Апеляційний суд Рівненської області
___________________________________________________________
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 січня 2014 року м. Рівне
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Рівненської області в складі:
головуючого – судді Остапука В.І.,
суддів – Гладкого С.В., Шпинти М.Д.,
при секретарі – Міщук Л.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 в інтересах підозрюваного ОСОБА_2 на ухвалу слідчого судді Рівненського міського суду Рівненської області від 03 січня 2014 року в кримінальному провадженні №12014190010000036, якою до ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, жителя ІНФОРМАЦІЯ_3, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України, застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на тридцять днів,
з участю прокурора – Суржука В.І.,
захисника – ОСОБА_1,
В С Т А Н О В И Л А:
Цією ухвалою задоволено клопотання слідчого СВ Рівненського МВ УМВС України в Рівненській області ОСОБА_3, погоджене із старшим прокурором прокуратури м. Рівне ОСОБА_4, та застосовано до ОСОБА_2 запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на тридцять днів.
Як зазначено в ухвалі, слідчий суддя врахувавши обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_2 злочину, наявність ризиків у кримінальному провадженні, тяжкість покарання, яке загрожує підозрюваному, наслідків кримінального правопорушення, а саме загибелі потерпілої, дані про особу підозрюваного дійшов висновку про відсутність достатніх стримуючих факторів, які б дозволили менш суворим запобіжним заходам запобігти доведеним ризикам.
__________________________________________________________________
Справа № 569/1/14-к Головуючий в І інстанції Ореховська К.Е.
Провадження №11сс/787/10/2014
Категорія: запобіжний захід Доповідач: Остапук В.І.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду захисник ОСОБА_1 в інтересах підозрюваного ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій вважає ухвалу слідчого судді Рівненського міського суду від 03.01.2014 року незаконною та необґрунтованою, просить її скасувати та постановити нову ухвалу, якою обрати щодо підозрюваного більш м’який запобіжний захід. При цьому вказує, що слідчим суддею не перевірено обґрунтованість підозри ОСОБА_2 за ч.2 ст.121 КК України, оскільки в його діях немає складу вказаного кримінального правопорушення, а також законність мети, з якою застосовувались затримання та подальше тримання під вартою. Будь-яких доказів, які б свідчили про наявність ризиків перешкоджати кримінальному провадженню, немає, не взято до уваги те, що ОСОБА_2 має постійне місце проживання та роботи, позитивно характеризується, має на утриманні малолітню дитину, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався.
Заслухавши доповідь судді, доводи захисника ОСОБА_1 в інтересах підозрюваного ОСОБА_2, який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, позицію прокурора про законність ухвали слідчого судді та необхідність залишення її без змін, вивчивши матеріали кримінального провадження, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона задоволенню не підлягає.
Питання, які слідчий суддя повинен вирішити при застосуванні відносно особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою визначені змістом ст.ст.177, 178, 183 КПК України.
Під час апеляційного перегляду ухвали від 03.01.2014 року встановлено, що слідчий суддя дотримався вказаних вимог закону при розгляді клопотання про застосування щодо підозрюваного ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Як вбачається з представлених в апеляційний суд матеріалів, в провадженні слідчого відділу Рівненського МВ УМВС України в Рівненській області перебувають матеріали кримінального провадження №12014190010000036 від 02.01.2014 року, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України.
02.01.2014 року ОСОБА_2 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України.
Як вбачається з ухвали, розглядаючи клопотання слідчого, слідчий суддя відповідно до ст.ст.177, 178 КПК України, перевірив наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_2 злочину, передбаченого ч.2 ст.121 КК України та на основі наданих слідчим матеріалів, які обґрунтовують клопотання, перевірив вагомість доказів, що підтверджують підозру.
При цьому слід зазначити, що зміст ст.ст.95, 193 КПК України не вимагає від слідчого судді, як обов’язок, при розгляді клопотання безпосередньо заслуховувати пояснення свідків, а також нормами закону не встановлено чіткого порядку вивчення слідчим суддею матеріалів клопотання. Тому, підстав вважати, що слідчим суддею не було перевірено обґрунтованість підозри ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України, немає.
Крім того, слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема оцінювати докази з точки зору їх достатності та допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину. Слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення злочину вірогідною та достатньою для застосування щодо особи обмежувальних заходів. Дослідивши матеріали клопотання в межах своєї компетенції, слідчий суддя, у висновках, які зробив орган досудового розслідування відносно ОСОБА_2, чогось очевидно необґрунтованого чи недопустимого, не встановив. Не виявлено таких обставин і колегією суддів.
Як того вимагає закон, слідчий суддя встановив наявність достатніх підстав вважати, що ризики, на які вказує слідчий, існують та підтверджуються матеріалами кримінального провадження. Такими ризиками суд визнав те, що підозрюваний ОСОБА_2 може переховуватися від органів досудового розслідування, перешкоджати кримінальному провадженню, чинити тиск на свідків. Обґрунтовуючи свої висновки, суддя взяв до уваги дані, що характеризують особу підозрюваного, також врахував тяжкість покарання, яке загрожує ОСОБА_2 у разі визнання винуватим у вчиненні кримінального правопорушення та невідворотні наслідки, спричинені даним злочином.
З урахуванням викладеного, на думку колегії суддів, слідчий суддя дійшов правильного висновку про наявність виключних, передбачених ст.183 КПК України, обставин, які свідчать про необхідність застосування щодо ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки встановлені судом обставини достатньо переконливо підтверджують, що менш суворі запобіжні заходи не можуть забезпечити виконання ОСОБА_2 процесуальних обов’язків, які випливають зі змісту ст.177 КПК України.
Обравши щодо ОСОБА_2 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, суд правильно прийняв рішення, не визначивши ОСОБА_2 розмір застави в порядку, передбаченому ч.3 ст.183 КПК України, врахувавши встановлені судом ризики, дані про особу підозрюваного та те, що злочин, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_2, вчинено із застосуванням насильства та який спричинив загибель людини.
Твердження апелянта про відсутність доказів, які б свідчили про наявність ризиків перешкоджати кримінальному провадженню підозрюваним, не знайшло свого підтвердження під час апеляційного розгляду.
Істотних порушень вимог КПК України, які є підставою для скасування ухвали слідчого судді, при апеляційному розгляді не встановлено.
Враховуючи викладене, ухвала слідчого судді є законною та обґрунтованою, а тому її необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника – без задоволення.
Керуючись ст.ст.176-178, 183, 193, 194, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, –
УХВАЛИЛА:
Ухвалу слідчого судді Рівненського міського суду Рівненської області від 03 січня 2014 року, якою задоволено клопотання слідчого СВ Рівненського МВ УМВС України в Рівненській області ОСОБА_3 та застосовано до підозрюваного ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на тридцять днів – залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 в інтересах підозрюваного ОСОБА_2 – без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення й оскарженню не підлягає.
Судді:
___________ ___________ ___________
ОСОБА_5 ОСОБА_6 ОСОБА_7