Справа 1-8/07

Вирок

Іменем України

30 січня 2007 року Теплицький районний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді              Войнаревича М.Г.

при секретарі                       Скоробресі О.В.-

за участю прокурора           Притули В.Л., захисника - адвоката ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт Теплик справу про обвинувачення: ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1, громадянина України, українця, освіта базова загальна середня, не працює, несудимий , у вчиненні злочину передбаченого ст. 296 ч.2, ст. 186 ч. 2 КК України,-

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця м. Вінниці, громадянина України, українця, освіта професійно-технічна, не працює, неодружений, проживає в АДРЕСА_2, несудимий, у вчиненні злочинів передбачених ст.296 ч.2, ст. 186 ч.2 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

26 жовтня 2006 року біля 22 години жителі с. Мала Мочулка Теплицького району Вінницької області підсудні ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебуваючи в стані алкогольного сц»яніння прийшли до магазину-кафе «Діамант», що знаходиться в центрі с. Мала Мочулка Теплицького району, де безпідставно, грубо з хуліганських мотивів, умисно, в присутності сторонніх осіб, які знаходились в магазині , підсудний ОСОБА_1 почав висловлюватись до ОСОБА_3 нецензурними словами, а підсудний ОСОБА_2 умисно, безпідставно наніс рукою удар ОСОБА_3 по шиї, а ОСОБА_1 вдарив його головою в грудну клітку. Від завданого удару потерпілий ОСОБА_3 впав на землю, а підсудний ОСОБА_1 висловлюючись нецензурними словами почав наносити удари руками по тулубу, спричиняючи потерпілому ОСОБА_3 фізичний біль. Підвівшись з землі потерпілий ОСОБА_3 пішов за приміщення магазину. Маючи намір продовження хуліганських дій підсудні ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з іншого боку зайшли за приміщенням магазину, де ОСОБА_1 умисно, грубо, безпідставно наніс удар ногою в передпліччя потерпілому ОСОБА_3, після чого, впавши на землю разом з потерпілим ОСОБА_3 почав наносити йому численні удари руками по обличчю, причиняючи йому тим самим фізичний біль. Дії ОСОБА_1 відзначались особливою зухвалістю, явною неповагою до суспільства, порушенням громадського порядку та супроводжувались насильством із нанесенням побоїв ОСОБА_3.

Продовжуючи свою злочинну діяльність, маючи умисел на заволодіння майном потерпілого ОСОБА_3, ОСОБА_1 запропонував ОСОБА_2 перевірити кишені потерпілого, який в цей час знаходився в безпорадному стані. Тоді ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з кишень верхнього одягу потерпілого ОСОБА_3, умисно і відкрито викрали гроші в сумі 2 гривень, 2 пачки сигарет «Прима срібна», вартістю 1,50 грн. кожна, на суму 3 грн., а також аудіо касету вартістю 8 грн.,. Враховуючи, що більше грошей у потерпілого ОСОБА_3 не було, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишили його та повернулись в кафе.

Згідно висновку судово-медичної експертизи НОМЕР_1 від 12.12. 2006 року у потерпілого ОСОБА_3 мали місце ушкодження у вигляді забоїв скроневих ділянок, синців в ділянці лівої вушної раковини, забоїв спини, поперекових ділянок, поверхневих забійних ранок в ділянці лівого ліктьового суглобу, які спричинені дією тупих предметів та по давності могли виникнути 26.10.2006 року та по ступеню тяжкості відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, які тягнуть за собою короткочасний розлад здоров»я.

Допитаний в судовому засіданні підсудний ОСОБА_1 свою вину у вчиненні злочинів передбачених ст. 296 ч.2, 186 ч.2 КК України визнав повністю. Пояснив, що він 26 жовтня 2006

року біля 22-ї години він разом із ОСОБА_2, перебуваючи в стані алкогольного сп»яніння прийшли до приміщення кафе, що знаходиться в центрі села Малої Мочулки. ОСОБА_3 на той час перебував в стані сильного алкогольного сп»яніння підійшов до ОСОБА_4 та почав шарпати його за плечі. Тоді він разом із ОСОБА_2 вирішили за нього заступитись. ОСОБА_2 підійшов до ОСОБА_3 і вдарив його рукою по шиї і той упав. Він також спробував його вдарити, але через те, що був в стані алкогольного сп»яніння не міг по ньому попасти. Коли ОСОБА_3 підвівся і пішов за магазин, він разом із ОСОБА_2, маючи намір продовжити бійку зайшли з другого боку магазину, де ще наніс потерпілому декілька ударів. ОСОБА_3 лежав на землі і був в безпорадному стані, тоді скориставшись моментом він разом із ОСОБА_2 з кишень верхнього одягу ОСОБА_3 витягли 2 гривні, 2 пачки сигарет «Прима срібна», аудіо касету. Більше грошей у потерпілого не було, тому забравши всі знайдені речі він разом із ОСОБА_2 пішли в приміщення кафе., де пачку цигарок він віддав продавцю ОСОБА_5 та попросив зарахувати її як гроші за товар. Оскільки ОСОБА_2 був у стані сильного алкогольного сп»яніння він заснув за столом в кафе. Його розбудили і відправили додому. Він же залишився в кафе до його закриття. Що відбулось з потерпілим він не знає, оскільки, коли вони йшли він залишився лежати за приміщенням магазину. У скоєному щиро розкаюється.

Допитаний в судовому засіданні підсудний ОСОБА_2 свою вину у вчиненні злочинів передбачених ст. 296 ч.2, 186 ч.2 КК України визнав повністю. Пояснив, що він 26 жовтня 2006 року біля 22-ї разом із ОСОБА_1 та потерпілим ОСОБА_3 перебуваючи в стані алкогольного сп»яніння прийшли до приміщення кафе , що знаходиться в центрі села Малої Мочулки. ОСОБА_3 на той час перебував в стані сильного алкогольного сп»яніння підійшов до ОСОБА_4, якого почав шарпати за плечі. Тоді він разом із ОСОБА_1 вирішили за нього заступитись. З яких причин ОСОБА_3  зачіпав ОСОБА_4 він не знав. Тоді він підійшов до ОСОБА_3 і вдарив його рукою по шиї і той упав. ОСОБА_1 також спробував його вдарити, але через те, що був в стані алкогольного сп»яніння не міг по ньому попасти. Коли ОСОБА_3 підвівся і пішов за магазин, він разом із ОСОБА_1, маючи намір продовжити бійку зайшли з другого боку магазину. ОСОБА_1 хотів вдарити потерпілого ОСОБА_3 ногою, але не втримався і впав, а коли підвівся, то вдарив ОСОБА_3 рукою по шиї. Він ОСОБА_3 за магазином не бив, так, як був в стані сильного алкогольного сп»яніння. Про те, що він перевіряв кишені ОСОБА_3 він не пам»ятає. Вони повернулись в кафе, де він заснув за столиком і близько 23-ї години його відправили додому. У скоєному щиро розкаюється.

Потерпілий ОСОБА_3 суду пояснив, що в той день він разом з підсудними розпивав спиртні напої в кафе с. М.Мочулка та в своєї знайомої. Коли знову повернулись до кафе то хтось з неповнолітніх хлопців його образив нецензурними словами. Він підійшов до них щоб розібратись, але в цей час ОСОБА_1 та ОСОБА_2 руками та ногами стали наносити йому удари по всіх частинах тіла. Він намагався від них втекти, але за приміщенням кафе підсудні його знову перестріли, де продовжили його бити. Коли він знепритомнів, то підсудні забрали в нього 2 пачки сигарет, аудіо касету та дві гривні. До суду подав заяву, в якій вказує що завдані йому збитки повністю відшкодовані, претензій до підсудних немає. Просить суд не позбавляти їх волі. За клопотанням підсудних ОСОБА_1 та ОСОБА_2., які визнали себе повністю винними у вчинених ними злочинах, суд вважає недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин Іправи, які ніким не оспорюються. Відповідно до ст.299 КПК України обмежується допитом підсудних, потерпілого та дослідженням матеріалів справи.

Вина підсудних у вчинених ними злочинах, крім особистого визнання своєї вини підтверджується слідуючими доказами: висновком судово-медичної експертизи (а.с.57), протоколом очної ставки між ОСОБА_1 та ОСОБА_3.(а.с.47-48).

. Дослідивши матеріали справи, заслухавши підсудних, потерпілого, дії ОСОБА_1 та ОСОБА_2. правильно кваліфіковані за ст.296 ч.2 хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю, кваліфікуючою ознакою якого є вчинере групою осіб та ст. 186 ч.2 КК України, тобто відкрите викрадення чужого майна (грабіж), кваліфікуючою ознакою якого є вчинений за попередньою змовою групою осіб.

Призначаючи покарання підсудному ОСОБА_1 суд враховує ступінь тяжкості вчинених злочинів, які у відповідності до ст. 12 КК України є злочинами середньої тяжкості та тяжким злочином, те, що він не судимий, позитивно характеризується за місцем проживання, часто хворіє. Як обставину, що пом»якшує покарання, суд визнає щире каяття у вчиненому. Як обставину, що обтяжує покарання, суд визнає вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння.

На підставі викладеного, враховуючи обставини справи, особу підсудного, суд вважає можливим виправлення підсудного ОСОБА_1 призначивши йому покарання, із застосуванням ст.70 КК України за сукупністю злочинів, у вигляді позбавлення волі, звільнивши його від відбування покарання з випробовуванням відповідно до ст. 75 КК України.

Призначаючи покарання підсудному ОСОБА_2 суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, який у відповідності до ст. 12 КК України є злочинами середньої тяжкості та тяжким злочином, те, що він не судимий, позитивно характеризується за місцем проживання. Як обставину, що пом»якшує покарання, суд визнає щире каяття у вчиненому. Як обставину, що обтяжує покарання, суд визнає вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння. На підставі викладеного, враховуючи обставини справи, особу підсудного, суд вважає можливим виправлення підсудного ОСОБА_2. призначивши йому покарання у вигляді позбавлення волі із застосуванням ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, звільнивши його від відбування покарання з випробовуванням відповідно до ст. 75 КК України.

Керуючись ст. 323, 324, КПК України, суд,-

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочинів передбачених ст. 296 ч.2, ст. 186 ч.2 КК України та призначити йому покарання за ст. 296 ч.2 КК України у вигляді двох років позбавлення волі, за ст. 186 ч.2 КК України призначити покарання у вигляді чотирьох років позбавлення волі.

У відповідності до ст. 70 КК України остаточно призначити покарання за сукупністю злочинів шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим у вигляді чотирьох років позбавлення волі.

В силу ст. 75 КК України звільнити засудженого ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання у виді позбавлення волі, якщо він протягом двохрічного іспитового строку не вчинить нового злочину.

Відповідно до ч.І п.1 ст. 76 КК України зобов»язати ОСОБА_1, в період іспитового строку не виїзжати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи.

Міру запобіжного заходу до вступу вироку в законну силу відносно ОСОБА_1 залишити попередню - підписку про невиїзд.

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні злочинів передбачених ст. 296 4.2, ст. 186 ч.2 КК України та призначити йому покарання за ст. 296 ч.2 КК України у вигляді двох років позбавлення волі, за ст. 186 ч.2 КК України призначити покарання у вигляді чотирьох років позбавлення волі.

У відповідності до ст. 70 КК України остаточно призначити покарання за сукупністю злочинів шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим у вигляді чотирьох років позбавлення волі.

В силу ст. 75 КК України звільнити засудженого ОСОБА_2. від відбування призначеного покарання у виді позбавлення волі, якщо він протягом півторарічного іспитового строку не вчинить нового злочину.

Відповідно до ч.І п.1 ст. 76 КК України зобов»язаїи ОСОБА_2., в період іспитового строку не виїзжати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи.

Міру запобіжного заходу до вступу вироку в законну силу відносно ОСОБА_2 залишити попередню - підписку про невиїзд.

На вирок може бути подано апеляційну скаргу до апеляційного суду Вінницької області протягом п»ятнадцяти діб з моменту його проголошення.

Суддя