КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 752/16392/17 Головуючий у 1-й інстанції: Колдіна О.О.

Суддя-доповідач: Оксененко О.М.

ПОСТАНОВА

Іменем України

08 листопада 2017 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Оксененка О.М.,

суддів - Губської Л.В., Федотова І.В.,

при секретарі - Кривохижій О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу громадянки Соціалістичної Республіки В'єтнам ОСОБА_1 (ОСОБА_1) на постанову Голосіївського районного суду м. Києва від 11 серпня 2017 року у справі за адміністративним позовом Голосіївського районного відділу Головного управління державної міграційної служби України в м. Києві до громадянки Соціалістичної Республіки В'єтнам ОСОБА_1 (ОСОБА_1) про примусове видворення з України,

В С Т А Н О В И Л А:

Голосіївський районний відділ Головного управління державної міграційної служби України в м. Києві звернувся до Голосіївського районного суду м. Києва з адміністративним позовом до громадянки Соціалістичної Республіки В'єтнам ОСОБА_1 (ОСОБА_1) про примусове видворення з України та заявив клопотання про затримання з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні.

Постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 11 серпня 2017 року позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, як таку, що ухвалена з порушенням норм матеріального права та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує посиланням на те, що рішення суду першої інстанції є протиправним, оскільки відповідно до Угоди між Кабінетом Міністрів України та Урядом Соціалістичної Республіки В'єтнам про реадмісію громадян обох держав, ратифікованої Законом України від 03 вересня 2008 року № 359-VI (далі - Угода) щодо неї повинна бути здійснена реадмісія, а не примусове видворення.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч.4 ст.196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст.41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, громадянка Соціалістичної Республіки В'єтнам ОСОБА_1 (ОСОБА_1) прибула до України з метою працевлаштування.

09.08.2017 була виявлена співробітниками міграційної служби біля ТРЦ «Магелан».

За порушення правил перебування іноземців на території України працівниками Голосіївського РВ ГУ ДМС України в м. Києві відносно громадянки Соціалістичної Республіки В'єтнам ОСОБА_1 (ОСОБА_1) було складено протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 203 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу.

В подальшому, відносно громадянки Соціалістичної Республіки В В'єтнам ОСОБА_1 (ОСОБА_1) позивачем було прийнято рішення про примусове повернення за межі України та зобов'язано покинути територію України у термін до 11.08.2017.

Проте, встановлено, що громадянка Соціалістичної Республіки В'єтнам ОСОБА_1 (ОСОБА_1) рішення про примусове повернення з території України не виконала, в зв'язку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не має законних підстав для перебування на території України, а тому підлягає видворенню.

Проте, колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні, порядок їх в'їзду в Україну та виїзду з України визначається Законом України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства».

Згідно з частиною другою статті 14 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» іноземці та особи без громадянства в разі незаконного перетинання державного кордону України поза пунктами пропуску через державний кордон України затримуються та в разі, якщо порушення ними законодавства України не передбачає кримінальної відповідальності, повертаються до країни попереднього перебування у встановленому порядку.

Відповідно до частини першої статті 26 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» іноземець або особа без громадянства можуть бути примусово повернуті в країну походження або третю країну, якщо їх дії порушують законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства або суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони громадського порядку, або якщо це необхідно для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України за рішенням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, органу Служби безпеки України або органу охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України), з подальшим повідомленням протягом 24 годин прокурору про підстави прийняття такого рішення. У рішенні про примусове повернення зазначається строк, протягом якого іноземець або особа без громадянства повинні виїхати з України. Зазначений строк не повинен перевищувати 30 днів з дня прийняття рішення.

Згідно з частиною першою статті 30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, органи охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України) або органи Служби безпеки України можуть лише на підставі винесеної за їх позовом постанови адміністративного суду примусово видворити з України іноземця та особу без громадянства, якщо вони не виконали в установлений строк без поважних причин рішення про примусове повернення або якщо є обґрунтовані підстави вважати, що іноземець або особа без громадянства ухилятимуться від виконання такого рішення, крім випадків затримання іноземця або особи без громадянства за незаконне перетинання державного кордону України поза пунктами пропуску через державний кордон України та їх передачі прикордонним органам суміжної держави.

Водночас Закон України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» передбачає також передачу з території України або приймання на територію України іноземців та осіб без громадянства (реадмісію).

Згідно з частиною першою статті 29 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» передача з України або прийняття в Україну іноземця або особи без громадянства здійснюється відповідно до міжнародного договору про реадмісію.

Згідно з частиною третьою статті 29 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» іноземці або особи без громадянства, прийняті відповідно до міжнародного договору про реадмісію, які не мають законних підстав для перебування на території України, підлягають примусовому видворенню у разі, якщо між Україною і країною громадянської належності чи країною попереднього постійного проживання таких іноземців або осіб без громадянства відсутній договір про реадмісію.

Разом з тим між Кабінетом Міністрів України та Урядом Соціалістичної Республіки В'єтнам було укладено Угоду про реадмісію громадян обох держав, ратифікованої Законом України від 03 вересня 2008 року № 359-VI.

Вказана Угода визначає підстави та порядок реалізації компетентними та уповноваженими органами України положень про реадмісію (приймання-передавання) громадян обох держав, а також порядок їх взаємодії під час здійснення реадмісійних процедур.

Відповідно до пунктів 1-2 статті 1 Угоди на запит однієї Договірної Сторони, інша Договірна Сторона здійснює реадмісію осіб, які не виконують чи більше не виконують правові вимоги стосовно в'їзду чи перебування на території держави запитуючої Договірної Сторони, далі - осіб, які підлягають реадмісії.

Запитуюча Договірна Сторона негайно та без будь-яких спеціальних процедур здійснює реадмісію осіб, які підлягають реадмісії та які, відповідно до результатів перевірки компетентними органами, не є громадянами держави запитуваної Договірної Сторони або не відповідають вимогам, передбаченим у статті 2 цієї Угоди.

Відповідно до статті 4 Угоди Запитувана договірна Сторона відповідає на запит щодо здійснення реадмісії осіб, які підлягають реадмісії, виданий запитуючою Договірною Стороною, протягом 45 днів після дати отримання такого запиту. Запитувана Договірна Сторона робить усе можливе, щоб скоротити час надання відповіді на запит у разі, якщо запитуюча Договірна Сторона повідомляє запитуваній Договірній Стороні про те, що особа, яка підлягає реадмісії, поміщена в заклад, що знаходиться під охороною, або заарештована з метою здійснення депортації.

Запитуюча Договірна Сторона повідомляє запитувану Договірну Сторону про заплановану дату передачі особи, яка підлягає реадмісії, принаймні за 7 днів до настання цієї дати.

Запит щодо здійснення реадмісії відповідно до пункту 2 статті 1 подається запитуваною Договірною Стороною запитуючій Договірній Стороні протягом 90 днів з дати передачі відповідної особи запитуваній Договірній Стороні, за винятком випадків, коли ця особа на день передачі не мала громадянства держави запитуваної Договірної Сторони.

Аналіз вказаних правових норм дає підстави для висновку, що Закон України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» та Угода по різному регулюють питання видворення та передачі з території України іноземців та осіб без громадянства (реадмісію).

Закон України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» передбачає застосування процедури реадмісії лише у випадку затримання іноземця або особи без громадянства за незаконне перетинання державного кордону України поза пунктами пропуску через державний кордон України та їх передачі прикордонним органам суміжної держави.

Натомість Угодою передбачено застосування процедури реадмісії щодо всіх громадян обох держав, які не виконують чи більше не виконують правові вимоги стосовно в'їзду чи перебування на території запитуючої держави.

З врахуванням норми частини шостої статті 9 КАС України, згідно з якою у випадку якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлені інші правила, ніж ті, що встановлені законом, застосовуються правила міжнародного договору, до спірних правовідносин слід застосовувати правила Угоди.

Таким чином громадяни Республіки В'єтнам, які не мають законних підстав для перебування на території України підлягають реадмісії, що в свою чергу виключає можливість застосування до них процедури примусового видворення, а відповідно й затримання з метою поміщення до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні для ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі території України.

Отже висновок суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову є помилковим.

Відповідно до п. 1, 4 ч.1 ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при ухваленні постанови неповне з'ясовано обставин, що мають значення для справи та порушено норми матеріального права, в зв'язку з чим апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції - скасуванню з ухваленням нової постанови про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 160, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу громадянки Соціалістичної Республіки В'єтнам ОСОБА_1 (ОСОБА_1) - задовольнити.

Постанову Голосіївського районного суду м. Києва від 11 серпня 2017 року скасувати та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог Голосіївського районного відділу Головного управління державної міграційної служби України в м. Києві до громадянки Соціалістичної Республіки В'єтнам ОСОБА_1 (ОСОБА_1) про примусове видворення з України - відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя:

Судді: