ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34 |
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
№ 20/232 | 03.08.06 |
За позовом Візалот Лімітед
До 1. Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку
2. Відкритого акціонерного товариства «Азот»
3. Товариства з обмеженою відповідальністю «Гарантія»
Про визнання недійсним договору №37-601 від 02.01.2003р. про надання послуг на
ведення реєстру власників іменних цінних паперів, стягнення 100,00грн.
моральної шкоди з відповідача-1
Суддя Палій В.В.
Секретар Молочна Н.С.
Представники:
Від позивача Пожидаєв А.М. –предст.(дов. від 21.07.2006р.)
Від відповідача-1 не з’явився
Від відповідача-2 Пацюк В.С.- предст. (дов. від 04.04.2005р.)
Від відповідача-3 не з’явився
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
Позивач –Візалот Лімітед (Vizalot Limited) звернувся до Господарського суду з позовною заявою про визнання недійсним договору № 37-601 від 02.01.2003 року на ведення реєстру власників іменних цінних паперів Відкритого акціонерного товариства „Азот”, зобов’язання Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку відшкодувати моральну шкоду.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що Товариство з обмеженою відповідальністю „Гарантія”, надаючи ВАТ „Азот” послуги за договором № 37-601 від 02.01.2003 року на ведення реєстру, систематично порушує норми законодавства, а саме: ч. 2 п. 1 ст. 12 Закону України „Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні”, п. 3.8.3 Ліцензійних умов провадження професійної діяльності на ринку цінних паперів, які затверджено рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку № 60 від 14.06.2001 року.
Позивач в позовній заяві посилається на те, що відповідно до ч. 2. п. 1 ст. 12 Закону України „Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні” та п. 3.8.3 Ліцензійних умов провадження професійної діяльності на ринку цінних паперів, учасник реєстратора не може прямо чи опосередковано володіти акціями емітента, реєстр власників іменних цінних паперів якого веде цей реєстратор, а, отже, ТОВ „Гарантія” не має право надавати послуги ВАТ „Азот” по веденню реєстру власників іменних цінних паперів ВАТ „Азот”, так, як ТОВ „Українська Енергетична Компанія” є одночасно учасником реєстратора (ТОВ „Гарантія”) та акціонером емітента (ВАТ „Азот”).
Одночасно позивач просить суд стягнути з ДКЦПФР моральну шкоду в сумі 100 грн. 00 коп. за протиправну бездіяльність, якою ДКЦПФР порушила право позивача, як акціонера ВАТ „Азот” на законного реєстратора та на захист від порушень на ринку цінних паперів, чим завдала моральну шкоду позивачу.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.03.2006р. №20/232 порушено провадження у справі №20/232 та позовна заява прийнята судом до розгляду.
Ухвалою від 21.03.2006р. за клопотанням позивача вжито заходів до забезпечення позову до закінчення розгляду спору по суті, а саме, заборонено ТОВ «Гарантія»вчиняти будь-які дії щодо ведення реєстру ВАТ «Азот».
Ухвалою від 04.04.2006р. №20/232 за клопотанням ВАТ «Азот»та ТОВ «Гарантія»скасовано ухвалу Господарського суду міста Києва від 21.03.2006р. №20/232, якою вжито заходів до забезпечення позову.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.05.2006р. №20/232 апеляційну скаргу Візалот Лімітед на ухвалу Господарського суду міста Києва від 04.04.2006р. провадження припинено.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.05.2006р. №20/232 апеляційну скаргу ТОВ «Гарантія»на ухвалу Господарського суду міста Києва від 21.03.2006р. провадженням припинено.
У зв’язку з тим, що справа №20/232 повернута до Господарського суду міста Києва з апеляційної інстанції, справа призначена до розгляду на 24.07.2006р.
В судовому засіданні 24.07.2006р. редставник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у позові.
24.07.2006 року в судовому засіданні відповідачі надали суду відзиви на позовну заяву.
ДКЦПФР у своєму відзиві проти задоволення позовних вимог щодо визнання недійсним договору № 37-601 від 02.01.2003 року не заперечує, а просить суд відмовити в позові в частині вимог до ДКЦПФР, так як позивачем не було надано жодного доказу, що підтверджував б факт заподіяння йому моральної шкоди, протиправність дій ДКЦПФР та причинний зв’язок між діями ДКЦПФР та виникненням моральної шкоди.
ВАТ „Азот” позовні вимоги не визнає та просить відмовити у позові повністю з підстав зазначених у відзиві на позовну заву. Зокрема, ВАТ „Азот” зазначає, що в позові, в порушення ст. 58 Господарського процесуального кодексу України об’єднано дві вимоги, які не пов’язані між собою підставою виникнення або поданими доказами, які підсудні різним судам і мають розглядатися на підставі норм різних галузей процесуального права. Також, ВАТ „Азот” посилається на те, що договір № 37-601 від 02.01.2003 року не може бути визнаним недійсним з підстав передбачених ст.ст. 203, 215 Цивільного кодексу України, так як, договір було укладено до набрання чинності нового Цивільного кодексу України, а, отже, до відносин про визнання недійсним договору мають застосовуватися положення Цивільного кодексу УРСР.
ТОВ „Гарантія” позовні вимоги не визнає та просить відмовити в позові повністю з підстав зазначених у відзиві на позовну заяву. Зокрема, ТОВ „Гарантія” зазначає, що вимога про відшкодування моральної шкоди не підлягає розгляду в господарських судах України. Також, ТОВ „Гарантія” зазначає, що на момент пред’явлення позову, сплинув строк позовної давності. Крім того, ТОВ „Гарантія” посилається на те, що на момент розгляду справи ТОВ „Українська Енергетична Компанія” не є засновником ТОВ „Гарантія”, а, отже, на сьогодні відсутні ті порушення законодавства, на які посилається позивач.
24.07.2006р. судом оголошено перерву у судовому засіданні до 27.07.2006р. , з метою вивчення наданих суду відзивів по справі.
В судовому засіданні 27.07.2006 року сторони надали додаткові пояснення щодо обставин справи.
Судом оголошено перерву у судовому засіданні до 03.08.2006р., з метою виготовлення повного тексту рішення по справі.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, суд, -
ВСТАНОВИВ:
02.01.2003 року ВАТ „Азот” та ТОВ „Гарантія” уклали договір № 37-601 на ведення реєстру власників іменних цінних паперів.
ТОВ „Гарантія” здійснює професійну діяльність щодо ведення реєстру власників іменних цінних паперів на підставі ліцензії серії АБ № 113127 від 11.10.2004 року.
З матеріалів справи вбачається, що на момент пред’явлення позову, ТОВ „Українська Енергетична Компанія” (акціонер ВАТ „Азот”) було засновником та учасником товариства з обмеженою відповідальністю ТОВ „Гарантія”.
26.06.2003 року набрав чинності Закон України „Про внесення змін до статті 12 Закону України "Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні”, відповідно до якого, в ст. 12 України "Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні” внесли наступні зміни –„реєстратор та його учасник не можуть прямо чи опосередковано володіти акціями емітента, реєстр власників іменних цінних паперів якого веде цей реєстратор”.
Згідно з п. 3.8.3 Ліцензійних умов провадження професійної діяльності на ринку цінних паперів, реєстратор та його учасник не може прямо чи опосередковано володіти акціями емітента, реєстр власників іменних цінних паперів якого веде цей реєстратор.
Відповідно до ч. 2 Перехідних положень Закону України „Про внесення змін до статті 12 Закону України "Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні”, емітенти та реєстратори власників іменних цінних паперів зобов'язані протягом одного року після набрання чинності цим Законом привести свою діяльність у відповідність з вимогами законодавства України з урахуванням змін, внесених цим Законом.
З вищезазначеного вбачається, що емітенти та реєстратори власників іменних цінних паперів були зобов’язані привести свою діяльність у відповідність з вимогами законодавства України у строк до 26.06.2004 року.
За таких обставин, законодавством встановлений термін з 26.06.2003 року по 26.06.2004 року, впродовж якого емітенти та реєстратори зобов’язані, зокрема, переукласти договори неведення реєстру, припинити правовідношення за договорами на ведення реєстру або укласти нові договори на ведення реєстру.
Суд вважає, що реєстратори, які до 26.06.2004 року не привели свою діяльність у відповідність з вимогами Закону України „Про внесення змін до статті 12 Закону України "Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні”, не мають права здійснювати діяльність по веденню реєстру власників іменних цінних паперів.
Відповідно Довідки Головного міжрегіонального управління статистики у м. Києві від 13 лютого 2006 року № 21-10/75/70д-1, яка міститься в матеріалах справи, ТОВ "Гарантія" (станом на дату видачі довідки) не привело свою діяльність у відповідність з вимогами законодавства України.
Суд дійшов висновку, що ТОВ „Гарантія” в період з 26.06.2004 року до моменту пред’явлення позову здійснювало свою діяльність в порушення вимоги ст. 12 України "Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні” так, як не мало відповідного обсягу правосуб’єктності для здійснення діяльності по веденню реєстру власників іменних цінних паперів ВАТ „Азот”.
У відзиві на позовну заяву, ДКЦПФР підтвердила, що одночасне володіння ТОВ „Українська Енергетична Компанія” часткою у статутному фонді ТОВ „Гарантія” та акціями ВАТ „Азот”, ведення реєстру власників іменних цінних паперів якого здійснює саме ТОВ „Гарантія”, є порушенням норм законодавства України.
Враховуючи ту обставину, що ВАТ „Азот” та ТОВ „Гарантія” не привели свою діяльність у відповідність з вимогами законодавства України, суд дійшов висновку, що виконання договору № 37-601 від 02.01.2003 року з 26.06.2004р. порушує норми законодавства України та законні права позивача.
Посилання відповідачів на те, що на момент розгляду справи договір № 37-601 від 02.01.2003 року є розірваним, не беруться судом до уваги, оскільки домовленість сторін про розірвання угоди не позбавляє права на звернення з позовом про визнання такої угоди недійсною.
В ході розгляду справи судом встановлено, що між сторонами відсутній спір щодо законодавства, яке має застосовуватись до правовідносин стосовно визнання недійсним договору.
Так, представники відповідачів наполягали на застосуванні положень Цивільного кодексу УРСР, який був чинним на момент укладення договору № 37-601 від 02.01.2003 року.
Представники позивача погодились з твердженнями відповідачів щодо застосування положень Цивільного кодексу УРСР.
Відповідно до ст. 48 Цивільного кодексу УРСР, недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону.
Частиною 1 ст. 59 Цивільного кодексу УРСР встановлено, що угода, визнана недійсною, вважається недійсною з моменту її укладення.
Оскільки на момент укладення договору №37-601 від 02.01.2003р., договір відповідав нормам чинного законодавства, але під час його дії вступив в законну силу Закон України "Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні”, відповідно з 26.06.2004р. договір №37-601 від 02.01.2003р. перестав відповідати нормам чинного законодавства, у зв’язку з тим, що ВАТ „Азот” та ТОВ „Гарантія” не привели свою діяльність у відповідність з вимогами законодавства України у встановлений строк до 26.06.2004 року.
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про недійсність договору №37-601 від 02.01.2003р., починаючи з 26.06.2004р.
ТОВ „Гарантія” у своєму відзиві на позовну заяву зазначило, що на момент пред’явлення позову сплинув строк позовної давності.
Відповідно до ст. 71 Цивільного кодексу УРСР, загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлюється в три роки.
Згідно зі ст. 76 Цивільного кодексу УРСР, перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права.
З пояснень представників позивача вбачається, що позивач дізнався про те, що ТОВ "Українська Енергетична Компанія" як акціонер ВАТ "Азот" –є засновником та учасником ТОВ "Гарантія", тільки з інформації про випуск акцій ВАТ "Азот", затвердженої на загальних зборах акціонерів ВАТ "Азот" від 11.11.2005 року.
Матеріали справи не містять підтвердження того, що позивач дізнався чи повинен був дізнатися про порушення свого права раніше 11.11.2005 року.
Стаття 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Крім того, відповідно до п.п. 1.1, 12.3 Положення про порядок ведення реєстрів власників іменних цінних паперів, затвердженого рішенням ДКЦПФР від 26 травня 1998 року № 60, інформація про власників іменних цінних паперів (акціонерів) –є інформацією з обмеженим доступом.
За таких обставин суд дійшов висновку про те, що на момент пред’явлення позову строк позовної давності не сплинув.
ТОВ „Гарантія” у своєму відзиві на позовну заяву просило припинити провадження у справі в частині вимог до ДКЦПФР, вважаючи, що вимоги про відшкодування ДКЦПФР моральної шкоди повинні розглядатися на підставі Кодексу адміністративного судочинства України.
Згідно з ч. 1 ст. 12 ГПК України, господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів та з інших підстав, а також у спорах про визнання недійсними актів з підстав, зазначених у законодавстві.
У ч. 2 ст. 21 КАС України встановлено, що вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше вимоги про відшкодування шкоди вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.
Заявлені позовні вимоги не містять вимогу до суду вирішити публічно-правовий спір.
Отже, суд дійшов висновку про відсутність підстав припинення провадження у справі у частині вимог про відшкодування ДКЦПФР моральної шкоди, оскільки розгляд даного спору підвідомчий та підсудний господарському суду м. Києва.
Одночасно суд вважає позовні вимоги щодо відшкодування моральної шкоди такими, що не підлягають задоволенню, так як позивач не довів, що діями ДКЦПФР йому дійсно була завдана моральна шкода, не довів, в чому саме вона полягає.
Відповідно до частини 2 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї державне мито незалежно від результатів вирішення спору.
З урахуванням викладеного, керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України суд, -
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити частково.
2. Договір від 02.01.2003 року № 37-601 на ведення реєстру власників іменних цінних паперів, який укладений між Відкритим акціонерним товариством „Азот” та Товариством з обмеженою відповідальністю „Гарантія” визнати недійсним, починаючи з 26.06.2004року.
3. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства „Азот” (м. Черкаси, вул. Першотравнева, 72, р/р 26009301786331 в Черкаському центральному відділенні ПІБ, МФО 354091, ЄДРПОУ 00203826) на користь Компанії Візалот Лімітед (Vizalot Limited) (Сейфі Сквер, офіс 205, Бенк Лейн, а/скр., ,№ 8188 Нассау, Співдружність Багамських Островів) 42,50грн.-державного мита, 39,34грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Гарантія»(м. Черкаси, вул.. Першотравнева, 72, ЄДРПОУ 24414203) на користь Компанії Візалот Лімітед (Vizalot Limited) (Сейфі Сквер, офіс 205, Бенк Лейн, а/скр., ,№ 8188 Нассау, Співдружність Багамських Островів) 42,50грн.-державного мита, 39,34грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
5. В іншій частині позовних вимог відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.
Суддя В.В. Палій