УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2010 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду м. Києва в складі:

- головуючого судді             Бєлан Н.О.

- суддів                                Стрижко С.І.

 ОСОБА_1

- за участю прокурора         Тертичного О.А.

розглянула  у  відкритому  судовому  засіданні  в  м.  Києві  кримінальну  справу за апеляцією  засудженого  ОСОБА_2  на  вирок  Оболонського районного суду м. Києва від 25 грудня 2009 року, яким:

ОСОБА_3,  ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець ІНФОРМАЦІЯ_2,  українець,  громадянин  України,  ІНФОРМАЦІЯ_3,  не одружений, не  працюючий,  проживаючий  та  зареєстрований  за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4,  судимий: 1) 19.03.1990 року Мінським районним судом м. Києва за ст.81 ч. 3 КК України до 3 років позбавлення волі із застосуванням ст.461 КК України на 2 роки; постановою  Оболонського  районного суду м. Києва від 30.10.1990 року направлений в місця  позбавлення  волі;  звільнився  з  місць  позбавлення  волі  30.10.1993 року по відбуттю  покарання;  2)  14.06.1995  року Мінським районним судом м. Києва за ст. ст.81 ч.2,  141 ч.2, 2296 ч. 1 КК України, із застосуванням ст. 42 КК Украйни до 5 років позбавлення  волі  з  конфіскацією майна; звільнився з місць позбавлення волі 06.08.1997 року  на  підставі  ст.54 КК України; 3) 10.12.1997 року Залізничним районним судом м. Києва за ст.2296 ч.2 КК України до 2 років позбавлення волі із застосуванням ст. 14 КК України; звільнився з місць позбавлення волі 18.09.1998 року на підставі ст. 3 Закону України  «Про  амністію»  від  24.07.1998  року; 4) 02.03.1999 року Мінським районним судом  м.  Києва  за  ст.  82 ч.2 КК України до 3 років позбавлення волі з конфіскацією майна; звільнився з місць позбавлення волі 08.12.2001 року по відбуттю покарання; 5) 11.05.2002  року  Оболонським  районним судом м. Києва за ст. 309 ч.2 КК України до 2 років 6 місяців позбавлення волі із застосуванням ст.96 КК України; звільнився з місць позбавлення  волі  23.08.2004  року  по  відбуттю  покарання; 6) 02.12.2005 року Оболонським районним судом м. Києва за ст.ст. 15 ч. 2, 185 ч. 2, 185 ч. 2, 186 ч. 2 КК України,  із  застосуванням  ст.70 КК України, до 4 років позбавлення волі; звільнився з місць позбавлення волі 20.08.2009 року по відбуттю покарання, -

- засуджений за ст.185 ч. 2 КК України до двох років шести місяців позбавлення волі.

Справа №11-а-289/10 Категорія ч. 2 ст.185 КК

Головуючий у першій інстанції: ОСОБА_4

Доповідач: Стрижко С.І.

Згідно  із  вироком суду першої інстанції, 30.10.2009 року близько 08.00 год. ОСОБА_2, знаходячись у приміщенні інтерактивного клубу «Імперія азарта», розташованого по вул. Малиновського, 25 в м. Києві, таємно викрав чуже майно, яке належало  ОСОБА_5,  а саме ОСОБА_2, скориставшись тим, що за його діями ніхто  не  спостерігає,  підійшов  до барної стійкі та викрав мобільний телефон «Нокіа- 5700»,  вартістю 1500 грн. Викраденим майном ОСОБА_2 розпорядився на власний розсуд.

В  апеляційній  скарзі  засуджений  ОСОБА_2,  не  погоджуючись  з вироком суду першої інстанції, просить його скасувати, а справу направити на додаткове розслідування, або розглянути справу відносно нього об’єктивно. При цьому, апелянт зазначає,  що  під час розгляду справи суд першої інстанції без з’ясування думки засудженого  не  допитав  потерпілу  та свідків. Крім того, зазначає, що як під час досудового,  так  і  під  час  розгляду  справи  судом  першої  інстанції наданий йому захисник  не  належним  чином  виконував свої обов’язки, пов’язані із захистом ОСОБА_2  від  пред’явленого  йому  обвинувачення,  що  як  наслідок  виявилось  у застосуванні до  засудженого  під  час  досудового  слідства  недозволених  методів з боку правоохоронних органів.

Заслухавши доповідача, пояснення прокурора, який вважав вирок суду першої інстанції законним, обґрунтованим та просив залишити апеляцію засудженого без задоволення,  провівши судові дебати, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи   апеляції,   колегія   суддів  вважає, що апеляція засудженого не підлягає задоволенню з таких підстав.

Висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_2 у вчиненні повторного таємного викрадення чужого майна (крадіжці), а також про юридичну кваліфікацію  дій  засудженого  за  ст.  185  ч.  2  КК України, є обґрунтованими, відповідають фактичним обставинам справи і підтверджені представленими в справі доказами  в  їх  сукупності,  які не заперечувались також і засудженим, досліджувались судом за його згодою в порядку ч. 3 ст. 299 КПК України.

При  цьому,  суд  першої  інстанції,  з'ясувавши правильне розуміння ОСОБА_2 та іншими учасниками процесу змісту фактичних обставин справи за відсутністю сумнівів  у  добровільності та істинності їх позиції, в тому числі і засудженого, який повністю визнав себе винним у інкримінованому йому злочині, дав показання з приводу інкримінованих  йому  дій, роз'яснив всім учасникам судового розгляду, що у такому випадку   вони  будуть  позбавлені  права  оспорювати  ці  обставини.  Більш  того,   після цих  роз’яснень  засудженим  була  дана  відповідна  розписка з проханням розглядати справу відповідно до вимог ст. 299 КПК України.

Будь-яких порушень вимог кримінально-процесуального закону при вирішенні цього питання колегією суддів не встановлено.

Доводи  апеляції  засудженого  про  те,  що  суд першої інстанції розглянув справу та  виніс  обвинувальний  вирок  без  з’ясування  думки  засудженого  не допитав потерпілу та свідків є безпідставними та необґрунтованими, оскільки за його згодою справа розглядалась у спрощеному порядку передбаченому ст. 299 КПК України.

Таким  чином,  фактичні  обставини  справи;  доведеність  винуватості ОСОБА_2  у  вчиненні інкримінованого йому злочині та юридична кваліфікація його дій відповідно  до  ст.  365  ч.  1  КПК України не можуть бути предметом апеляційного розгляду.

При  призначенні покарання, суд першої інстанції обґрунтовано врахував як обставину, що пом’якшує покарання − щиросердне каяття, а також данні про особу засудженого,  який  не працює, страждає розладами психіки та поведінки внаслідок вживання   опіоїдів,  раніше  шість  разів  притягувався  до  кримінальної   відповідальності за вчинення умисних злочинів, має судимості не погашені та не зняті у встановленому законом  порядку,  а  після  звільнення  з місць позбавлення волі належних висновків для себе не зробив та знову вчинив корисливий злочин, а тому призначив міру покарання ОСОБА_2 у межах, передбачених санкцією ст. 185 ч. 2 КК України. З огляду на обставину,  що  пом’якшує  покарання, його розмір правильно визначений не у максимальних межах.

Це  покарання  призначено  з  дотриманням  вимог  ст. 65 КК України, за своїм видом  та  розміром  є  справедливим,  відповідає  тяжкості  вчиненого  і  особі засудженого, є необхідним для його виправлення і перевиховання, попередження нових злочинів.

Враховуючи  викладене,  а  також  конкретні обставини справи і те, що відповідно до  ст.  12  КК  України  вчинений  ОСОБА_2  злочин відноситься до категорії середньої  тяжкості,  апеляційний  суд  не  вбачає  підстав  для  задоволення апеляції ОСОБА_2 та скасування вироку суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляцію засудженого ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Вирок  Оболонського  районного  суду  м.  Києва  від  25  грудня  2009 року відносно ОСОБА_2 - залишити без зміни.

Головуючий:

Судді: