Справа № 347/2211/16

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 листопада 2017 року м. Косів

Косівський районний суд Івано-Франківської області в складі :

Головуючої - судді: Крилюк М.І.,

секретаря: Терлюжак Н.П.,

адвокатів: Михайлишин Я.М., Богданець Ю.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Косів цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_5 про визнання об»єктом права спільної сумісної власності подружжя легковий автомобіль ВАЗ 2121 «Нива», визнання недійсним договору купівлі-продажу транспортного засобу №2643/2016/233746, визнання за ОСОБА_3 право власності на автомобіль марки ВАЗ 2121 «Нива», 1991 року випуску, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_3 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_4, третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_5про визнання об»єктом права спільної сумісної власності подружжя легковий автомобіль ВАЗ 2121»Нива», 1991року випуску, визнання недійсним договору купівлі-продажу транспортного засобу №2643/2016/233746, визнання за ОСОБА_3 право власності на автомобіль марки ВАЗ 2121»Нива», 1991року випуску. В судовому засіданні представник позивачки ОСОБА_3, адвокат Михайлишин Я.М. позовні вимоги в збільшеному вигляді підтримав, суду пояснив, що позивачка в справі перебувала в зареєстрованому шлюбі із відповідачем ОСОБА_4 з 2011 року. Рішенням Косівського районного суду від 25.10.2016 року їх шлюб розірвано. В шлюбі в сторін народилось двоє дітей: ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_2, які проживають після розірвання шлюбу із позивачкою та знаходяться на її утриманні і вихованні.

Сторонами в справі, за час перебування в шлюбі було спільно придбано в грудні 2015 року легковий автомобіль ВАЗ 2121 «Нива» 1991 року випуску , об»єм двигуна 1500 см.куб. державний реєстраційний номер НОМЕР_2 та зареєстровано 25.12.2015 року за відповідачем в справі.

Так як колишнім подружжям не досягнуто згоди про поділ майна їх спільної сумісної власності позивачка змушена була звернутись за захистом свого права до суду.

В ході розгляду справи по суті позивачці стало відомо, що відповідач 08.12.2016 року зняв вказаний транспортний засіб із обліку та в цей же день уклав договір купівлі-продажу легкового автомобіля за № 2643/2016/233746 .

Відповідно до довідки ТСЦ ОСОБА_4 продав автомобіль ВАЗ 2121 «Нива» за 10000 грн , хоча подружжям такий автомобіль був придбаний у 2015 році за 2000 доларів США , що за офіційним курсом НБУ на даний час складає 54000 грн. Вважає укладений відповідачем договір купівлі-продажу фіктивним та виключно з метою позбавлення позивачки права на це майно.

Просить вимоги позову в збільшеному вигляді задоволити в повному обсязі.

Представник відповідача, ОСОБА_8 вимоги позову заперечив суду пояснив, що фактично батьком відповідача, ще до укладення шлюбу ОСОБА_4, було придбано за власні кошти автомобіль ВАЗ 2121 «Нива» 1991 року випуску, яким користувався відповідач. Зареєстровано вказаний автомобіль за відповідачем в справі було значно пізніше, а саме 25.12.2015 року. Продаж автомобіля було здійснено відповідачем із відома та згоди позивачки в справі, більше того останній ОСОБА_4 виплачено ? частину коштів отриманих від продажу автомобіля. Іншого спільного майна подружжя, яке б підлягало розподілу в ОСОБА_4 не має. Просить в позові відмовити.

Представник відповідача, адвокат Богданець Ю.М. вважає вимоги позову в збільшеному вигляді безпідставними так як спірний автомобіль було придбано батьком відповідача ще до укладення шлюбу а після його продажу 1/2 частину виручених від продажу коштів виплачено позивачці в справі. Просить в позові відмовити.

Третя особа на стороні відповідача, без заявлення самостійних вимог, ОСОБА_5, в судове засіданні не з»явився будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи по суті.

Суд вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази справи вважає позовні вимоги ОСОБА_3 підставними і такими, що підлягають до часткового задоволення за наступних підстав:

З матеріалів справи вбачається, що з 02.04.2011 року ОСОБА_3 та ОСОБА_4 перебували в шлюбі. За час перебування в шлюбі в сторін народилось двоє дітей ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_2. Як стверджено рішенням Косівського районного суду від 25.10.2016 року (а.с.4) шлюб між сторонами розірвано а неповнолітніх дітей залишено на проживання при матері, з позивачкою в справі.

В судовому засіданні встановлено, що сторонами в справі, за час перебування в шлюбі було придбано в грудні 2015 року легковий автомобіль ВАЗ 2121 «Нива» 1991 року випуску , об»єм двигуна 1500 см.куб. державний реєстраційний номер НОМЕР_2. Як вбачається із довідки Територіального сервісного центру № 2643 в Івано-Франківській області за № 31/9/2640 від 22.11.2016 року (а.с.5) згідно баз даних Єдиного державного реєстру за гр.. ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3 зареєстровано 25.12.2015 року транспортний засіб ВАЗ 2121, 1991 року випуску , н.з. НОМЕР_3 .

Твердження представника відповідача, що вказаний легковий автомобіль придбано батьком відповідача ще до укладення шлюбу нічим не підтверджено та не заслуговує на увагу.

Із долученого до матеріалів справи договору купівлі-продажу від 08.12.2016 року (а.с.73-74) відповідачем в справі спірний автомобіль було продано ОСОБА_5 за ціною 10 000,00 грн (десять тисяч гривень).

Вказаний факт також підтверджено і довідкою Територіального сервісного центру № 2643 в Івано-Франківській області за № 31/9/1092 від 05.04.2017 року (а.с.41) якою стверджено, що згідно баз даних Єдиного державного реєстру за гр.. ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3 зареєстровано 25.12.2015 року транспортний засіб ВАЗ 2121, 1991 року випуску , н.з. НОМЕР_3. 08.12.2016 року даний транспортний засіб знятий з обліку та укладений договір купівлі-продажу за № 2643/2016/233746 від 08.12.2016 року , вартість вказаного ТЗ становила 10000 грн.

Долученим до матеріалів справи свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу (а.с.44) стверджено, що власником легкового автомобіля ВАЗ 2121 1991 року випуску являється ОСОБА_5 .

Таким чином на даний час власником спірного легкового автомобіля являється ОСОБА_5 на підставі оспорюваного позивачкою договору купівлі-продажу від 08.12.2016 року.

Загальний порядок укладення договорів будь-якими учасниками цивільних відносин визначено у гл. 53 ЦК України.

До принципово важливих складових цієї процедури відносяться зміст та форма договору, спосіб, місце укладення.

Правове регулювання відносин, пов»язаних з купівлею-продажем транспортних засобів, здійснюється на підставі положень ЦК України з урахуванням загальних положень про договір та спеціальних правил, закріплених у відповідних положеннях Порядку здійснення оптової та роздрібної торгівлі транспортними засобами та їх складовими частинами, що мають ідентифікаційні номери, затвердженого Постановою КМУ від 11.11.2009 року № 1200 та Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого Постановою КМУ від 07.09.1998 року за № 1388, які визначають певні особливості укладення, виконання та правові наслідки невиконання відповідних договорів.

Оформлення договорів купівлі-продажу транспортних засобів може проводитися в територіальному органі з надання сервісних послуг МВС.

Під час продажу транспортних засобів, що перебувають (перебували) на обліку в уповноваженому органі МВС або Держсільгоспінспекції, покупцеві територіальним органом з надання сервісних послуг МВС видається свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу (технічний паспорт) або Держсільгоспінспекцією - свідоцтво про реєстрацію машини з відміткою про зняття машин (тракторів, самохідних шасі, самохідних с/г, дорожньо-будівельних і меліоративних машин, с/г техніки, інших механізмів) з обліку чи акт технічного стану.

У разі зняття з обліку транспортного засобу покупцеві видається свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу (технічний паспорт) та копія реєстраційної картки, що додається до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу на пластиковій основі.

Отже, продаж транспортного засобу, що має ідентифікаційний номер, передбачає відповідне оформлення договору купівлі-продажу цього транспортного засобу, зняття його з обліку, отримання свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу (технічний паспорт).

Відповідно до ч. 1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст.203 цього Кодексу.

Вимогами частин 1-3, 5 та 6 ст.203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Отже, підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог щодо відповідності змісту правочину ЦК України та іншим актам цивільного законодавства саме на момент вчинення правочину.

За змістом ст.60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності, якщо не доведено протилежне.

За ст.65 СК України для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово.

За нормами ч. 4 ст.203 ЦК України правочин має вчинятись у формі, встановленій законом. Отже, згода одного з подружжя на відчуження цінного спільного сумісного майна має бути надана в письмовій формі.

Разом з тим, відсутність такої згоди сама по собі не може бути підставою для визнання договору, укладеного одним із подружжя без згоди другого з подружжя, недійсним.

Так, пунктом 6 ст.3 ЦК України до засад цивільного законодавства віднесено, серед іншого, добросовісність.

Згідно ч.2 до ст.328 ЦК України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст.330 ЦК України, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до ст.388 цього Кодексу майно не може бути витребувано у нього.

Відповідно до частини другої ст.369 ЦК України та частини другої ст.65 СК України при укладенні одним із подружжя договору щодо розпорядження спільним майном вважається, що він діє за згодою другого з подружжя.

З аналізу вищенаведених норм закону у їх взаємозв'язку слід дійти висновку, що укладення одним із подружжя договору щодо розпорядження спільним майном без згоди другого з подружжя може бути підставою для визнання такого договору недійсним лише в тому разі, якщо судом буде встановлено, що той з подружжя, який уклав договір щодо спільного майна, та третя особа - контрагент за таким договором, діяли недобросовісно, зокрема, що третя особа знала чи за обставинами справи не могла не знати про те, що майно належить подружжю на праві спільної сумісної власності, і що той з подружжя, який укладає договір, не отримав згоди на це другого з подружжя.

Законодавством не встановлено недійсності правочину при відчуженні спільного сумісного майна подружжя без письмової згоди одного з подружжя, а тому при розгляді спорів про розподіл цінного спірного майна та визнання недійсними правочинів з відчуження такого без письмової згоди одного з подружжя, за умови наявності іншої згоди, суди мають виходити з права одного з подружжя на відповідну компенсацію вартості відчуженого не в інтересах сім'ї майна.

Такі правові висновки викладені в постановах Верховного Суду України від 22.02.2017 в справі №6-17цс17, від 08.04.2015 у справі №6-7цс15, і відповідно до ст.360-7 ЦПК України враховуються судом при вирішенні цієї справи.

Згідно з частиною третьою ст.10 ЦПК України на кожну сторону покладається обов'язок довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Суд не бере до уваги посилання представника позивачки про те, що Договір купівлі-продажу було укладено без відома ОСОБА_3 та виключно з метою позбавлення позивачки частки на це майно, оскільки вони не доведені суду належними та допустимими доказами.

Так, ст. ст. 60, 63, ч.1 ст. 70, ч. 1 ст. 71 СК України визначено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя. Дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. У разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. Майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.

В даному випадку матеріали справи достеменно підтверджують ту обставину, що спірний автомобіль ВАЗ 2121 1991 року випуску, придбаний в період шлюбу. За таких обставин спірний транспортний засіб є спільним майном подружжя.

Право подружжя на поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, закріплене у ст.69 СК України. Поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, здійснюється шляхом виділення його в натурі, а в разі неподільності присуджується одному з подружжя, якщо інше не визначене домовленістю між ними (частини перша, друга ст.71 СК України), або реалізується через виплату грошової чи іншої матеріальної компенсації вартості його частки (частина друга ст.364 ЦК України).

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Косівського районного суду від 25.10.2016 року (а.с.4) шлюб між сторонами було розірвано, а 08.12.2016 року відповідачем укладено договір купівлі-продажу (а.с.73-74) спірного легкового автомобіля ВАЗ 212 1991 року випуску, за ціною 10 000 грн.

Відповідно до роз»яснень, що викладені в п.24 Постанови ПВС України № 11 від 21.12.2007 року « Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» до складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. У випадку, коли при розгляді вимоги про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім»ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховуються при поділі (п.30 постанови Пленуму).

В даному випадку відчуження легкового автомобіля проводилося відповідачем ,а тому право позивачки підлягає захисту шляхом стягнення на її користь грошової компенсації за 1/2 частину спірного рухомого майна.

За наведених обставин суд вважає за доцільне стягнути із відповідача в користь позивачки 5000 грн , що складає вартість ? частини легкового автомобіля відчуженого за договором купівлі-продажу від 08.12.2016 року.

Судові витрати в сумі 555 грн підлягають стягненню із відповідача в користь позивачки відповідно до розміру задоволених позовних вимог в силу вимог ст. 88 ЦПК України.

На підставі наведеного, ст. ст. 60, 61, 65, 68-71 СК України, ст. ст. 215, 216, 372, 655, ЦК України, керуючись ст.ст. 213- 215, 218 ЦПК України, суд , -

В И Р І Ш И В :

Позов задоволити частково.

Стягнути із ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3, жителя АДРЕСА_1 в користь ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_5, ІДН НОМЕР_1 , жительки АДРЕСА_2 5000 грн у відшкодування вартості ? частки придбаного в шлюбі легкового автомобіля ВАЗ 2121 «Нива» 1991 року випуску, об»єм двигуна 1500куб.см., державний реєстраційний номер НОМЕР_2.

В решті позовних вимог - відмовити.

Стягнути із ОСОБА_4 в користь ОСОБА_3 555,00 грн у відшкодування понесених судових витрат по справі.

Рішення суду вступає в законну силу після закінчення строку для подання апеляційної скарги.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Івано-Франківського Апеляційного суду через Косівський районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення, а для осіб, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення - протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: Крилюк М.І.