матеріалів справи, 22.10.2007р. між приватним підприємцем ОСОБА_1 (орендодавець) та закритим акціонерним товариством комерційним банком "ПриватБанк" (орендар) були укладені договори оренди приміщення (без номеру та №2), за умовами яких орендодавець зобов’язався передати, а орендар прийняти у тимчасове користування (оренду) приміщення, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, має загальну площу 45,9м2, складається із 1-ї кімнати та санвузла, і належить орендодавцеві на підставі рішення постійно діючого Третейського суду при Асоціації "Левлекс" від 03.10.2007р.
Попередніми судовими інстанціями з визначених сторонами у п.1.4, 2.2, п.7.1, п.7.4 умов договорів з’ясовано, що приміщення надається орендареві для розміщення і організації роботи безбалансового відділення з метою касового обслуговування осіб і проведення банківських операцій, розмір орендної плати за користування яким складає суму еквівалентну 40 доларам США за один м2 орендованого приміщення, за офіційним курсом НБУ на день нарахування орендної плати на рахунок орендодавця, що на день підписання цього договору складає 202грн. без ПДВ. Загальний розмір щомісячної орендної плати становить еквівалент 1836 доларів США, що на момент укладення цього договору складає 9271,8грн. без ПДВ. Договори укладені строком по 31.10.2009р. та 31.10.2010р. та можуть бути припинені відповідно до чинного законодавства та умов договору.
Як з’ясовано попередніми судовими інстанціями, позивачем направлені відповідачу лист від 20.01.2009р. №620/1 з повідомленням про намір з 17.02.2009р. достроково розірвати договори оренди приміщення №б/н та №2 від 22.10.2007р. та лист №08.01.00.02.000/2-660 від 16.02.2009р. з повідомленням про розірвання договорів оренди приміщення №б/н та №2 від 22.10.2007р. з 17.02.2009р.
Попередніми судовими інстанціями також встановлено, що 20.01.2009р. та 16.02.2009р. комісією у складі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 складалися протоколи про відмову прийняття приміщення та підписання акта приймання-передачі та 05.03.32009р. за допомогою експрес-доставки "Меркурій" позивач направив відповідачу 3 ключі.
При цьому, місцевим господарським судом зазначено, що направлення позивачем на адресу відповідача ключів від орендованого приміщення не свідчить про досягнення згоди щодо розірвання договорів оренди приміщення та не є підставою для їх розірвання, оскільки за умовами п.5.2 договорів приміщення та інше майно вважаються фактично переданими орендодавцеві/орендареві з моменту підписання акта здачі-приймання, при підписанні якого орендар/орендодавець передає орендодавцеві/орендареві ключі від приміщення, підставно стверджуючи про недотримання позивачем визначеного сторонами вказаними договорами порядку передачі об’єктів оренди.
Врахував положення, запроваджені ст.ст.525, 526, ч.1 ст.ст.651, 652, 784 Цивільного кодексу України, ч.1, ч.7 ст.193, ч.1, ч.3 ст.291 Господарського кодексу України, місцевий господарський суд зазначив, що нерентабельність відділення банку не може бути підставою для розірвання договору оренди в судовому порядку, підставно вказуючи про недоведеність позовних вимог та відсутності усієї сукупності умов для розірвання укладених сторонами договорів оренди на підставі ст.ст. 652, 784 ЦК України, внаслідок чого відмовив позивачу у задоволенні позовних вимог.
З даним висновком правильно погодився суд апеляційної інстанції та додатково вказав, що оскільки нерентабельність та неприбутковість відділення банку стосується діяльності позивача, ризик зміни обставин щодо доцільності його утримання в орендованому приміщенні цілком покладається на нього та не може бути ризиком іншої сторони; знецінення національної валюти відносно курсу долара США не може бути віднесене до непередбачуваних сторонами обставин, оскільки включення до договору умови щодо розміру орендної плати з прив’язкою до еквіваленту іноземної валюти, свідомо направлене на убезпечення ризику коливання курсу національної валюти; а економічна криза в країні, що носить загальний характер та у повній мірі стосується обох сторін, не може бути самостійно віднесена до зміни обставин укладання конкретних договорів оренди, якими сторони керувались, та підставою для його розірвання на користь однієї з них.
При цьому, суд апеляційної інстанції, пославшись на приписи ч.3 ст.653 ЦК України, за якою якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили, обґрунтовано вказав, що вимога позивача про розірвання договору з певної дати (16.02.2009р.) не ґрунтується на законі
У відповідності до ст.1117 Господарського процесуального кодексу України перегляд у касаційному порядку судового рішення здійснюється касаційною інстанцією на підставі встановлених фактичних обставин справи, зі здійсненням перевірки застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Наведені скаржником доводи в касаційній скарзі зводяться до переоцінки встановлених судами обставин справи, що не входить до компетенції суду касаційної інстанції у відповідності до положень ст.ст.1115, 1117 Господарського процесуального кодексу України, натомість обґрунтованих доводів про порушення судами норм процесуального та/або матеріального права скаржником суду касаційної інстанції не наведено.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що відповідно до вимог ст.43 Господарського процесуального кодексу України постанова Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 13.08.2009р. та рішення господарського суду Дніпропетровської області від 10.06.2009р. у даній справі відповідають нормам матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги не спростовують правильних висновків судів попередніх інстанцій, у зв'язку з чим відсутні підстави для скасування оскаржених судових актів.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПРИВАТБАНК" залишити без задоволення.
Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 13.08.2009р. та рішення господарського суду Дніпропетровської області від 10.06.2009р. у справі №30/122-09 залишити без змін.
Головуючий суддя:О. Кот
Судді:
С. Владимиренко
С. Шевчук