Апеляційний суд Рівненської області
___________________________________________________________
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
14 квітня 2014 року м. Рівне
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Рівненської області ОСОБА_1, з участю особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, ОСОБА_2, розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, мешканця ІНФОРМАЦІЯ_2, на постанову судді Березнівського районного суду Рівненської області від 11 березня 2014 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП, –
В С Т А Н О В И В:
Даною постановою ОСОБА_2 притягнутий до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП з накладенням на нього адміністративного стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами на строк один рік.
ОСОБА_2 визнано винним у тому, що він 11 грудня 2013 року, о 02 год. 30 хв., при виїзді з вулиці Дворецької на вулицю Соборну, керуючи автомобілем НОМЕР_1, з ознаками наркотичного сп’яніння (блідість обличчя, тремтіння пальців рук, нереагування зіниць очей на світло), відмовився на вимогу інспектора ДАІ від проходження медичного огляду на стан наркотичного сп’яніння, чим порушив п.2.5 Правил дорожнього руху України.
У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить постанову суду першої інстанції скасувати як незаконну та необґрунтовану, а провадження по справі закрити. В обґрунтування апеляційної скарги покликається на те, що судом неповно та необ’єктивно з’ясовано обставини справи. Вказує, що жодних наркотичних засобів він не вживав, про що надає відповідний медичний висновок, зроблений ним відразу після того, як його відпустили працівники ДАІ, а запрошені працівником ДАІ свідки є його знайомими, оскільки останні приїхали після того як він їм зателефонував.
____________________________________________________________________
Справа № 555/161/14-п Суддя у І інстанції Мельник В.Я.
Провадження №33/787/61/2014
Категорія: ч.1 ст.130 КУпАП Суддя в апеляційній інстанції ОСОБА_1
Перевіривши доводи апеляційної скарги за матеріалами справи про адміністративне правопорушення, заслухавши ОСОБА_2, який підтримав апеляційну скаргу і просив її задовольнити, вважаю, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково з наступних підстав.
Аналіз матеріалів справи свідчить про безпідставність доводів ОСОБА_2 в апеляційній скарзі про відсутність його вини у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, а саме у відмові особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп’яніння.
Так, вина ОСОБА_2 у порушенні п.2.5 Правил дорожнього руху України стверджується: протоколом про адміністративне правопорушення серії АА2 №992097 від 11.12.2013 року, в якому викладені обставини вчинення правопорушення; поясненнями свідків ОСОБА_3, ОСОБА_4, де останні вказують про відмову ОСОБА_2 від проходження медичного огляду на стан сп’яніння та поясненнями самого ОСОБА_2, в яких він вказав, що відмовився від проходження огляду, оскільки працівники ДАІ пропонували йому лише пройти тест на місці, а він сумнівався в упередженості запрошених працівниками ДАІ свідків, їхати до медичного закладу працівники ДАІ йому не пропонували.
На підставі зібраних у справі доказів суддя дійшов правильного та обґрунтованого висновку про необхідність притягнення ОСОБА_2 до відповідальності за ст.130 ч.1 КУпАП.
Відмовляючись від проходження огляду на стан наркотичного сп’яніння, ОСОБА_2 порушив вимоги п.2.5 ПДР України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст.130 ч.1 КУпАП.
Будучи допитаним в судовому засіданні в суді апеляційної інстанції ОСОБА_2 пояснив, що відмовився від огляду на визначення стану сп’яніння, оскільки надана працівниками ДАІ трубка була вже розпечатаною. Не погодившись дути в таку трубку, він поїхав в медичний заклад, щоб зробити висновок на стан наркотичного і алкогольного сп’яніння, однак лікарі відмовлялися його проводити, і зробили це лише після того, як він почав писати скарги.
Згідно висновку Рівненського обласного центру психічного здоров’я населення №965 від 11.12.2013 року ОСОБА_2Я не перебував в стані ні наркотичного, ні алкогольного сп’яніння.
Вважаю, що працівник ДАІ при підозрі на стан наркотичного сп’яніння у водія повинен був провести його огляд на стан наркотичного сп’яніння в найближчому закладі охорони здоров’я, а не змушувати водія продувати в трубку на місці його зупинки.
Хоча наявність вказаного висновку медичного огляду і не свідчить про відсутність вини ОСОБА_2 в порушенні ним пункту 2.5 ПДР, однак значно зменшує характер вчиненого правопорушення та ступінь його вини, що при призначенні ОСОБА_2 адміністративного стягнення, судом першої інстанції не в повній мірі було враховано.
Відповідно до ст.22 КУпАП при малозначності вчиненого адміністративного правопорушення орган (посадова особа), уповноважений вирішувати справу, може звільнити порушника від адміністративної відповідальності і обмежитись усним зауваженням.
Враховуючи обставини, при яких було вчинене дане адміністративне правопорушення, особу правопорушника, який протягом року не піддавався адміністративним стягненням, а також відсутність суспільно-небезпечних наслідків від вчиненого правопорушення, приходжу до висновку, що вчинене ОСОБА_2 адміністративне правопорушення є малозначним, а тому постанову щодо нього слід змінити, на підставі ст.22 КУпАП звільнити його від адміністративної відповідальності і обмежитись усним зауваженням.
Керуючись ст. 294 КУпАП, –
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Постанову Березнівського районного суду Рівненської області від 11 березня 2014 року щодо ОСОБА_2 – змінити.
На підставі ст.22 КУпАП звільнити ОСОБА_2 від адміністративної відповідальності за малозначністю правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, і обмежитись усним зауваженням.
У решті постанову суду залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя апеляційного суду
Рівненської області ОСОБА_1