Апеляційний суд Рівненської області
___________________________________________________________
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
11 квітня 2014 року м. Рівне
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Рівненської області ОСОБА_1, з участю представника ОСОБА_2 – ОСОБА_3, розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, проживаючого ІНФОРМАЦІЯ_2, непрацюючого, на постанову судді Рівненського міського суду Рівненської області від 17 січня 2014 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП,–
В С Т А Н О В И В:
Вказаною постановою суду ОСОБА_2 визнаний винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП з накладенням на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 5 950 (п’ять тисяч дев’ятсот п’ятдесят) гривень.
ОСОБА_2 притягнутий до адміністративної відповідальності за те, що він 01 січня 2014 року, о 19 год. 20 хв., по вул. О. Теліги в м. Рівне, в порушення п.2.9 (а) Правил дорожнього руху, керував автомобілем марки «Москвич 412», н.з. Б2702РВ, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння.
Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову судді скасувати, а провадження по справі закрити в зв’язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. В обґрунтування апеляційної скарги зазначив, що єдиним доказом його вини у вчиненні даного правопорушення є висновок Рівненського обласного центру психічного здоров’я населення №2 від 01.01.2014 року, згідно якого рівень алкоголю в його крові становить 0,23 проміле, при цьому апелянт зазначає, що надав суду повідомлення Здолбунівської центральної районної лікарні №88-01/19 від 20.01.2014 року, яким стверджується, що станом на 21-50 год. 01.01.2014 року етилового спирту в крові ОСОБА_2 не виявлено, що на його думку є беззаперечним доказом його невинуватості в інкримінованому адміністративному правопорушенні.
____________________________________________________________________
Справа № 569/558/14п Суддя у І інстанції Доля В.А.
Провадження №33/787/56/2014
Категорія: ч.1 ст.130 КУпАП Суддя в апеляційній інстанції ОСОБА_1
Окрім цього ОСОБА_2 подав заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження, де вказує, що такий строк ним було пропущено з поважних причин, оскільки про час та місце слухання справи він повідомлений не був, тому не зміг взяти участь в судовому розгляді справи, а копію постанови отримав лише 21.03.2014 року в приміщенні Рівненського міського суду Рівненської області.
В судове засідання в суд апеляційної інстанції ОСОБА_2 не з’явився, однак попередньо подав заяву, в якій просив розгляд справи проводити в його відсутності, постанову суду першої інстанції скасувати, а провадження по справі закрити.
Перевіривши доводи апеляційної скарги за матеріалами справи про адміністративне правопорушення, заслухавши представника ОСОБА_2 – ОСОБА_3, який апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити, приходжу до висновку, що пропущений строк на апеляційне оскарження слід поновити, а подану апеляційну скаргу задовольнити з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи судом першої інстанції ОСОБА_2 не повідомлявся про час та місце розгляду його справи. Після розгляду і винесення рішення судом, в порушення вимог ч.1 ст. 285 КУпАП, копія постанови не була направлена особі, щодо якої її винесено. ОСОБА_2 13.02, 03.03 та 21.03.2014 року звертався до Рівненського міського суду з заявами про видачу копії постанови суду про притягнення його до адміністративної відповідальності та отримав копію даного рішення лише 21.03.2014 року. Апеляційна скарга, згідно з вхідним штампом, була подана до Рівненського міського суду 24.03.2014 року (а.с.16). З огляду на вищевикладене, вважаю за можливе поновити ОСОБА_2 строк на апеляційне оскарження, оскільки такий пропущено ним з поважних причин.
За змістом ст. ст. 245, 252, 280, 283 КУпАП при розгляді справи про адміністративні правопорушення забезпечується всебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин справи, підлягають для з'ясування питання про те, чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа в його вчинені, рішення приймається на підставі доказів долучених у суді і оцінених суддею за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Зазначені вимоги закону судом першої інстанції в повній мірі дотримані не були.
Висновок суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_2 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, зокрема в тому, що він 01 січня 2014 року керував автомобілем «Москвич 412», н.з. Б2702РВ в стані алкогольного сп’яніння, не є безспірним, оскільки не відповідає обставинам, які встановлені під час апеляційного розгляду.
Згідно доданих до апеляційної скарги пояснень ОСОБА_2 вбачається, що 01 січня 2014 року, о 19 год., коли він припаркував автомобіль «Москвич 412», н.з. Б2702РВ до нього підійшов працівник ДАІ ОСОБА_4 та запропонував пройти огляд для визначення стану алкогольного сп’яніння. Він на вимогу погодився та пройшов тест на приладі «Алкотест». При цьому працівник ДАІ повідомив, що рівень алкоголю є малим, а тому вони поїхали в медичний заклад, де йому запропонували пройти повторний медичний огляд, однак медичний працівник надав йому прилад вже у готовому стані, не розпечатував та не міняв трубки для вдихання в його присутності, у висновку не зазначено назву цього приладу. Не погодившись з даним висновком, він протягом двох годин поїхав в інший медичний заклад, де пройшов повторний медичний огляд, згідно якого алкоголю в його крові не виявлено (а.с.21-22).
Вказані вище обставини повністю стверджуються наданим ОСОБА_2 суду апеляційної інстанції повідомленням головного лікаря Здолбунівської центральної районної лікарні ОСОБА_5 №88-01/19 від 20.01.2014 року, згідно якого у гр. ОСОБА_2 01.01.2014 року о 21 год. 50 хв. відбирався зразок крові на алкоголь, при токсикологічному дослідженні крові, яке проводилося газохроматографічним методом, етиловий спирт не знайдений (а.с.28).
За наведених обставин, докази, на які посилався суд першої інстанції в обґрунтування вини ОСОБА_2 у вчиненому, не є безспірними.
Враховуючи вищевикладене, а також беручи до уваги ту обставину, що судом першої інстанції було порушено право ОСОБА_2 на участь в судовому засіданні при розгляді його адміністративної справи, приходжу до висновку, що вина ОСОБА_2 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП не доведена, в зв’язку з чим апеляційна скарга останнього підлягає задоволенню, а провадження по справі закриттю в зв’язку з відсутністю в діях ОСОБА_2 складу вказаного адміністративного правопорушення.
Керуючись ст. 294 КУпАП, –
П О С Т А Н О В И В:
Поновити ОСОБА_2 строк на апеляційне оскарження та задовольнити його апеляційну скаргу.
Постанову судді Рівненського міського суду Рівненської області від 17 січня 2014 року, якою ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП скасувати, а провадження по справі закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя апеляційного суду
Рівненської області ОСОБА_1