АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

03110 м. Київ, вулиця Солом'янська, 2-а

Справа №761/36439/14-ц Головуючий у 1 інстанції Малинников О.Ф.

Апеляційне провадження № 22-ц/796/10788/2017 Суддя-доповідач Антоненко Н.О.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

7 листопада 2017 року колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва

у складі судді-доповідача АнтоненкоН.О.,

суддів Прокопчук Н.О., Шкоріної О.І. при секретарі Станішевській Б.В.,

розглянула у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 2 серпня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, треті особи Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Голяченко Марія Василівна, ОСОБА_7, ОСОБА_8 про визнання неправомірними дій приватного нотаріуса, припинення права власності та визнання договору дарування недійсним.

Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія

в с т а н о в и л а :

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 2 серпня 2017 року у задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено.

Судом першої інстанції встановлено, що на підставі Розпорядження органу приватизації Шевченківської районної у м. Києві державної адміністрації №-5570 від 20.12.2005 «Про приватизацію квартири за адресою АДРЕСА_2» видано Свідоцтво про право власності на житло - вказану квартиру, що на праві спільної (сумісної чи часткової) власності належить ОСОБА_8 та членам його сім'ї ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_7 - в рівних частках кожному.

25.07.2006 ОСОБА_4 подарувала ОСОБА_5 належну їй на праві власності 1/8 частину квартири АДРЕСА_2.

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_3 про визнання недійсним договору дарування, суд першої інстанції виходив із того, що спірна квартира належала членам сім'ї позивача на праві спільної часткової власності, а тому відсутні підстави вважати, що ОСОБА_4, подарувавши частину квартири іншій особі, порушила права інших співвласників квартири, а нотаріус, посвідчивши договір дарування, порушила вимоги Закону України «Про нотаріат».

В апеляційній скарзі позивач просить скасувати рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 2 серпня 2017 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги. Посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права.

У судове засідання апеляційного суду учасники процесу, належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи (т2ас90-94), не з'явилися, заяв та клопотань не подали, що відповідно до ст.305 ЦПК України не перешкоджає розглядові справи.

Перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги та заявлених у суді першої інстанції вимог, колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а оскаржуване рішення - залишенню без змін з наступних підстав.

Предметом спору у даній справі є дійсність договору дарування частини квартири.

В обгрунтування позовних вимог ОСОБА_3 посилався на те, що спірна квартира є об'єктом права спільної сумісної власності, співвласники квартири своєї згоди на укладення договору дарування ОСОБА_4 не давали, а також що 1/8 частина квартири як предмет договору дарування не була виділена у натурі.

Відповідно до ст.203, ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є його невідповідність актам цивільного законодавства, нормам ЦК України на момент вчинення правочину стороною (сторонами).

Спільним майном відповідно до ст.355 ЦК України є майно, що є у власності двох або більше осіб. Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності.

Статус спільної власності двох або більше осіб залежить від визначення чи не визначення часток кожного зі співвласників у праві власності: якщо такі частки визначені - право власності належить співвласникам на праві спільної часткової власності (ч.1 ст.356 ЦК України), а якщо частки співвласників у праві власності не визначені - спільна власність є спільною сумісною власністю (ч.1 ст.368 ЦК України).

Спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно (ч.4 ст.355 ЦК України).

Відповідно до ст.ст.1,3 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» приватизація - це відчуження квартир державного житлового фонду на користь громадян шляхом їх безоплатної передачі з розрахунку 21мІ загальної площі на наймача і кожного члена його сім'ї та додатково 10мІ на сім'ю і продажу надлишків загальної площі квартир. Передача займаних квартир відповідно до частин 2, 3 ст.8 цього Закону здійснювалась у спільну сумісну або часткову власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім'ї на підставі рішень відповідних органів приватизації.

Встановлено, що позивач 07.12.2005 звернувся до відповідного органу приватизації із заявою про передачу займаної ним і членами його сім'ї квартири АДРЕСА_3 у спільну часткову власність у рівних долях (т1ас207). Відповідно до Свідоцтва про право власності на житло від 20.12.2005 спірна квартира передана у власність позивача та членів його сім'ї у рівних частках кожному (т1ас134).

З урахуванням установленого відчуження спірної квартири у власність позивача та членів його сім'ї відбулося за їх згодою у спільну часткову власність із визначенням часток кожного зі співвласників як рівних. Отже, кожному зі співвласників за результатами приватизації належало по ј частині спірної квартири.

За таких обставин правильним є висновок суду першої інстанції про відсутність передбачених законом підстав уважати, що спірна квартира є об'єктом спільної сумісної власності позивача та членів його сім'ї.

Оспорюваний договір дарування укладений 25.07.2006, і його предметом є 1/8 частина спірної квартири, тобто, половина частки співвласника ОСОБА_4 (т1ас53).

Відповідно до ст.361 ЦК України співвласник має право самостійно розпорядитися своєю часткою у праві спільної часткової власності. У разі продажу частки у праві спільної часткової власності співвласник-продавець зобов'язаний повідомити інших співвласників про намір продати свою частку (частини 1,2 ст.362 ЦК України). Такий обов'язок співвласника у разі безоплатного відчуження його частки у спільному майні чинним законодавством не передбачений, у зв'язку з чим доводи позивача про порушення прав інших співвласників оспорюваним договором дарування не грунтуються на положеннях матеріального закону.

Виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності, відповідно до ч.1 ст.364 ЦК України є правом, а не обов'язком співвласника, у зв'язку з чим доводи позивача про дарування не виділеної у натурі частини квартири не заслуговують на увагу. В обгрунтування такої своєї позиції ОСОБА_3 безпідставно посилається на норми законодавства про нотаріат, що не регулюють спірні правовідносини, а саме що договір про відчуження частки у спільній сумісній власності може бути посвідчений нотаріально лише після визначення частки співвласника у спільному майні. Зазначена норма регламентує дії нотаріуса та дає підстави для висновку, що відчуженню підлягає визначена, а не виділена у натурі, частка у спільному майні.

З огляду на викладене висновок суду першої інстанції зроблений на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилались в обгрунтування своїх вимог і заперечень, підтверджених дослідженими судом і наявними у матеріалах справи доказами, яким суд дав належну оцінку і, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Доводи апеляційної скарги такого висновку суду не спростовують і на його правильність не впливають. Передбачених ст.309 ЦПК України підстав для скасування оскаржуваного рішення немає.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.303,308,313,316 ЦПК України, колегія

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 2 серпня 2017 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно, може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня її проголошення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Суддя-доповідач  Н.О. Антоненко

Судді Н.О. Прокопчук

О.І. Шкоріна