Справа № 569/8862/16-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 листопада 2017 року

Рівненський міський суд Рівненської області в складі:

головуючого судді - Тимощука О.Я.,

при секретарі – Михайленко О.С.,

за участю позивача – ОСОБА_1,

представника позивача – адвоката ОСОБА_2,

представника відповідача – ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Рівне справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Прикарпатзахідтранс" про визнання наказу № 30-3В від 13 червня 2016 року «Про припинення трудового договору (контракту)» незаконним, про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Дочірнього підприємства «ПрикарпатЗахідтранс» Південно-Західного акціонерного товариства трубопровідного транспорту нафтопродуктів (правонаступник ТОВ «ПрикарпатЗахідтранс») про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та моральної шкоди.

29.11.2016 року ОСОБА_1 подала заяву про збільшення розміру позовних вимог і просить визнати незаконним наказ №30-ЗВ від 13.06.2016 року «Про припинення трудового договору (контракту)» про звільнення за п.1 ст.40 КЗпП України у зв’язку зі скороченням штатів працівників та поновити її на посаді начальника відділу діловодства і контролю Дочірнього підприємства «ПрикарпатЗахідтранс» Відкритого акціонерного товариства трубопровідного транспорту нафтопродуктів. Стягнути з Дочірнього підприємства «ПрикарпатЗахідтранс» Відкритого акціонерного товариства трубопровідного транспорту нафтопродуктів на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 14.06.2016 року по 01.12.2016 року включно в сумі 19 749,24 гривень. Решту позовних вимог, заявлених в первісній позовній заяві від 13.07.2016 року – залишити без розгляду.

В подальшому (23.03.2017 року, 19.04.2017 року, 18.07.2017 року, 09.11.2017 року) позивач подавала заяви про збільшення розміру позовних вимог, якими просила визнати незаконним наказ №30-ЗВ від 13.06.2016 року «Про припинення трудового договору (контракту)» про звільнення за п.1 ст.40 КЗпП України у зв’язку зі скороченням штатів працівників та поновити її на посаді начальника відділу діловодства і контролю Дочірнього підприємства «ПрикарпатЗахідтранс» Відкритого акціонерного товариства трубопровідного транспорту нафтопродуктів, стягнути з Дочірнього підприємства «ПрикарпатЗахідтранс» Відкритого акціонерного товариства трубопровідного транспорту нафтопродуктів на її користь за час вимушеного прогулу за період з 14.06.2016 року по 09.11.2017 року включно в сумі 72 571,84 гривень, моральну шкоду в сумі 50 000,00 гривень, судові витрати по справі - а саме : витрати на оплату правової допомоги адвоката в сумі 5000,00 грн. та сплачений судовий збір.

В судовому засіданні позивач та її представник позовні вимоги підтримали повністю з підстав викладених в письмових заявах, зокрема в заяві про збільшення розміру позовних вимог від 09.11.2017 року. Просять задоволити їх в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, просить відмовити в задоволенні позову повністю з підстав викладених в письмових запереченнях на позов.

Заслухавши сторони, дослідивши матеріали справи, суд рахує, що в задоволенні позову слід відмовити повністю з наступних підстав.

ОСОБА_1 була звільнена з посади начальника Відділу діловодства і контролю наказом №30-ЗВ від 13.06.2016 року на підставі п.1 ст.40 КЗпП України у зв’язку із скороченням штату працівників.

Судом встановлено, що при проведенні звільнення Позивача були дотримані всі вимоги законодавства, виходячи з наступного. Так, у зв’язку з відсутністю обсягу виробництва, довготривалим перебуванням підприємства в режимі простою та потребою скорочення витрат на утримання апарату управління, філій підприємства, з відсутністю завантаженості окремих працівників наказами по підприємству були внесені зміни до штатного розпису та проведено скорочення чисельності та штату працівників. Відповідні зміни відбулися і у Відділі діловодства і контролю. Зокрема :

-Діловод 1 категорії – посада виведена з Відділу діловодства і контролю з 21.04.2016,

-Секретар керівника - посада виведена з Відділу діловодства і контролю з 21.04.2016,

-Старший діловод – посада скорочена та виведена зі штатного розпису з 30.05.2016 (наказ №31 від 28.03.2016),

-Начальник відділу – посада скорочена та виведена зі штатного розпису з 13.06.2016 (Наказ №53 від 11.04.2016).

На виконання вимог ч.1 ст. 49-2 КЗпП про наступне вивільнення Позивача було персонально попереджено 12.04.2016 , тобто не пізніше ніж за два місяці. Від отримання Повідомлення ОСОБА_1 відмовилася, про що був складений відповідний Акт.

Судом встановлено, що Позивач тривалий час працювала на підприємстві: з 19.09.1986 року – друкаркою; в подальшому, у зв’язку з оптимізацією штату – старшим діловодом, а з 01.10.2009 року – начальником відділу діловодства і контролю.

У 2005 році ОСОБА_1 закінчила Рівненський державний аграрний коледж за спеціальністю «Правознавство» і здобула кваліфікацію «юрист». Має диплом молодшого спеціаліста.

Відповідно до ч.3 ст. 49-2 КЗпП одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації.

На момент повідомлення про скорочення на підприємстві вакантних посад відповідно до освіти та кваліфікації Позивача не було. В подальшому, з 21.04.2016 в Штатний розпис підприємства були внесені зміни, якими, зокрема, у Відділ кадрів були введені посади Старший інспектор-діловод, Секретар керівника та Інспектор з кадрів 1 категорії. Вказані посади не були запропоновані Позивачу з наступних підстав.

Відповідно до Посадової інструкції Старшого інспектора-діловода на вказану посаду може бути призначена особа, яка закінчила вищий навчальний заклад IV рівня акредитації за спеціальністю «Документознавство та інформаційна діяльність», має повну вищу освіту та володіє іноземною мовою (англійська) на рівні вище середнього (технічний переклад). Позивач вказаним вимогам не відповідає.

Відповідно до Посадової інструкції Секретаря керівника на вказану посаду призначається особа, яка закінчила вищий навчальний заклад IV рівня акредитації за спеціальністю, має повну вищу освіту та володіє іноземною мовою (англійська) на високому рівні (синхронний переклад, технічний переклад). Позивач вказаним вимогам не відповідає.

Відповідно до Посадової інструкції Інспектора з кадрів 1 категорії (на сьогодні виведена зі штатного розпису) на вказану посаду, призначається особа, яка має повну вищу освіту за спеціальністю «Правознавство», кваліфікація юрист, стаж за відповідним напрямком роботи – не менше 3 років. Позивач вказаним вимогам також не відповідає.

На вказані посади у відділ кадрів були переведені працівники, які повністю відповідають кваліфікаційним вимогам (копії дипломів про закінчення ВУЗів наявні в матеріалах справи). При цьому, аналіз Посадової інструкції начальника відділу діловодства і контролю і Посадової інструкції старшого інспектора-діловода відділу кадрів дають всі підстави стверджувати, що вони передбачають різні посадові обов’язки для працівників. Зокрема, відповідно до розділу 2 «Посадові обов’язки» Посадової інструкції начальника відділу діловодства і контролю, начальник відділу : організовує контроль за своєчасним виконанням документів, аналізує стан виконавської дисципліни; забезпечує своєчасний розгляд документів; здійснює контроль за своєчасним проходженням, виконанням і якісним оформленням документів, аналізом виконавської діяльності; здійснює перевірку експедиційної обробки кореспонденції; здійснює систематичний контроль за термінами виконання документів; перевіряє та візує накази, розпорядження апарату ДП «ПрикарпатЗахідтранс».

Старший інспектор-діловод відповідно до розділу 2 Посадової інструкції : проводить реєстраційний запис вихідної документації; приймає документи з реєстрацією вхідних номерів; оформляє та відправляє кореспонденцію; формує справи відповідно до затвердженої номенклатури; готує і здає до архіву підприємства документальні матеріали, закінчені діловодством і реєстраційну картотеку; забезпечує зберігання службової документації; при необхідності – здійснює переклад документів на іноземну (англійську) мову (п.5.10). На посаду старшого інспектора-діловода відділу кадрів була переведена діловод 1 категорії Відділу діловодства і контролю ОСОБА_4, яка має диплом спеціаліста Рівненського державного гуманітарного університету за спеціальністю документознавство та інформаційна діяльність.

Відповідно до ст.42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв’язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці. Продуктивність праці є оціночним поняттям та піддається аналізу лише самостійно роботодавцем. Застосування ч.2 ст.42 КЗпП можливе при наявності декількох претендентів на звільнення. При цьому для оцінки необхідно врахувати дві обов’язкові складові: і продуктивність праці, і кваліфікацію. Роботодавець визначив, що сам тривалий час роботи на підприємстві ОСОБА_1 без належної освіти не є її перевагою на залишення на роботі, тим більше, що на момент її звільнення у Відділі діловодства і контролю була лише одна штатна посада – начальник.

Будь-якої іншої роботи, яка б відповідала освіті, професії (спеціальності), кваліфікації ОСОБА_1, на підприємстві не було.

Таким чином, Відповідач не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому самому підприємстві, так як ні на момент попередження про наступне вивільнення, ні на момент звільнення вакансій, які відповідали рівню освіти та кваліфікації Позивача не було. Відповідно до частини 2 ст.40 КЗпПУ звільнення допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу. Оскільки ОСОБА_1 неможливо було перевести на іншу посаду, роботодавцем було прийняте рішення про її звільнення.

Судом на підставі доказів досліджено, що Позивач не користувалася правом першочергового залишення на роботі. Так, відповідно до вимог ст.42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв’язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці. Разом з тим, працівники котрі залишилися на роботі мають більш високу кваліфікацію (повну вищу освіту, володіють англійською мовою на рівні запропонованих посад). Натомість Позивач має кваліфікацію молодшого спеціаліста.

Що стосується надання згоди профспілкового органу на звільнення працівника, то з цього приводу суд зазначає наступне.

Розірвання трудового договору з працівником – членом первинної профспілкової організації з підстав, передбачених п. 1 ст. 40 КЗпП (крім випадку ліквідації підприємства), відповідно до ч. 1 ст. 43 цього Кодексу може провадитися лише за попередньою згодою виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника), членом якої є цей працівник.

Розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу без згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) допускається у випадку звільнення працівника, який не є членом первинної профспілкової організації, що діє на підприємстві, в установі, організації (стаття 43' КЗпП).

На момент попередження про наступне звільнення Відповідач вважав, що ОСОБА_1 не була членом профспілкової організації, так як нею добровільно була подана голові профспілкової організації заява від 30.03.2016 про припинення членства в профспілці, Так як професійна спілка є громадською організацією, яка об’єднує працівників на добровільних засадах, 31.03.2016 на засіданні профкому вказана заява була розглянута і задоволена (протокол №4). Про виключення з членства в профспілці і припинення відрахувань із заробітної плати профспілкових внесків Позивач знала з квітня місяця 2016 року. Жодних питань і претензій з цього приводу у неї не було.

Однак, в подальшому, ОСОБА_1 оскаржила до суду протокол профспілкового комітету про вихід з профспілки. Рішенням Рівненського міського суду від 23.02.2017 року по справі №569/15469/16-ц позов ОСОБА_1 до Професійної спілки працівників дочірнього підприємства «ПрикарпатЗахідтранс» відкритого акціонерного товариства трубопровідного транспорту нафтопродуктів про визнання недійсним рішення задоволений. Визнано протиправним та недійсним з моменту ухвалення рішення профспілки про виключення ОСОБА_1 із членства профспілки працівників ДП «ПрикарпатЗахідтранс», оформлене протоколом №4 засідання профкому від 31.03.2016 року.

Для отримання згоди профспілкового комітету на вивільнення ОСОБА_1, її тричі запрошували на засідання профспілкового органу про розгляд питання щодо згоди на її вивільнення. На засідання 22.03.2017 року ОСОБА_1 не з’явилася, про поважну причину неявки (перебування на лікуванні на денному стаціонарі у зв’язку із хворобою) повідомила письмово. На засідання 05.04.2017 року і 19.04.2017 року не з’явилася, на телефонні дзвінки не відповідала. Тому засідання було проведене за її відсутності. Протоколом №1 від 19.04.2017 року було надано згоду на виведення зі штатного розпису посади начальника відділу діловодства і контрою з 13.06.2016 року.

Відповідно до вимог ст. 44 КЗпП при звільненні працівника за п. 1 ст. 40 КЗпП допомога виплачується у розмірі не менше середнього місячного заробітку. Вихідна допомога була нарахована і виплачена позивачу, що підтверджується відповідними бухгалтерськими довідками.

Відповідно до вимог ст. 116 КЗпП при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, провадиться у день звільнення. Повний розрахунок з ОСОБА_1 був проведений в день звільнення – 13.06.2016.

Трудова книжка та копія наказу про звільнення були отримані ОСОБА_1 в день звільнення - 13.06.2016 року.

Відповідно до п.19 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів", розглядаючи трудові спори, пов'язані зі звільненням за п. 1 ст. 40 КЗпП, суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення.

Сукупністю доказів по справі судом встановлено, що звільнення ОСОБА_1 відбулось законно, а тому в задоволенні позовних вимог про визнання незаконним наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу слід відмовити.

Відповідно до ст.237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв’язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Оскільки, як встановлено судом, при вивільненні ОСОБА_1 були дотримані всі вимоги трудового законодавства, порушення законних прав працівника допущено не було, відтак, підстави для стягнення з підприємства моральної шкоди відсутні.

В зв»язку з тим, що суд прийшов до висновку про відмову в задоволенні позову, не підлягають до задоволення позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на оплату правової допомоги адвоката в сумі 5000 грн. та судового збору.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 79, 208, 209, 212-215, 218, 223, 292, 294 ЦПК України, суд –

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Прикарпатзахідтранс" про визнання наказу № 30-3В від 13 червня 2016 року «Про припинення трудового договору (контракту)» незаконним, про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та моральної шкоди – відмовити.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Рівненської області через Рівненський міський суд шляхом подання апеляційної скарги в десятиденний строк з дня проголошення рішення, а для осіб які брали участь у справі але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення рішення - протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повний текст рішення виготовлений 13.11.2017 року.

Суддя Рівненського

міського суду ОСОБА_5