ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"08" листопада 2017 р. м. Київ К/800/20666/17

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України

в складі: головуючий - Стародуб О.П.,

судді - Пасічник С.С., Швець В.В.,

секретар судового засідання - Іванова Н.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 06.04.2017р. та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 30.05.2017р. у справі за його позовом до Головного управління Національної поліції в Полтавській області, управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області про поновлення на публічній службі, -

в с т а н о в и л а:

У грудні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про визнання протиправним та скасування наказу від 06.11.2015р. №625 о/с в частині звільнення його з посади інспектора з організації діяльності спеціальних установ міліції відділу організації служби, забезпечення масових заходів та діяльності спеціальних установ міліції управління громадської безпеки УМВС України в Полтавській області, зобов'язання розглянути його рапорт від 06.11.2015р. про звільнення його у зв'язку з переходом на роботу в інші міністерства і відомства, у зв'язку із виявленим бажанням проходити службу на посадах в органах та підрозділах Національної поліції України, зобов'язання розглянути його кандидатуру для зайняття посади відповідно до пункту 9 Розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Національну поліцію» в Головному управлінні Національної поліції в Полтавській області про що видати відповідний наказ, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 19.02.2016р., яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.04.2016р., в задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 10.11.2016р. рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасовано, а справу направлено на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 06.04.2017р., яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 30.05.2017р., в задоволенні позову відмовлено.

З такими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій не погодився позивач, подав касаційну скаргу, в якій посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Просить скасувати ухвалені судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позов.

Заслухавши суддю-доповідача по справі, перевіривши матеріали справи та касаційну скаргу, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних мотивів та передбачених законом підстав.

Так, 07.11.2015р. втратив чинність Закон України «Про міліцію» від 20.12.1990р. №565-ХІІ та набрав чинності Закон України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015р. №580-VIІI.

Відповідно до пункту 8 Розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про Національну поліцію» з дня опублікування цього Закону всі працівники міліції (особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ), а також інші працівники Міністерства внутрішніх справ України, його територіальних органів, закладів та установ вважаються такими, що попереджені у визначеному порядку про можливе майбутнє звільнення через скорочення штатів.

Згідно пункту 9 Розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про Національну поліцію» працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції.

Пунктом 10 Розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про Національну поліцію» встановлено, що працівники міліції, які відмовилися від проходження служби в поліції та/або не прийняті на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення, звільняються зі служби в органах внутрішніх справ через скорочення штатів.

Відповідно до пункту 64 «г» Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затв. постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 29.07.1991р. №114 особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) через скорочення штатів - при відсутності можливості подальшого використання на службі.

В ході розгляду справи судами встановлено, що позивач проходив службу в органах внутрішніх справ на посаді інспектора з організації діяльності спеціальних установ міліції відділу організації служби, забезпечення масових заходів та діяльності спеціальних установ міліції управління громадської безпеки УМВС України в Полтавській області.

У зв'язку із набранням чинності з 07.11.2015р. Законом України «Про Національну поліцію» та у зв'язку із реформуванням органів внутрішніх справ 06.11.2015р. позивач звернувся до начальника УМВС України в Полтавській області із рапортом про бажання продовжити службу на посадах в органах та підрозділах Національної поліції України, в зв'язку з чим просить звільнити його зі служби в органах внутрішніх справ у зв'язку з переходом на роботу (службу) в інші міністерства та відомства.

Начальником Управління громадської безпеки УМВС України в Полтавській області на рапорті позивача накладено резолюцію про недоцільність проходження ним служби в Національній поліції України.

Наказом начальника УМВС України в Полтавській області від 06.11.2015р. №625 о/с позивача згідно пунктів 10 та 11 Розділу ХІ Закону України «Про Національну поліцію» звільнено з посади та з органів внутрішніх справ на підставі пункту 64 «г» Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ через скорочення штатів з 06.11.2015р.

Також судами встановлено, що наказом заступника Міністра внутрішніх справ України «Про організаційно-штатні питання» від 06.11.2015р. №1388 скорочено всі штатні посади органів МВС України, в тому числі і УМВС в Полтавській області в кількості 6096 посад.

Наказами т.в.о. начальника ГУ НП в Полтавській області від 07.11.2015р. №1 та №2 оголошено тимчасовий штат апарату, органів та підрозділів ГУ НП в Полтавській області в кількості 695 посад в апараті та 4023 посади у відділах і підрозділах ГУ НП в Полтавській області.

Згідно довідки Ліквідаційної комісії УМВС України в Полтавській області від 11.01.2017р. №44/115/12/15-2017 штатна чисельність УМВС в Полтавській області станом на 06.11.2015р. становила 6102 одиницю.

Згідно довідки Управління кадрового забезпечення ГУ НП в Полтавській області від 11.01.2017р. №45/115/12/03/15-2017 штатна чисельність ГУ НП в Полтавській області станом на 07.11.2015р. становила 4677 посад.

Згідно довідки Управління кадрового забезпечення ГУ НП в Полтавській області від 21.02.2017р. №328/115/12/02/15-2017 у тимчасовому штаті ГУ НП в Полтавській області станом на 21.02.2017р. жодним нормативним актом не встановлюється відповідність основних обов'язків міліції основним обов'язкам поліцейського. Відповідно, у тимчасовому штаті ГУНП в Полтавській області, оголошеному наказом ГУ НП в Полтавській області від 07.11.2015р. №1, відсутні посади, які за своїми обов'язками, у тому числі функціональними, відповідали б посаді інспектора з організації діяльності спеціальних установ міліції відділу організації служби, забезпечення масових заходів та діяльності спеціальних установ міліції управління громадської безпеки УМВС України в Полтавській області.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що приймаючи наказ про звільнення позивача з посади та з органів внутрішніх справ через скорочення штатів, відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачених Конституцією України та законами України, оскільки внаслідок організаційно-штатних заходів у відповідача відбулось скорочення штатів, за результатами дослідження особової справи та негативної характеристики безпосереднього керівника, відповідачем прийнято рішення про недоцільність продовження проходження позивачем служби в органах Нацполіції.

Крім того, суди виходили з того, що пункт 9 розділу ХІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про Національну поліцію» не містить обов'язку відповідача приймати до лав Нацполіції всіх без винятку працівників органів внутрішніх справ лише за фактом виявлення бажання та подання у зв'язку з цим відповідного рапорту.

Також, суди виходили з того, що УМВС України у Полтавській області ліквідовано, всі штатні посади скорочено, а будь-якого спеціального порядку щодо розгляду питання про прийняття або не прийняття на службу до Національної поліції не встановлено.

Суди також виходили з того, що до спірних правовідносин підлягають застосуванню виключно норми Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.07.1991р. №114 та Закону України «Про Національну поліцію», а не норми Кодексу законів про працю України, оскільки на спірні правовідносини розповсюджують свою дію норми саме спеціального законодавства.

Суди мотивували своє рішення також тим, що статус учасника бойових дій позивачу надано після звільнення його з органів внутрішніх справ, а тому переважне право залишення на службі у позивача було відсутнє.

Висновки судів щодо законності звільнення позивача колегія суддів вважає передчасними з наступних підстав.

Так, судами встановлено, що звільнення позивача відбулось у зв'язку зі скороченням штатів.

В той же час за змістом пункту 64 «г» Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ від 29.07.1991р. №114 звільнення у зв'язку із скороченням штатів допускається лише при відсутності можливості подальшого використання на службі.

В порушення вимог статті 159 КАС України щодо законності та обґрунтованості судового рішення судами не з'ясовано дотримання відповідачем при звільненні позивача гарантій, передбачених Кодексом законів про працю України, зокрема вимог статті 492 цього Кодексу, в частині чи була можливість перевести позивача на іншу посаду, чи були у відповідача вакантні посади, які б міг зайняти позивач, чи пропонували позивачу вакантні посади.

Висновки судів в цій частині ґрунтуються на неповно з'ясованих обставинах справи, оскільки довідка відповідача від 21.02.2017р. (т.2 а.с.17) про відсутність посад не містить даних про їх наявність чи відсутність, а обґрунтована виключно невідповідністю основних обов'язків міліції основним обов'язкам поліцейського, що на думку відповідача свідчить про відсутність таких посад.

Крім того, судами не з'ясовано питання дотримання відповідачем при звільненні позивача передбаченого статтею 492 Кодексу законів про працю України двомісячного строку попередження про можливе звільнення у зв'язку зі скороченням штатів.

Висновки судів щодо не поширення на спірні правовідносини норм Кодексу законів про працю України суперечать правовим позиціям та практиці застосування цих норм Верховним Судом України (постанова від 01.10.2013р. №21-319а13 та інші).

Судами також не з'ясовано питання проведення атестації позивача, яка за правилами пункту 48 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ від 29.07.1991р. №114 за певних умов є обов'язковою при звільненні зі служби в органах внутрішніх справ.

Крім того, рапорт позивача та надані відповідачем документи не містять даних про те, що під час розгляду рапорту було враховано характеристику позивача, його показники в роботі та інші дані, які можуть бути враховані при звільненні та прийнятті на службу.

В цій частині суди також не врахували, що за змістом пункту 9 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про Національну поліцію» працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, повинні відповідати вимогам саме до поліцейських, однак рапорт позивача та питання доцільності подальшого проходження ним служби в органах Національної поліції вирішено керівництвом органів внутрішніх справ, а не в порядку передбаченому Законом України «Про Національну поліцію», який набрав чинності наступного після звільнення позивача днем.

Відповідно до частини 1 статті 220 КАС України суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

У свою чергу підставою для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд відповідно до частини 2 статті 227 КАС України є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій порушено норми процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, що тягне за собою обов'язкове скасування судових рішень з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 210, 220, 221, 223, 227, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, -

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 06.04.2017р. та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 30.05.2017р. у даній справі скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили в порядку статті 254 КАС України і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку передбаченому главою 3 розділу IV КАС України.

Судді: О.П. Стародуб

С.С. Пасічник

В.В. Швець