ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 листопада 2017 року Справа № 910/21650/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого суддівКорсака В.А., Алєєвої І.В., Сибіги О.М.

розглянувши матеріали касаційної скарги Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" в особі філії Газопромислове управління "Шебелинкагазвидобування" Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування"

на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 18.04.2017

у справі№ 910/21650/16 Господарського суду м. Києва

за позовомПублічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" в особі філії Газопромислове управління "Шебелинкагазвидобування" Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування"

доТовариства з обмеженою відповідальністю "Карпатигаз"

простягнення коштів

в судовому засіданні взяли участь представники:

- позивачаЗубар О.В.

- відповідачаБалабанов Г.А.

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2016 року Публічне акціонерне товариство "Укргазвидобування" в особі філії Газопромислове управління "Шебелинкагазвидобування" Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатигаз", в якій просило суд стягнути з останнього на свою користь 1 790 929,67 грн., з яких 1 662 946,40 грн. основного боргу, 73 923,87 грн. пені, 7 496,89 грн. 3% річних, 46 562,51 грн. інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовано невиконанням відповідачем зобов'язань за договором на виконання послуг по прийому та підготовці вуглеводної сировини № СДВ-21/01 від 01.02.2011 в частині оплати.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.02.2017 (суддя Літвінова М.Є.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.04.2017 (головуючого судді Мартюк А.І., суддів: Зубець Л.П., Алданової С.О.), позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість в сумі 10 366,79 грн. 3% річних, 50 354,87 грн. пені, 68 525,76 грн. інфляційних втрат. В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись із вказаними судовими актами, Публічне акціонерне товариство "Укргазвидобування" в особі філії Газопромислове управління "Шебелинкагазвидобування" Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені у розмірі 50 % від заявленої, в цій частині прийняти нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.

Обґрунтовуючи свою касаційну скаргу скаржник зазначає про порушення судами ст. 233 Господарського кодексу України та ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України щодо дотримання балансу інтересів сторін при вирішенні питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

У відзиві на касаційну скаргу, який надійшов на адресу суду 08.11.2017, Товариство з обмеженою відповідальністю "Карпатигаз" заперечує проти доводів скаржника і вважає, що касаційна скарга не ґрунтується на нормах матеріального права та не відповідає фактичним обставинам справи.

Перевіривши доводи касаційної скарги, юридичну оцінку встановлених фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Як встановлено господарськими судами, між Дочірньою компанією "Укргазвидобування" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України, правонаступником якої є Публічне акціонерне товариство "Укргазвидобування" (Виконавець), та Товариством з обмеженою відповідальністю науково-виробнича фірма "Техпроект" (Замовник), що діє в інтересах Спільної діяльності, як Оператор на підставі Договору про спільну інвестиційну та виробничу діяльність №493 від 24.03.2004, укладено договір № СДВ-21/01 від 01.02.2011 на виконання послуг по прийому та підготовці вуглеводної сировини (далі - договір).

Матеріали справи свідчать, що в подальшому до договору вносились зміни, що відображено в додаткових угодах до зазначеного договору (а.с. 22-37).

Додатковою угодою № 5 від 25.12.2012 вищевказаний договір було викладено у новій редакції.

За умовами додаткової угоди №10 від 25.02.2014 Товариство з обмеженою відповідальністю науково-виробничу фірму "Техпроект" замінено на Товариство з обмеженою відповідальністю "Карпатигаз".

Відповідно до п. п. 1.1. договору в редакції додаткової угоди №11 від 02.06.2014 Виконавець зобов'язується надати Замовнику на свердловинах № 1 Чкалівського родовища, №№55, 29, 36 Волохівського родовища, №№56, 6, 17 Ульянівського родовища, № 1 Південно-Граківського блоку Борисівського родовища, №№23, 64, 69 Мелихівського родовища, №№4, 22 Левенцівського родовища, №№71, 107 Юліївського родовища, №50 Скворцівського родовища послуги по видобутку, збору, підготовці, транспортуванню вуглеводневої сировини (природного газу, газового конденсату та нафти). В разі забезпечення видобутку та подачі природного газу Замовника до магістрального газопроводу за допомогою компресорних агрегатів Виконавця (Червонодонецька ДКС, Левенцівська ДКС, Ульянівська ДКС) забезпечується його компримування; послуги подачі інгібітору гідратоутворення (метанолу) на горло Свердловин та установку низькотемпературної сепарації, де проходить підготовка газу Замовника.

Відповідно до п. 5.2 договору, в редакції додаткової угоди №12 від 31.12.2014, Замовник зобов'язується щомісячно, до 15 числа поточного місяця, провести попередню оплату на підставі рахунку-фактури наданого Виконавцем в розмірі 25 відсотків від вартості фактично наданих послуг за попередній місяць. Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться Замовником до 15 числа місяця наступного за звітнім на підставі Актів приймання-передачі наданих послуг та рахунку-фактури наданого Виконавцем з урахуванням перерахованої попередньої оплати. Переплата за звітний місяць враховується при розрахунках за наступний місяць.

Пунктом 5.3 договору передбачено, що Замовник зобов'язується щомісячно, до 15-го числа поточного місяця, провести авансування відшкодування витрат інгібітору гідратоутворення на підставі рахунку-фактури наданого Виконавцем в розмірі 100 відсотків від суми відшкодування витрат інгібітору гідратоутворення за попередній місяць. Кінцеве відшкодування витрат інгібітору гідратоутворення здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Виконавця до 15-го числа місяця наступного за звітним на підставі Актів здачі-приймання послуг та рахунку-фактури наданого Виконавцем по факсу Замовника з урахуванням перерахованої попередньої оплати.

Відповідно до п. 5.5 договору вартість додаткових послуг, наданих Виконавцем, за зверненням Замовника, визначається додатково на підставі окремих калькуляцій Виконавця, та Замовник зобов'язується оплатити їх за окремими рахунками Виконавця в терміни визначені п. 5.2 договору.

30.06.2016 року сторони уклали додаткову угоду №16 до договору, якою змінили пункт 8.1. договору та визначили, що цей договір набуває чинності з моменту підписання за умови погодження ПАТ "Укргазвидобування" і діє до 31.12.2016 року, а у частині розрахунків - до повного виконання.

На підставі поданих до матеріалів справи доказів судами попередніх інстанцій встановлено, що на виконання умов договору позивач надав відповідачу послуги на загальну суму 2 254 747,91 грн., що підтверджується Актами приймання-передачі наданих послуг підписаними представниками сторін без зауважень та заперечень і скріпленими печатками обох підприємств, копії яких залучені до матеріалів справи. (а.с. 38-41)

Спір виник у зв'язку з тим, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Карпатигаз" несвоєчасно розрахувалось за надані у серпні 2016 році позивачем послуги, що стало підставою для звернення позивача з відповідним позовом до Господарського суду міста Києва про стягнення 1 662 946,40 грн. основного боргу, 73 923,87 грн. пені, 7 496,89 грн. 3% річних, 46 562,51 грн. інфляційних втрат.

У зв'язку із погашенням відповідачем після відкриття провадження у справі заявленої до стягнення суми основного боргу, позивачем подано заяву про зменшення позовних вимог та заявлено до стягнення з відповідача за період з серпня 2016 року пені у сумі 100 709,75 грн., 3% річних у сумі 10 366,81 грн., інфляційних втрат у сумі 68 525,76 грн.

Задовольняючи позов в частині стягнення з відповідача 3 % річних та інфляційних втрат суди попередніх інстанцій виходили з того, що відповідач неналежним чином виконав свої договірні зобов'язання щодо своєчасної та повної оплати послуг та передбаченої статтею 625 Цивільного кодексу України відповідальності за порушення грошового зобов'язання у вигляді інфляційних втрат та трьох відсотків річних.

За розрахунками судів, у позивача виникло право на нарахування та стягнення з відповідача 3% річних за період з 15.09.2016 по 01.12.2016 у сумі 10 366,79 грн. та інфляційних витрат у сумі 68 525,76 грн. за вказаний період.

Судові рішення в зазначеній частині не оскаржуються.

Підставою для стягнення пені став висновок судів попередніх інстанцій про неналежне виконання відповідачем договірних зобов'язань щодо своєчасної оплати отриманих послуг, що відповідно до пункту 7.2. договору є підставою для нарахування пені. За розрахунками судів, у позивача виникло право на нарахування та стягнення з відповідача 100 709,75 грн. пені.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем було заявлено клопотання про зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки (пені) на 50 % (а.с.178-180).

Ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про необхідність зменшення розміру пені до 50 354,87 грн., яка підлягає стягненню з відповідача, що прострочив грошове зобов'язання, виходячи з винятковості даного випадку, а саме, що відповідач не несе відповідальності за порушення зобов'язання з оплати наданих послуг на умовах, визначених договором, в зв'язку з розірванням 31.08.2016 договору спільної діяльності №493 від 24.03.2004 в судовому порядку, а зобов'язання з оплати послуг за період серпня 2016 року виникли до його розірвання.

Колегія вважає висновки судів попередніх інстанцій про зменшення розміру пені достатньо обґрунтованими, враховуючи наступне.

Цивільним кодексом України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком (частина перша статті 546). Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 Кодексу). Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом (частина друга статті 551 Кодексу). Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення (частина третя статті 551 Кодексу).

У випадку нарахування неустойки, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим у пункті 6 статті 3, частині третій статті 509 та частинах першій, другій статті 627 Цивільного кодексу засадам справедливості, добросовісності, розумності, як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права, суд має право її зменшувати. Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Частиною 2 статті 343 Господарського кодексу України встановлено, що платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Приписи даної статті також кореспондуються з положеннями ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Відповідно до вимог частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом першим статті 233 Господарського кодексу України закріплено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно з частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Зі змісту наведених норм випливає, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін.

Судами встановлено, що за умовами додаткової угоди від 25.02.2014 Товариство з обмеженою відповідальністю науково-виробничу фірму "Техпроект" замінено на Товариство з обмеженою відповідальністю "Карпатигаз".

Зазначена заміна відбулась у зв'язку з укладенням до договору про спільну інвестиційну та виробничу діяльність від 24.03.2004 № 493 додаткової угоди від 20.02.2014 № 8, згідно з якою Товариство з обмеженою відповідальністю "Карпатигаз" було залучено до спільної діяльності, що здійснюється на підставі договору та йому передано функції оператора спільної діяльності.

Відповідно п. 4.9 договору про спільну інвестиційну та виробничу діяльність від 24.03.2004 № 493 до обов'язків оператора відноситься, зокрема, обов'язок оплати (проведення розрахунку) по здійсненим фінансово-господарським операціям в рамках договору спільної діяльності.

Підставою невиконання відповідачем своїх зобов'язань за договором № СДВ-21/01 від 01.02.2011 стало те, що інший учасник договору від 24.03.2004 № 493 - а саме ПАТ "Укргазвидобування" звернувся до суду з позовом про розірвання договору від 24.03.2004 № 493, за умовами якого Товариство з обмеженою відповідальністю "Карпатигаз" було залучено до спільної діяльності, що здійснюється на підставі договору та йому передано функції оператора спільної діяльності.

Рішенням господарського суду міста Києва від 18.04.2016 у справі № 910/2708/16 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 31.08.2016 у справі вищевказане рішення скасовано та прийнято нове, яким позов задоволено; розірвано договір про спільну інвестиційну та виробничу діяльність № 493 від 24.03.2004.

Постановою Вищого господарського суду України від 14.11.2016 у справі вищевказані судові рішення скасовані, справу № 910/2708/16 передано на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

Зважаючи на обставини справи, колегія суддів вважає, що ухвалюючи рішення у справі про зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, використовуючи надане суду право пунктом 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України, суд обґрунтовано визнав даний випадок винятковим, та правильно застосував до спірних правовідносин норми частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України, частини 1 статті 233 Господарського кодексу України, оскільки відповідач з 31.08.2016 (дата прийняття постанови Київським апеляційним господарським судом) та до 14.11.2016 (дата прийняття постанови Вищим господарським судом України, якою вказану постанову суду апеляційної інстанції скасовано) був позбавлений можливості виконувати функції оператора спільної діяльності. Суд касаційної інстанцій вважає, що таке зменшення, беручи до уваги ступінь виконання зобов'язання боржником по оплаті виконаних послуг та відсутність негативних наслідків для позивача у вигляді заподіяної шкоди, викликаних простроченням виконання, а також нарахування, крім пені також й інфляційних втрат, трьох процентів річних, є співрозмірним в контексті інтересів обох сторін. Отже, в даному випадку, місцевим господарським судом дотриманий баланс інтересів сторін та правомірно зменшено розмір неустойки (пені).

Відповідно до приписів статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Колегія вважає, що судами попередніх інстанцій дана належна правова оцінка усім обставинам справи, норми матеріального та процесуального права застосовані вірно і передбачені законом підстави для зміни або скасування судових рішень, відсутні.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильних висновків місцевого та апеляційного господарських судів, зводяться до необхідності надання нової оцінки доказів у справі та підстав для зменшення пені, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

За таких обставин, касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.04.2017 у справі № 910/21650/16 залишити без змін.

Головуючий суддя В. А. Корсак

С у д д і І. В. Алєєва

О. М. Сибіга