Ухвала

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 листопада 2017 рокум. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі: Попович О.В., Завгородньої І.М., Писаної Т.О.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до кредитної спілки «Меркурій», приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Борисової Ніни Вадимівни про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, за касаційною скаргою приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Борисової Ніни Вадимівни на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 19 жовтня 2016 року, ухвалу апеляційного суду Одеської області від 01 березня 2017 року,

в с т а н о в и л а :

У лютому 2016 року ОСОБА_4 звернулася до суду з указаним позовом, обґрунтовуючи його тим, що 07 жовтня 2015 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу (далі - ОМНО) Борисовою Н.В. було вчинено виконавчий напис, згідно якого пропонувалось звернути стягнення на квартиру АДРЕСА_1, та за рахунок коштів, отриманих від її реалізації, задовольнити вимоги кредитної спілки Меркурій»(далі - КС «Меркурій») в загальному розмірі 172 328 грн 55 коп.

Зазначала, що вказаний виконавчий напис вчинено з порушенням вимог чинного законодавства, оскільки заборгованість за кредитним договором не є безспірною.

Беручи до уваги зазначене та, з урахуванням уточнень позовних вимог, просила визнати виконавчий напис № 2057 від 08 жовтня 2015 року, який видано приватним нотаріусом ОМНО Борисовою Н.В., таким, що не підлягає виконанню.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 19 жовтня

2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Одеської області від 01 березня 2017 року, позовні вимоги ОСОБА_4 задоволено частково.

Визнано виконавчий напис № 2057 від 08 жовтня 2015 року, який видано приватним нотаріусом ОМНО Борисовою Н.В. таким, що не підлягає виконанню.

У касаційній скарзі приватний нотаріус ОМНО БорисоваН.В., посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати оскаржувані судового рішення, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідно до п. 6 розд. XII «Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України від 18 березня 2004 року.

Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, законність та обґрунтованість оскаржуваних судових рішень в межах касаційного оскарження, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на таке.

Згідно з ч. 3 ст. 332 ЦПК Українисуд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Відповідно до положень ст. 335 ЦПК Українипід час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив із того, що на порушення вимог чинного законодавства нотаріус при вчиненні оспорюваного виконавчого напису не переконався належним чином у безспірності розміру заборгованості за кредитним договором та не перевірив отримання позивачем повідомлення про сплату такої заборгованості.

Даний висновок судів першої та апеляційної інстанцій є законним та обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам справи, доказам, які містяться в матеріалах справи, та вимогам закону.

Встановлено, що 07 жовтня 2015 року приватним нотаріусом ОМНО Борисовою Н.В. було вчинено виконавчий напис № 2057 про звернення стягнення на АДРЕСА_1, що належить на праві власності ОСОБА_4 Зазначене нерухоме майно передано в іпотеку на підставі іпотечного договору за реєстровим

№ 1734, посвідченого приватним нотаріусом ОМНО Борисовою Н.В. 18 липня 2013 року. За рахунок коштів, отриманих від реалізації квартири нотаріус пропонував задовольнити вимоги КС «Меркурій» в наступних розмірах пеня за 71 день - 17 314 грн; прострочені відсотки - 20 996 грн 13 коп.; відсотки за 12 місяців - 54 240 грн; - залишок тіла кредиту, тобто сума неповернутих боржником коштів з кредиту - 43 944 грн 42 коп.; інфляція по заборгованості за кредитом та відсотками стоном на 20 липня 2015 року, що складало 37 834 грн, що загалом становило 172 328 грн 55 коп.

Згідно з ст. 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до статті 88 Закону України «Про нотаріат» нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Пунктом 286 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України передбачено, що при вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи надано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів.

Відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріуса» (далі - Перелік) для одержання виконавчого напису для стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими угодами подаються, зокрема, оригінал нотаріально посвідченої угоди; документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.

Отже, безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком, нотаріус під час вчинення виконавчого напису не встановлює права та обов'язки учасників правовідносин, а лише перевіряє наявність необхідних документів.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 20 травня 2015 року у справі № 6-158цс15.

Враховуючи, що при зверненні до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису, КС «Меркурій» не було надано доказів вручення боржнику повідомлення про сплату заборгованості, а згідно свідоцтва приватного нотаріуса ОМНО Борисової Н.В. заява КС «Меркурій» щодо наміру стягнути з ОСОБА_4 заборгованість за іпотечним договором від 18 липня 2013 року у розмірі 172 328 грн 55 коп. повернулась без вручення боржнику (а.с. 122), колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про відсутність у нотаріуса, при вчиненні виконавчого напису, необхідних документів, що підтверджують безспірність заборгованості боржника.

Доводи касаційної скарги висновків судів першої і апеляційної інстанцій не спростовують, зводяться до переоцінки доказів та незгоди з висновками судів щодо їх оцінки.

Докази та обставини, на які посилається приватний нотаріус ОМНО Борисова Н.В. у касаційній скарзі, були предметом розгляду у суді першої і апеляційної інстанцій та при їх дослідженні і встановленні судами було дотримано норми матеріального і процесуального права.

Статтею 337 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення з одних лише формальних міркувань.

Із врахуванням наведеного колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувані судові рішення ухвалені із дотриманням норм процесуального права та правильним застосуванням норм матеріального права, а тому відповідно до положень ст. 337 ЦПК України касаційна скарга підлягає відхиленню.

Керуючись ч. 3 ст. 332, ст. 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Борисової Ніни Вадимівни відхилити.

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 19 жовтня

2016 року, ухвалу апеляційного суду Одеської області від 01 березня

2017 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Колегія суддів: О.В. Попович

І.М.Завгородня

Т.О. Писана