ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
25 жовтня 2017 року м. Київ К/9991/68989/12
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Бившевої Л.І. (головуючого), Олендера І.Я., Шипуліної Т.М.,
за участю секретаря судового засідання Шевчук П.О.,
особи, які беруть участь у справі, повідомлені про дату, час і місце судового засідання належним чином, у судове засідання не з'явилися,
розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Мірорус-груп"
на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 листопада 2011 року
та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18 жовтня 2012 року
у справі № 2а-14235/11/2670
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мірорус-груп"
до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва
про визнання протиправним та скасування наказу, визнання протиправними дій, -
В С Т А Н О В И В :
Товариство з обмеженою відповідальністю "Мірорус-груп" (далі - ТОВ "Мірорус-груп", позивач) звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва (далі - ДПІ, відповідач), у якому просило: визнати протиправним та скасувати наказ від 05 липня 2011 року № 5311/23-6 "Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки" (далі - наказ № 5311/23-6); визнати протиправними дії ДПІ щодо призначення та проведення документальної невиїзної перевірки товариства з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01 лютого 2011 року по 31 травня 2011 року; визнати протиправними дії ДПІ щодо складання Акту перевірки від 05 липня 2011 року № 801/23-6/37266846; визнати протиправними дії ДПІ щодо встановлення та зазначення у Акті перевірки від 05 липня 2011 року № 801/23-6/37266846 висновків.
Окружний адміністративний суд міста Києва ухвалою від 16 листопада 2011 року закрив провадження в адміністративній справі в частині позовних вимог про визнання протиправними дії ДПІ щодо призначення та проведення документальної невиїзної перевірки товариства з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01 лютого 2011 року по 31 травня 2011 року; визнання протиправними дії ДПІ щодо складання Акту перевірки від 05 липня 2011 року № 801/23-6/37266846; визнання протиправними дії ДПІ щодо встановлення та зазначення у Акті перевірки від 05 липня 2011 року № 801/23-6/37266846 висновків.
Окружний адміністративний суд міста Києва постановою від 17 листопада 2011 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 18 жовтня 2012 року, в позові ТОВ "Мірорус-груп" про визнання протиправним та скасування наказу № 5311/23-6 відмовив.
У касаційній скарзі ТОВ "Мірорус-груп", посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить ухвалені у справі судові рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити.
Відповідач не реалізував процесуальне право щодо подання заперечень проти касаційної скарги.
У зв'язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, розгляд касаційної скарги здійснено у відкритому судовому засіданні в порядку ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі перегляду справи судом касаційної інстанції, визначені у ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України, дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Суди попередніх інстанцій встановили, що керуючись підпунктом 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України (далі - ПК України) ДПІ 05 липня 2011 року видала наказ № 5311/23-6 "Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки". При цьому правовою підставою проведення такої перевірки стало ненадання платником податків пояснень та їх документального підтвердження на письмовий запит ДПІ.
Також суди встановили, що керуючись підпунктом 20.1.6 пункту 20.1 статті 20, статті 73 ПК України 25 травня 2011 року та 24 червня 2011 року ДПІ зверталась до позивача із запитами № 6556/10/23-611 та № 8951/10/23-610, у яких з підстав встановлення сумнівності щодо фактів здійснення операцій (існування розбіжностей задекларованих у деклараціях з податку на додану вартість показників податкового кредиту та податкових зобов'язань за лютий, квітень, травень 2011 року) просила надати пояснення та їх документальні підтвердження. Вказані запити були надіслані за адресою реєстрації ТОВ "Мірорус-груп", що підтверджено рекомендованими повідомленнями про вручення поштового зв'язку, копії яких містять у матеріалах справи, але повернуті відповідачу у зв'язку із закінченням терміну зберігання (а.с. 54, 56).
Відмовляючи у задоволенні позову суди попередніх інстанції, застосувавши норми статей 75, 78, 79 ПК України, дійшли висновку, що вище вказаний наказ прийнятий у межах компетенції ДПІ щодо призначення та проведення документальної позапланової перевірки платника податків, у порядку та у спосіб, встановлені цими нормами, а тому підстави для його скасування відсутні.
Колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій з огляду на наступне.
Згідно з частиною 1 пункту 73.3 ст. 73 ПК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) органи державної податкової служби мають право звернутися до платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на органи державної податкової служби функцій, завдань, та її документального підтвердження.
Частиною 3 цього пункту встановлено, що письмовий запит про подання інформації надсилається платнику податків або іншим суб'єктам інформаційних відносин за наявності хоча б однієї з таких підстав: 1) за результатами аналізу податкової інформації, отриманої в установленому законом порядку, виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків податкового, валютного законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби; 2) для визначення рівня звичайних цін на товари (роботи, послуги) під час проведення перевірок; 3) в інших випадках, визначених цим Кодексом. Запит вважається врученим, якщо його надіслано поштою листом з повідомленням про вручення за податковою адресою або надано під розписку платнику податків або іншому суб'єкту інформаційних відносин або його посадовій особі.
Згідно з підпунктом 45.2 статті 45 ПК України податковою адресою юридичної особи (відокремленого підрозділу юридичної особи) є місцезнаходження такої юридичної особи, відомості про що містяться у Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України.
Відповідно до пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.
Згідно з підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.
Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби.
Відповідно до пункту 79.1 ПК України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.
Згідно з підпунктом 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 ПК України, який був правовою підставою для проведення перевірки у цій справі, передбачено, що перевірка здійснюється за наявності такої обставини: за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.
Таким чином, з наведених норм вбачається, що виявлені факти, які свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, можуть бути підставою для проведення перевірки лише у випадку, коли сумніви не усунуті наданими поясненнями та документальними підтвердженнями на письмовий запит податкового органу, і лише дотримання умов та порядку прийняття контролюючими органами рішень про проведення перевірок, зокрема документальних позапланових невиїзних, може бути належною підставою для прийняття керівником податкового органу наказу про проведення перевірки.
Невиконання вимог підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 та пункту 79.2 статті 79 ПК України призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої.
Встановивши у судовому процесі факт надіслання письмових запитів з повідомленням про вручення на адресу реєстрації товариства, на які позивач не надав письмові пояснення та їх підтвердження, що у свою чергу унеможливило зробити ДПІ висновок про реальність операцій між позивачем та його контрагентами з огляду розбіжність задекларованих платниками податків даних, суди попередніх інстанцій зробили правильні висновки про наявність встановлених підпунктом 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 ПК України підстав для призначення та проведення перевірки позивача, і як наслідок, - про правомірність наказу № 5311/23-6.
Доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують правильність висновків судів попередніх інстанцій.
За наведених обставин, підстави для скасування оскаржуваних судових рішень відсутні.
Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись статтями 160, 167, 210, 220, 221, 223, 224, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України, -
У Х В А Л И В :
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Мірорус-груп" залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 листопада 2011 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18 жовтня 2012 року у справі № 2а-14235/11/2670 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя: ____________ Л.І. Бившева
Судді: ____________ І.Я. Олендер
____________ Т.М. Шипуліна