Справа 1-19/07

ВИРОК Іменем України 21 лютого 2007 року Теплицькийрайонний суд Вінницької області в складі: головуючого судді       Войнаревича М.Г. при секретарі               Бабій Р.В.

за участю прокурора   Притули В.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Teплик кримінальну справу про обвинувачення:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1, громадянина України, українця, освіта базова загальна середня, працює в м. Києві ПП «Басик» майстром гіпсокартонних робіт, неодружений, раніше судимий 23 жовтня 1998 року Теплицьким районним судом Вінницької області за ст. 229-1 ч.З КК України до 3 років позбавлення волі умовно з іспитовим строком 2 роки, у вчиненні злочину передбаченого ст. 296 ч.І КК України,-ВСТАНОВИВ: 1 січня 2007 року біля 23 години 30 хвилин підсудний ОСОБА_1 перебуваючи в стані алкогольного сп»яніння, зайшов в домогосподарство ОСОБА_2  в АДРЕСА_2, де умисно з хуліганський спонукань, проявляючи явну неповагу до суспільства з особливою зухвалістю почав висловлюватись нецензурними словами, вибив вкопану біля криниці лавочку, потім зняв з вхідних дверей будинку навісний замок, яким розбив лобове скло, вартістю 170 грн. та одну фару вартістю 65 грн. в автомобілі «Москвич-2140», що знаходився на подвір»ї даного господарства, також взяв палицю і вдарив нею кілька разів собаку. На зауваження ОСОБА_2, яка вийшла з будинку на подвір»я не реагував, в присутності господарки перевернув ванну, що знаходилась на подвір»ї. Своїми хуліганськими діями ОСОБА_1 завдав потерпілій ОСОБА_2 матеріального збитку на суму 235 грн.. Хуліганські дії ОСОБА_1 продовжувались протягом біля 20 хвилин.

Допитаний в судовому засіданні підсудний ОСОБА_1 свою вину у вчиненні злочину передбаченого ст. 296 ч.І КК України визнав повністю. Пояснив, що він проживає в с. Орлівка Теплицького району і 1 січня 2007 року він разом із ОСОБА_3, жителем с. Орлівка, знаходились в кафе-барі «Чайка», де випила дві пляшки вина. Біля 22-ї години вони вийшли із кафе і пішли до жительки с. Орлівка ОСОБА_4, але її мати сказала, що дочки немає вдома. Потім вони вирішили піти до ОСОБА_5. Прийшовши до ОСОБА_5 на подвір»я, він почав стукати у двері будинку, а ОСОБА_3 до дверей не підходив. Двері відкрив син ОСОБА_5, якому 5-6 років. Він сказав йому, щоб той покликав матір, але вийшла мати ОСОБА_5, ОСОБА_2, яка сказала, що дочки немає вдома і закрила двері. Він не повірив, що ОСОБА_5 немає вдома і почав стукати у вікно і кричати, щоб вийшла ОСОБА_5, але так як ніхто не виходив, він вдарив по підставці для відер, що біля криниці і відбив її. Потім знову підійшов до вхідних дверей, зняв з кільця навісний замок і почав ним бити по лобовому склу та передній правій фарі автомобіля «Москвич-АЗЛК-2140», що стояв на подвір'ї, внаслідок чого було розбите лобове   скло   та    права   фара   автомобіля.        Після чого   він   палицею  кілька разів вдарив собаку, який гавкав на нього, а потім перевернув ванну, яка стояла на подвір»ї. Після цього вийшла з хати ОСОБА_2 і почала на нього сваритися, він також кричав на неї, щоб вийшла з хати її дочка ОСОБА_5  і при цьому висловлювався нецензурними словами. Потім поставив ванну на місце і так, як ОСОБА_2 сказала, що викличе міліцію він пішов додому. Навісний замок він викинув в кущі біля подвір»я.   У скоєному щиро розкаюється.

Потерпіла ОСОБА_2 пояснила, що 1 січня 2007 біля 23-ї години   в ЇЇ будинок хтось постукав у вікно. Вона сказала онукові, щоб той подивився хто там стукає. Онук пішов подивився і прийшов сказав, що якийсь хлопець кличе його мати, або її. Коли вона вийшла подивитись хто прийшов, то побачила ОСОБА_1, який був у нетверезому стані та ОСОБА_3, який стояв далі на подвір»ї. ОСОБА_1 запитав у неї де її дочка ОСОБА_5, на що вона відповіла, що не знає, а потім закрила двері і пішла у будинок. Почувши якийсь гуркіт на подвір»ї вона вийшла на двір і побачила, що ОСОБА_1 стояв біля автомобіля «Москвич АЗЛК-2140», який залишився від її покійного чоловіка, а ОСОБА_3 на подвір»ї не було, він стояв на дорозі. Тоді вона побачила, що лобове скло та права фара в автомобілі були розбиті і спитала ОСОБА_1, що він наробив та сказала йому вийти з її подвір»я, на що ОСОБА_1 не реагував, потім він взяв і перевернув ванну, яка стояла на подвір»ї і весь час запитував у неї де її дочка ОСОБА_5. Також вона побачила, що біля криниці вирвана лавочка. Тоді вона сказала, що піде до голови сільської ради і вийшла з подвір»я, а він залишився на подвір»ї. Коли вона прийшла додому разом із сусідкою, то ОСОБА_1 вже не було. Лобове скло та фару для автомобіля ОСОБА_1 відкупив. Навісний замок вона знайшла через кілька днів в кущах. Претензій до підсудного немає, просить його суворо не карати.

Вина підсудного, крім особистого визнання ним своєї вини підтверджується також слідуючими доказами: протоколом огляду місця події (а.с.З), довідкою вартості(а.с,8).

Дослідивши матеріали справи, заслухавши покази підсудного, потерпілого, свідків, суд кваліфікує дії підсудного ОСОБА_1 за ст. 296 ч.І КК України, як хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю.

Призначаючи покарання підсудному ОСОБА_1, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, який у відповідності до ст. 12 КК України є злочином невеликої тяжкості, характер суспільної небезпеки скоєного злочину, особу підсудного, який негативно характеризується за місцем проживання та позитивно за місцем роботи. Як обставину, що пом»якшує покарання суд визнає його щире каяття у скоєному та відшкодування завданої шкоди, обставиною, що обтяжує покарання суд визнає вчинення злочину в стані алкогольного сп»яніння.

З урахуванням наведеного, суд вважає, що його виправлення можливе із призначенням покарання у виді арешту.

Керуючись ст.ст. 323, 324 КК України, суд,-

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочину передбаченого ст.296 ч. 1 КК України і призначити йому покарання у виді арешту строком на два місяці.

Міру запобіжного заходу змінити з підписки про невиїзд на взяття під варту із зали суду.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Вінницької області протягом 15 діб з дня його проголошення.

Суддя