Справа № 148/2755/15-ц Провадження № 22-ц/772/2626/2017Головуючий в суді першої інстанції Ковганич С. В.

Категорія 47Доповідач Медвецький С. К.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 листопада 2017 рокум. Вінниця

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Вінницької області у складі:

головуючого: Медвецького С.К.,

суддів: Копаничук С.Г., Оніщука В.В.,

з участю секретаря Ліннік Я.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Вінниці апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Тульчинського районного суду Вінницької області від 31 серпня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Тульчинської міської ради Вінницької області, ОСОБА_2, треті особи: фізична-особа підприємець ОСОБА_4, реєстраційна служба Тульчинського районного управління юстиції, про визнання незаконними рішення 35 сесії Дранської сільської ради Тульчинського району Вінницької області від 14 липня 2014 року та 36 сесії Дранської сільської ради Тульчинського району від 1 жовтня 2014 року, визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно та скасування державної реєстрації права власності,

встановила:

У грудні 2015 року ОСОБА_3 звернувся до суду з указаним позовом, мотивуючи вимоги тим, що він є власником житлового будинку, що розташований по АДРЕСА_1.

Протягом 2013 року між ним та ОСОБА_5 виникли непорозуміння щодо використання земельної ділянки загальною площею 0,05 га, яка межує з його садибою по АДРЕСА_1.

Спірна земельна ділянка використовувалась його сім'єю понад 30 років, як під'їзд до господарських споруд та господарський двір, а ОСОБА_5 мав намір використовувати дану земельну ділянку, як додатковий проїзд до земельної ділянки якою він користувався (город, площею 0,20 га).

Рішенням 32 сесії 6 скликання Дранської сільської ради Тульчинського району від 6 березня 2014 року йому надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі орієнтовною площею 0, 46 га, в тому числі для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель 0, 25 га, для ведення особистого селянського господарства 0, 21 га. Земельна ділянка розташована по АДРЕСА_1.

Рішенням 35 сесії 6 скликання Дранської сільської ради від 14 липня 2014 року погоджено межі між присадибними ділянками по АДРЕСА_2 з ОСОБА_3 по АДРЕСА_1 згідно змін запропонованих до даного акта встановлення та узгодження меж земельної ділянки від 15 лютого 2014 року, без погодження межі ОСОБА_3 в зв'язку з його бажанням отримати в своє користування частину земельної ділянки.

Рішенням 36 сесії 6 скликання Дранської сільської ради від 1 жовтня 2014 року погоджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), яка знаходиться в користуванні ОСОБА_5 загальною площею 0,2538 га, в тому числі 0,2538 га для ведення особистого селянського господарства; передана у власність ОСОБА_5 земельна ділянка площею 0,2538 га для ведення особистого селянського господарства, що розташована по АДРЕСА_2 Тульчинського району.

Посилаючись на те, що оскаржуваними рішеннями вирішено питання про передачу у власність ОСОБА_5 земельної ділянки на якій розташовані належні йому на праві приватної власності господарські будівлі, у зв'язку з чим порушується його право власності, ОСОБА_3 просив визнати незаконними і скасувати рішення 35 сесії 6 скликання Дранської сільської ради Тульчинського району Вінницької області від 14 липня 2014 року та рішення 36 сесії 6 скликання Дранської сільської ради Тульчинського району Вінницької області від 1 жовтня 2014 року; визнати недійсним свідоцтво про право власності на земельну ділянку, яка розташована по АДРЕСА_2 Тульчинського району Вінницької області, площею 0,2538, кадастровий номер НОМЕР_1, реєстраційний номер земельної ділянки у Державному реєстрі прав: 7228557, видане Реєстраційною службою Тульчинського районного управління юстиції від 6 жовтня 2014 року ОСОБА_5; скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_5 на цю земельну ділянку та стягнути з відповідача на його користь судові витрати.

Під час розгляду справи первісних відповідачів - Дранську сільську раду Тульчинського району було замінено на належного відповідача - Тульчинську міську раду, а ОСОБА_5 - його правонаступником ОСОБА_2

Рішенням Тульчинського районного суду Вінницької області від 31 серпня 2017 року позов ОСОБА_3 задоволено частково.

Визнано незаконним і скасовано рішення 35 сесії 6 скликання Дранської сільської ради Тульчинського району Вінницької області від 14 липня 2014 року про погодження межі між присадибними земельними ділянками.

Визнано незаконним і скасовано рішення 36 сесії 6 скликання Дранської сільської ради Тульчинського району Вінницької області від 1 жовтня 2014 року про погодження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі та передачу у власність ОСОБА_5

Визнано недійсним свідоцтво про право власності на земельну ділянку, яка розташована по АДРЕСА_2 Тульчинського району Вінницької області, площею 0,2538, кадастровий номер НОМЕР_1, реєстраційний номер земельної ділянки у Державному реєстрі прав: 7228557, видане Реєстраційною службою Тульчинського районного управління юстиції від 6 жовтня 2014 року ОСОБА_5

Вирішено питання про судові витрати.

У решті позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі заявник просить ухвалене у справі судове рішення скасувати й ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, позивач зазначав, що при вирішенні спору, суд першої інстанції не дав належну оцінку доказам у справі.

В судовому засіданні ОСОБА_2 та адвокат Григоришен О.В. підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити.

Позивач ОСОБА_3 заперечував проти задоволення апеляційної скарги.

Представник Тульчинської міської ради подав заяву про розгляд справи у його відсутність.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, які з'явилися, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає, що вона не підлягає задоволенню з таких міркувань.

Згідно зі ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим; законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом; обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права; не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що право власності ОСОБА_3 на нерухоме майно виникло до прийняття рішень Дранської сільської ради про погодження меж між земельними ділянками сторін, про погодження технічної документації та видачі свідоцтва про право власності на земельну ділянку, яка розташована по АДРЕСА_2 Тульчинського району Вінницької області, площею 0,2538 га, кадастровий номер НОМЕР_1, яка частково знаходиться під частиною сараю, який належить на праві власності ОСОБА_3, тому свідоцтво про право власності на нерухоме майно індексний номер: 27694118 від 6 жовтня 2014 року, який посвідчує право власності ОСОБА_5 на земельну ділянку площею 0,2538 га для ведення особистого селянського господарства, порушує право ОСОБА_3 на користування земельною ділянкою, яка знаходиться під належною йому на праві власності частиною сараю.

При цьому суд відмовив у задоволення позову про скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_5 на земельну ділянку, оскільки у разі скасування на підставі рішення суду, зокрема, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Частина перша статті 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого права в разі його порушення, невизнання або оспорювання. Положення цієї статті ґрунтуються на нормах Конституції України, які закріплюють обов'язок держави забезпечувати захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання (стаття 13), захист прав і свобод людини і громадянина судом (частина перша статті 55).

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права. Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника.

Судом установлено, що ОСОБА_3 є власником житлового будинку, який розташований по АДРЕСА_1 Тульчинського району, ? частина якого належить йому згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 20 грудня 2010 року, а інша ? частина - згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 27 травня 2011 року.

Рішенням 31 сесії 6 скликання Дранської сільської ради Тульчинського району Вінницької області від 29 січня 2014 року ОСОБА_5 (правонаступником якого є його син ОСОБА_2) надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі орієнтовною площею 0,26 га в т. ч. для ведення особистого селянського господарства 0,26 га. Земельна ділянка розташована в АДРЕСА_2 (а.с.36).

Рішенням 32 сесії 6 скликання Дранської сільської ради Тульчинського району Вінницької області від 6 березня 2014 року ОСОБА_3 надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі орієнтовною площею 0,46 га в т. ч. для ведення особистого селянського господарства 0,21 га. Земельна ділянка розташована в АДРЕСА_1 (а.с.12).

Рішенням 35 сесії 6 скликання Дранської сільської ради Тульчинського району Вінницької області від 14 липня 2014 року погоджено межі між присадибними ділянками по АДРЕСА_2 з ОСОБА_3 по АДРЕСА_1, згідно змін запропонованих до даного акта встановлення та узгодження меж земельної ділянки від 15 лютого 2014 року, без погодження межі ОСОБА_3 в зв'язку з бажанням останнього отримати в своє користування частину земельної ділянки (а.с.37).

Рішенням 36 сесії 6 скликання Дранської сільської ради Тульчинського району Вінницької області від 1 жовтня 2014 року погоджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), яка знаходиться в користуванні ОСОБА_5 загальною площею 0,2538 га, в т. ч. 0,2538 га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована в АДРЕСА_2, кадастровий номер НОМЕР_1 та передано її у власність ОСОБА_5 (а.с.40).

6 жовтня 2014 року ОСОБА_5 видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно, серії НОМЕР_2, індексний номер: 27694118 (а.с.250

Рішенням 47 сесії 6 скликання Дранської сільської ради від 11 вересня 2015 року зобов'язано ОСОБА_3 забрати сечозбірник з земельної ділянки ОСОБА_5; рекомендовано ОСОБА_3 в десятиденний термін забрати частину будівель, які знаходяться на земельній ділянці ОСОБА_5 (а.с.41).

З висновку судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи № 324 від 21 лютого 2017 року слідує, що на земельній ділянці площею 0,2538 га, кадастровий номер НОМЕР_1, яка розташована по АДРЕСА_2 Тульчинського району Вінницької області, яка належить ОСОБА_5 розташовуються будівлі та споруди будинковолодіння АДРЕСА_1, які перебувають у власності та користуванні ОСОБА_3, зокрема - частина сараю літ. «Д», площею 8,0 м2 (перебуває у власності останнього); загальна площа (вільна від забудови під будівлями і спорудами) зайняття земельної ділянки АДРЕСА_2 з боку будинковолодіння АДРЕСА_1 складає 29,0 + 12,0 = 41 м2.

Отже, частина сараю літ. «Д», площею 8 м2, що належить на праві власності ОСОБА_3, на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 20 грудня 2010 року перебуває в межах земельної ділянки, що належить ОСОБА_5 відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 6 жовтня 2014 року, розташованій по АДРЕСА_2 Тульчинського району Вінницької області.

Відповідно до статті 107 Земельного кодексу України основою для відновлення меж є дані земельно-кадастрової документації.

У разі неможливості виявлення дійсних меж їх встановлення здійснюється за фактичним використанням земельної ділянки. Якщо фактичне використання ділянки неможливо встановити, то кожному виділяється однакова за розміром частина спірної ділянки.

У випадках, коли в такий спосіб визначення меж не узгоджується з виявленими обставинами, зокрема з встановленими розмірами земельних ділянок, то межі визначаються з урахуванням цих обставин.

Згідно з ч. 1 ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

За правилами ч. 1 ст. 118 ЗК України громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо приватизації земельних ділянок приймається у місячний строк на підставі технічних матеріалів та документів, що підтверджують розмір земельної ділянки (ч. 2 ст. 118 ЗК України).

Право власності на нерухоме майно виникло у ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право власності від 20 грудня 2010 року, виданого Дранською сільською радою.

Право власності на спірну земельну ділянку у ОСОБА_5 виникло на підставі рішення Дранської сільської ради від 1 жовтня 2014 року.

Статтею 120 ЗК України визначено, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Відповідно до статті 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав, а згідно зі статтею 126 ЗК України право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Згідно із частиною третьою статті 152 ЗК України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

У разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним (стаття 155 ЗК України).

За положеннями глави 16 ЦК України правочин може бути визнано недійсним з підстав визначених законом. У випадку визнання недійсним правочину може бути визнано недійсними і правовстановлюючий документ, який посвідчує право власності на майно.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в абзаці другому пункту 2 постанови від 16 квітня 2004 року № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», виходячи з положень статей 8, 124 Конституції України, статей 26, 30, 87-90, 97, 100, 102, 118, 123, 128, 143-146, 149, 151, 153-158, 161, 210, 212 ЗК України, глав 27, 33, 34 ЦК України, статті 15 ЦПК України, статті 12 Господарського процесуального кодексу України судам підвідомчі (підсудні) справи за заявами, зокрема, з приводу володіння, користування, розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян чи юридичних осіб, і визнання недійсними державних актів про право власності та право постійного користування земельними ділянками; про визнання недійсними угод купівлі-продажу, дарування, застави, обміну, ренти земельних ділянок, договорів довічного утримання, за якими набувачеві передаються у власність земельні ділянки, укладених із порушенням встановленого законом порядку.

Отже, свідоцтво про право власності на земельну ділянку є документом, що посвідчує право власності й видавалось на підставі відповідних рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень або цивільно-правових угод. У спорах, пов'язаних із правом власності на земельні ділянки, недійсними можуть визнаватись як зазначені рішення, угоди на підставі яких видано відповідні правовстановлюючі документи, так і самі свідоцтва про право власності на земельні ділянки.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції, на підставі поданих сторонами доказів, які належним чином оцінені (ст. 212 ЦПК України), дійшов обґрунтованого висновку про те, що право власності ОСОБА_3 на нерухоме майно виникло до прийняття рішень Дранської сільської ради про погодження меж між земельними ділянками сторін, про погодження технічної документації та видачі свідоцтва про право власності на земельну ділянку, яка розташована по АДРЕСА_2 Тульчинського району Вінницької області, площею 0,2538 га, кадастровий номер НОМЕР_1, яка частково знаходиться під частиною сараю, який належить на праві власності ОСОБА_3, тому свідоцтво про право власності на нерухоме майно індексний номер: 27694118 від 6 жовтня 2014 року, який посвідчує право власності ОСОБА_5 на земельну ділянку площею 0,2538 га для ведення особистого селянського господарства, порушує право ОСОБА_3 на користування земельною ділянкою, яка знаходиться під належною йому на праві власності частиною сараю.

При цьому суд вірно відмовив в задоволення позову про скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_5 на земельну ділянку, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», у разі скасування на підставі рішення суду, зокрема, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації.

Доводи відповідача про те, позивач не довів факт набуття ним права власності на сарай раніше ніж відповідач набув право власності на земельну ділянку, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки право власності на нерухоме майно виникло у ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право власності від 20 грудня 2010 року, виданого Дранською сільською радою, а право власності на спірну земельну ділянку у ОСОБА_5 виникло на підставі рішення Дранської сільської ради від 1 жовтня 2014 року.

Окрім цього, колегія суддів звертає увагу на таке.

З відповіді Державної інспекції сільського господарства у Вінницькій області № 33р-15 від 24 квітня 2015 року слідує, що рішення 35 сесії 6 скликання Дранської сільської ради Тульчинського району Вінницької області від 14 липня 2014 року про погодження меж між присадибними земельними ділянками сторін не виконано, про що свідчить виписка з протоколу цієї сесії, де зазначено та депутати одноголосно проголосували: «межу встановити по прямій лінії, залишивши ОСОБА_3 земельну ділянку на якій розташовані його будівлі». Однак, землевпорядником Дранської сільської ради всупереч рішенню сесії встановлено межі через будівлі ОСОБА_3, а землевпорядною організацією проведено геодезичні роботи без зазначення будівель на схемі; крім цього, згідно з висновком Тульчинського відділу містобудування та архітектури № 213 від 17 липня 2014 року не зазначено обмежень, що на земельній ділянці розташовані будівлі суміжного землекористувача (а.с.20, а.с.90-92 - виписка з протоколу сесії).

Доводи відповідача про те, що суд першої інстанції не прийняв до уваги рішення 29 сесії 6 скликання Дранської сільської ради про відмову ОСОБА_3 в приватизації 0,05 га землі та судове рішення, яким відмовлено в задоволенні позову при оскарженні цього рішення, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки в судовому засіданні беззаперечно підтверджено порушене право позивача на користування земельною ділянкою, яка знаходиться під належною йому на праві власності частиною сараю.

Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються, а відтак не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Тульчинського районного суду Вінницької області від 31 серпня 2017 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий: Підпис С.К. Медвецький

Судді: Підпис С.В. Копаничук

Підпис В.В. Оніщук

Згідно з оригіналом

Головуючий