Апеляційний суд Рівненської області
___________________________________________________________
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
16 травня 2014 року м. Рівне
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Рівненської області ОСОБА_1, з участю особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, ОСОБА_2, розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, мешканця ІНФОРМАЦІЯ_2, непрацюючого, притягнутого протягом року до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП, на постанову судді Сарненського районного суду Рівненської області від 22 квітня 2014 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.130 КУпАП, –
В С Т А Н О В И В:
Даною постановою ОСОБА_2 притягнутий до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.130 КУпАП з накладенням на нього адміністративного стягнення у виді адміністративного арешту строком на 10 (десять) діб без оплатного вилучення транспортного засобу.
ОСОБА_2 визнано винним у тому, що він, повторно протягом року, 02 квітня 2014 року, о 20 год. 45 хв., в с. Мале Вербче Сарненського району Рівненської області, керуючи мопедом марки «Альфа-Мото», без номерного знаку, з явними ознаками алкогольного сп’яніння (запах алкоголю з порожнини рота, тремтіння пальців рук) відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп’яніння, чим порушив п.2.5 Правил дорожнього руху.
ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій не погоджуючись з призначеним йому стягненням, просить скасувати постанову суду першої інстанції та звільнити його від адміністративної відповідальності за малозначністю вчиненого адміністративного правопорушення, обмежившись усним зауваженням. В обґрунтування своїх вимог покликається на те, що судом не в повній мірі враховано обставини, які впливають на призначення адміністративного стягнення, зокрема щире каяття, перебування в нього на
____________________________________________________________________
Справа № 572/1538/14-п Суддя у І інстанції Ведяніна Т.О.
Провадження №33/787/94/2014
Категорія: ч.2 ст.130 КУпАП Суддя в апеляційній інстанції ОСОБА_1
утриманні чотирьох малолітніх дітей, двоє з яких є дітьми-інвалідами, а також те, що вказане стягнення поставить його сім’ю в скрутне матеріальне становище.
Перевіривши доводи апеляційної скарги за матеріалами справи про адміністративне правопорушення, заслухавши пояснення ОСОБА_2, який підтримав апеляційну скаргу і просив її задовольнити, вважаю, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав.
Викладені у постанові висновки судді про доведеність вини ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, правильності кваліфікації його дій за ч.2 ст.130 КУпАП підтверджуються зібраними у справі та дослідженими в судовому засіданні доказами та в апеляційній скарзі не заперечуються.
Матеріали справи про адміністративне правопорушення свідчать, що суд при накладенні стягнення на ОСОБА_2, дотримався вимог ч.2 ст.33 КУпАП, врахував характер вчиненого правопорушення, особу порушника, та наклав на нього стягнення в мінімальному розмірі, передбаченому санкцією ч.2 ст.130 КУпАП. Підстав вважати накладене стягнення надто суворим немає.
Твердження ОСОБА_2 в апеляційній скарзі про те, що адміністративний арешт на строк десять діб поставить його в скрутне матеріальне становище, оскільки в нього на утриманні перебуває четверо малолітніх дітей, не підтверджене жодними доказами. З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 ніде не працює, згідно повідомлення начальника ВДАІ Сарненського РВ останній посвідчення водія не отримував (а.с.3), а тому на нього не може бути накладено альтернативне стягнення, передбачене санкцією ч.2 ст.130 КУпАП, у виді позбавлення права керування транспортними засобами. Згідно постанови Сарненського районного суду Рівненської області від 12.07.2013 року, ОСОБА_2 протягом року вже піддавався адміністративній відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП (а.с.9), на шлях виправлення не став та знову вчинив адміністративне правопорушення, яке носить підвищену суспільну небезпеку, оскільки посягає на безпеку дорожнього руху.
Враховуючи, що зі змісту ст.23 КУпАП випливає, що метою адміністративного стягнення є виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами, вважаю, що призначене ОСОБА_2 стягнення є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових правопорушень.
З урахуванням наведеного та доводів апеляційної скарги підстав для скасування постанови суду не вбачається.
Одночасно встановлено, що в мотивувальній частині постанови Сарненського районного суду Рівненської області від 22.04.2014 року при зазначені акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення, вказано, що ОСОБА_2 порушено п.2.9 Правил дорожнього руху України, в той час як останнім порушено п.2.5 вказаних Правил, що стверджується протоколом про адміністративне правопорушення серії АА2 №999106 від 02.04.2014 року (а.с.5), а тому в даній частині в постанову слід внести зміни.
Керуючись ст. 294 КУпАП, –
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову судді Сарненського районного суду Рівненської області від 12 липня 2014 року щодо нього – без зміни.
Внести зміни в мотивувальну частину постанови Сарненського районного суду Рівненської області від 22 квітня 2014 року, зазначивши, що ОСОБА_2 своїми діями порушив п.2.5 Правил дорожнього руху України.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя апеляційного суду
Рівненської області ОСОБА_1