П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
14 березня 2014 року м. Рівне
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Рівненської області ОСОБА_1, з участю особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, ОСОБА_2, розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, проживаючого ІНФОРМАЦІЯ_2, працюючого економістом ПАТ «Укрексімбанк», на постанову судді Рівненського міського суду Рівненської області від 07 лютого 2014 року, якою його притягнено до адміністративної відповідальності за ст. 122-4 КУпАП,–
В С Т А Н О В И В:
Зазначеною постановою провадження в справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 за ст.122-4 КУпАП закрито по закінченню на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст.38 КУпАП.
ОСОБА_2 визнано винним у тому, що він 06 листопада 2013 року, о 17 год. 30 хв., по вул. Р.Шухевича, 8, в м. Рівне, керуючи автомобілем марки «Део Сенс», н.з. ВК 3051 АЕ, залишив місце дорожньо-транспортної пригоди, до якої він причетний, чим порушив п.2.10а Правил дорожнього руху України.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 вказує, що винесена постанова є незаконною, винесеною внаслідок упередженої та односторонньої оцінки доказів судом. Покликається на те, що вказаного адміністративного правопорушення він не вчиняв, місця дорожньо-транспортної пригоди не залишав, а тому підстав для складення відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення та притягнення його до адміністративної відповідальності не було. В зв’язку з цим просить постанову суду першої інстанції скасувати та закрити провадження у справі за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Заслухавши ОСОБА_2, який апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити, перевіривши доводи апеляційної скарги за матеріалами справи про адміністративне правопорушення, приходжу до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, суд першої інстанції обґрунтовано, на підставі досліджених доказів дійшов висновку про те, що ОСОБА_2 керуючи транспортним засобом, залишив місце дорожньо-транспортної пригоди, до якої він причетний, тобто вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст.122-4 КУпАП.
________________________________________________________________________
Справа № 569/22984/13-п Суддя у І інстанції Кучина Н.Г.
Провадження №33/787/42/2014
Категорія: ст.122-4 КУпАП Суддя в апеляційній інстанції ОСОБА_1
Доводи апеляційної скарги про відсутність в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.122-4 КУпАП, спростовуються матеріалами справи, зокрема: протоколом про адміністративне правопорушення серії АА2 №992206 від 13.12.2013 року; схемою дорожньо-транспортної пригоди від 06.11.2013 року, з якої вбачається вчинення дорожньо-транспортної пригоди, в результаті якої пошкоджено автомобіль «Хюндай Акцент», н.з. ВК 9686 ВА.
Крім того, на безпідставність твердження ОСОБА_2 в апеляційній скарзі про відсутність в його діях складу адміністративного правопорушення, вказують пояснення ОСОБА_3 про те, що 06 листопада 2013 року сталася ДТП, внаслідок якої її автомобіль отримав механічні пошкодження, чоловік, який стояв поруч з її автомобілем повідомив їй номер та марку автомобіля, який скоїв ДТП; пояснення ОСОБА_4, який був свідком дорожньо-транспортної пригоди та назвав марку і номер автомобіля, водій якого допустив зіткнення, після чого поїхав у напрямку СТО «Мазда»; пояснення інспектора ДАІ ОСОБА_5 про факт ДТП, яка мала місце 06 листопада 2013 року та встановлення правопорушника ОСОБА_2 в результаті свідчень ОСОБА_4 про номер і марку автомобіля, який вчинив ДТП.
Суд першої інстанції відповідно до вимог ст.ст.245, 280 КУпАП всебічно і повно з’ясував обставини справи, дав належну оцінку поясненням ОСОБА_2 та допитаних в судовому засіданні свідків, в тому числі ОСОБА_6, навівши відповідні мотиви прийнятого рішення, з якими погоджується і суд апеляційної інстанції.
Покликання ОСОБА_2 про те, що він 06 листопада 2013 року о 17 год. 30 хв. перебував на робочому місці апеляційний суд вважає необґрунтованими, оскільки навіть наявність його підписів в табелі обліку приходу на роботу та завершення роботи працівниками не є безумовним доказом того, що останній перебував на робочому місці та не мав змоги відлучитися. Такі твердження ОСОБА_2 суд розцінює як спосіб уникнути адміністративної відповідальності.
Як вбачається з матеріалів справи, на момент її розгляду судом першої інстанції закінчились визначені ст.38 КУпАП строки притягнення особи до адміністративної відповідальності, а тому суддя, визнавши ОСОБА_2 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.122-4 КУпАП, правильно закрив провадження у справі на підставі п.7 ч.1 ст.247 КУпАП.
З урахуванням наведеного, постановлене у справі рішення є законним і обґрунтованим, підстав для його скасування немає.
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Рівненського міського суду Рівненської області від 07 лютого 2014 року щодо нього – без зміни.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя апеляційного суду
Рівненської області ОСОБА_1